Постанова № 27814584, 30.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2012 р. № 2-а- 11961/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Комплектгарант" до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ПП "Комплектгарант" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 17.10.2012 року № 0001132212, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Лукашина І.А. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Буряківський О.В. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що на підставі приписів Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання.

Свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що 26.09.2012 року нею в рамках проведеної відповідачем перевірки у приміщення останнього були передані для огляду головному державному податковому ревізору-інспектору Бездєтко В.М. усі первинні документи, (договори, специфікації до договорів, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, подорожні листи), що підтверджували правомірність формування податкового кредиту за перевіряє мий період.

Заслухавши представників сторін та свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що уповноваженими особами Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна виїзна позапланова перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої податковим органом був складений акт перевірки № 2259/22-104/35072058 від 04.10.2012 року, де були зафіксовані порушення вимог п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку податкового органу, підприємством було занижено суму податку на додану вартість у розмірі 235 911,00 грн., у тому числі: за березень 2011 року у сумі 160 397,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 210,00 грн., за липень 2011 року у сумі 6000,00 грн., за вересень 2011 року частково у сумі 43 853,00 грн., за березень 2012 року у сумі 3 250,00 грн., за квітень 2012 року у сумі 22061,00 грн., за травень 2012 року у сумі 70,00 грн., за червень 2012 року у сумі 70,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 року № 0001132212 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 235 911,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18 827,00 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

При судовому розгляді встановлено, що між позивачем та ТОВ "Технобудальянс" було укладено договір купівлі-продажу №3/11 від 26.01.2011 року, згідно п. 1.1 якого ТОВ "Технобудальянс" зобов'язується передати у власність позивача (покупця) будівельні матеріали, а позивач (покупець) прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Згідно п. 3.1 договору передбачено, що поставка партій товару здійснюється відповідно до специфікації (додаток № 1 до даного договору), що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється автотранспортом покупця (позивача). Покупець самостійно та за власний рахунок вивозить зі складу продавця, або з іншого місця, яке зазначає продавець (самовивіз).

Суд звертає увагу, що факт реальності здійснення господарської операції по вказаному договору купівлі-продажу, підтверджується видатковим накладними № РН-0000003 від 28.01.2011 року, № РН-0000002 від 27.01.2011 року, податковим накладними № 131 від 27.01.2011 року, №150 від 28.01.2011 року, товарно-транспорними накладними № 2 від 27.01.2011 року, № 3 від 28.01.2011 року, подорожніми листами № 109902 від 27.01.2011 року, № 109906 від 28.01.2011 року, платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані позивачем у ТОВ "Технобудальнс" будівельні матеріали у подальшому були реалізовані позивачем АТЗТ "Спецбудмонтаж" на підставі договору купівлі-продажу № 1009 від 01.09.2010 року та укладеного до нього додаткова угода №1 від 29.12.2010 року .

Про реальність виконання вищевказаного договору свідчать наступні докази у справі, а саме: податкові накладні № 1 від 14.03.2011 року, № 32 від 28.03.2011 року, видаткові накладні № РН-0000003 від 28.03.2011 року, № РН-0000002 від 14.03.2011 року, довіреність на отримання уповноваженою особою від АТЗТ "Спецбудмонтаж" на ім'я Києвець С.В., виписки з банку на перерахування грошових коштів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ПП "УНТК Енергоспецмонтаж" було укладено договір купівлі-продажу № 14/07 від 11.07.2011 року, згідно п. 1.1 якого ПП "УНТК Енергоспецмонтаж" зобов'язується передати у власність позивача (покупця) будівельні матеріали, а позивач (покупець) прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору

Згідно п. 3.1 договору передбачено, що поставка партій товару здійснюється відповідно до специфікації (додаток № 1 до даного договору), що є невід'ємною частиною цього договору.

У п. 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється автотранспортом покупця (позивача).

Згідно до письмових доказів справи, факт реальності здійснення господарської операції по договору купівлі-продажу № 14/07 від 11.07.2011 року, підтверджується видатковою накладною № Б\Н від 29.07.2011 року, податковою накладною № 406 від 29.07.2011 року, товарно-транспорною накладною № 37 від 29.07.2011 року, подорожнім листом № 109904 від 29.07.2011 року, платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів, копії яких наявні у матеріалах справи, придбані позивачем у ПП "УНТК Енергоспецмонтаж" по вказаному договору будівельні матеріали у подальшому були реалізовані позивачем ТОВ "С.К.С.М" на підставі договору купівлі-продажу № 11/07-11 від 11.07.2011 року.

Про реальність виконання вищевказаного договору свідчать також наступні докази у справі, а саме: податкові накладні № 1 від 29.07.2011 року, видаткова накладні № РН-0000017 від 29.07.2011 року, довіреність на отримання уповноваженою особою від ТОВ "С.К.С.М" на ім'я Дудченко И.М., виписки з банку на перерахування грошових коштів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "АВ метал груп" було укладено договір поставки № 14/07 від 11.09.2011 року, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця (позивача) чорний металопрокат (далі-товар), асортимент, кількість і ціна якого вказується у спеціфікаціях та /або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором., факт реальності здійснення господарської операції по договору поставки № 14/07 від 11.09.2011 року, укладеному між позивачем та ТОВ "АВ метал груп", підтверджується видатковою накладною № 521053 від 26.08.2011 року, податковою накладною № 5002508 від 26.08.2011 року, товарно-транспорною накладною, подорожнім листом, платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Суд зазначає, що позивачем на підставі рахунку-фактури № 10399 від 11.08.2011 року були придбані у ТОВ "Торговий будинок ВІКАНТ" товарно-матеріальні цінності, асортимент, кількість і ціна яких вказано вказаному рахунку-фактури, факт реальності здійснення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ "Торговий будинок ВІКАНТ", підтверджується видатковими накладними № 09448 від 12.08.2011 року, № 310498 від 22.08.2011 року, податковими накладними № 765 від 12.08.2011 року, № 1238 від 22.08.2011 року, товарно-транспорною накладною № 348 від 12.08.2011 року, № 53 від 22.008.2011 року, подорожніми листами № 109905 від 22.08.2011 року, № 109901 від 12.08.2011 року, платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Судом також встановлено, що придбані позивачем у ТОВ "АВ метал груп" та ТОВ "Торговий будинок ВІКАНТ" товарно-матеріальні цінності у подальшому були реалізовані ТОВ "С.К.С.М" на підставі договору купівлі-продажу № 33 від 01.09.2011 року.

Про реальність вищенаведеної господарської операції свідчать наступні докази у справі, а саме: податкові накладні № 3 від 05.09.2011 року, видаткова накладні № РН-0000024 від 05.09.2011 року, довіреність на отримання уповноваженою особою від ТОВ "С.К.С.М" на ім'я Дудченко И.М.., виписки з банку на перерахування грошових коштів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Компанія АВК ЛЮКС" було укладено договір поставки № 05-0412-П від 05.04.2011 року, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та сплатити товар згідно сСпецифікації (додаток № 1 до даного договору), факт реальності здійснення господарської операції по договору поставки № 05-0412-П від 05.04.2011 року, укладеному між позивачем та ТОВ "Компанія АВК ЛЮКС", підтверджується видатковою накладною № 30 від 24.04.2012 року, податковою накладною № 6 від 23.04.2012 року, № 2 від 10.04.2012 року, товарно-транспортними накладними № 34 від 24.042012 року, платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів, копії яких наявні у матеріалах справи.

При судовому розгляді встановлено, що придбані позивачем у ТОВ "Компанія АВК ЛЮКС" товарно-матеріальні цінності у подальшому були реалізовані ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" на підставі договору купівлі-продажу № 6 від 06.04.2011 року.

Про реальність вищенаведеної господарської операції свідчать наступні докази у справі, а саме: податкові накладні № 3 від 26.04.2012 року, № 2 від 25.04.2012 року, № 1 від 24.04.2012 року видаткові накладні № РН-0000003 від 26.04.2012 року, № РН-0000002 від 25.04.2012 року, № РН-0000001 від 24.04.2012 року довіреність на отримання уповноваженою особою від ТОВ "Спецбудмонтаж - Україна" на ім'я Дворник С.В., виписки з банку на перерахування грошових коштів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Також, позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-0000153 від 27.04.2012 року були придбані у ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" товарно-матеріальні цінності, асортимент, кількість і ціна яких вказано вказаному рахунку-фактури.

Про реальність вищенаведеної господарської операції свідчать наступні докази у справі, а саме: податкові накладні № 31 від 27.04.2012 року, видаткова накладні № РН-0000019 від 27.04.2012 року, товарно-транспортна накладна № 37 від 27.04.2012, подорожній лист до вантажу № 109903 віл 27.04.2012 року, платіжні доручення на перерахування грошових коштів, копії яких наявні у матеріалах справи.

Окрім того, між позивачем та ТОВ "У.С.К" були укладені договори оренди нежитлового приміщення № 3/05.09 від 05.05.2009 р. та № 1 від 03.05.2012 року, предметами яких є надання позивачу у тимчасове користування нежитлового приміщення загальною площею 10,0 кв.м, для розміщення офісу, розташованого за адресою м. Харків, пр. Постишева, 93.

Про виконання вищенаведених договорів свідчить податкові накладні, акти здачі-прийняття, платіжні доручення на перерахування грошових коштів, копії яких є в матеріалах справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як встановлено у ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, первинні документи, оформлені з додержанням норм чинного законодавства, засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи, що були надані позивачем до суду в підтвердження правомірності формування податкового кредиту у перевіряємому періоді за своєю формою та за своїм змістом повністю відповідають вимогам, викладеним у ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто вони мають усі необхідні обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Безпідставними на думку суду є твердження відповідача стосовно того, що підставою для встановлених порушень вимог ПКУ з боку позивача стало ненадання ним до перевірки необхідних документів, оскільки надання останніх було підтверджено свідком ОСОБА_3, що відповідною стороною не спростовано, а тому у суду не має підстав піддавати сумніву даний факт.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 17.10.2012 року № 0001132212, прийняте відносно приватного підприємства "Комплектгарант".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04.12.2012 року.

Суддя Самойлова В.В.