Рішення № 27815787, 28.11.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа № 5004/1238/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.С.Б.», м.Трускавець

до Приватного виробничо-торгового підприємства «Світязь», м. Луцьк

про стягнення 157 327, 36 грн.

Суддя: Гончар М. М.

за участю представників сторін:

від позивача: Волошин Ю.І. (довіреність від 01.09.2012р.)

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.С.Б.»звернулось з позовом до приватного виробничо-торгового підприємства «Світязь»про стягнення 161 903, 13 грн. заборгованості.

Через канцелярію суду 07.11.12р. представником позивача подано клопотання від 07.11.12р. про приєднання до матеріалів справи заяви про зменшення позовних вимог, у зв'язку із тим, що згідно банківської виписки від 01.10.2012 року частково погашено заборгованість у розмірі 10 000, 00 грн. та 18.10.2012р. у сумі 5 000, 00 грн. Позивачем проведено розрахунок пені у розмірі двох облікових ставок НБУ за час прострочення починаючи з 01.07.2012р., який становить 10 424, 23 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 157 327, 36 грн., з них 146 903, 13 грн. -заборгованості, 10 424, 23 грн. -пені.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвал суду від 04.10.2012 року та від 07.11.2012 року не виконав. Поштовим повідомленням №4302100242339 підтверджується отримання відповідачем 08.10.2012 року копії ухвали від 04.10.2012р. Поштовим повідомленням №4301031181148 підтверджується отримання відповідачем 19.11.2012 року копію ухвали від 07.11.2012р.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд Волинської області,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.С.Б.»та приватним виробничо-торговим підприємством «Світязь»укладено договір поставки товару №07.

Згідно п.1.1. договору виробник зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю мінеральну воду «Трускавецька», а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

П. 4.3. договору вартість транспортних затрат в кожному випадку погоджується сторонами і відображається у товаросупровідних документах.

Відповідно до п.5.1. покупець оплачує поставлений товар виробником товар за ціною, передбаченою у товаросупровідних документах, які додаються до договору.

П. 5.2. договору розрахунки за кожну отриману партію товару проводяться згідно документів на відвантаження, з вказаним терміном розрахунку.

Згідно п. 9.2. договору покупець за несвоєчасне проведення розрахунку за даним договором сплачує виробнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за час прострочення.

П. 10.2. договору передбачено, що сторони визначають, що всі ймовірні претензії за договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 30 днів з моменту отримання претензії.

Відповідно до поданих позивачем копій товарно-транспортних накладних, ним було поставлено позивачу товар на суму:

- товарно-транспортна накладна №РН-0000286 від 13.03.2012р. на суму 39 787, 80 грн. (а.с. 13);

- товарно -транспортна накладна №РН-0000275 від 12.03.2012 р. на суму 39 787, 80 грн. (а.с. 15);

- товарно -транспортна накладна №РН-0000346 від 26.03.2012р. на суму 39 787, 80 грн. (а.с. 17);

- товарно -транспортна накладна №РН -0000447 від 11.04.2012р. на суму 36 741, 53 грн. (а.с. 19);

- товарно -транспортна накладна №РН -0000476 від 18.04.2012р. на суму 41 640, 46 грн. (а.с. 21);

- товарно -транспортна накладна №РН -0000602 від 07.05.2012р. на суму 37 301, 04 грн. (а.с. 23);

- товарно -транспортна накладна №РН -0000603 від 07.05.2012р. на суму 37 301, 04 грн. (а.с. 25).

На виконання договору позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 272 347, 47 грн.

Оплата за поставку товару на час подання позовної заяви відповідачем здійснена частково на суму 110 444, 34 грн., з яких 22 444, 34 грн. вбачається з акту звірки взаєморозрахунків проведеного між сторонами за період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. (а.с.11) та 88 000, 00 грн. згідно банківських виписок №0000171 від 05.07.2012р., 0000178 від 16.07.2012р. №0000200 від 03.08.2012р., №0000204 від 09.08.2012р., №0000207 від 14.08.2012р., №0000219 від 31.08.2012р., №0000225 від 03.09.2012р. №0000226 від 04.09.2012р., №0000227 від 05.09.2012р. (а.с.27- 34).

Після порушення провадження у справі відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 10 000, 00 грн. та 18.10.2012р. у сумі 5 000, 00 грн. згідно поданих копій банківських виписок (а.с. 46-47).

На підставі вищевикладеного, слід зробити висновки, що відповідачем належним чином не виконались умови договору, тому позов підлягає до задоволення.

Ч.1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов?язання повинно виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з умовами договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими нормами кореспондуються і приписи статті 193 Господарського кодексу України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов?язань. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

П. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наданими позивачем документами підтверджується заборгованість в сумі 146 903, 13 грн. і в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.02.2012р. №01-06/224/2012 «Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови Верховного суду України від 24.10.2011р. №25/187, від 07.11.2011р. №5002-2/5109-2010).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України стягненню з відповідача підлягає 10 424, 23 грн. -пені.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то на нього також слід віднести витрати по сплаті судового збору в сумі 3 238, 06 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного виробничо-торгового підприємства «Світязь»(м.Луцьк, вул.. Офіцерська, 20А, код ЄДРПОУ 13364650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.С.Б.»(м.Трускавець, вул.. Помірецька, 74, код ЄДРПОУ 22411703) 146 903, 13 грн. -заборгованості, 10 424, 23 грн. -пені, 3 238, 06 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення

складено 30.11.2012р.

Суддя М. М. Гончар