Постанова № 27814395, 19.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 листопада 2012 року 14 год. 26 хв. № 2а-12549/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Мартяна О.В., Стецюк А.А., Терешко Г.А., представника відповідача Харка Д.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "БК "Алвікс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 19 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 13 вересня 2012 року надійшов позов приватного підприємства "БК "Алвікс" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, що виразились: у зазначенні в акті перевірки № 670/22-04/35370653 відомостей щодо непідтвердженості поставки товарів (робіт, послуг) від постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Твердиня" (також далі за текстом - ТОВ "ЮФ "Твердиня") до позивача, відсутності поставок товарів (робіт, послуг) від позивача до його контрагентів-покупців та відсутності об'єктів оподаткування, що є недостовірними та суперечать фактичним обставинам; у зазначенні в акті перевірки № 670/22-04/35370653 відомостей та висновків про те, що позивач нібито здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; у визнанні правочинів, вчинених з ТОВ "ЮФ "Твердиня" у лютому, березні 2012 року, нікчемними у зв'язку з відсутністю підстав та повноважень для такого визнання.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що перевірку позивача проведено безпідставно, з порушенням чинного податкового законодавства, а висновки, які містяться в акті перевірки № 670/22-04/35370653, не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 14 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Крім того, ухвалою суду від 14 вересня 2012 року відмовлено повністю у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії акту перевірки № 670/22-04/35370653.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 02 та 29 жовтня 2012 року. Пояснив, що відповідач, провівши перевірку позивача, та склавши за її результатами акт перевірки № 670/22-04/35370653, діяв згідно з чинним податковим законодавством, а тому підстави для визнання дій відповідача протиправними відсутні.

У судових засіданнях 29 жовтня та 08 листопада 2012 року судом на підставі ч. 4 ст. 65 КАС України здійснено виклик свідка - директора ТОВ "ЮФ "Твердиня", однак вказана особа у судові засідання 08 та 19 листопада 2012 року не прибула, хоча про дату час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином. При цьому, до суду 08 листопада 2012 року надійшло електронне повідомлення № 3 про неможливість прибуття свідка у судове засідання у зв'язку з відрядженням, а причини та їх поважність неприбуття свідка у судове засідання 19 листопада 2012 року суду не відомі.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 17 до 23 серпня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 31 серпня 2012 року № 670/22-04/35370653 про результати документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами за період з 01 лютого по 29 лютого 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, перевіркою не виявлено факту реального здійснення позивачем господарських операцій за лютий 2012 року. Разом з тим, виявлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України). Таким чином, за результатами перевірки не підтверджено задекларовані позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) за лютий 2012 року, а також не підтверджено задекларований позивачем податковий кредит з ПДВ по контрагенту-постачальнику ТОВ "ЮФ "Твердиня" за лютий 2012 року.

Перевірку проведено згідно з підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі наказу від 16 серпня 2012 року № 1138 та направлення від 17 серпня 2012 року № 1250/22-4, копії яких вручено особисто під розписку законному представнику позивача 17 серпня 2012 року.

Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечень від 05 вересня 2012 року № 0509/12.

Суд не погоджується з доводами позивача про визнання протиправними дій відповідача та висновків, зазначених в акті перевірки, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, у ході судового розгляду справи з'ясовано, що відповідачем направлено позивачу письмовий запит від 16 травня 2012 року № 2521/10/22-0410 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин з ТОВ "ЮФ "Твердиня", який представником позивача отримано 25 травня 2012 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідь на вказаний запит позивачем оформлено листом від 04 червня 2012 року № 0406, яким позивач повідомив відповідача про відсутність можливості надати пояснення та їх документальне підтвердження.

Проаналізувавши викладені обставини, суд прийшов до висновку про порушення позивачем відповідних положень ПК України.

Зокрема, згідно з п. 73.3 ст. 73, підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, оформивши наказ про проведення перевірки позивача на підставі підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідач, за переконанням суду, діяв відповідно до чинного податкового законодавства, оскільки, як вбачається з викладених положень та обставин, позивачем порушено порядок надання податковому органу інформації, визначеної у письмовому запиті, та її документального підтвердження.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що відповідачем дотримано вимоги викладених положень, а саме копію наказу про проведення перевірки вручено особисто під розписку законному представнику позивача до початку проведення перевірки.

Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про безпідставність тверджень представників позивача щодо протиправності проведення відповідачем перевірки позивача.

Відповідно до п.п. 86.1, 86.4 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта, такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені п. 86.7 цієї статті.

Зокрема, згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

З аналізу викладених положень вбачається, що акт перевірки є службовим документом, у якому зафіксовано відповідні порушення чинного податкового законодавства та який жодним чином не порушує прав та інтересів позивача. Крім того, як зазначено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі № 2а-8072/11/2670, вчинені податковим органом дії щодо складання акту документальної невиїзної перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Таким чином, склавши за результатами перевірки позивача акт перевірки, відповідач, за переконанням суду, діяв згідно з чинним податковим законодавством та жодним чином не порушив права та законні інтереси позивача.

Стосовно викладених в акті перевірки висновків суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що між позивачем та ТОВ "ЮФ "Твердиня" укладено договори поставки від 05 січня 2012 року № 050112, від 26 січня 2012 року № 260112, від 30 січня 2012 року № 300112 та від 01 лютого 2012 року № 010212, на підставі яких вказаним товариством виписано податкові накладні, які, у свою чергу, стали підставою для внесення позивачем зазначених у них сум ПДВ до складу податкового кредиту.

У ході перевірки відповідачем враховано висновки акту від 05 липня 2012 року № 1072/22-60/35316617 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЮФ "Твердиня" щодо документального підтвердження господарських відносин, зокрема з позивачем, їх реальності та повноти відображення в обліку за період із 01 лютого по 31 березня 2012 року.

Згідно із вказаним актом перевірки, остання звітність з ПДВ ТОВ "ЮФ "Твердиня" подавалась за січень 2012 року з податку на прибуток підприємства за 2011 рік. За періоди, стосовно яких необхідно провести зустрічну звірку, вказаним товариством податкова звідність не подавалась. ТОВ "ЮФ "Твердиня" мало господарські відносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Берніс Продакт" (також далі за текстом - ТОВ "Берніс Продакт"), стосовно діяльності службових осіб якого порушено кримінальну справу за ст.ст. 205 ч. 2, 212 ч. 3, 366 ч. 2 Кримінального кодексу України, у ході розслідування якої виявлено, що директор ТОВ "Берніс Продакт" умисно ухилявся від сплати ПДВ в особливо великих розмірах, а вказане товариство використовувалось для здійснення фіктивної господарської діяльності.

В акті перевірки також зазначено про відсутність об'єктів оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами-покупцями, про факт вчинення правочинів між позивачем та ТОВ "ЮФ "Твердиня" без мети настання реальних наслідків, а також про факт здійснення позивачем господарської діяльності з метою надання податкової вигоди третім особам.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У постанові Верховного Суду України від 07 лютого 2012 року у справі № 21-425во10 зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

З аналізу викладених положень вбачається, що платник податків має право сформувати податковий кредит тільки на підставі тих податкових накладних, які виписано у разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, у ході судового розгляду справи з'ясовано, що фактичного здійснення таких операцій між позивачем та ТОВ "ЮФ "Твердиня" не здійснено. Документів, які б підтверджували реальність здійснення таких операцій, представниками позивача у ході судового розгляду не надано, хоча про доцільність їх надання судом зазначалось у кожному судовому засіданні.

Враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про відсутність у ТОВ "ЮФ "Твердиня" законних підстав для оформлення податкових накладних, отже відсутності у позивача права на включення сум ПДВ, зазначених у вказаних накладних, до складу податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "БК "Алвікс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "БК "Алвікс" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача, що виразились: у зазначенні в акті перевірки № 670/22-04/35370653 відомостей щодо непідтвердженості поставки товарів (робіт, послуг) від постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Твердиня" до позивача, відсутності поставок товарів (робіт, послуг) від позивача до його контрагентів-покупців та відсутності об'єктів оподаткування, що є недостовірними та суперечать фактичним обставинам; у зазначенні в акті перевірки № 670/22-04/35370653 відомостей та висновків про те, що позивач нібито здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; у визнанні правочинів, вчинених з ТОВ "ЮФ "Твердиня" у лютому, березні 2012 року, нікчемними у зв'язку з відсутністю підстав та повноважень для такого визнання.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 26 листопада 2012 року