Постанова № 27813939, 03.12.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4416/2012

03 грудня 2012 року 12год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бакун Руслана Аркадіївна,

відповідача: представник Троянчук Дмитро Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Теплоенергосервіс" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005152342 від 09.11.2012 року ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Теплоенергосервіс" (далі -ПП "Теплоенергосервіс") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005152342 від 09 листопада 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. В обґрунтування позову зазначила, що податковий кредит з податку на додану вартість (далі -ПДВ) по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Радабудсервіс" (далі - ТОВ "Компанія "Радабудсервіс") позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Пояснила, що в акті перевірки № 550/22-200/30272020 від 26 жовтня 2012 року ДПІ у м. Рівне покликається на акт перевірки від 22.11. 2011 року за № 1507/23-7, проведеної ДПІ у Печерському районі міста Києва, щодо контрагента позивача - ТОВ "Компанія "Радабудсервіс". У вказаному акті перевірки від 22.11. 2011 року встановлена відсутність у товариства основних засобів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, об'єктів оподаткування, тобто необхідних умов для здійснення основного виду господарської діяльності та досягнення результатів такої діяльності. Враховуючи наведене податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття ним належним чином цивільної право дієздатності, отже фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" та контрагентами є фіктивними, а укладені між ними правочини є нікчемними в силу своєї недійсності, тобто такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Разом із тим, ДПІ у м. Рівне у акті перевірки № 550/22-200/30272020 від 26 жовтня 2012 року, констатовано, що господарські операції між позивачем та контрагентом - ТОВ "Компанія "Радабудсервіс", підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними. Стверджують, що єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Податкового кодексу України є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість на момент видачі такої накладної. На час існування взаємовідносин між ПП "Теплоенергосервіс" та ТОВ "Компанія "Радабудсервіс", останнє мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та не було позбавлене права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Також, пояснила суду, що висновки акта перевірки № 550/22-200/30272020 від 26 жовтня 2012 року, щодо нікчемності правочинів, укладених між ПП "Теплоенергосервіс" та ТОВ "Компанія "Радабудсервіс", ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу, що проводили перевірку та актах інших податкових органів. ДПІ у м. Рівне під час проведення перевірки не доведено що сторони, укладаючи правочини, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акта перевірки № 550/22-200/30272020 від 26 жовтня 2012 року про порушення ПП "Теплоенергосервіс" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 0005152342 від 09 листопада 2012 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія "Радабудсервіс". Вказав на те, що ДПІ у м. Рівному було отримано акт перевірки від 21.11. 2011 року за № 1507/23-7, проведеної ДПІ у Печерському районі міста Києва, щодо контрагента позивача - ТОВ "Компанія "Радабудсервіс". Зі змісту вказаного акту перевірки вбачається, що господарські операції ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" із його контрагентом були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки, по ланцюгу, ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" - позивач порушують ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними. Представник відповідача також вказує на неможливість отримання ПП "Теплоенергосервіс" від ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" товарів, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні. Вважає податкове повідомлення-рішення № 0005152342 від 09 листопада 2012 року обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги приватного підприємства "Теплоенергосервіс" слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 20.01. 1999 року приватне підприємство "Теплоенергосервіс" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим виконавчим комітетом Рівненської міської ради та довідкою Головного управління статистики у Рівненській області АА № 670102 23.08. 2012 року (а.с. 6). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва № 24920925.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Рівному була проведена виїзна позапланова перевірка ПП "Теплоенергосервіс" щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" за ІІІ квартал 2011 року. За наслідком перевірки був складений акт № 550/22-200/30272020 від 26 жовтня 2012 року (а.с. 7-12).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0005152342 від 09 листопада 2012 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 13085,00 грн., з яких 10486,00 грн. - основного платежу та 2617,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "Р" № 0005152342 від 09 листопада 2012 року, суд виходить з наступного.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" товарно-матеріальних цінностей. Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПП "Теплоенергосервіс" з ТОВ "Компанія "Радабудсервіс", висновків, викладених у акті перевірки від 21.11. 2011 року за № 1507/23-7, проведеної ДПІ у Печерському районі міста Києва, щодо контрагента позивача - ТОВ "Компанія "Радабудсервіс". Зокрема, у акті перевірки від 21.11. 2011 року за № 1507/23-7, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" за місцем реєстрації не знаходиться. Крім того, стверджується, що господарські операції ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" із його контрагентами були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 302328 від 15.10. 2010 року, акту перевірки № 1507/23-7 від 21.11. 2011 року та інформації з офіційного сайту Державної податкової служби України, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі (а.с. 71, 72, 125-130, 146). Крім того, згідно акту перевірки № 1507/23-7 від 21.11. 2011 року види діяльності ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" за КВЕД: 45.21.1 Будівництво будівель, 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі.

Крім того, ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100312497, індивідуальний податковий номер 373181726558, видане 02.12. 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва. Як вбачається із витягу з офіційного сайту ДПС України, вказане свідоцтво чинне станом 30.11. 2012 року (а.с. 146).

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" 04 липня 2011 року було укладено Договір № 08. За даним договором, ПП "Теплоенергосервіс", що іменується в подальшому "Покупець", в особі директора Полякова А.В., який діє на підставі Статуту та ТОВ "Компанія "Радабудсервіс", що іменується в подальшому "Продавець", в особі директора Ківер Є.В., який діє на підставі Статуту, уклали цей договір про наступне. "Продавець" передає "Покупцю" сантехнічні вироби в залежності із телефонного замовлення (а.с. 14).

На виконання Договору № 08 від 04 липня 2011 року, ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" поставило позивачу матеріальні цінності на загальну суму 62805,95 грн. у тому числі ПДВ - 10467,65 грн. Вказані обставини підтверджуються:

- видатковими накладними: № 0001053 від 18.07. 2011 року на загальну суму 49665,92 грн., у т.ч. ПДВ - 8277,65 грн.; № 0001054 від 18.07. 2011 року на загальну суму 13140,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2190,00 грн. (а.с. 15, 17);

- податковими накладними: № 63 від 18.07. 2011 року на загальну суму 49665,92 грн., у т.ч. ПДВ - 8277,65 грн.; № 65 від 18.07. 2011 року на загальну суму 13140,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2190,00 грн. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2011 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за ІІІ квартал 2011 року (а.с. 16, 17 на звороті, 46-52).

Придбані матеріальні цінності були отримані представником позивача, на підставі довіреностей № 48 та № 49 від 18.07. 2011 року, виданих Полякову А.В., який займає посаду директора у позивача. Вказані довіреності відображені у журналі реєстрації довіреностей (а.с. 140).

Для зберігання отриманих товарно-матеріальних цінностей ПП "Теплоенергосервіс" було укладено з ТОВ "МП ЗЕТ" договір № 6 від 03.01. 2011 року, згідно якого орендовано виробничі та адміністративні приміщення на території промбази ТОВ "МП ЗЕТ" за адресою: м. Кузнецовськ, Промзона, 56 (а.с. 139).

Отримані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі позивача, що підтверджено прибутковими накладними № 45 та № 46 від 18.07. 2011 року (а.с. 141-142, 143).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю згідно платіжних доручень № 65 від 25.07. 2011 року та № 66 від 26.07. 2011 року (а.с. 18-19).

Перевезення матеріальних цінностей від ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" відбувалося автотранспортом продавця.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на яке посилається відповідач, то це свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10. 1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було взято до уваги пояснення позивача про переміщення ТМЦ за допомогою транспорту продавця та отримання товару на підставі довіреності, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Більше того, ні в Податковому кодексі України, ні в інших нормативних актах не згадується про товарно-транспортну накладну, як документ на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків.

Відповідно до пп.. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п. 201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" сантехнічних виробів та отримання доходу від їх використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача. Так, між позивачем та приватним підприємством "Західпромбудсервіс" було укладено договір на виконання робіт з реконструкції клубу під блок початкових класів в с. Бишляк, Володимирецького району, Рівненської області (а.с. 20-21). Для виконання вказаних робіт, було використано придбані матеріальні цінності, рух (надходження та списання) яких підтверджується видатковими та податковими накладними. У зазначених накладних відображено 32 позицій різних матеріалів та комплектуючих, у тому числі, придбаних у контрагента ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" (а.с. 22-25).

Крім того, між позивачем та Рівненським обласним центром соціальної реабілітації дітей-інвалідів було укладено договір підряду на виконання поточного ремонту інженерних мереж Рівненського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів у м. Кузнецовськ. Для виконання вказаних робіт, було використано матеріальні цінності, рух (надходження та списання) яких підтверджується податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт за липень, серпень 2011 року, підсумковими відомостями ресурсів до вказаних актів та актами списання товарів. Вказані товарно-матеріальні цінності були оплачені замовником, що підтверджено виписками виписками по рахунку (а.с. 26-27, 28-45, 74-117).

Решту товарно-матеріальних цінностей було поставлено для ТОВ "Мале підприємство ЗЕТ", що підтверджено копіями видаткових та податкових накладних (а.с. 118-123).

Відповідні сантехнічні вироби були отримані покупцями на підставі довіреностей виписаних на їх матеріально-відповідальних та посадових осіб (а.с. 144-145).

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "Компанія "Радабудсервіс", нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, матеріальних цінностей у ТОВ "Компанія "Радабудсервіс", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ "Компанія "Радабудсервіс". Такі, висновки базуються на акті невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у м. Рівному не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Твердження представника відповідача щодо недійсності податкових накладних виписаних контрагентом позивача у зв'язку з тим, що відповідно до проведеного висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці від 25.10. 2011 року № 1819 спеціалістом І.П. Красюк зроблено висновок, що підпис від імені директора ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" гр. ОСОБА_7, в податковій звітності виконані другою особою є безпідставними та не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Так, суду слід зазначити, що податкові накладні отримані позивачем не проходили дослідження на відповідність підпису керівника ТОВ "Компанія "Радабудсервіс" підпису гр. ОСОБА_7, а проведене дослідження здійснене спеціалістом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці викликає сумнів у його належності, оскільки проведено із врахування лише підпису гр. ОСОБА_7 на довіреності ТОВ "Компанія "Радабудсервіс", а інших зразків підпису даної особи не відбиралося.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0005152342 від 09 листопада 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0005152342 від 09 листопада 2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 130 грн. 85 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 323 від 15.11. 2012 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 09 листопада 2012 року № 0005152342.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Теплоенергосервіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 130 (сто тридцять) грн. 85 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.