Постанова № 27814765, 12.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2012 року № 2а-14194/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Українські інвестиційні системи" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 жовтня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Українські інвестиційні системи») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському р-ні ДПС) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 15 жовтня 2012 року № 0008552240, № 0008562240, № 0008572240.

У судовому засіданні 12 листопада 2012 року представник позивача повністю підтримав адміністративний позов та просив його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, що виявились у визначенні звичайної ціни при використані цін, які визначені середніми цінами; не відкорегованості суми за результатами попередньої перевірки; включення до складу валових витрат відсотків по отриманим кредитам в іноземній валюті та включення до податкового кредиту послуг, які не використовувались в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності Товариства та завищенні від'ємного значення податку на додані вартість є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Представники відповідача у судовому засіданні 12 листопада 2012 року адміністративний позов не визнали, з посиланням на безпідставність позовних вимог просили суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача співпадають з висновками акту від 27 вересня 2012 року № 1470/2240/33695378 про результати документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів прав вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»(ідентифікаційний код 33695378) зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 28 липня 2005 року за № 1 074 102 0000 009017, за адресою: 04053, місто Київ, Львівська площа, буд. 8-А.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 39097850 позивач є платником податку на додану вартість з 05 вересня 2005 року.

Згідно Довідки серії АБ № 171151 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності за КВЕД відносяться: купівля та продаж власного нерухомого майна (70.12.0); здавання в оренду власного нерухомого майна (70.20.0.); роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (52.48.2); оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами (51.52.4.); оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань (51.47.9.); оптова торгівля паливом (51.51.0).

На підставі виданих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби направлень від 31 серпня 2012 року № 3272/22-40, № 3271/22-41, № 3270/22-41, № 3268/17-50, відповідно до плану графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведена документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27 вересня 2012 року № 1470/2240/33695378, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлені наступні порушення:

- підпункту 1.20.1. статті 1, підпункту 1.20.2. статті 1, підпункту 1.20.5-1 пункту 20.1 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями;

- підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135, підпункту 138.10.5. пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1. статті 141 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року, зі змінами доповненнями в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2010 рік у сумі 740, 099 грн., за 1 квартал 201 1 року в сумі 3 093 471 грн., за 2 - квартал 2011 року у сумі 13 039 809 грн., за 1-2 квартал 2012 року у сумі 11 309 007 грн. та донараховано податку на прибуток за 2010 рік у сумі І 109 645 гри., за 1 квартал 2011 року в сумі 325 278 грн., 2-4 квартал 201 1 року у сумі 417 594 грн., за 1-2 квартал 2012 року у сумі 290 534 грн.;

- пункту 2 статті 198.3. Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010, зі змінами доповненнями, в результаті чого перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 07 жовтня 2010 року по 30 червня 2010 року встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість по рядку 24 декларації, а саме: жовтень 2010 --523496 грн., листопад 2010 року --67420, грудень 2010 року --67237 грн., січень 2011 року --81363 грн., лютий 2011 року --106966 грн., березень 2011 року - -93721 грн., квітень 2011 року --296290 грн., травень 2011 року --430341 грн., червень 2011 року --449183 грн., липень 2011 року - -449183 грн., серпень 2011 року --426537 грн., вересень 2011 року - -390872 грн., жовтень 2011 року - -338803 грн., листопада 2011 року --338803 грн., грудень 2011 року - -338803 грн., січень 2012 року --302800 грн., лютий 2012 року - -267540 грн., березень 2012 року - -221896 грн., квітень 2012 року --174165 грн., травень 2012 року --120754 грн., червень 2012 року --56778 грн.; заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1 099 231 грн. в тому числі: жовтень 2010 року -25 381 грн., листопад 2010 року -115 590 грн., грудень 2010 року -69 207 грн., січень 2011 року -65548 грн., лютий 2011 року -14 154 грн., березень 2011 року -84 673 грн., квітень 2011 року -87 067 грн., травень 2011 року -9 242 грн., червень 2011 року -55249 грн., липень 2011 року -26858 грн., серпень 2011 року -54132 грн., вересень 2011 року -35665 грн., жовтень 2011 року -52069 грн., грудень 2011 року -98969 грн., січень 2012 року -46466 грн., лютий 2012 року -39378 грн., березень 2012 року -48787 грн., квітень 2012 року -50581 грн., травень 2012 року -56406 грн., червень 2012 року -66809 грн.

На підставі вищезазначеного, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України відповідачем винесені наступні податкові повідомлення -рішення: № 0008552240 вд15 жовтня 2012 року, яким за порушення підпункту 1.20.1. статті 1, підпункту 1.20.2. статті 1, підпункту 1.20.5-1 пункту 20.1 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 11 309 007 грн.; № 0008562240 від 15 жовтня 2012 року, яким за порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 295 807 грн. (у тому числі, за основним платежем - на суму 1 099 231 грн., за штрафними санкціями -196 576 грн.); № 0008572240 від 15 жовтня 2012 року, яким за порушення підпункту 1.20.1. статті 1, підпункту 1.20.2. статті 1, підпункту 1.20.5-1 пункту 20.1 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР; підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135, підпункту 138.10.5. пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1. статті 141 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 2 574 416 грн. (в тому числі, за основним платежем -на суму 2 143 051 грн., за штрафними санкціями -на суму 431 365 грн.).

Не погоджуючись із складеними за результатами перевірки висновками, позивачем подано до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби заперечення до акту перевірки від 03 жовтня 2012 року, які залишені без задоволення відповідно до рішення податкового органу від 10 жовтня 2012 року № 7227/10/2240, копія якого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача зазначає, що такі висновки відповідача є протиправними, а винесенні на їх підставі податкові повідомлення -рішення -незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної адміністративної справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), а порушенням податкового законодавства виявлені після набрання чинності Податковим кодексом України, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням як норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року так і після вступу в законну силу Податковим кодексом України.

Надаючи правову оцінку висновкам акту перевірки в частині виявлення порушень підпункту 1.20.1. статті 1, підпункту 1.20.2. статті 1, підпункту 1.20.5-1 пункту 20.1 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР суд виходить з наступного.

Представники відповідача, спростовуючи позовні вимоги зазначають, що в ході перевірки встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 Декларацій „дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) на суму 1 260 524 грн., а саме: кварталі 2010 року -426 687 грн.; у 4 кварталі 2010 року -402 459 грн.; у 4 кварталі 2011 року -431 378 грн.

В матеріалах справи містяться копії Договорів оренди нежитлових приміщень, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»як орендодавцем та контрагентами (фізичними та юридичними особами) за період з 2005 року по 2012 рік, досліджуючи які суд звертає увагу, що надані копії Договорів оренди укладені позивачем із різними контрагентами, при цьому, площа об'єкту оренди, умови надання в оренду, термін надання та умови оплати не є тотожними, а вартість за 1 кв.2 у договорах вказана різна, при цьому, представниками податкового органу не доведено спосіб здійснення розрахунку грошового зобов'язання згідно спірного податкового рішення.

Відповідно до підпункту 1.20.1. пункту 1.20. статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту -Закон № 334/94-ВР) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2. пункту 1.20. статті 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Відповідно до пункту 13 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи з приписів наведеної норми законодавства, звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В свою чергу, відповідно до статті 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 189 Господарського кодексу України визначено поняття ціна у господарських зобов'язаннях, зокрема зазначено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Відповідно до частини 1 статті 632 Господарського кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За таких обставин, суд не бере до уваги посилання відповідача на отриману у відповідь на запити інформацію щодо середньої ринкової вартості оренди нежитлового приміщення за 1 м2 від АН «Парус», ТОВ «Самсон», ТОВ «Благовіст», оскільки вказана вартість у листах контрагентів може змінюватись та визначається виключно орендодавцем відповідно до конкретного орендаря та не є сталою, не визначається в імперативному порядку законом.

Суд звертає увагу, що при проведенні перевірки, позивачем надались копії договорів оренди приміщень за 2005 -2012 роки (копії також містяться в матеріалах справи), але із посиланням на власний аналіз вартості оренди нежитлового приміщення за 1 м2, за адресою: м. Київ, Львівська площа 8-А та керуючись отриманою від АН «Парус», ТОВ «Самсон», ТОВ «Благовіст»інформацією щодо середньої вартості оренди нежитлового приміщення за 1 м2, податковий орган дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем підпункту 1.20.1. пункту 1.20. статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР.

Одночасно, суд звертає увагу, що на підставі висновків акту перевірку податковим органом зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 11 309 007 грн., при цьому документального підтвердження такої суми не наведено, способу здійснення розрахунку санкції не наведено, окрім власного розрахунку відповідача, здійсненого опираючись на отриману від АН «Парус», ТОВ «Самсон», ТОВ «Благовіст», з якими позивач не укладав договорів оренди, інформацію щодо середньої вартості оренди нежитлового приміщення за 1 м2, що на думку суду є необґрунтованим, тому таке порушення податковим органом порядку застосування до платника податку санкцій, на думку суду є підставою для скасування спірного податкового повідомлення -рішення № 0008552240 від 15 жовтня 2012 року, яким за порушення підпункту 1.20.1. статті 1, підпункту 1.20.2. статті 1, підпункту 1.20.5-1 пункту 20.1 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 11 309 007 грн.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення -рішення № 0008562240 та № 0008572240 від 15 жовтня 2012 року, яким за порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 295 807 грн. (у тому числі, за основним платежем -на суму 1 099 231 грн., за штрафними санкціями -196 576 грн.) суд зазначає наступне.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, в межах даного провадження та з урахуванням специфіки спірних податкових повідомлень -рішень, слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами, обставини надання послуг та їх використання у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту -Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94 - ВР встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9. пункут 5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 22 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»(за Договором - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»(за Договором Позичальник) укладено кредитний договір № 151407К16, за умовами якого Банк відкриває Позичальникові відновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього Договору.

Пунктом 3.2.1. Договору встановлено, що ліміт кредитної лінії складає 6 250 000, 00 грн., а кінцевий термін погашення -31 березня 2012 року.

Згідно Додаткової угоди № 151407К16-19 від 09 жовтня 2009 року до Кредитного договору № 151407К16 від 22 березня 2007 року сторони уклали Додаткову угоду та виклали підпункт 3.2.4. статті 3 Договору в інший редакції, а саме: визначили цілі кредиту: а) в сумі еквівалентній 27 150 000,00 (двадцять сім мільйонів сто п'ятдесят тисяч, 00) доларів США -для здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомості житлового та нежитлового призначення (в тому числі по попереднім договорам купівлі-продажу) земельних ділянок, корпоративних прав (у вигляді часток у статутних фондах підприємств або акцій підприємств) та інших цінних паперів, оплати гарантійних внесків при проведенні аукціонів, торгів, тендерів та конкурсів з продажу нерухомості нежитлового призначення, продажу землі або продажу корпоративних прав (у вигляді часток у статутних фондах підприємств або акцій підприємств); для оплати права оренди земельних ділянок та об'єктів комунальної власності, внесення гарантійних внесків, при проведенні аукціонів, торгів, тендерів та конкурсів з продажу права оренди земельних ділянок та об'єктів комунальної власності, рефінансування витрат Позичальника на зазначені цілі та поповнення обігових коштів Позичальника в т.ч. з метою проведення реконструкції приміщень; б) в сумі 11 254 741,39 (одинадцять мільйонів двісті п'ятдесят чотири тисячі сімсот сорок один, 39) доларів США -для продажу іноземної валюти на МВРУ з метою погашення заборгованості Позичальника за Договором перед Банком в гривнях.

На підтвердження реальної мети отримання вищезазначених коштів, отриманих за кредитним Договором № 151407К16 від 22 березня 2007 року та умовами Додаткової угоди № 151407К16-19 від 09 жовтня 2009 року, позивачем надано суду копію акту візуального обстеження стану котловану будівельного майданчика готельного комплексу на вул. Федорова 28, м. Львів, відповідно до якого запропоновано керівництву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи», у зв'язку з реальною загрозою для надзвичайної ситуації з травмуванням людей і значного погіршення технічного стану прилеглих житлових будинків та їх руйнування, терміново, спільно з ВАТ «Гірхімпром», ТОВ «Галицька основа»та Інспекцією ДАБК у Львівській обл., визначити перелік першочергових протиаварійних заходів щодо недопущення обвалу стінок котловану; виконати визначені протиаварійні заходи з тимчасового посилення стінок котловану (згідно представленої технічної документації); влаштувати тимчасову мережу поверхневого водовідведення з котловану для недопущення відмокання і розрідження ґрунту під основою фундаментів прилеглих будинків.

В матеріалах справи міститься копія Договору підряду № 16-07/10-Л від 16 липня 2010 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька основа» (Підрядник), відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає, приймає та оплачує, а Підрядник на власний ризик забезпечує відповідно до проектної документації та умов даного Договору виконання будівельних, монтажних, інших робіт спорудження готелю класу ***** плюс по вул. Федорова. в м. Львові.

Відповідно до пункту 9.4. Договору підряду № 16-07/10-Л від 16 липня 2010 року Оплата виконаних робіт буде здійснюватися з урахуванням Плану фінансування та фактично виконаних об'ємів проміжними платежами на підставі затверджених Замовником форм КБ-3.

На підтвердження реальності зазначеної у вищевикладених Договорах, позивачем надано суду копії Додаткових угод №№ 1-8 від 26 липня 2011 року, 05 серпня 2011 року, 07 серпня 2011 року, 01 вересня 2011 року, 03 жовтня 2011 року, 02 листопада 2011 року, 01 грудня 2011 року, 08 грудня 2011 року; Довідки про вартість виконаних робіт за 2010 -2012 роки відповідно із актами виконаних робіт та актами приймання виконаних робіт, підписаних контрагентами, податкові накладні, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька основа»(Підрядник) та надані позивачу.

Крім цього, в матеріалах справи містяться копії Договорів підряду № 09ПЕ-10 від 18 березня 2010 року, № 15ПЕ-11 від 22 березня 2011 року, № 08ПЕ-10 від 23 березня 2010 року, № 19ПЕ-10 від 12 липня 2010 року, № 06ПЕ-11 від 04 січня 2011 року, Договору по технічному обслуговуванню електроустаткування споживача від 23 липня 2010 року, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»(Замовник) та Приватним підприємством «Арт-Енерго»(Підрядник), відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник зобов'язується на свій ризик та своїми силами і засобами виконати електромонтажні роботи по влаштуванню схеми електропостачання готельного комплексу по вул.. Федорова, м. Львів на підготовчий період та період будівництва відповідно до затвердженого Кошторису, надалі -Роботи, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити в порядку та на умовах даного Договору виконані Підрядником Роботи.

Згідно Довідок про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2010 року Підрядником виконано будівельних робіт на суму 4242908 грн., за квітень 2011 року -861393 грн., за вересень 2010 року -129764720 грн., за серпень 2010 року -41160000 грн., за березень 2011 року -21090958 грн., які згідно актів приймання виконаних будівельних робіт № 387, № 440 за липень 2010 року, № 507 за квітень 2010 року, № 406 за вересень 2010 року, № 408 за серпень 2010 року, № 484 за березень 2011 року виконані роботи прийняті позивачем (копії податкових накладних за вказаний період відповідно до актів виконаних робіт також містяться в матеріалах справи).

Суд звертає увагу, що податковим органом в акті перевірки зазначено, що позивачем порушено мету отримання кредитних коштів відповідно до умов Кредитного Договору № 151407К16 від 22 березня 2007 року, зокрема відповідачі стверджують, що метою отримання кредитних коштів у первинному Договорі зазначено здійснення операцій з для купівлі -продажу нерухомості житлового та нежитлового призначення (в тому числі по попереднім договорам купівлі-продажу) земельних ділянок, корпоративних прав (у вигляді часток у статутних фондах підприємств або акцій підприємств) та інших цінних паперів, оплати гарантійних внесків при проведенні аукціонів, торгів, тендерів та конкурсів з продажу нерухомості нежитлового призначення, продажу землі або продажу корпоративних прав.

Одночасно, суд не погоджується із такими висновками акту перевірки, та зазначає що відповідно до умов Додаткової угоди № 151407К16-19 від 09 жовтня 2009 року до Кредитного договору № 151407К16 від 22 березня 2007 року, серед цілей отримання кредитних коштів зазначено внесення гарантійних внесків, при проведенні аукціонів, торгів, тендерів та конкурсів з продажу права оренди земельних ділянок та об'єктів комунальної власності, рефінансування витрат Позичальника на зазначені цілі та поповнення обігових коштів Позичальника в т.ч. з метою проведення реконструкції приміщень, тому посилання відповідача на таке порушення є необґрунтованим та безпідставним.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи, суд звертає увагу, що засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться первинна документація (акти виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні та довідки про вартість робіт) які оформлені належним чином відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу валових виртат сум податку на прибуток є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

В матеріалах справи міститься розшифровка валових витрат до Декларації на прибуток ТОВ «Українські інвестиційні системи»за період І-ше півріччя, яка також надавались Державній податковій інспекції у Шевченківському районі міста Києва, загальна сума валових витрат за період І-ше півріччя 2010 року складається з: витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у сумі 4 009 580,45 гривень; витрат на оплату праці у сумі 115 545,07 гривень; суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування у сумі 42 485,94 гривень; суми податків зборів (обов'язкових платежів) в сумі 415 571,17 гривень; інших витрат (відсотки банку по кредитній угоді, суми продажу валюти, курсові різниці) в сумі 55 099 487,79 грн., суми амортизаційних відрахувань за І-ше півріччя 2010 року склала 1 559 082, 74 грн.

Згідно Декларації на прибуток за 3 квартали 2010 року та розшифровки валових витрат за період I півріччя 2010 року вбачається, що загальна сума а валових витрат за період І-ше півріччя 2010 року з урахуванням коригування валових витрат на суму 87 068,56 гривень (зменшення) склала: 61 154 684,60 гривень.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кредиту України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, суд також не погоджується із висновком податкового органу в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2010 рік у сумі 740, 099 грн., за 1 квартал 201 1 року в сумі 3 093 471 грн., за 2 - квартал 2011 року у сумі 13 039 809 грн., за 1-2 квартал 2012 року у сумі 11 309 007 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 22.4. статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

При цьому абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Позивачем на підтвердження правомірності від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток подано суду розшифровка валових витрат до Декларації на прибуток ТОВ «Українські інвестиційні системи»за період І-ше півріччя, копію Кредитного договору від 22 березня 2007 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи», копії актів виконаних робіт та податкових накладних, тощо.

За таких обставин, помилковими є висновки податкового органу в частині встановлення порушення позивачем підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135, підпункту 138.10.5. пункту 138.10 статті 138, пункту 141.1. статті 141 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року, зі змінами доповненнями в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2010 рік у сумі 740, 099 грн., за 1 квартал 201 1 року в сумі 3 093 471 грн., за 2 - квартал 2011 року у сумі 13 039 809 грн., за 1-2 квартал 2012 року у сумі 11 309 007 грн. та донараховано податку на прибуток за 2010 рік у сумі І 109 645 гри., за 1 квартал 2011 року в сумі 325 278 грн., 2-4 квартал 201 1 року у сумі 417 594 грн., за 1-2 квартал 2012 року у сумі 290 534 грн. та пункту 2 статті 198.3. Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010, зі змінами доповненнями в результаті чого перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 07 жовтня 2010 року по 30 червня 2010 року встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість по рядку 24 декларації, що в свою чергу свідчить про незаконність винесених відповідачем податкових повідомлень -рішень № 0008562240 від 15 жовтня 2012 року та № 0008572240 від 15 жовтня 2012 року та наявність підстав для їх скасування.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем недоведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15 жовтня 2012 року № 0008552240, № 0008562240, № 0008572240.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 19.11.2012.