Постанова № 27813760, 16.11.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6914/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Биченко О.О.,

представника відповідача - Луговської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2012 року Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 серпня 2012 року №0000031555/114, №0000041555/117.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 20 липня 2012 року №2371/15-507/00152307 складений на підставі проведеної Кременчуцькою ОДПІ документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2009 року, листопад 2011 року та квітень, травень 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вважає, що висновки Кременчуцької ОДПІ не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства, яке, жодним чином, не ставить в залежність право платника податку на податковий кредит від невизнання податковим органом податкових зобов'язань контрагентів такого платника.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. У своїх письмових запереченнях зазначав, що під час перевірки враховано результати проведеної перевірки ПП "ВКФ "МІГ", в результаті яких ПП "ВКФ "МІГ" зменшено податкові зобов'язання, у тому числі за жовтень 2011 року на суму ПДВ 12502,00 грн. та ТОВ "НТЦ "Екотехніка", у тому числі за листопад 2011 року на суму ПДВ 11153,00 грн. по взаємовідносинах з ПАТ "Укртатнафта". При відпрацюванні ланцюгів постачання товарів (робіт, послуг) встановлено підприємства, по яких неможливо підтвердити включення до податкових зобов'язань суми ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з ПАТ "Укртатнафта", а відповідно і сплату ПДВ до бюджету.

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету, на думку відповідача, є наслідком того, що постачальники, яким перераховані відповідні суми податку на додану вартість, повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України. Однак, податок до бюджету вони не сплачували, що свідчить про невідповідність вимогам Податкового кодексу України та безпідставність включення відповідних cyм до податкового кредиту з податку на додану вартість від контрагента підприємством ПАТ "Укртатнафта".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 19 липня 2012 року по 20 липня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (код ЄДРПОУ 00152307) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2009 року, листопад 2011 року та квітень, травень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 20 липня 2012 року №2371/15-507/00152307 /том ІІ, а.с. 48-69/, згідно висновків якого, зазначено, що висновок щодо підтвердження задекларованих ПАТ "Укртатнафта" сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за липень 2009 року -10429675,00 грн., за листопад 2011 pоку - 6290409,00 грн., за квітень 2012 року - 72295473,00 грн., за травень 2012 року - 19944028,00 грн. буде зроблений після дослідження ланцюгів постачання та надмірної сплати ПДВ до бюджету /том ІІ, а.с. 69/.

Разом з тим, по тексту Акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення підпункту 198.1, пункту 198.3, підпункту 198.4, підпункту 198.6, статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201,6 статті 201 Податкового кодексу України, ПАТ "Укртатнафта" завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на суму ПДВ 12502,00 грн. та завищено суму від'ємного значення за листопад 2011 pоку на суму ПДВ 11153,00 грн.

Однак, податковим органом у розділі 4. Висновок. Акту перевірки від 20 липня 2012 року №2371/15-507/00152307 про вказані порушення зазначено не було.

Згідно пояснень представника відповідача, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що під час перевірки враховано результати проведеної перевірки ПП "ВКФ "Міг", в результаті яких ПП "ВКФ "Міг" зменшено податкові зобов'язання, у тому числі за жовтень 2011 року на суму ПДВ 12502,00 грн. та ТОВ "НТЦ "Екотехніка", у тому числі за листопад 2011 року на суму ПДВ 11153,00 грн. по взаємовідносинах з ПАТ "Укртатнафта". При відпрацюванні ланцюгів постачання товарів (робіт, послуг) встановлено підприємства, по яких неможливо підтвердити включення до податкових зобов'язань суми ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з ПАТ "Укртатнафта", а відповідно і сплату ПДВ до бюджету.

Так, за результатами проведеної Кременчуцькою ОДПІ перевірки контрагента позивача ПП "ВКФ "Міг" (Акт від 21 березня 2012 року №367/23-309/36194975 /том ІІ, а.с. 91-100/) встановлено, що ним здійснювалися операції з придбання продуктів харчування у ТОВ "Промислова група ДФМ". Згідно інформації, викладеної в Акті, встановлено відсутність У ТОВ "Промислова група ДФМ" можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто, такі угоди, на думку податкового органу, носять фіктивний характер. У зв'язку з наведеним, не підтверджено правомірність проведення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Промислова група ДФМ" з контрагентами, у тому числі і з контрагентом позивача ВКФ "Міг".

Також, за результатами проведеної ДПІ у Приморському районі м. Одеси перевірки контрагента позивача ТОВ "НТЦ "Екотехніка" (Акт від 16 січня 2012 року №1829/7/23-513/18 /том ІІ, а.с. 101-104/) встановлено, що ним здійснювалися операції з придбання обладнання у ТОВ "Імекс груп". Згідно інформації, викладеної в Акті, за результатами проведених заходів не встановлено реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Імекс груп". За результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово- господарської діяльності ТОВ "Імекс груп" з контрагентами за період січень-вересень 2011 року.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 02 серпня 2012 року №0000031555/114, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 12502,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6251,00 грн. /том І, а.с. 20/; та податкове повідомлення - рішення №0000041555/117, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 11153,00 грн. /том І, а.с. 18/.

За наслідками адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення /том І, а.с. 28-33/.

Однак, позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 02 серпня 2012 року №0000031555/114, №0000041555/117 та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 02 серпня 2012 року №0000031555/114, №0000041555/117, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 зазначеного Кодексу передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктами 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації /пункт 200.7 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 200.10 зазначеного Кодексу протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних /пункт 200.10/.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки /пункт 200.11/.

Згідно пункту 200.14 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у відповідності із вимогами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальної позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2009 року, листопад 2011 року та квітень, травень 2012 року.

У пункті 2.5. розділу 2 акту перевірки від 20 липня 2012 року зазначено, що ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" під час перевірки надано всі необхідні документи /том ІІ, а.с. 49/.

У Акті перевірки та представником відповідача у судовому засіданні не спростовується дотримання позивачем ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" усіх вимог податкового законодавства щодо визначення у листопаді 2011 року сум від'ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування.

Однак, підпунктом 5.2 пункту 5 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984, визначено, що у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Вимоги зазначеного Порядку відповідачем при складанні Акту перевірки від 20 липня 2012 року №2371/15-507/00152307 не дотримані, фактично не зазначено норми податкового законодавства які стосуються обов'язків позивача та ним порушені, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з ПДВ. Відповідно, у Акті перевірки відсутнє документальне обґрунтування висновку про встановлення завищення суми від'ємного значення та бюджетного відшкодування за листопад 2011 року.

Висновок щодо завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2011 року та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року вмотивований тим, що постачальники по ланцюгу постачання не сплатили відповідні суми до Державного бюджету України /том ІІ, а.с. 66/.

У ході перевірки встановлено, що у мережі постачання, починаючи з другої ланки, є підприємства, реальність здійснення фінансово-господарської діяльності яких не підтверджено. За даними операціями не підтверджено факти виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факту сплати сум податку на додану вартість по даним ланцюгам постачання до Державного бюджету України.

На думку податкового органу, ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з непідтвердженням сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання, тобто суми податку не відображені у податкових зобов'язаннях контрагентів по ланцюгу постачання.

З урахуванням викладеного, податковий орган вважає, що платник податків неправомірно одержував податковий кредит, а тому, суми із Державного бюджету України будуть йому відшкодовані за рахунок сумлінних платників податків.

На противагу доводам відповідача, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 200 Податкового кодексу України право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Порушення норм вказаного Кодексу контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 31 січня 2011 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 29 жовтня 2010 року у справі № 21-14а10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно із частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, при розгляді даної категорії справ, суд повинен керуватися тими принципами, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу - є порушенням права такого платника податків.

Вищевикладене спростовує доводи представника відповідача про те, що право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до Державного бюджету України, та необхідність підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факту сплати сум податку на додану вартість по даним ланцюгам постачання до Державного бюджету України.

Крім того, залученими до матеріалів справи та дослідженими під час судового розгляду договорами, податковими накладними, накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, талонами замовника, платіжними дорученнями підтверджено здійснення позивачем господарських операцій з ПП "ВКФ "Міг" та ТОВ "НТЦ "Екотехніка", товарність господарських діяльності позивача та фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг) /том І, а.с. 49-250; том ІІ, а.с. 1-27/, а отже, і правомірність заявленого у податкових деклараціях з податку на додану вартість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Суд зауважує, що характер товарів і послуг, які отримані позивачем від вищенаведених контрагентів, цілком узгоджується з його діяльністю.

Акт перевірки не містить доводів, які б свідчили про заперечення відповідачем факту отримання позивачем товарів і послуг, а також їх оплату, включаючи ПДВ, не надано таких заперечень і під час судового засідання.

Крім того, фактичність господарських операцій позивача та сплата ним ПДВ підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами: договорами, податковими накладними, накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, талонами замовника, платіжними дорученнями /том І, а.с. 49-250; том ІІ, а.с. 1-27/.

Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що податковим органом не встановлено фактичну сплату ПДВ до бюджету контрагентами позивача, тобто відповідачем встановлено ненадходження цього податку не від позивача, а в результаті порушень, допущених іншими платниками податків.

За замістом норм Податкового кодексу України єдиною передумовою бюджетного відшкодування ПДВ, є сплата саме позивачем цього податку в ціні товарів і послуг. Зазначеним Кодексом таке відшкодування не ставиться в залежність від сплати податку контрагентами такого платника податків або постачальниками цих контрагентів.

Відповідач у якості обґрунтування своїх заперечень посилається на Акти перевірок контрагентів позивача /том ІІ, а.с. 91-104/.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною другою статті 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Тобто, якщо податковим органом встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача або постачальників останніх, негативні наслідки у вигляді визначення ДПІ податкових зобов'язань повинні наставати саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, сплативши ПДВ в ціні товарів і послуг, тобто, якщо позивач виконав усі передбачені законодавством передумови для отримання бюджетного відшкодування, ДПІ не може пов'язувати можливість отримання позивачем такого відшкодування з виконанням або невиконанням іншими платниками податків своїх зобов'язань перед бюджетом.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та фактичну сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг), суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 12502,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6251,00 грн. та зменшення розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 11153,00 грн.

Оскільки, судом не встановлено порушень позивачем вимог податкового законодавства, на які посилався відповідач, відповідно, і штрафні санкції застосовані до нього неправомірно.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 02 серпня 2012 року №0000031555/114, №0000041555/117.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 02 серпня 2012 року №0000031555/114, №0000041555/117 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 02 серпня 2012 року №0000031555/114, №0000041555/117.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" витрати зі сплати судового збору у розмірі 299,06 грн. /двісті дев'яносто дев'ять гривень шість копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2012 року.

Суддя Л.М. Петрова