Постанова № 27813683, 26.11.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/2487/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про часткове визнання незаконними, нечинними та часткове скасування наказів від 28.07.2010 року №762 та від 29.07.2010 року №389о/с, зобов'язання вчинити певні дії, тертя особа -ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що він з 14.04.2006 року проходив службу в ОВС, а з 01.06.2009 року на посаді дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області. 08.07.2010 року відповідачем (далі ГУМВС) було прийнято наказ №348о/с про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 01.07.2010 року по 03.12.2012 року. 17.02.2012 року він звернувся до начальника ГУМВС з рапортом в якому просив вважати його таким, що приступив до виконання службових обов'язків з 01.03.2012 року. 19.03.2012 року він дізнався, що 28.07.2010 року ГУМВС прийнято наказ №762 «Про внесення змін до наказу ГУМВС від 08.07.2010 року №348о/с та покарання працівників Любашівського РВ», який було реалізовано наказом ГУМВС №389 о/с від 29.07.2010 року, якими його було звільнено з займаної посади за п.64 «є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке виразилося в тривалому безпричинному невиході на службу з 13 по 25.06.2009 року, з 28 по 30.06.2009 року, з 04 по 07.04.2009 року та з 02.11.2009 року по 01.07.2010 року. Позивач вважає, що накази про його звільнення були прийняті без урахування всіх обставин для прийняття рішення та з порушенням діючого законодавства України, оскільки він ніяких порушень діючого законодавства не допускав. З зазначених підстав позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив суд визнати незаконними, нечинними та скасувати накази від 28.07.2010 року №762 та від 29.07.2010 року №389о/с в частині його звільнення з займаної посади, зобов'язати поновити його в ОВС на займаній до звільнення посаді. Також позивач просив суд допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення його на займаній до звільнення посаді.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові та уточненнях (а.с.2-3, 95-97).

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову (а.с.11-13) пояснивши при цьому, що накази ГУМВС від 28.07.2010 року №762 та від 29.07.2010 року №389о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади прийняті у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття спірних наказів. З зазначених підстав представник вважав позов ОСОБА_1 не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.151).

З урахуванням думки представників сторін суд ухвалив про розгляд справи у відсутність ОСОБА_2.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення з'явившихся представників сторін, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 14.04.2006 року проходив службу в ОВС, а з 01.06.2009 року на посаді дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області (а.с.73-77).

В період з 25.02.2009 року по 30.04.2009 року старшим о/у в ОВС 16-го ВВБ (в Одеській області) СВБ ГУБОЗ МВС України в Одеській області Андріановим С.С. проведена перевірка інформації щодо виїзду за межі території України працівника УБНОН ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1.

За результатами цієї перевірки, в квітні 2009 року складений висновок яким встановлено, що у лютому 2009 року ОСОБА_1 займав посаду старшого о/у УБНОН ГУМВС України в Одеській області та мав допуск до державної таємниці за формою-2 (наказ ГУМВС №155 дск о/с від 06.03.2007р.). В період з 28.12.2008 року по 26.02.2009 року ОСОБА_1, перебуваючи на лікарняному, виїжджав до Республіки Білорусь, чим порушив ст.23 Закону України «Про державну таємницю»та п.651 розділу ХІХ Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що виразилося у самовільному виїзді за межі території України під час знаходження на лікарняному, не доповіді керівництву ГУМВС України в Одеській області про вказаний факт. Зазначене було підтверджено та не заперечувалося ОСОБА_1 при проведені цієї перевірки (а.с.31-33).

В період з 19.06.2009 року по 18.07.2009 року о/у в ОВС 16-го ВВБ (в Одеській області) Бондаренко Д.В. проведена службова перевірка відомостей, викладених у рапорті капітана міліції ОСОБА_7., за результатами якої 18.07.2009 року складено відповідний висновок, яким було встановлено причетність ОСОБА_1 до побиття капітана міліції ОСОБА_7 біля бару «Восток», яке мало місце 14.06.2009 року біля 05.00 год. (а.с.27-30).

29.06.2010 року ОСОБА_1 було подано рапорт на ім'я начальника ГУМВС про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.07.2010 року (а.с.39).

На підставі цього рапорту та свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого Київським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції 14.01.2010 року, 08.07.2010 року ГУМВС прийнято наказ №348 о/с про надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 01.07.2010 року по 03.12.2012 року (а.с.4, 14-15).

Судом також встановлено, що 08.07.2010 року інспектором ІОС УКЗ ГУМВС України в Одеській області Білоус С.В. проведено службове розслідування у відношенні старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції СДІМ Любашівського РВ ГУМВС України в Одеській області.

За результатами цього розслідування складено висновок, яким встановлено, що ОСОБА_1 в період з 13 по 25.06.2009 року, з 28 по 30.06.2009 року, з 04 по 07.04.2009 року та з 02.11.2009 року по 01.07.2010 року на службі був відсутній без поважних причин (а.с.34-38).

28.07.2010 року ОСОБА_1 в приміщенні ГУМВС було запропоновано ознайомитися з висновками службового розслідування, але ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з цими висновками та надання письмових пояснень, про що були складні відповідні акти від 28.07.2010 року (а.с.62, 63).

На підставі висновку службового розслідування від 08.07.2010 року (а.с. 34-38), 28.07.2010р. ГУМВС України в Одеській області прийнято наказ №762 «Про внесення змін до наказу ГУМВС від 08.07.2010 року №348о/с та покарання працівників Любашівського РВ», яким скасовано наказ ГУМВС від 08.07.2010 року №348о/с в частині надання старшому лейтенанту міліції ОСОБА_1 з 01.07.2010 року по 03.12.2012 року відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, а ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статут органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. № 3460-ІV, ст.1-7 Етичного кодексу працівника ОВС, що виразилось у невиході на службу з 13 по 25.06.2009 року, з 28 по 30.06.2009 року, з 04 по 07.04.2009 року та з 02.11.2009 року по 01.07.2010 року без поважних причин, з органів внутрішніх справ звільнено за п. 64 «є»(за порушення дисципліни) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»(а.с.64-66), з яким ОСОБА_1 відмовився ознайомитися, про що 28.07.2010 року складено відповідний акт (а.с.67).

На виконання цього наказу ГУМВС України в Одеській області був прийнятий наказ №389 о/с від 29.07.2010 року про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 68).

Суд вважає, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді його звільнення з ОВС було здійснено законно з наступних підстав.

Так, згідно ст.1 Дисциплінарного Статуту ОВС України (далі Статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з ст.2 Статуту дисциплінарний проступок -це невикона?ння чи неналежне виконання ос?обою рядового або начальниць?кого складу службової дисцип?ліни.

Відповідно до ст.7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до ст.12 Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з ОВС.

Відповідно до п.64 «є» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України»(далі Положення), особи рядового і начальницького складу за порушення дисципліни звільняються з органів внутрішніх справ у запас.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував того, що з 13.06.2009 року по 25.06.2009 року, з 28.06.2009 року по 30.06.2009 року, з 04.09.2009 року по 07.04.2009 року та з 02.11.2009 року по 01.07.2010 року позивач неодноразово не з'являвся на роботу, але вважав, що ОСОБА_1 не виходив на службу у зв'язку зі знаходженням на лікарняному.

Разом з тим, в ході розгляду справи позивачем не було надано доказів звільнення його у встановленому порядку від виконання службових обов'язків у зазначені періоди.

Відповідно до висновків проведених службових перевірок позивач протягом тривалого часу без поважних причин не виходив на службу та не попереджав керівництво про причини своєї відсутності і місцезнаходження, що в розумінні зазначених положень Статуту та Положення є порушенням службової дисципліни.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що дії та рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що приймаючи спірні накази №762 від 28.07.2010 року та №389 о/с від 29.07.2010 року про звільнення зі служби ОСОБА_1, відповідач ГУМВС України в Одеській області діяв на підставі Конституції та законів України, обґрунтовано, з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цих наказів, з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття цих наказів, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів неправомірності спірних наказів в ході розгляду справи позивачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивачем не було надано суду інших, заслуговуючих на увагу доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених ним вимог, а відповідач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх заперечень проти позову та правомірності звільнення позивача.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст.19 Конституції України, «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 128, 159-164 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про часткове визнання незаконними, нечинними та часткове скасування наказів від 28.07.2010 року №762 та від 29.07.2010 року №389о/с, зобов'язання вчинити певні дії, тертя особа -ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області про часткове визнання незаконними, нечинними та часткове скасування наказів від 28.07.2010 року №762 та від 29.07.2010 року №389о/с, зобов'язання вчинити певні дії, тертя особа - ОСОБА_2, залишити без задоволення.

26 листопада 2012 року

.