Постанова № 27813973, 30.10.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 р. Справа № 2a-1870/5103/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Козир І.С.,

представник позивача - Кобрінович Ф.М.,

представників відповідача - Кривохижі В.О., Спасских М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Національної академії аграрних наук України до Державної фінансової інспекції у Сумській області про визнання нечинними та скасування вимоги в частині,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Дослідне господарство «Правдинське» Національної академії аграрних наук (далі позивач, ДП «Правдинське»), звернулося до суду з адміністративним позовом в якому з урахуванням наданої до суду заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області (далі відповідач) № 18-07-14-14/3441 від 08.05.2012 року «Про усунення порушень, виявлених в ході ревізії ДП «дослідне господарство «Правдинське» Національної академії аграрних наук України.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що повністю підтримує свою позицію яку викладену у позовній заяві, вважає, що висновки контролюючого органу (ДФІ в Сумській області) які викладено в Акті ревізії №07-06-01 /15 від 29.03.2012 р. є безпідставними, відповідно неправомірними позивач вважає і пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17 вимоги ДФІ в Сумській області № 18-07-14-14/3441 від 08.05.2012 р.

Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що вимоги позивача не визнає з підстав, які викладено у письмовому запереченні (а.с.61-63, 73-88, ІІ том), просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши позицію представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного:

Державне підприємство «Дослідне господарство «Правдинське» Національної академії аграрних наук зареєстровано як юридичну особу Великописарівською районною державною адміністрацією 28.12.1992 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №674953.

Дане підприємство є державним сільськогосподарським статутним об'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні», головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів. розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідач, у відповідності до приписів Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в України», здійснює владні управлінські функції і є суб'єктом владних повноважень.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Сумській області на І квартал 2012р. та на підставі направлень на проведення ревізії виданих начальником ДФІ в Сумській області в період з 01.02.2012р. по 23.03.2012р. ДФІ в Сумській області проводилась планова ревізія фінансово-господарської діяльності ДП «Правдинське» період з 01.01.2009р. по 31.01.2012р.

Результати вищенаведеної ревізії оформлено Актом ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Правдинське» за період з 01.01.2009р. по 31.01.2012р. №07-06-01 /15 від 29.03.2012 р. (а.с.33-110, І том).

З урахуванням виявлених в ході ревізії порушень, на адресу позивача ДФІ в Сумській області було направлено вимогу № 18-07-14-14/3441 від 08.05.2012 «Про усунення порушень, виявлених в ході ревізії ДП ДГ «Правдинське» НААНУ», відповідно до якої підприємство зобов'язане опрацювати матеріали ревізії та усунути порушення зазначені у вимозі.

Позивач скористався своїм правом на оскарження рішення органу владних повноважень до суду та вважаючи вимогу ДФІ частково незаконною, просив суд з двадцяти одного пункту листа-вимоги, скасувати дванадцять пунктів листа-вимоги ДФІ, а саме: пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17, вважаючи їх протиправними та незаконними.

Суд погоджується з позицією позивача лише в частині протиправності та безпідставності пункту 5 (п?ятого) листа-вимоги. Щодо пунктів 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17, суд вважає їх законними, позицію відповідача обґрунтованою і правомірною, відповідно , позовні вимоги в даній частині позову суд визнає такими, що не підлягають задоволенню.

Так, позиція суду щодо позовних вимог, які не підлягають задоволенню, відповідно, по кожному пункту вимоги окремо:

Пункт 2 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

- Даним пунктом оскаржуваної вимоги контролюючий орган зобов'язує підприємство провести звірку взаєморозрахунків із ТОВ «ім. Муратова Ф. С.», поновити по бухгалтерському обліку безпідставно списану дебіторську заборгованість в сумі 44661,49 гривень; та у разі відмови контрагента від визнання боргу - відшкодувати збитки за рахунок винних у безпідставному списанні (пропущенні терміну позовної давності) осіб у порядку та розмірі встановленому cm. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, оскільки в Акті ревізії зазначено, що в порушення ст. ст. 509, 629 та Глави 19 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, ст. 223 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, встановлено списання в червні 2010 року дебіторської заборгованості, що значилась за ТОВ «ім. Муратова Ф.С.» в сумі 44661,49 грн., по якій минув термін позовної давності і претензійно-позовна робота по якій не велась, що призвело до нанесення підприємству матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 44661,49 грн.

Так, з Акту перевірки (а.с.65, І том) свідчить, що в ході ревізії наявності дебіторської та кредиторської заборгованості з простроченим терміном позовної давності встановлено, що станом на 01.01.2009р. та 01.01.2010р. по бухгалтерському обліку підприємства за даними рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» значиться дебіторська заборгованість, по якій минув термін позовної давності, за ТОВ «ім. Муратова Ф. С.» на суму 44661,49 грн., яка виникла в 2007 році за поставлену продукцію.

Відповідно до бухгалтерської довідки про списання дебіторської заборгованості від 01.06.2010, підписаної головним бухгалтером та завізованої колишнім директором підприємства, списано дебіторську заборгованість за ТОВ «ім. Муратова Ф. С.» в сумі 44661,49 грн., як безнадійну та по якій минув строк позовної давності і позовна робота по якій не велась.

В ході ревізії надіслано запит до державного реєстратора з питання перебування на обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ім. Муратова Ф. C.».

Відповідно до витягу із єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлено, що станом на 02.03.2012 ТОВ «ім. Муратова Ф. С.» перебуває в стані припинення підприємницької діяльності та 24.06.2009 рішенням Господарського суду Сумської області № 12/18-09 підприємство визнано банкрутом.

Перевіркою претензійно-позовної роботи стосовно вказаної дебіторської заборгованості встановлено, що жодні заходи щодо стягнення і уточнення заборгованості підприємством не вживалися: не направлялися листи, не пред'являлися письмові претензії і позовні заяви до суду з вимогою про захист цивільного права.

Оскаржуючи пункт 2 листа-вимоги ДФІ позивач вважає, що дебіторська заборгованість в сумі 44661,49 гривень списана у червні 2010 року ДП «Правдинське» не безпідставно. Так, відповідно до витягу з ЄДРПОУ по ТОВ «ім. Муратова Ф.С.» 07.02.2012 року було внесено запис щодо відсутності цієї юридичної особи по місцю реєстрації. Отже, на думку позивача, підприємство не мало можливості направляти письмові претензії, позовні заяви до суду, оскільки боржник був відсутній за місцезнаходженням.

Крім цього, посилаючись на ч.І ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», позивач посилається на те, що законодавством визначено 30-денний термін, з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, для подачі письмових заяв з вимогами до боржника, а також документів що їх підтверджують. Відповідно до оголошення у офіційному виданні "Голос України", N 149, 12 серпня 2009 року Господарський суд Сумської області 24.06.2009 р. у справі N 12/18-09 визнав банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру щодо ТОВ ім. Муратова Ф. С. (юр. адреса: Сумська обл., м. Охтирка, вул. Чапаева, 183, код СДРПОУ 33977506).

Тобто, за підрахунками позивача, 12.09.2009р. закінчився термін для подачі до господарського суду заяви з вимогами до боржника, яка подана не була. А тому, враховуючи приписи ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх дання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними. Отже, зважаючи , що кредиторські вимоги позивачем до ТОВ «Муратова» не заявлялися, відповідно вони і вважаються погашеними. Дана обставина, на думку позивача, свідчить про те, що ДП «Правдинське» було правомірно було списано дебіторську заборгованість по ТОВ «ім. Муратова Ф. С.» в сумі 44661,49 грн., як безнадійну.

Однак, суд не погоджується з даною позицією позивача і погоджується з позицією ДІФІ в Сумській області, оскільки в порушення ст. ст. 509, 629 та Глави 19 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, ст. 223 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, в результаті незабезпечення проведення претензійно-позовної роботи, та не стягнення дебіторської заборгованості у терміни, визначені вищевказаними Кодексами, пропущено строк позовної давності, що мало наслідком втрату боржника у зобов'язанні та позбавлення державного підприємства права вимагати від боржника виконання його обов'язку - відшкодування збитків, що призвело до нанесення підприємству матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 44661,49 грн. (дана сума позивачем не оспорюється, оскільки саме 44661,49 грн. було списано як безнадійну).

Отже, в результаті списання дебіторської заборгованості, без проведення претензійно-позовної роботи, занижено показник у рядку 160 «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість» у формі звітності № 1 «Баланс» станом на 01.01.2011 на суму 44661,49 гривень.

Таким чином, в даній частині позовних вимог суд відмовляє за необґрунтованістю.

Пункт 3 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

- Даним пунктом оскаржуваної вимоги контролюючий орган зобов'язує підприємство провести звірку взаєморозрахунків з ТОВ «Кириківське», відобразити в обліку підприємства дебіторську заборгованість за вказаним контрагентом на суму 1212026,90 гривень; провести претензійно-позовну роботу з зазначеним контрагентом щодо відшкодування сум збитків шляхом повернення коштів в сумі 1220713,40 гривень; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвій оплаті підприємством коштів, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України,

Так, в Акті ревізії № 07-06-01/15 від 29.03.2012 року, зокрема, описано господарські взаємовідносини між ДП «Правдинське» та ТОВ «Кириківське» за договорами №2 від 02.01.2010р. та №3 від 23.09.2010р. «Про надання послуг транспортом» та зроблено висновок про зайве перерахування протягом 2010 року коштів за послуги в сумі 1220713,40 грн. Таких висновків відповідач дійшов з посиланням на те, що один з договорів від ДП «Правдинське» підписаний не уповноваженою особою, а Акти виконаних робіт не містять дати складання, та в ході зустрічної звірки на ТОВ «Кириківське» факт надання послуг не підтверджено первинними документами (шляховими листами тракториста, нарядами, тощо).

Позивач не погоджується з такими твердженнями відповідача та просить суд врахувати, що у ДП «Правдинське» наявні документи, які свідчать про виконання вказаних робіт, а саме: договори та акти виконаних робіт. На підтвердження факту виконання вказаних робіт ДП «Правдинське» більше ніяких документів не може надати, оскільки первинні документи, які підтверджують факт надання вказаних послуг (шляхові листи тракториста, наряди, тощо) можуть бути надані ТОВ «Кириківське», яке надавало транспортні послуги. Також позивач зазначає, що факт виконання робіт за договорами №2 та №3 підтверджується статистичними звітами, які подавались ДП «Правдинське» протягом 2010р. до відділу статистики, які долучено до матеріалів ревізії. Крім цього, позивач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, зазначає, що будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, суд не погоджується з позицією позивача та вважає, що пункт 3 листа-вимоги ДФІ є законним з наступних підстав:

Як свідчить з матеріалів справи, в ході перевірки ревізією було встановлено, що між ТОВ «Кириківське» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_8., та ДП ДГ «Правдинське» (Замовник), в особі виконуючого директора ОСОБА_5 було укладено договір по наданню послуг транспортом ТОВ «Кириківське» від 02.01.2010 №2 (а.с.138-139, ІІ том).

Відповідно до даного договору Виконавець виконує послуги пов'язані з оприскуванням сільськогосподарських культур, передпосівною підготовкою полів, посівом та збиранням. Замовник забезпечує фінансування за виконані роботи згідно виставлених рахунків та актів виконаних робіт. Сума по даному договору складає 6000000,00 грн. згідно договірної вартості.

До договору надано протокол погодження договірної вартості проведеної роботи від 02.01.2010р. (а.с.139, ІІ том), підписаний з боку ТОВ «Кириківське» від імені Чирашного В. Р. та з боку ДП ДГ «Правдинське» від імені Макарова Д. Ю. Згідно даного протоколу сторонами досягнуто згоди про величину плати за виконану роботу в сумі:

- посів озимих - 200,00 гривень;

- оприскування сільськогосподарських культур - 154,00 гривень;

- обмолот сільськогосподарських культур - 420,00 гривень.

При цьому, при проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що ОСОБА_5, згідно наданих до ревізії наказів на прийом та звільнення працівників, станом на момент укладання вищезазначеного договору від 02.01.2010 №2 на підприємстві ДП «Правдинське» не працював (він працював на посаді заступника директора підприємства з 01.06.2010р. по 25.10.2010р.) та не мав права на укладання договорів від імені підприємства.

Зустрічною звіркою ТОВ «Кириківське» (а.с.141-143, ІІ том) встановлено, що в періоді, який підлягав ревізії, посаду директора ТОВ «Кириківське», з правом першого підпису на фінансових та розрахункових документах, займав колишній директор ДП «Правдинське» ОСОБА_8. Дана обставина не заперечується і представником позивача, а також підтверджується списком працівників, які працювали на підприємстві ДП «Правдинське» з 01.01.2009р.

Також, до звірки надано договір по наданню послуг транспортом ТОВ «Кириківське» від 23.09.2010 №3 (а.с.140, ІІ том), укладений між ТОВ «Кириківське» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_7, та ДП ДГ «Правдинське» (Замовник), в особі заступника директора ОСОБА_10

Відповідно до даного договору, Виконавець виконує послуги пов'язані з дискуванням, посівом. Об'єм виконаних робіт підтверджується актом виконаних робіт. Замовник забезпечує фінансування за виконані роботи згідно виставлених рахунків та актів виконаних робіт. Сума по даному договору складає 470000,00 грн. згідно договірної вартості.

До договору надано протокол погодження договірної вартості проведеної роботи (а.с.163, ІІ том) без дати, укладений з боку ТОВ «Кириківське» від імені ОСОБА_8 та з боку ДП «Правдинське» від імені ОСОБА_11, без розшифровки підписів. Згідно даного протоколу сторонами досягнуто згоди про величину плати за виконану роботу в сумі:

- дискування - 180,00 гривень;

- посів озимих та жита - 200,00 гривень.

Згідно наданих до зустрічної звірки рахунків та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору №2 від 02.01.2010 (№№1-9) та за договором № 3 від 23.09.2010 (№№ 1-2) в 2010 році товариством надано послуг з оприскування, посіву та збирання сільськогосподарських культур, а також дискування на суму 2375500,40 грн., в тому числі по договору № 2 від 02.01.2010 - 2234294,40 грн. та по договору №3 від 23.09.2010 - 141206,00 грн.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору №2 від 02.01.2010р. (№№1-9) (а.с.147-155, ІІ том) підписано з боку ДП ДГ «Правдинське» від імені виконавчого директора ОСОБА_5 та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору №3 від 23.09.2010 (№№ 1-2) (а.с.156, ІІ том) підписано з боку ДП ДГ «Правдинське» від імені заступника директора ОСОБА_1

При цьому, вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору № 2 від 02.01.2010 та по договору № 3 від 23.09.2010 (№№ 1-2), в порушення п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в частині наявності в первинних бухгалтерських документів всіх обов'язкових реквізитів, зокрема дати їх складання, не містять обов'язкового реквізиту первинного документа - дати складання зазначених актів.

Для підтвердження факту виконання товариством робіт з оприскування, посіву, збирання сільськогосподарських культур, а також дискування до звірки надано шляхові листи трактора форми № 68.

Відповідно до наданих шляхових листів підтверджено надання послуг з обробки сільськогосподарських культур на загальній площі 7296,4 га та послуг з дискування на площі 173,0 га. Інших первинних документів, підтверджуючих надання послуг по договорам з підприємством, до зустрічної звірки не надано. (Перелік шляхових листів трактора в матеріалах зустрічної звірки).

Отже, в ході зустрічної звірки не підтверджено надання ТОВ «Кириківське» послуг за договором №2 від 02.01.2010 по обмолоту сільськогосподарських культур на площі 1000,0 га на суму 420000,00 грн., по збиранню цукрового буряка на площі 60,0 га на суму 72000,00 грн. та по оприскуванню сільськогосподарських культур на площі 4017,20 га на суму 618648,80 грн., які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами (шляховими листами тракториста, нарядами тощо).

По договору №3 від 23.09.2010 не підтверджено надання послуг з дискування на площі 511,74 га на суму 92064,60 грн. та послуг з посіву пшениці на площі 90,0 га на суму 18000,00 грн. з ПДВ, які також не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Протягом 2011 року, згідно даних бухгалтерського обліку товариства, взаєморозрахунків з підприємством не здійснювалось.

Таким чином, згідно даних бухгалтерського обліку товариства, станом на 01.01.2012р., 31.01.2012р. та на момент завершення зустрічної звірки за підприємством значиться кредиторська заборгованість в сумі 8686,50 грн. (Матеріали зустрічної звірки в ТОВ «Кириківське» та акт звірки - а.с.173, ІІ том).

Згідно наданих до ревізії та наявних на ДП «Правдинське» актів здачі- прийняття робіт (надання послуг) по договору № 2 від 02.01.2010 (№№ 1-9) та за договором №3 від 23.09.2010 (№№ 1-2) в 2010 році ТОВ «Кириківське» надано, а ДП «Правдинське» прийнято послуги з оприскування, посіву та збирання сільськогосподарських культур, а також дискування на суму 2375500,40 грн., в тому числі по договору № 2 від 02.01.2010 - 2234294,40 грн. та по договору № 3 від 23.09.2010 - 141206,00 грн.

При цьому, ДП «Правдинське» здійснило оплату зазначених послуг на суму 2384172,50 гривень.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд погоджується з висновками відповідача відносно того, що ДП «Правдинське» протягом 2010 року було зайво перераховано кошти ТОВ «Кириківське» за послуги, факт надання яких не підтверджується на суму 1220713,40 грн. (1110648.80 грн. + 110064.60 грн. - 8686.50 грн.) з яких:

1110648.80 грн. - сума на яку документально не підтверджено здійснення робіт ТОВ «Кириківське» за Договором №2 (розрахунок - а.с.174, ІІ том)

110064.60 грн. - сума на яку документально не підтверджено здійснення робіт за Договором №3 (розрахунок - а.с.174, ІІ том)

8686.50 грн. - сума кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Кириківське».

Отже, підстави для скасування пункту 3 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р. відсутні.

Пункт 4 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

- Даним пунктом оскаржуваної вимоги контролюючий орган зобов'язує підприємство, у відповідності до вимог ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 06.1991 № 1264-ХІІ та ст. 107 Лісового кодексу України, провести відшкодування збитків у сумі 248904,00 грн., нанесених державним природним ресурсам внаслідок самовільних порубів дерев вільхи, берези, тополі та береста, які значились по бухгалтерському обліку ДП «Правдинське», скоєних невстановленими особами.

Обґрунтовуючи свою правову позицію по даній справі стосовно даного пункту листа-вимоги позивач зазначає, що відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у п.п. ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів… Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що порядок відшкодування шкоди, заподіяної підприємством внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавством України поки що не передбачений. Крім цього, позивач зазначає, що Актом ревізії, як і будь-яким іншим документом не встановлено фактів незаконної порубки саме підприємством ДП «Правдинське». Навпаки, Актом ревізії зафіксовано, що незаконна рубка дерев вільхи, берези, тополі та береста, якою заподіяна шкода в сумі 248904,00 грн., була скоєна невстановленими особами. Позивач просить суд врахувати, що матеріали щодо незаконної порубки передавались позивачем у правоохоронні органи, які відповідно до законодавства і повинні провести розслідування і встановити винних осіб у скоєнні даного порушення. На даний час винних осіб не встановлено.

Отже, пункт 4 Вимоги ДФІ № 18-07-14-14/3441 від 08.05.2012, щодо відшкодування підприємством збитків в сумі 248904,00 грн., заподіяних невстановленими особами, на думку позивача, є протиправними та підлягає скасуванню.

Однак, суд не погоджується з даною позицією позивача та вважає, що підстави для скасування пункту 4 листа-вимоги ДФІ відсутні, з наступних підстав:

Як вже зазначалося вище, в ході ревізії перевіряючи ми ДФІ було встановлено порушення з боку ДП «Правдинське» норм Лісового кодексу України, а саме : статей 19, 47, 48, 86, внаслідок чого виявлено факт спричинення збитків (матеріальної шкоди) нанесені державі в сумі 248904,00 грн. - виявлено самовільні поруби дерев вільхи, берези, тополі та береста, які значились по бухгалтерському обліку підприємства.

Перевіркою стану лісового господарства виявлено, що ДП «Правдинське» станом на 01.12.2011 року має в постійному користуванні 199 га. лісів та інших лісовкритих земель, в тому числі лісових культур 109 га., полезахисних лісосмуг 86 га., не зімкнених лісових культур 4 га., що підтверджується відповідною довідкою про кількісні характеристики земельної ділянки та витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку станом на 01.01.2012р. (а.с.175. ІІ том), копіями Державних Актів на землю, витягом з державного земельного кадастру та ін.. (а.с.179-183. ІІ том).

При цьому, ревізорами ДФІ в Сумській області було встановлено, що ще в листопаді 2008 року Державною екологічною інспекцією в Сумській області були виявлені факти незаконної рубки дерев вільхи, берези, тополі та береста скоєної невстановленими особами. По факту незаконної рубки були нараховані збитки в сумі 248904,00 грн., матеріали передавались у правоохоронні органи, однак, на момент перевірки збитки відшкодовано не було.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні», головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів…

Зважаючи на те, що лісовпорядна документація відсутня, тому ревізори не мали можливості дати характеристику вкритих лісом земель за складом насаджень, віковій структурі та запасах деревини на лісових ділянках.

При цьому, як свідчить з матеріалів справи, у відповідності до ч.3 ст.10 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» та згідно пункту 10 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006р. №550, Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулася до Начальника Державної екологічної інспекції в Сумській області (далі Інспекція) з листом від 09.02.2012р. (а.с.177, ІІ том) в якому зазначається, що в ході ревізії було встановлено, що на балансі ДП «Правдинське» обліковується ліс сосновий, однак, обстеженням даної ділянки встановлено, що фактично він вирубаний, тому ДФІ звертається до Інспекції посприяти у виділенні кваліфікованого спеціаліста для участі у даній ревізії з питань що належать до компетенції Інспекції.

Відповідно до Направлення від 22.11.2012р. №148 (а.с.176, ІІ том) для участі у проведення ревізії було направлено державного інспектора з ОНПС Державної екологічної інспекції в Сумській області ОСОБА_12., якого в подальшому було допитано в якості свідка по даній справі.

В судовому засіданні ОСОБА_12 надав пояснення, що ним в період з 23.02.2012р. по 29.02.2012р., було проведено перевірку дотримання підприємством ДП «Правдинське» вимог Лісового кодексу України при використанні лісових ресурсів.

Із наявного картографічного матеріалу встановлено, що основний лісовий масив площею 53,7 га. знаходиться на територій Іванівської сільської ради Великописарівського району. В цьому лісовому масиві в 2007 році проводилась лісовідновна рубка по сосні на загальній площі 14,3 га., загальний запас деревини який підлягав вирубці 3181 куб.м. На проведення лісовідновної рубки підприємством були виписані лісорубні квитки № 2 від 23.04.2007 року та № З від 27.05.2007 року. Як вказано в білетах підставою для призначення ділянок в рубку були акти обстеження складені представниками ДСЛО «Східлісозахист», Харківської державної лісовпорядної експедиції та Сумського обласного управління екології та природних ресурсів від 05.04.2007 та від 19.05.2007. На підставі зазначених документів підприємство мало право проводити лісовідновну рубку.

Суцільна рубка дерев сосни на вказаних ділянках була проведена в 2007 році, заготовлена деревина з місця рубки вивезена але до теперішнього часу ділянки погано очищені від порубкових залишків, посадка лісових культур за період 2008-2011 років на зрубах не проводилась.

Відповідно до вимог ст.19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати відтворення лісів. На даний час ділянки суцільних рубок заросли чагарником та другорядними лісовими породами замість сосни.

Після 2007 року лісорубні квитки на проведення рубки дерев підприємством не видавались.

Перевіркою встановлено, що охорона лісів від самовільних порубів практично не здійснюється, інспекцією було виявлено факти незаконної порубки дерев вільхи, берези, тополі та береста скоєні невстановленими особами. По факту незаконної порубки було нараховано збитки в сумі 248904. 00 грн.

Висновки державного інспектора охорони навколишнього природного середовища Сумської області ОСОБА_12 викладено у відповідній довідці (а.с.178, ІІ Том). Крім цього, до матеріалів справи надано копії Актів перевірки ДП «Правдинське» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, які було складено Державною екологічною інспекцією в сумській області від 12.06.2008р. та від 28.11.2008р. (а.с.133, 134-135, ІІІ том), якими також підтверджується факт встановлених порушень природоохоронного законодавства при веденні лісового господарства.

Позивачем не заперечується той факт, що на даний час на землях лісового фонду ніякої лісогосподарської діяльності не ведеться (недостатньо працівників), не планується створення лісових культур на ділянках суцільних лісовідновних рубок, не здійснюється охорона лісових насаджень від самовільних порубів. При цьому, представник позивача не надав до суду доказів сплати в дохід Держави збитків сумі 248904 грн. розмір яких було встановлено ще у 2008 році, внаслідок виявлених самовільних порубів дерев вільхи, берези, тополі та береста скоєних невстановленими особами.

Таким чином, суд погоджується з висновками ДФІ щодо порушення позивачем ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 06.1991 № 1264-ХІІ, відповідно до якої підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідно до ст.69 зазначеного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Отже, у відповідності до ст. 107 Лісового кодексу України, на виконання пункту 4 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р., позивач зобов'язаний провести відшкодування збитків у сумі 248904,00 грн., нанесених державним природним ресурсам внаслідок самовільних порубів дерев вільхи, берези, тополі та береста, які значились по бухгалтерському обліку ДП «Правдинське», скоєних невстановленими особами.

При цьому, посилання позивача на те, що винних осіб у здійсненні незаконної порубки на даний час не встановлено, не може бути підставою для скасування пункту 4 листа-вимоги ДФІ, оскільки ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» передбачено, що підконтрольна установа повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства та встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пункт 6 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

- В ході проведення перевірки контролюючим органом було виявлено реалізацію підприємством в травні 2009 року основних засобів (вагонетка, електрозварювальний апарат, швейні машинки та лінія заточування ножів) без погодження обрану управління майном (Національної академії аграрних наук країни) та не на конкурсних засадах. Таким чином, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 75 Господарського кодексу України, абз.1 п.6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 та п.4.15. п.4.16 та п 4.18 Статуту ДП «Правдинське». Загальна вартість майна (основних засобів), які було відчужено з порушенням норм чинного законодавства становить 104175.00 грн. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що підприємству завдано збитків на загальну суму 104175,00 гривень, у зв'язку з чим, в пункті 6 листа-вимоги ДФІ в Сумській області зобов'язує підприємство поновити в обліку вартість основних засобів, відчужених з порушенням законодавства; провести претензійно-позовну роботу контрагентом, якому реалізовано вказані основні засоби, щодо їх повернення або відшкодування сум збитків шляхом повернення коштів в сумі 104175.00 грн.; отримати в установленому порядку дозвіл органу управління майном на реалізацію зазначених основних засобів після того провести їх реалізацію згідно з чинним законодавством.

ДП «Правдинське» вважає пункт 6 Вимоги ДФІ протиправним, посилаючись на ч.14.1.138 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якої «основні засоби - матеріальні активи…, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).».

Крім цього, позивач посилається на пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затверджені наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000p. N92 зареєстрований в Мінюсті України 18.05.2000р. за N288/4509, якими передбачено, що «Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання а оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)».

При цьому, позивач просив суд врахувати, що

Отже, з посиланням на вищевикладене, позивач вважає, що придбані підприємством ТМЦ не є основними засобами, оскільки виходячи із визначення терміну «Основні засоби», товарно-матеріальні цінності, зазначені у п.6 оскаржуваної вимоги, на думку позивача, не є основними засобами, так як придбані підприємством без мети їх використання та реалізовані вони були в день купівлі. Метою придбання вказаних ТМЦ, як зазначає позивач, було проведення розрахунків за борги.

Так, в ході здійснення господарської діяльності ДП «Правдинське» заборгувало підприємству ТОВ НВФ «Сінтал Д» 101175.00грн. за надані останнім послуги по прибиранню комбайнами цукрових буряків. У зв'язку з тим, що вказана заборгованість тривалий час не погашалась, ТОВ НВФ «Сінтал Д» звернулось до господарського суду, та отримавши рішення на свою користь звернулось до виконавчої служби, якою в свою чергу було накладено арешт на рахунок нашого підприємства. Одночасно, у ТОВ «Цукровий завод» був борг перед ДП «Правдинське» на суму, яка значно перевищувала 101175 грн. Тому, ТОВ НВФ «Сінтал Д» звернувшись до ТОВ «Цукровий завод» погодилось на умови, за якими ДП «Правдинське» закупає погоджені ними ТМЦ у ТОВ «Цукровий завод» та того ж дня передає їх для ТОВ НВФ «Сінтал Д» для погашення боргу, що і було зроблено. При цьому, придбані ТМЦ обліковувались в ДП «Правдинське» на рахунку 207 «Запчастини, виробничі запаси» (на думку позивача обліковувати вищезазначені ТМЦ на рахунку 10 «основні засоби» підстав не було).

Позивач просить суд також врахувати, що за таких умов проведення закупівлі вказаних ТМЦ на конкурсних засадах було неможливим з огляду на те, що необхідність у придбані виникла не заплановано, а внаслідок обставин, які фактично блокували роботу підприємства.

Крім цього, позивач посилається на положення Статуту ДП «Правдинське», відповідно до пункту 6.6. Статуту господарства (який діяв на той час) передбачено, що директор, діючи від імені господарства самостійно вирішує питання діяльності господарства, укладає господарські договори та розпоряджається майном господарства. Погодження органу управління гайном є обов'язковим лише у разі реалізації основних засобів. Однак, оскільки вказані ТМЦ відповідно до визначення наведеного у вищезазначеному нормативному акті не є основними засобами, і обліковувались на рахунку 207 «Запчастини, виробничі запаси», то вимога ДФІ щодо проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення ТМЦ, або відшкодування коштів у сумі 104175 грн., одержання згоди органу управління майном на реалізацію та подальшого продажу ТМЦ є незаконною та підлягає скасуванню.

Однак, суд не погоджується з такою позицією позивача виходячи з наступного:

Ревізією правильності проведеної класифікації основних засобів, проведеною вибірково за квітень-червень 2009 року, а саме : дослідженням господарських операцій з придбання матеріальних цінностей по картці субрахунку 207 «Запасні частини» виявлено, що підприємством придбано у ТОВ «Кириківський цукровий завод» матеріальних цінностей на суму 396810.00 грн. на субрахунку 207 «Запасні частини» на суму 330675.00 грн. (без ПДВ), на підставі прибуткових накладних, а саме: лінія для заточування ножів (1 шт.), насос СВН (3 шт.), насос СОЛИ (1шт.), електрозварювальний апарат (1шт.), дифузійний апарат ДУ-8 (1 шт.), швейна машинка (3 шт.), барабан бурякоелеватора (1 шт.), вагонетка (1 шт.), електродвигун (8 шт.), заслонка (5000 шт.).

Оригінали або належним чином завірені копії накладних на перевірку підприємством не надавалися.

Господарська операція по придбанню даних матеріальних цінностей відображена по бухгалтерському обліку підприємства в добротно-сальдовій відомості по рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» за квітень-червень 2009 року, за дебетом субрахунку 207 «Запасні частини» та кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками».

Суд погоджується з позицієб відповідача відносно того, що такі матеріальні цінності, як вагонетка, електрозварювальний апарат, швейні машинки та лінія заточування ножів, загальною вартістю 104175,00 грн. (без ПДВ), оприбутковано з порушенням абз. 8 п. 4 П(С)БО № 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, де зазначено, що об'єктом основних засобів є завершений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього, конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно, інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Такими об'єктами і є вагонетка, електрозварювальний апарат, швейні машинки та лінія заточування ножів. Отже, дані матеріальні цінності, відповідно до вимог законодавства, відносяться до основних засобів і їх оприбуткування повинно бути відображено за дебетом рахунку 10 «Основні засоби».

Таким чином, відображення вищезазначених основних засобів по рахунку 27 (субрахунку 207) призвело до завищення показника у рядку 100 «Виробничі запаси» на суму 104175 грн. та заниження показника у рядку 031 «Первісна вартість основних засобів» на цю ж суму у формі фінансової звітності №1 «Баланс» за 2009 рік, чим порушено п.1, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Як зазначено в Акті ревізії, дане порушення здійснено головним бухгалтером підприємства ОСОБА_14, , яка зазначила, що дані матеріальні цінності оприбутковано на субрахунок 207 «Запасні частини» помилково (копія пояснень - а.с.2, том ІІІ).

Ревізією правильності, своєчасності, повноти проведення та відображення операцій із реалізації та списання основних засобів виявлено, що в подальшому вищезазначені МТЦ списано по бухгалтерському обліку (картка субрахунку 207 «Запасні частини»), а саме - проведено їх реалізацію. У реєстрі видаткових накладних та у картці субрахунку 207 «Запасні частини» зазначено, що дані ТМЦ реалізовано ТОВ НВФ «Сінтал Д» на підставі накладної від 20.05.2009р. (оригінал якої на перевірку надано не було). В тому числі було реалізовано основні засоби: вагонетку, електрозварювальний апарат, швейні машинки та лінію заточування ножів на загальну суму 104175,00 грн., які оприбутковано з порушенням вимог чинного законодавства.

Тобто, вагонетка, електрозварювальний апарат, швейні машинки та лінія заточування ножів, як зазначалося вище, є об'єктами основних засобів. Тому, зазначені матеріальні цінності реалізовано в порушення ст. 75 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІУ, де зазначено, що відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах; абз. 1 п. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, де також зазначено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і викопує його функції у межах, визначених законодавчими актами; п. 4.15, п. 4.16 та п 4.18 Статуту ДП ДГ «Правдинське», де зазначено, що підприємство може здійснювати відчуження і продаж майна в установленому порядку та з дозволу Президії Національної академії аграрних наук України (далі - Президія Академії), продаж основних засобів здійснювати на конкурсних засадах, а також списання майна, яке знаходиться на балансі підприємства, здійснюється лише з дозволу Президії Академії в порядку, встановленому законодавством.

Вищезазначене порушення призвело до завдання підприємству матеріальної шкоди (збитків) підприємству на суму 104175,00 гривень.

А тому, підстави для скасування пункту 6 листа-вимоги ДФІ в сумській області від 08.05.2012р. суд не вбачає, відповідно, позовні вимоги в даній частині позову не підлягають задоволенню.

Пункт 7 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

- В даному пункту оскаржуваної вимоги вказано на порушення позивачем ст. 75 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІУ, абз.1 п.6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 та п. 4.15, п. 4.16 та п 4.18 Статуту ДП «Правдинське». В ході перевірки виявлено реалізацію 54 голів свиноматок без дозволу Президії Національної академії аграрних наук та не на конкурсних засадах, чим завдано підприємству збитків матеріальної шкоди на суму 37717,45 гривень. При цьому, зазначене поголів'я свиноматок реалізовано нижче балансової вартості даних активів на загальну суму - 4150,17 грн., що призвело до збитків підприємству на вказану суму, в зв'язку з чим пункт 7 листа-вимоги ДФІ зобов'язує підприємство: поновити в обліку вартість основних засобів, відчужених з зрушенням законодавства; провести претензійно-позовну роботу з контрагентами, яким реалізовано вказані основні засоби, щодо їх повернення або відшкодування сум збитків шляхом повернення коштів в сумі 41867,62 гривень; отримати в установленому порядку дозвіл органу управління майном на реалізацію зазначеного поголів'я свиноматок після чого провести їх реалізацію згідно з чинним законодавством.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач просив суд врахувати, що ревізорами не було взято до уваги факт проведення посадовими особами підприємства вибраковки свиноматок, що підтверджується Актом від 06.08.2010р. (а.с.54, ІІІ том). Відповідно до вказаного Акту заступником директора ОСОБА_5, головним бухгалтером ОСОБА_14 завідуючим СТФ ОСОБА_16 проведено вибраковку 54 свиноматок основного стада і переведено в групу відгодівлі, оскільки їх визнано фізіологічно непридатними для репродуктивного використання. На підставі вказаного Акту вибраковані свиноматки були переведені із основних засобів у групу відгодівлі, та обліковано по бухгалтерському обліку на 21 рахунку (тварини відгодівлі). На реалізацію тварин відгодівлі не передбачено одержання дозволу органу управління майном. Отже, посилаючись на пункт 6.6. Статуту господарства (який діяв на той час), позивач зазначає, що згідно Статуту директор, діючи від імені господарства, самостійно вирішує питання діяльності господарства, укладає господарські договори та розпоряджається майном.

Позивач також звертає увагу суду на те, що в ході ревізії перевіряючими не одержано доказів того, що вказані свиноматки відбраковані незаконно. При цьому, позивач зазначає, що перевірити цю обставину (законність вибраковки свиноматок) на даний час неможливо. Відповідно, на думку позивача, позиція відповідача стосовно спричинення підприємству збитків внаслідок реалізації свиноматок нижче балансової вартості, є безпідставною та недоведеною. Отже, позивач вважає, що слід виходити із позицій правомірності правочину, передбаченого статтею 204 ЦК України згідно якої будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однак, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимога ДФІ, яка викладена у пункті 8 листа-вимоги є правомірною і підстави для її скасування відсутні, з урахуванням наступного:

Так, в ході перевірки було встановлено, що комісією у складі колишнього заступника директора підприємства ОСОБА_5, бухгалтера ОСОБА_14, завідуючого СТФ ОСОБА_16 складено акт від 06.08.2010р. (а.с.54, ІІІ том) про те, що 01.08.2010р. із основного стада вибракувано і переведено в групу відгодівлі 54 свиноматки, так як вони фізіологічно старі та не придатні для подальшого продуктивного використання. В акті міститься два підписи без розшифровки (тоді як комісія складалася з трьох чоловік), не зазначено посаду, прізвище та ініціали осіб, що підписали даний акт. При цьому, до суду позивачем не було надано доказів того, що вищезазначені особи мають достатній кваліфікаційний рівень для визначення факту фізіологічної непридатності свиноматок для репродуктивного використання.

Зазначена господарська операція по переведенню поголів'я свиней в групу відгодівлі відображена по бухгалтерському обліку підприємства в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 107 «Тварини» за серпень 2010 року за кредитом субрахунку 107 «Тварини» та дебетом рахунку 21 «Поточні біологічні активи».

Згідно даних бухгалтерського обліку (картка субрахунку 107 «Тварини») вартість даних свиноматок становить 37717,45 грн. (без ПДВ).

В подальшому зазначені 54 свиноматки реалізовано фізичним особам на загальну суму 45000,00 грн. (37500,00 грн. без ПДВ), а саме: 27 свиноматок на суму 22495,00 грн. (18745,83 грн. без ПДВ) реалізовано фізичній особі ОСОБА_6, 27 свиноматок на суму 22505,00 грн. (18754,17 грн. без ПДВ) реалізовано фізичній особі ОСОБА_17 на підставі накладних від 23.09.2010 № П-00000021 та № П-0000022 відповідно.

Господарська операція по реалізації свиноматок відображена по бухгалтерському обліку підприємства в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 21 «Поточні біологічні активи» за вересень 2010 року за дебетом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» та кредитом рахунку 21 «Поточні біологічні активи».

Суд погоджується з висновками відповідача відносно того, що переведення свиноматок із основного стада на відгодівлю на підставі вище згаданого акту та їх подальша реалізація без дозволу Президії Академії (органу управління майном), є порушенням ст. 5 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV, де зазначено, що відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах; абз. 1 п. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, де також зазначено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами; п. 4.15, п. 4.16 та п 4.18 Статуту ДП ДГ «Правдинське» (а.с.170, І том), де зазначено, що підприємство може здійснювати відчуження і продаж майна в установленому порядку та з дозволу Президії Національної академії аграрних наук України (далі - Президія Академії), продаж основних засобів здійснювати на конкурсних засадах, а також списання майна, яке знаходиться на балансі підприємства, здійснюється лише з дозволу Президії Академії в порядку, встановленому законодавством.

Внаслідок вказаного порушення занижено показник в рядку 030 «Залишкова вартість основних засобів» у формі фінансової звітності № 1 «Баланс» станом на 31.12.2010 на суму 37717,45 грн. та завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству на дану суму.

Порушення допущено головним бухгалтером підприємства ОСОБА_14, якою прийнято до виконання акт на переведення свиноматок, та яка відповідно до п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ та п. 2.1. посадової інструкції головного бухгалтера забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад. При цьому, у письмових поясненнях (а.с.3, 4, ІІІ том) бухгалтер ОСОБА_14 пояснила, що «господарську операцію по переведенню 54 свиней із 107 рахунку («основні засоби») на рахунок 21 «Поточні біологічні активи» було здійснено на підставі акту вибраковки основних свиноматок. Рішення про реалізацію продукції господарства та ціну реалізації приймав директор господарства. Реалізація відбувалася за його вказівкою».

Як зазначалось вище дані 54 свиноматки реалізовано фізичним особам на загальну суму 45000,00 грн. (37500,00 грн. без ПДВ), проте, відповідно до картки рахунку 21 «Поточні біологічні активи» за вересень 2010 року, станом на 01.09.2010р. балансова вартість даних 54 свиноматок становила 41650,14 грн., що на 4150,14 грн. більше, ніж вартість реалізації свиноматок згідно із вище описаними накладними.

При цьому, у Статуті, відповідно до якого діє ДП «Правдинське», зазначено, що підприємство є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, внаслідок реалізації свиноматок (основних фондів) за ціною нижче їх балансової вартості, позивачем порушено п. 2.2 Статуту підприємства, а також ст. 42, ч. 1 ст. 74 Господарського кодексу України, п. 8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, що призвело до недоотримання підприємством доходів та завдання йому збитків на суму 4150,14 гривень.

Алгоритм розрахунку: балансова вартість свиноматок на момент реалізації за мінусом суми, за яку реалізовано свиноматок без ПДВ (41650,14 грн. - 37500,00 грн. = 4150,14 гривень.).

Посилання позивача на те, що підприємство знаходилось у 2009 році на спец режимі оподаткування податком на додану вартість, судом не приймаються, оскільки до ревізії надано свідоцтво серії НБ № 057545, видане Охтирською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області, відповідно до якого дата реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування зазначена 01.01.2009р., а дата початку дії свідоцтва - 07.10.2011р.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо скасування пункту 7 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р. безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

Пункт 8 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

- В даному пункту оскаржуваної вимоги зазначається про списання підприємством основного засобу (алкометру) без підтверджуючого первинного документа (акта на списання) та без наказу керівника підприємства та вищестоящої організації, чим порушено п.5 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1314, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996- XIV та п.4 Статуту ДП «Правдинське», що призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємству в сумі 2000,00 грн., в зв'язку з чим господарство зобов'язано поновити в обліку вартість вказаного основного засобу; отримати в установленому порядку дозвіл органу управління майном на списання зазначеного основного засобу після чого провести його списання дно з чинним законодавством.

Позивач не погоджується з даним пунктом вимоги ДФІ і в обґрунтування своєї позиції зазначає, що алкометр вартістю 2000 грн. було списано у грудні 2009 року. При цьому, ревізорами не взято до уваги той факт, що відповідно до Постанови КМУ №1201 від 07.10.2009р. було внесено зміни до абзацу 5 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ №1314 від 08.11.2007 року, відповідно до яких списання повністю амортизованих основних фондів (засобів) державного комерційного підприємства, первісна (переоцінена) вартість-яких становить менш як 10 тис, гривень, здійснюється за рішенням керівника підприємства, та дозвіл органу управління майном на списання таких ТМЦ не потрібний.

Позивач вважає, що ревізорами зроблено хибний висновок про те, що алкометр являється основним засобом. Даний прибор обліковувався на 22 рахунку бухгалтерського обліку, а не на рахунку 10, так як його вартість складає 2000,00 грн. Згідно інструкції по експлуатації даний пристрій не допускає довгострокових переривів у роботі. Оптимальний режим його використання - щоденний. Тому він швидко вийшов з ладу. При цьому, оскаржуючи даний пункт вимоги ДФІ, позивач також посилається на визначення основних засобів. Яке наведено у ч.14.1.138. ст.14 Податкового кодексу України (основні засоби - матеріальні активи… вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить над один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Однак, суд не вбачає підстав для скасування пункту 8 листа-вимоги ДФІ з урахуванням наступного:

Так, в ході перевірки правильності, своєчасності, повноти проведення та відображення операцій із придбання основних засобів (а.с.97-98, ІІ том, аркуш Акту - 66) було встановлено, що відповідно до виписки з банківського рахунку від 23.04.2009р. підприємством перераховано кошти до ТОВ «Медична фірма «Алвімед» за придбане медичне обладнання (алкометр) в сумі 2000 грн. Підтверджуючих первинних документів по придбанню даного приладу (рахунок, накладна, тощо) до ревізії не надано.

Згідно даних бухгалтерського обліку (картка рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» - а.с.8, ІІІ том) даний прилад було оприбутковано 23.04.2009р. на суму 2000 грн. Господарська операція відображена за дебетом рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Відповідно до абз.8 п.4 П(С)БО №7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92 зазначено, що об'єктом основних засобів є завершений пристрій з усіма пристосуваннями та приладдям до нього, конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення , що мають для їх обслуговування загальні пристосування , унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно, інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з позицією відповідача, що Алкометр відноситься до основних засобів і операцію з його оприбуткування необхідно було відображати за дебетом рахунку 10 «Основні засоби».

Головним бухгалтером ОСОБА_14 було оприбутковано «Алкометр» на рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». В поясненнях ОСОБА_14 стверджувала, що «Алкометр» не оприбутковувався на рахунок 10 «Основні засоби» так як строк використання даного приладу не перевищував рік, тому в кінці року він був списаний у зв'язку з перебігом строку використання.

Проте, а ні до ревізії, а ні до суду позивачем не було надано документального підтвердження (технічні характеристики, інструкцію по експлуатації, тощо) тривалості строку користування приладу.

Крім цього, згідно даних бухгалтерського обліку (картка рахунку 22 «Малоцінні швидкозношувані предмети») встановлено, що алкометр списано 30 грудня 2009 року. У картці-рахунку підставою на списання зазначено акт на списання від 30.12.2009р. №П-00000112. Оригінал чи завірену належним чином копію акта на списання та рішення керівника про списання алкометру а ні до ревізії, а ні до суду не було надано.

Оскільки алкометр оприбутковано з порушенням вимог чинного законодавства і він являється основним засобом, то господарська операція по списанню алкометра без наявності наказу керівника підприємства та первинного бухгалтерського документа для його списання (акта на списання) також здійснена з порушенням законодавства, а саме п. 5 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.1 1.2007 № 1314, де зазначено, що списання майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб'єктом управління рішення про надання згоди на його списання, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ та п. 4 Статуту ДГІ ДГ «Правдинське», де зазначено, що списання майна, яке знаходиться на балансі підприємства, здійснюється лише з дозволу Президії Національної академії аграрних наук України Президії (далі - Президія Академії), в порядку, встановленому законодавством.

Тобто підприємством, в порушення вищеназваних нормативних документів здійснено списання основного засобу без підтверджуючого первинного документа (акта на списання) та без наказу керівника підприємства і вищестоящої організації, що призвело до заниження первісної вартості основних засобів за 2009 рік на загальну суму 2000,00 гривень.

Відповідне порушення призвело до заниження первісної вартості основних засобів у рядку 031 форми фінансової звітності №1 «Баланс» за 2009 рік на загальну суму 2000 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо скасування пункту 8 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р. безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

Пункт 9 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

- В даному пункту оскаржуваної вимоги вказано, що в порушення п. 1 Розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2011 №362, підприємством відшкодовано працівникам витрати на відрядження, на які відсутній наказ керівника про відрядження даних працівників, що призвело до зайвих витрат підприємства та матеріальної шкоди (збитків) підприємству на загальну суму 6840,00 грн., в зв'язку з чим пов'язано підприємство: відобразити в обліку дебіторську заборгованість за зайво сплаченими підзвітними коштами; провести претензійно-позовну роботу з одержувачами даних коштів щодо їх повернення.

Відповідно до п.1 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Обґрунтовуючи свою позицію по неправомірності пункту 9 листа-вимоги, позивач просить суд врахувати, що дійсно, підприємством оформлено відрядження не Наказом. Однак, підприємством були оформлені Розпорядження. При цьому, копії Розпоряджень керівника підприємства про відрядження вказаних осіб надавались ревізорам в ході проведення перевірки, однак з якихось невідомих причин їх не взято до уваги, (мається на увазі надана позивачем копія розпорядження про відрядження від 01.07.2011р., яке додано до позовної заяви - а.с.227, І том). Крім цього, позивач звертає увагу суду на те, що перебування вказаних працівників у відрядженні підтверджується також посвідченнями про відрядження.

За таких обставин вимога ДФІ вказана у п.9 щодо стягнення відрядних кошти із осіб, які в дійсності їздили у відрядження за дорученням підприємства, на думку позивача, є незаконною, безпідставною та підлягає скасуванню.

Однак, суд не погоджується з даною позицією позивача та не вбачає підстав для скасування пункту 9 листа-вимоги з урахуванням наступного:

Вибірковою ревізією дотримання законодавства в частині відшкодування витрат на відрядження та інших витрат, проведених за рахунок підзвітних коштів, за липень-серпень 2011 року, встановлено, що згідно авансового звіту тракториста підприємства ОСОБА_18 від 20.07.2011 №251 (а.с.11, том ІІІ) відшкодовано витрати на відрядження в сумі 1800,00 грн., а саме: добові за 15 діб з розрахунку по 120,00 грн. за добу. Даний авансовий звіт не підписано підзвітною особою.

Також, ревізією було виявлено, що у відмітках про вибуття у відрядження, прибуття в місце призначення, вибуття з нього і прибуття на місце постійної роботи відсутня дата вибуття ОСОБА_18 з місця постійної роботи та дата прибуття до нього. Відмітки про прибуття до місця призначення здійснено 05 липня 2011 року, а вибуття з нього - 19 липня 2011 року.

Окрім цього, у посвідченні про відрядження до Державного підприємства Дослідне господарство «Соцземлеробство», терміном на 15 діб, не зазначено підставу для відрядження. Посвідчення про відрядження директором підприємства не підписано. Наказ на відрядження працівника ОСОБА_18 до ДП ДГ «Соцземлеробство» на зазначений термін до ревізії не надано. До того ж, згідно книги реєстрації наказів, жодного наказу щодо відрядження до ДП ДГ «Соцземлеробство» за вказаний період не зареєстровано.

Аналогічні авансові звіти щодо відрядження до ДП ДГ «Соцземлеробство» прийнято до відшкодування від наступних підзвітних осіб: авансовий звіт тракториста ОСОБА_19 від 20.07.2011 № 249 на суму 1800,00 грн., авансовий звіт тракториста ОСОБА_20 від 17.07.2011 № 250 на суму 1440,00 грн., авансовий звіт тракториста ОСОБА_21 від 20.07.2011 (без номера) на суму 1800,00 гривень.

На підтвердження вищезазначених обставин відповідачем надано копії відповідних документів (а.с.9-24, ІІІ том).

Отже, внаслідок відшкодування вищезазначених витрат на відрядження, на які відсутній наказ керівника про відрядження працівників, підприємством здійснено зайві витрати на загальну суму 6840,00 гривень.

Проте, як зазначено вище, п. 1 Розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2011 № 362, передбачено, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником або його заступником та оформляється саме наказом із зазначенням пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

В своїх письмових поясненнях гол.бух.ОСОБА_22. зазначила, що відшкодування витрат на відрядження на загальну суму 6840 грн. було здійснено на підставі одного Розпорядження по господарству №9 від 01.07.2011р. (пояснення - а.с.25, 26, ІІІ том).

Слід зазначити, що Розпорядження, на яке посилається позивач (Розпорядження від 01.07.2011 №9 - а.с. 227, І том) не зареєстровано в книзі реєстрації наказів та розпоряджень з основної діяльності та надано до ревізії лише 19.03.2011.

Окрім цього, між ДП «Правдинське» (Виконавець) та ДП ДГ «Соцземлеробство» (Замовник) укладено договір про надання послуг по збиранню врожаю від 01.07.2011 №3, згідно із яким Замовник зобов'язується забезпечувати працівників Виконавця трьохразовим харчуванням протягом робочого дня та житлом на час виконання ним своїх обов'язків.

Тому, суд погоджується з висновками відповідача щодо безпідставності прийняття позивачем до відшкодування добових витрат вище зазначених підзвітних осіб, що перебували у відрядженні без наказу директора ДП «Правдинське» та на умовах вказаного договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо скасування пункту 9 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р. безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

Пункт 10 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

- В даному пункті оскаржуваної вимоги вказано, що внаслідок перерахування ДП «Правдинське» членських внесків Раді с/г підприємств В.Писарівського району Сумської області за 2010 рік, витрати на здійснення яких не передбачені фінансовим планом підприємства на 2010 рік; з порушенням п. 18 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та п. 1, 9 ст. 75 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) в сумі 3886,00 грн., в зв'язку з чим зобов'язано підприємство провести звірку взаєморозрахунків з Радою сільськогосподарських підприємств Великописарівського району Сумської області, відобразити в обліку підприємства дебіторську заборгованість вказаним контрагентом на суму 3886,00 гривень; провести претензійно-позовну робот з зазначеним контрагентом щодо відшкодування сум збитків шляхом повернення коштів в сумі 3886,00 гривень.

Як свідчить з Акту ревізії, за наслідками перевірки правильності визначення загальновиробничих витрат, проведеною вибірковим способом за грудень 2010 року та січень-березень 2011 року, встановлено, що в грудні 2010 року по бухгалтерському обліку підприємства віднесено до загальновиробничих витрат (рахунок 91 «Загальновиробничі витрати») суму перерахованих на рахунок Ради сільськогосподарських підприємств Великописарівського району Сумської області членських внесків.

Зокрема, згідно листа Ради сільськогосподарських підприємств Великописарівського району Сумської області від 06.12.2010 №30 та рахунку-фактури від 06.12.2010 №7, 10.12.2010р. підприємством перераховано Раді сільськогосподарських підприємств Великописарівського району Сумської області членські внески за 2010 рік з розрахунку 1 гривня з кожного гектара орної землі, що обробляється підприємством, в сумі 3886,00 грн.

При цьому, витрати на перерахування суми членських внесків, відповідно до вимог п. 18 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, відносяться до адміністративних витрат, а саме до загальних корпоративних витрат, які в свою чергу включають організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати, тощо.

При цьому, як було встановлено в ході перевірки, дані витрати підприємством проведені без затвердження їх у фінансовому плані та без дозволів вищестоящої організації.

Підтверджуючих документів, що підприємство є співзасновником Ради сільськогосподарських підприємств Великописарівського району Сумської області та згаданого в поясненні протоколу до ревізії не надано. До того ж, директор підприємства виконував обов'язки директора підприємства з листопада 2010 року і мав можливість погодити з органом управління підприємства внесення змін до фінансового плану в частині включення видатків на членські внески.

Згідно висновків ДФІ, зазначене порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємству на суму 3886,00 гривень.

Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач просив суд врахувати наступне:

Відносно посилань ДФІ на ненадання підприємством підтверджуючих документів того, що підприємство є співзасновником Ради С/г підприємств, позивач посилається на п.3.1. Статуту Ради сільськогосподарських підприємств Великописарівського району Сумської області (затвердженого установчими зборами представників засновників сільськогосподарських підприємств 5.09.2000р.). Даним пунктом визначено, що засновниками ради є сільськогосподарські підприємства району, інші товаровиробники, які підписали Установчий Договір про створення Ради на базі організацій колективних сільськогосподарських підприємств району. ДП ДГ «Правдинське», як одним із засновників, також підписано Установчий Договір про створення Ради сільськогосподарських підприємств Великописарівського району Сумської області.

Вищезазначена обставина на думку позивача підтверджує факт того, що підприємство є співзасновником Ради С/г підприємств.

Крім цього, позивач не погоджується з позицією ДФІ відносно висновків про порушення підприємством п.1 (щодо складання і виконання річного фінансового плану), та п. 9 ( щодо розподілу прибутків державних комерційних підприємств відповідно до затвердженого фінансового плану) ст. 75 Господарського кодексу України в частині проведення витрат на перерахування членських внесків без затвердження їх у фінансовому плані.

Так, позивач просить суд врахувати, що вказаною нормою закону «не підтверджується передчасний висновок ревізорів про завдання підприємству матеріальної шкоди (збитків) в сумі 3886,00 грн. внаслідок сплати членських внесків».

Також, позивач просив суд врахувати, що ДФІ порушено строки проведення даної ревізії. При цьому, позивач посилається на норми п.12 ст. 75 Господарського кодексу України, відповідно до якої визначено, що у разі зміни керівника державного комерційного підприємства обов'язковим є проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом. Однак, як стверджує позивач, незважаючи на неодноразові звернення Національної академії аграрних наук України (одразу після призначення ОСОБА_10 на вказану посаду) до ДФІ про проведення ревізії, вказана вимога не була виконана.

За таких обставин, вимога ДФІ про проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування сплачених членських внесків, згідно позиції позивача, є незаконною, безпідставною та підлягає скасуванню.

Дослідивши обставини у справі по даному пункту вимоги (п.10), суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо його скасування. Позиція суду ґрунтується на наступному:

Так, ст.75 ГК України визначено особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГК України, державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленному законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні

виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Частиною 9 ст.75 ГК України передбачено, що розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

Відмовляючи в задоволенні позову в даній частині (щодо пункту 10 листа-вимоги ДФІ) суд бере до уваги, що витрати на перерахування суми членських внесків відносяться до адміністративних витрат, а саме до загальних корпоративних витрат, які в свою чергу включають організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати, тощо. Позивачем не було надано доказів того, що дані витрати підприємством проведені у відповідності до норм чинного законодавства, тобто з затвердженням їх у фінансовому плані. Доказів наявності відповідних дозволів вищестоящої організації, позивачем до суду також не надано. Також, фактично недоведеним залишилася і та обставина, що підприємство є співзасновником Ради сільськогосподарських підприємств Великописарівського району Сумської області.

Отже, позивачем не було дотримано вимоги ч. 1 ст. 71 КАС України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими і правомірними висновки відповідача про те, що внаслідок перерахування ДП ДГ «Правдинське» членських внесків Раді сільськогосподарських підприємств Великописарівського району Сумської області за 2010 рік, витрати на здійснення яких не передбачені фінансовим планом підприємства на 2010 рік, з порушенням п. 18 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та п. 1, 9 ст. 75 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІУ підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) в сумі 3886,00 грн.

Відповідно, пункт 10 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р. підлягає виконанню, а позовні вимоги в даній частині залишаються без задоволення.

Пункт 11 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

- В даному пункті оскаржуваної вимоги вказано, що , в порушення п. 2.3 та абз. 3, п. 2.6 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного коміmemy статистики України від 17.02.98 №74, п. 1, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ, встановлено зайве списання бензину на суму 3067,65 грн. та нестачу бензину на суму 546.00 грн., в зв'язку з чим підприємство зобов'язано відобразити в обліку дебіторську заборгованість на суму зайво списаного бензину; провести претензійно-позовну роботу особами, винними в зайвому списанні бензину, щодо відшкодування сум збитків.

В обґрунтування своєї позиції, відносно даної частини позовних вимог, позивач просив суд врахувати, що по факту нестачі бензину на суму 546.00 грн. директором підприємства виданий наказ №73 від 02.06.2012р. «Про утримання вартості нестачі бензину марки А-76».

Отже, в даній частині, пункт 11 листа-вимоги ДФІ позивачем фактично не оскаржується.

Що стосується списання бензину на суму 3067.65 грн., слід зазначити наступне:

Дана сума складається з двох виявлених порушень:

- на суму 2353.65 грн.

- на суму 714.00 грн.

Дане порушення описано в акті ревізії (а.с.88-90, І том).

Отже, ревізією списання паливно-мастильних матеріалів встановлено, що у подорожньому листі на автомобіль ГАЗ 3110 (державний номер НОМЕР_1) від 19.06.2011р. №403 зазначено показник спідометра на кінець дня -515542 км. В наступних подорожніх листах за період з 20.06.2011р. по 04.07.2011р. показник спідометра не зазначався. При цьому, на зворотному боці подорожніх листів зазначено пройдений автомобілем кілометраж та об'єм використаного бензину.

Так, в Акті ревізії зазначено відповідні подорожні листи №405, 408, 410, 412, 416, 416-б, 424-а, 427 з визначенням пройдених даним автомобілем кілометрів та кількістю використаного бензину.

Зважаючи на наведені в подорожній листах дані кілометражу, перевіряючи ми розраховано (суд погоджується з даним розрахунком), що показник спідометру на кінець робочого дня станом на 04.07.2011р. повинен становити 517738 км. Проте, на початок робочого дня 05.07.2011р. водієм ОСОБА_23 вказано показник спідометра - 515693км.

Тобто, відповідно до зафіксованих у подорожніх листах показників спідометра станом на 19.06.2011р. та 05.07.2011р. фактично автомобілем пройдено 421 км. (515963 км. - 515542 км. = 421 км.). При цьому, згідно даних зазначених на зворотному боці подорожніх листів з 20.06.2011р. по 04.07.2011р. автомобілем пройдено 2196 км, тобто розмір кілометражу завищено на 1775 км. (2196 км - 421 км = 1775 км).

Отже, із розрахунку норми використання бензину за даною маркою автомобіля, підприємством зайво було списано 230.75 л бензину на завищений показник пройденого автомобілем кілометражу (1775 км х 13л/100км = 230.75л) на суму 2353.65 грн. (230.75л х 10.20 грн./л).

З приводу даного порушення водії підприємства та головний бухгалтер підприємства надали пояснення, що спідометр не працював, так як вал приводу спідометру вийшов з ладу і потребував заміни.

Крім цього, за аналогійних обставин, при проведенні перевірки перевіряючи ми було також встановлено факт зайвого списання бензину у розмірі 70 л на суму 714 грн., за період з 05.05.2011р. по 31.05.2011р.

З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про завдання матеріальної шкоди (збитків) підприємству на суму 3067,65 грн. (2353.65 грн. + 714.00 грн.).

Обґрунтовуючи свою правову позицію по пункту 11 листа-вимоги, позивач зазначає, що вказаний факт недостатньо досліджений та неправильно відображений в акті ревізії.

Так, позивач просив суд врахувати, що у автомобілі ГАЗ 3110 (держ. номер 01829), як було зазначено при проведенні ревізії вийшов з ладу вал приводу спідометру, тому в подорожних листах на даний автомобіль в період з 20.06.2011р. по 04.07.2011р. показники спідометра не зазначались, а пройдений кілометраж визначався по фактичній відстані між пунктами при виконанні робіт. Правильність виконання робіт контролювалась особою в чиє розпорядження виділявся даний автомобіль, про що свідчить підпис на зворотному боці подорожніх листів. Відремонтувати автомобіль в даний період не було можливості, так як він із-за недостатньої кількості легкових автомобілів постійно був в роботі або відрядженні. (Копії подорожніх листів і посвідчень про відрядження додані до матеріалів справи).

За таких обставин вимога ДФІ про відображення в обліку дебіторської заборгованості на суму зайво списаного бензину та проведення претензійно-позовної роботи з особами, винними в зайвому списанні бензину, щодо відшкодування сум збитків, на думку позивача, є незаконною, безпідставною та підлягає скасуванню.

Однак, суд не вважає, що зазначені позивачем обставини, є підставою для скасування пункту 11 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р., оскільки а ні до суду, а ні перевіряючим в ході проведення ревізії , позивачем не було надано дефектного акту чи іншого первинного бухгалтерського документу про несправність спідометру чи акту про його заміну на новий. При цьому, суд бере до уваги обставини, які відображені в Акті ревізії (стор.Акту - 57, а.с.89, І том) відносно того, що 05.07.2011р. спідометр працював, однак за даними бухгалтерського обліку господарські операції з оплати вартості нового спідометру або послуги по ремонту несправного спідометру відсутні. Крім цього, відповідачем в Акті ревізії відображено, що у період з 20.06.2011р. по 04.07.2011р., як зазначено вище, автомобіль пройшов 421 км., а водії надали пояснення, що спідометр не працював.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновками відповідача стосовно зайвого списання бензин на суму 3067,65 грн., що сталося внаслідок порушення позивачем п. 2.3 та абз. З, п. 2.6 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.98 №74, в частині зазначення у шляхових листах показників спідометра перед виїздом із гаражу та після повернення до нього, п.2.13 посадової інструкції водія, де зазначено, що водій зобов'язаний щодня вести шляхові листи, визначаючи маршрути слідування, пройдений кілометраж, витрати палива, що призвело до надмірного обліку кілометражу за автомобілем ГАЗ 3110 (державний номер НОМЕР_1) та зайвого списання бензину.

Отже, підстави для скасування пункту 11 листа-вимоги відсутні, відповідно, позовні вимоги в даній частині позову є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Пункт 12 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

- В даному пункті оскаржуваної вимоги вказано, що внаслідок недотримання мов Колективного договору підприємства, ст. 5 Закону України «Про колективні Договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-Х1І встановлено зайві витрати на оплату праці працівників підприємства в результаті прийняття ОСОБА_24 на посаду бухгалтера І категорії, яка не передбачена штатним розписом підприємства на 2011 рік а загальну суму 3276,40 гривень. Вказане порушення призвело також до зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату в сумі 1218,49 грн., чим завдано підприємству матеріальної шкоди (збитків) в сумі 4494,89 грн., в зв'язку з чим підприємство зобов'язано стягнути зайво виплачену заробітну плату в сумі 3276,40 грн. з особи, яка її отримала (згідно заяви особи), в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 127, 136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок особи, яка допустила зайві грошові виплати (ст. 133 КЗпП); провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів на суму зайво перерахованих нарахувань на заробітну плату в розмірі 1218,49 гривень.

В обґрунтування своєї правової позиції щодо скасування пункту 12 листа-вимоги ДФІ, позивач посилався на положення статті 5 Закону України «Про колективні договори», відповідно до якого визначено, що співвідношення законодавства і колективного договору, угоди, трудового договору» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та галузевими угодами.

Відповідно до ст. 8 цього ж Закону України Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо: нормування і оплати праці, встановлення ля підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів :оплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі); встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості; трудових відносин; умов і охорони, праці; житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку; умов зростання фондів оплати праці; встановлення міжкваліфікаційних міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Отже, позивач просить суд врахувати, що відповідно до Галузевої угоди (а.с.228-250, І том), із змінами і доповненнями, встановлено мінімальні гарантовані розміри та коефіцієнти міжпосадових співвідношень розмірів посадових окладів керівників, професіоналів та фахівців підприємств сільського господарства (а.с.246, І том).

Так, Додатком №4 (стор. 37) до Галузевої угоди (а.с.246, І том) передбачено посада бухгалтера 1 категорії, з окладом 2003,00 грн. На підставі Галузевої угоди складався трудовий договір ОСОБА_24 та в подальшому і складався штатний розпис ДП «Правдинське».

При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що вказаним Законом України «Про колективні договори» передбачено лише заборона погіршення умов трудового договору порівняно із умовами колективного договору чи галузевої угоди.

В даному випадку до трудового договору із ОСОБА_24 включено умови, що не погіршують, а поліпшують умови працівника, чим ті умови, які передбачені Колективним договором. Тому в даному випадку не допущено порушення ст. 5 К активного договору, щодо обов'язковості виконання вимог Колективного договору.

Відповідно до п.5 ст.6 Статуту ДІЇ ДГ' «Правдинське» Директор самостійно зазначає структуру і в установленому порядку затверджує штатний розпис в межах фонду оплати праці. Оскільки оплата бухгалтеру була здійснена в межах фонду оплати праці, то відсутнє будь-яке порушення.

За таких обставин вимога ДФІ про стягнення виплаченої заробітну плату в сумі 3276,40 грн. з особи, яка її отримала є незаконною, безпідставною та підлягає скасуванню.

Суд не погоджується з позицією позивача та, відповідно, не вбачає підстав для скасування пункту 12 листа-вимоги ДФІ, з урахуванням наступного:

Як вбачається з матеріалів Акту ревізії (а.с.56-58, І том, аркуши Акту - 24-25) , за наслідками перевірки правильності, повноти, обґрунтованості нарахування і своєчасності видачі основної та додаткової заробітної плати за січень-лютий 2009 року, січень-лютий 2010 року та жовтень-листопад 2011 року по працівникам групи загальногосподарського призначення, агрономічної служби, планово-економічної служби, служби бухгалтерського обліку та головному інженеру підприємства встановлено, що відповідно до наказу (розпорядження) директора підприємства про прийом на роботу від 19.04.2011р. № 34-к прийнято на роботу з 19.04.2011р. бухгалтера І категорії ОСОБА_24, якій протягом 2011 року нараховувалась та виплачувалась заробітна плата виходячи з посадового окладу, передбаченого Галузевою угодою між Президією Національної академії аграрних наук України та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011-2013 роки для посади бухгалтера І категорії, в розмірі 2003,00 гривень.

При цьому, штатним розписом підприємства, що введений в дію з 01.01.2011р. та діяв протягом 2011р., посада бухгалтера І категорії не передбачена взагалі.

Натомість, штатним розписом підприємства передбачена посада бухгалтера з посадовим окладом в сумі 1561,00 гривень. (Копія штатного розпису підприємства з 01.01.2011р. у Додатку 28 до акта).

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновками ДФІ відносно наявності порушень з боку позивача умов Колективного договору підприємства, ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 №3356-ХІІ, внаслідок прийняття ОСОБА_24 на посаду бухгалтера І категорії, яка не передбачена штатним розписом підприємства, та нарахування і виплати їй заробітної плати бухгалтера І категорії, зайво нараховано та виплачено заробітної плати ОСОБА_24 за період з 19.04.2011 по 3 1.12.2011 на загальну суму 3276,40 гривень.

Вказане призвело до зайвого перерахування до державних цільових фондів нарахувань на заробітну плату в сумі 1218,49 грн (37,19%), чим порушено ст. 2, ст. З Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97 із змінами та доповненнями, ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності» від 18.01.2001 №2240-111 із змінами та доповненнями, ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» від 26.06.1997 № 402/97-ВР із змінами та доповненнями, ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105-ХІУ із внесеними змінами і доповненнями.

Відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємству в сумі 4494,89 гривень.

Отже, пункт 12 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р. є обґрунтованим.

Пункт 17 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

- В даному пункті оскаржуваної вимоги вказано, що в порушення вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 та абз. 7 п. 4 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, внаслідок відображення в складі активів підприємства (рахунок 10) основних засобів, нестача яких виявлена під час інвентаризації 2010 року, встановлено завищення по бухгалтерському обліку підприємства вартості активів на суму 6 262 663, 03 грн., в зв'язку з підприємство зобов'язано: списати з балансових рахунків підприємства вартість основних засобів, нестача яких виявлена під час інвентаризації 2010 року відповідно до вимог вищеназваних нормативних документів; привести облік основних засобів у відповідність з чинним законодавством

В обґрунтування позовних вимог в даній частині, позивач у позовній заяві посилався на Порядок списання об'єктів державної власності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 p. N 1314. Пунктом 4 вказаного Порядку, передбачено, що списання майна, виявленого в результаті інвентаризації як нестача, здійснюється після відшкодування його вартості, крім випадків, коли здійснити таке відшкодування неможливо.

Отже, відшкодування вартості майна (нестачі), можливо здійснити, лише після становлення компетентними органами осіб, винних у розтраті чи невжитті заходів, щодо збереження вказаного майна, притягненні таких осіб до відповідальності, відповідно до законодавства та встановлення їх вини обвинувальним вироком суду.

Однак. суд не погоджується з даною позицією позивача, яку викладено у позовній заяві, з урахуванням наступного:

Як свідчить з матеріалів Акту ревізії, у 2010 році, в ході річної інвентаризації, підприємством встановлено нестачу автотранспорту, сільськогосподарської техніки, будівель та споруд в кількості 46 одиниць на загальну суму 11395919,10 гривень (первісна вартість).

Станом на початок та завершення ревізії дані основні засоби обліковуються на відповідних субрахунках рахунку 10 «Основні засоби», чим порушено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (далі - Інструкція № 291) та абз. 7 п. 4 П(С)БО № 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі - П(С)БО № 7).

А саме, відповідно до П(С)БО № 7, основним засобом є матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Отже, основні засоби, що відсутні у фактичній наявності не можуть бути визнані матеріальним активом.

При цьому, Інструкцією №291 передбачено, що суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей обліковуються на однойменному субрахунку 07.

Порушення призвело до завищення показників у рядку 031 «Первісна вартість основних засобів» у формі фінансової звітності № 1 «Баланс» станом на 31.12.2010 і 31.12.2011 на суму 11395919,10 грн., у рядку 030 «Залишкова вартість основних засобів» у формі фінансової звітності № 1 «Баланс» станом на 31.12.2011 на суму 6262663,03 грн., у рядку 032 «Знос основних засобів» у формі фінансової звітності №1 «Баланс» станом на 31.12.2011 на суму 5133256,07 гривень.

Вказане призвело до завищення по бухгалтерському обліку підприємства вартості активів на суму 6262663,03 гривень.

Однак, як зазначено вище, Інструкцією №291 передбачено, що суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей обліковуються на позабалансовому рахунку, який призначений для узагальнення інформації про списані активи (у тому числі нестачі цінностей) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами. В подальшому зменшення суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей на субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей» відображається після вирішення питання про винуватців та здійснюються відповідні бухгалтерські проводки. Тобто, відсутність постанови по визначенню винних осіб не є підставою для не відображення нестач по бухгалтерському обліку.

Отже, вимога ДФІ яка викладені в пункті 12 листа-вимоги від 08.05.2012р. є правомірною.

До того ж суд бере до уваги пояснення представника позивача, який в судовому засіданні 30.10.2012р. зазначив, що на даний час дана вимога ДФІ вже виконана ДП «Правдинське», - здійснено заходи, що передбачені Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей перенесені на позабалансовий рахунок, який призначений для узагальнення інформації про списані активи (у тому числі нестачі цінностей).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині скасування пункту 12 листа-вимоги ДІВ від 08.05.2012р. залишаються без задоволення, як безпідставні.

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування пунктів 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 та 17 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р. є безпідставними, необґрунтованими і. відповідно, не підлягають задоволенню.

При цьому, в частині позовних вимог щодо скасування пункту 5 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р. суд дійшов протилежних висновків, та вважає, що в даній частині вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Пунктом 5 оскаржуваної вимоги підприємство зобов'язано перерахувати за рахунок власних господарських коштів підприємства зайво отримані бюджетні кошти в сумі 252 500,00 грн. до державного бюджету України за кодом 2801050, оскільки Актом ревізії зафіксовано, порушення п. 7 Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для державної підтримки виробництва продукції рослинництва, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29.09.2010р. № 897 (далі Порядок 897) та встановлено зайве отримання підприємством дотації на вирощування цукрових буряків в сумі 252 500,00 грн., внаслідок отримання вказаної дотації на підставі сертифіката відповідності замість сертифіката на насіння України чи сертифіката на насіння цукрових буряків, надання яких передбачено вищезазначеним Порядком, що і призвело до нанесення державному бюджету збитків (матеріальної шкоди) на суму 252500,00грн.

Вищезазначене порушення викладено в Акті ревізії на стор. 72-74 (а.с.104-106, І том).

Так, в ході ревізії дотримання законодавства при отриманні та використанні бюджетних коштів за період що підлягав ревізії, встановлено наступне:

Відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» підприємство у 2009 та 2011 роках бюджетних коштів не отримувало.

В 2010т році підприємством отримано дотацію на вирощування цукрових буряків в суім 252500 грн.

Зокрема, згідно виписок з банківського рахунку №2600811551 відкритого підприємством в СОДАТ «Райффайзенбанк Аваль» м.Суми від 07.12.2010р. та від 21.12.2010р. підприємством було отримано від управління агропромислового розвитку Великописарівської райдержадміністрації кошти в сумі 133496.00 грн. та 119004.00 грн. з призначенням платежу - дотація на вирощування цукрових буряків згідно Постанови №897 від 29.09.2010р.

При цьому, позиція ДФІ ґрунтується на тому, що в ході ревізії, сертифіката на насіння цукрових буряків або сертифіката на насіння України та результатів аналізу насіння цукрових буряків висіяного в 2010 році підприємством не надано.

В ході ревізії направлено запит від 27.02.2012 № 18-07-14-14/1704 до управління агропромислового розвитку Великописарівської райдержадміністрації щодо надання копій пакету документів, який подавався підприємством комісії для отримання дотації на вирощування цукрових буряків.

Дослідженням отриманих документів встановлено, що в пакет документів додано весь перелік необхідних документів, визначений п. 7 Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для державної підтримки виробництва продукції рослинництва, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 29.09.2010 № 897 (далі по тексту Порядок № 897) за виключенням сертифіката на насіння цукрових буряків або сертифіката на насіння України.

Замість вказаного сертифіката до пакету документів додано копію сертифіката відповідності на насіння цукрових буряків від 22.02.2010 № UA1.095.X002535-10, виданого ВАТ «Лебединський насіннєвий завод» з терміном дії до 22.06.2010 та копію свідоцтва на гідридне насіння від 12.04.2010 № 9 на насіння цукрового буряку Хамбер.

Згідно п. 4 свідоцтва на гібридне насіння відомості про посівні якості насіння наведено на основі протоколу випробування за № 1 від 14.01.2010, виданого Черкаською обласною державною насіннєвою інспекцією.

За результатами розгляду пакету документів, підприємство включено до Реєстру сільськогосподарських підприємств, що мають право на отримання бюджетних коштів за вирощені сільськогосподарські культури урожаю 2010 року цукрових буряків.

Ревізією встановлено, що згідно видаткової накладної від 12.04.2010 № 350 підприємством придбано у ТОВ «Спектр-Агро» насіння цукрового буряка «Хамбер» в кількості 500 п.о. на суму 397500,00 грн з ПДВ.

При цьому, документ, підтверджуючий сортові та посівні якості придбаного насіння (сертифікат на насіння України, сертифікат на насіння цукрових буряків чи сертифікат відповідності) у ДП ДГ «Правдинське» відсутній.

В обґрунтування своєї позиції, відповідач посилається на ст.21 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» від 26.12.2002 № 411 -IV, відповідно до якого, усі партії насіння і садильного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціям, які відбирають проби насіння від партій, що підлягають реалізації. У разі, якщо насіння і садильний матеріал не відповідають вимогам заявленої категорії, державна насіннєва інспекція знижує її до тієї категорії, вимогам якої відповідає насіння, або надає обґрунтовану відмову у видачі сертифікату для реалізації.

Згідно актів витрати насіння і садивного матеріалу в 2010 році підприємством висіяно придбане насіння цукрового буряка «Хамбер» на площі 505,0 га.

Таким чином, відповідач вважає, що підприємством безпідставно отримано вказану дотацію на вирощування цукрових буряків в сумі 252500,00 гривень, в порушення п.п. 4 п. 7 Порядку № 897, в частині не надання підприємством комісії повного пакету документів, а саме - сертифіката на насіння цукрових буряків або сертифіката на насіння України.

За висновками ДФІ, внаслідок допущеного порушення, підприємством завдано матеріальної шкоди (збитки) державному бюджету на загальну суму 252500,00 гривень.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача з урахуванням наступного:

Фактично, позиція відповідача полягає в тому, що позивачем не виконано вимоги п.п. 4 п.7 Порядку № 897, яким передбачено необхідність подання сільськогосподарським товаровиробником на розгляд комісії копії сертифіката на насіння цукрових буряків або сертифіката на насіння України.

Наслідком неподання всіх необхідних документів на розгляд комісії, відповідач вважає заподіяння матеріальної шкоди.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті ревізії, суд зазначає наступне:

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 року №897 затверджено «Порядок використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для державної підтримки виробництва продукції рослинництва», яким визначено механізм використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду, передбачених пунктом 1 частини першої статті 74 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», що спрямовуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 р. N496 «Про затвердження Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів, загальнодержавних та державних цільових програм в агропромисловому комплексі, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення бюджетних установ агропромислового комплексу».

Згідно положень згаданого Порядку, головним розпорядником бюджетних коштів є Мінагрополітки. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є головні управління агропромислового розвитку обласних та управління агропромислового розвитку районних держадміністрацій.

Бюджетні кошти виділяються на безповоротній основі та спрямовуються сільськогосподарським підприємствам для виплати, зокрема, дотацій на вирощування цукрових буряків для виробництва цукру в межах квоти «А».

Для формування реєстру сільськогосподарських підприємств, які мають право на отримання бюджетних коштів, управління агропромислового розвитку районної держадміністрації утворює комісію, до складу якої входять начальник управління (голова комісії), представники фінансового органу, органу державної контрольно-ревізійної служби, державної податкової служби, управління земельних ресурсів, державної насіннєвої інспекції та державної інспекції захисту рослин, а також за згодою представники громадських організацій агропромислового комплексу та цукрових заводів (далі - комісія).

На виконання вимог згаданого Порядку №897 Управлінням агропромислового розвитку Великописарівської районної держадміністрації наказом № 14 створено комісію для визначення переліку сільськогосподарських підприємств, які мають право на отримання бюджетних коштів для державної підтримки виробництва продукції рослинництва у Великописарівському районі на 2010 рік.

До складу комісії було включено начальника управління (голова комісії) - Леонова В.Г., начальника фінансового управління райдержадміністрації - Мироненко О.1., начальника державної к о н т р о л ь н о - р е в і зі й н о ї служби - Гуцал Ю.М., начальника Великописарівської філії ДПІ Клизуб О.Г., начальника районного відділу статистики - Бердіна В.Т., заступника начальника відділу земельних ресурсів у Великописарівському районі - Колісника С.В., начальника державної інспекції захисту рослин - Божко І.І., Голови асоціації фермерів у Великописарівському районі - Мороза І.М., Голови ради сільськогосподарських підприємств - Гладченко Ю.В. (далі - комісія).

Суд відмічає, що вимоги до оформлення відповідних заявок, що подаються на розгляд Комісії, а також доданого пакету документів, визначені пунктами 6, 7 Порядку №897.

Так, сільськогосподарські підприємства, які вирощують сільськогосподарські культури, мають право подати до 1 грудня поточного року комісії за місцем провадження діяльності заявку на отримання бюджетних коштів, крім сільськогосподарських підприємств, які визнані банкрутами або щодо яких порушено справу про банкрутство, або які мають прострочену більш як півроку заборгованість перед державним та місцевим бюджетами, іншими цільовими фондами (п. 6).

До заявки на отримання бюджетних коштів додаються: 1) заповнена форма державного статистичного спостереження N4-cг "Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2010 p."; 2) довідка про фактичні площі посіву сільськогосподарських культур за підписом керівника підприємства; 3) спеціалізовані бухгалтерські форми первинного обліку "Акт N про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин" (форма N ВЗСГ-З) та "Акт N витрати насіння і садивного матеріалу" (форма N ВЗСГ-4); 4) копії сертифіката на насіння цукрових буряків або сертифіката на насіння України (ДСТУ 4138- 2002), довідки відповідного органу державної податкової служби та Пенсійного фонду України про відсутність (наявність) заборгованості за податковими зобов'язаннями та платежами до Пенсійного фонду України; довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України; довідки про розмір площі земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності, постійному користуванні чи оренді, виданої Центром державного земельного кадастру, га/або довідки про розмір земельних часток (паїв), виданої органом, який зареєстрував договір оренди земельної частки (паю) відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 p. N 119 (Офіційний вісник України, 2000 p., N 4, ст. 113); 5) довідка про відсутність (наявність) заборгованості перед місцевим бюджетом із сплати податку з доходів фізичних осіб за підписом керівника, скріпленим печаткою сільськогосподарського підприємства (п. 7).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, до заявки були додані всі необхідні документи, передбачені п. 7 Порядку №897. Зокрема, до пакету документів позивачем було додано копію сертифіката відповідності на насіння цукрових буряків від 22.02.2010 № UA1.095.X002535-10 (а.с.222, ІІ том) , виданого ВАТ «Лебединський насіннєвий завод» з терміном дії до 22.06.2010р. разом з Додатком до нього (а.с.223, ІІ том) та копію свідоцтва на гідридне насіння від 12.04.2010 № 9 на насіння цукрового буряку Хамбер (а.с.224, ІІ том).

Комісією розглянуто пакет документів поданих ДП ДГ «Правдинське» НААНУ, згідно з пунктом 7 цього ж Порядку, проведено перевірку достовірності наведених у них даних, за результатами якої складено акт і прийнято рішення про включення ДІІ ДГ Правдинське» НАННУ до реєстру підприємств, які мають право на одержання дотації, і саме це рішення слугувало підставою для отримання дотаційних коштів.

Отже, комісія Управління агропромислового розвитку Великописарівської райдержадміністрації, перевірила та розглянула документи подані підприємством (для отримання дотації), склала та прийняла рішення про включення ДП ДГ «Правдинське» НААНУ до реєстру підприємств, які мають право на отримання бюджетних коштів, а в подальшому надіслала органу Державного казначейства реєстри та платіжні доручення для перерахування бюджетних коштів на поточні рахунки сільськогосподарських підприємств.

При цьому, у ході розгляду справи судом встановлено, що до складу комісії входив начальник державної контрольно-ревізійної служби - Гуцал Ю.М.,, який брав участь в засіданнях комісії, у прийнятті рішень про надання дотацій, при цьому представник КРУ жодних заперечень щодо включення ДП ДГ Правдинське» НААНУ до реєстру підприємств, (які мають право на одержання дотації) у в'язку із ненаданням комплекту документів, надання яких передбачено Порядком №897, чи з будь-яких інших підстав, ніяких заперечень не висловлював. Довід відповідача стосовно того, працівник КРВ під час розгляду комісією документів та прийняття відповідних рішень не виконував контрольно-ревізійні (інспекційні) функції, а висловлював лише свою власну позицію, судом відхиляється як неспроможний, адже вказана особа була присутня на засіданні саме як уповноважений представник КРВ і тому в силу положень Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» повинна була забезпечити виконання владних управлінських функцій органу ДКРС України.

Розглядаючи спір, суд вважає за доцільне також зазначити, що за змістом норм Закону України «Про підтвердження відповідності», Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» сертифікат відповідності відносно імпортованого насіння цукрового буряку є належним та допустимим доказом на підтвердження сортових та посівних якостей насіння, оскільки нормами Порядку №897 не передбачено, що дотації видаються лише тим суб'єктам господарювання, котрі здійснюють вирощування цукрового буряку з використанням насіння буряку вітчизняного походження, а в силу приписів Закону України «Про насіння та садивний матеріал» наявність сертифікату відповідності робить можливим введення насіння в обіг, в тому числі і шляхом посіву. Таким чином, суд не вбачає порушень в рішеннях комісії про видачу спірних сум дотацій, адже дотації були видані саме на вирощування цукрових буряків, тобто в межах визначеної Порядком №897 мети.

Крім цього, відповідно до п.2 Порядку Бюджетні кошти, що спрямовувалися сільськогосподарським підприємствам для виплати дотацій на вирощування цукрових буряків виділені на безповоротній основі.

Також, Відповідачем не вжито заходів до скасування рішення комісії управління агропромислового розвитку Великописарівської райдержадміністрації щодо включення ДП ДГ «Правдинське» НААНУ до реєстру підприємств, які мають право на отримання бюджетних коштів у встановленому законом судовому порядку тому результати ревізії КРУ та вимога в частині її оскарження являються необґрунтованими та неправомірними.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого Адміністративного суду України від 26.04.2012 року у справі № „К-55888/09, постанові Вищого Адміністративного суду України від 30.03.2011 року у справі № 59885/09.

Неможливо не брати до уваги той факт, що в період з 08.06.2011 по 10.06.2011 Контрольно-ревізійним управлінням в Сумській області проводилась зустрічна звірка документального підтвердження виду, обсягу та якості операцій і розрахунків, що здійснювалися в управлінні агропромислового розвитку Великописарівської райдержадміністрації у 2010 році.

Результати зазначеної перевірки оформлені Довідкою зустрічної звірки № 07-06-06/37 від 10.06.2011 (копія в справі), на а.с. 9 якої зазначено, що відповідно до наданих Державним підприємством «Дослідним господарством Правдинське» документів під посів цукрового буряка підприємством відведено земельну ділянку площею 505 га. Заборгованість за податками та платежами до бюджету відсутня.

Відповідно до актів витрат насіння і садивного матеріалу №1, 2, 3 від 30.05.2010 року підприємством на земельній ділянці площею 505 га висіяне насіння цукрового буряка сорту Хамбер в кількості 500п.о.

До звірки надано сертифікат відповідності ВВ зареєстрованого в реєстрі № UA 1.095.Х002535-10 на продукцію насіння цукрових буряків сорту Хамбер, відповідно до якого, зазначене насіння цукрового буряка вирощене фірмою AURORA S.p/A BOTTRIGNE DI ADR1AL, Італія. Сертифікат видано ВАТ «Лебединський насіннєвий завод» на підставі протоколів випробування №179-193 від 16.02.2010 BJ1 «Черкаська обласна державна насіннєва інспекція» Атестат акредитації UA.6.002.Н.465 від 18.1 1.2003. В додатковій інформації до сертифіката зазначено сорти насіння цукрових буряків, номер партії та кількість цієї партії.

Також до звірки надано свідоцтво на гібридне насіння від 12.04.2010 № 9, на партію насіння цукрового буряка сорту Хамбер № 0101-438 в кількості 499п.о., яке видане підприємству. Гарантія вказаного насіння засвідчена ТОВ «Спектр-Агро». Свідоцтво підписане керівником установи та засвідчене відтиском печатки ТОВ «Спектр-Агро» ідентифікаційний номер 36348550.

Протоколом засідання комісії від 03.12.2010 матеріали були розглянуті. Член комісії Божко 1.1. інформувала, що матеріали подані в повному обсязі без порушень вимог порядку, затвердженого постановою КМУ від 29.09.2010 № 897, зауваження не надходили.

Комісія вирішила включити до реєстру підприємств на отримання коштів державного бюджету для підтримки виробництва цукрових буряків. Протокол підписаний членами комісії в кількості 10 чоловік.

При цьому, суд погоджується з позицією позивача відносно того, що сам факт подачі сертифіката відповідності, а не сертифіката на насіння України, разом з іншими документами для одержання дотації, не дає підстав вважати що державному бюджету заподіяна матеріальна шкода.

Суд також бере до уваги, що до Акту ревізії (та до матеріалів справи - а.с. 240 на звороті, ІІ том) долучено Протокол випробувань № 1 від 14 січня 2010 року виданий Акредитованою випробувальною лабораторією Черкаської обласної державної насіннєвої інспекції за заявою ВАТ «Лебединський насіннєвий завод» с. Лебедин, Шполянського р-ну Черкаської області на партію цукрового буряка YUMBER:F1:0101/438:1008 п.о.; 10836,00 кг. 1к.о.

Випробування насіння цукрових буряків проводилось при його ввезенні на територію України та розмитненні. Вказане свідоцтво про поновлення терміну дії атестату акредитації (дійсне до 18.11.2010 року) підтверджує, що якість насіння придбаного ДП ДГ «Правдинське» у квітні 2010 року відповідає вимогам ДСТУ 3226-95.

Проте, відповідно до листа Української державної насіннєвої інспекції № 93-14-1336 від 16.11.2010 року адресованого директору Департаменту ринків рослинництва надано роз'яснення, що на насіння, ввезене з-за меж України не передбачено видачу сертифікату на насіння України,та сертифікату на насіння цукрових буряків, а разом з тим, насіння сільськогосподарських культур, призначене для реалізації (обігу), згідно Закону України «Про насіння і садивний матеріал» ст. 21, ст.18 повинно супроводжуватися Сертифікатами, що засвідчують їх сортові та посівні якості, та виходячи з наведеного Сертифікати відповідності системи УкрСЕПРО визнаються нарівні з Сертифікатом на насіння України та Сертифікатом на насіння цукрових буряків.

Також листом № 93-14-528 від 09.06.2011 року Українська державна насіннєва інспекція поінформувала Головне контрольно-ревізійне Управління України що на території України існувала практика реалізації насіння сільськогосподарських рослин, в тому числі насіння цукрових буряків по «Сертифікату відповідності», та існувала правова неузгодженість щодо проведення сертифікації насіння цукрових буряків, як вирощеного в Україні, так і імпортованого, а давати роз'яснення щодо законності отримання сільькогосподарськими підприємствами коштів Стабілізаційного фонду державної підтримки виробництва продукції рослинництва має право Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Міністерство аграрної політики та продовольства України листом № 37-13-1-13776 від 09.09.2011 року та Міністерство фінансів України листом № 31-06210-07- 5 21254 від 26.08.2011 року повідомили, що рішення про включення сільгосп підприємств до реєстру на виплату дотацій приймаються районними комісіями, створеними управліннями агропромислового розвитку райдержадміністрацій. При цьому питання, щодо підтвердних документів, які мають подаватися до сільгосппідприємствами у 2010 році до комісій для отримання дотацій на посіви цукрових буряків відноситься до компетенції Мінагрополітики України, що є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної парної політики і головним розпорядником коштів.

Вказане підтверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1925-р від 04.10.2010р. «Про виділення коштів Стабілізаційного фонду для виплати дотацій сільскогосподарським товаровиробникам на 1 гектар посівів цукрового буряку, льону довгунця» відповідно до якого головним розпорядником коштів у сумі 230 000 тис. грн. передбачених пунктом 1 частини першої статті 74 «Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам на 1 гектар посівів цукрового буряку, льону довгунця с - Міністерство аграрної політики.

Відповідно до листа роз'яснення Міністерства аграрної політики та продовольства України № 37-13-1-7/9684 від 24.06.2011 року (а.с.239, ІІ том) надано роз'яснення Головному контрольно-ревізійному управлінню України (на даний час - Державна фінансова інспекція) щодо законності державної фінансової підтримки сільськогосподарським підприємствам на підставі сертифікату відповідності на насіння цукрових буряків.

Хоча за ініціативою Мінагрополітики, був підготовлений та надісланий Кабінету Міністрів України проект постанови, яким передбачалось надання пріоритетної дотації на цукрові буряки, що посіяні насінням вітчизняної селекції, однак він був відхилений.

З метою запобігання вирощування цукрових буряків не сертифікованим насінням, що призводить до зниження урожайності та якісних показників цукросировини, до переліку документів, які подавалися на розгляд до комісій було включено подання копії сертифікату на насіння цукрових буряків.

Згідно Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» Українською державною насіннєвою інспекцією як органом сертифікації в системі УкрСЕПРО, на насіння ввезене з-за меж України до квітня 2011 року видавалися сертифікати відповідності, що засвідчували сортові та посівні якості насіння сільськогосподарських культур.

Тому Мінагрополітики України, як головний розпорядник коштів, не вбачає порушення при подачі до комісії сертифікату на насіння цукрових буряків чи сертифікату відповідності - що зазначено у листі роз'ясненні № 37-13-1-7/9684 від 24.06.2011року (а.с.239, ІІ том).

Відповідно до п. 1 Порядку №897 кошти спрямовуються для державної підтримки виробництва продукції рослинництва відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 р. N 496 "Про затвердження Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів, загальнодержавних та державних цільових програм в агропромисловому комплексі, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення бюджетних установ агропромислового комплексу" для державної підтримки виробництва продукції рослинництва. Відповідно головним розпорядником коштів не ставилося завдання підтримати лише тих сільгоспвиробників, які посіяли вказані культури лише із насіння України, а метою було підтримати всіх сільгоспвиробників, які використовують і насіння України, і насіння іноземного походження. Адже бюджетні кошти виділені на безповоротній основі і скеровані сільгоспвиробникам для виплати дотацій на вирощування цукрового буряка.

Вимогами вказаного Порядку передбачена часткова компенсація сільськогосподарським підприємствам понесених витрат на вирощування цукрових буряків в розмірі 500 гривень на 1 гектар посіву і не ставиться вимога посіву тільки насінням вітчизняної селекції.

Таким чином, в даному випадку порушення вищевказаного Порядку №897 з боку Позивача відсутні.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону і оцінюючи добуті докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах органом контрольно-ревізійної служби при реалізації владної управлінської функції не забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, адже, по-перше, юридична відповідальність за рішення комісії безпідставно покладена на ДП «Правдинське», хоча вказані особи є різними суб'єктами права. По-друге, правова оцінка рішень комісії, яка була надана органом КРС під час участі в діяльності комісії та під час проведення ревізії є повністю протилежною, що прямо суперечить закону. По-третє, відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах отримана дотація була використана суб'єктом господарювання з іншою метою, ніж вирощування цукрових буряків.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога Державної фінансової інспекції у Сумській області в частині зобов'язання позивача перерахувати за рахунок власних господарських коштів підприємства зайво отримані бюджетні кошти в сумі 252 500,00 грн. до державного бюджету України , не може вважатися законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування пункту 5 листа-вимоги ДФІ від 08.05.2012р.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Правдинське" Національної академії аграрних наук України до Державної фінансової інспекції у Сумській області про визнання нечинними та скасування вимоги в частині -задовільнити частково.

Скасувати п. 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 08.05.2012 року № 18-07-14-14/3441 відповідно до якого Державне підприємство "Дослідне господарство "Правдинське" Національної академії аграрних наук України зобов'язано перерахувати за рахунок власних господарських коштів підприємства зайво отримані бюджетні кошти в сумі 252 500,00 грн. до державного бюджету України за кодом 28010500.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений 05.11.2012 року.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець