Рішення № 27805329, 27.02.2012, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 2-0107/320/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Масалигіної Н.С.

за участю секретаря - Пацера А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

05.10.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.05.2010 року між сторонами по справі укладено договір позики на суму 18 900,00 грн. з обумовленим строком повернення - 02.05.2012 року. Плата за користування грошима встановлена в розмірі 5,0% щомісячно. Однак, встановлені договором умови - повернення суми боргу та процентів відповідачем не виконуються, оскільки на його виконання відповідачем сплачено лише 2000 грн.. Заявою представника позивача від 27.02.2012 року уточнена загальна сума позову, яку позивач просить стягнути з відповідача, за відрахуванням сплаченої суми, а всього - 39 580 грн. Враховуючи те, що на теперішній час зобов'язання відповідачкою не виконані, позивач змушений звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов повністю за підставами, викладеними у заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позову частково, підтримали надані в судовому засіданні письмові заперечення, зміст яких зводиться до того, що позивач не має право вимагати від відповідача сплати відсотків за користування наданими грошима, оскільки він не є фінансовою установою (а.с.31).

Вислухавши пояснення представника позивача, враховуючи часткове визнання позову і заперечення відповідача та її представника, всебічно з'ясувавши обставини, на які вони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і приєднані до справи в оригіналах, визначивши закон, якій підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судовим розглядом встановлено, що 02.05.2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики. Згідно з умовами цього договору позивач надав ОСОБА_2 у борг 18900,00 грн. зі строком повернення до 02.05.2012 року. В договорі сторонами обумовлено, що позика надана зі сплатою 5 % на місяць (а.с. 30).

Згідно з п. 3 укладеного договору, ОСОБА_2 зобов'язалась повертати суму боргу та сплачувати щомісячно на протязі 24 місяців до 02 числа кожного місяцю, суму необхідного платежу у розмірі 787,50 грн.(а.с.4).

Отримання відповідачем грошової суми підтверджується оригіналом розписки про отримання в борг 18900 грн. і це не оспорюється ОСОБА_2

Але, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором позики, суму позики та проценти, передбачені договором за користування позикою, вона сплачувала не в повному обсязі.

Так, з моменту укладення договору, відповідачем сплачено позивачу 02.07.2010 року та 25.08.2010 року на погашення суми боргу і 5 % гроші в загальному розмірі 2000 грн. (а.с. 33).

У зв'язку з цим, загальна сума заборгованості за договором на час звернення позивача до суду склала 39 580 грн., з яких: 18 900 грн. - сума позики, що підлягає поверненню; 20 680 грн. - заборгованість за відсотками.

Як передбачено статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, за статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В судовому засіданні відповідач, не оспорюючи проти стягнення з неї суми, яку вона взяла в борг, не погодилась з вимогами про сплату відсотків, посилаючись на те, що надання позивачем в борг коштів за відсотками не пов'язане із його підприємницькою діяльністю як фінансової установи.

Між тим, згідно до положень ч. 2 ст. 1048 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

Отже, цивільним законодавством передбачено надання позики під проценти і відсутні будь-які обмеження за суб'єктивним складом цих правовідносин.

Аналізуючи укладений між сторонами договір, яким передбачено за згодою сторін нарахування процентів від суми позики, яка значно перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (850 грн.), суд приходить до висновку, що підстав вважати його безпроцентним відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України немає. При цьому, посилання відповідача на положення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є безпідставним, оскільки цей закон не регулює правовідносини, що виникли між сторонами в цій справі.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на яких ґрунтується позов, з урахуванням приписів ст.1 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача в межах розглянутих вимог.

Судом враховується, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

Тому, на підставі ст. 88 ЦПК України, з урахуванням зменшення позивачем вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і підтверджені документально, судові витрати в розмірі 395,80 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 515,80 грн.

Виходячи з положень ст.ст. 525,526, 530, 1046, 1048, 1049 ЦК України, та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сімферополя, на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики з урахуванням відсотків у розмірі - 39 580 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Сімферополя, на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

Повернути позивачу - ОСОБА_1, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1, сплачені ним 141 (сто сорок одна) грн. 70 коп. судового збору за квитанцією від 06.05.2011 року на рахунок № 31412537700003, код платежу 22090100, код отримувача 34740405, МФО 824026, у зв'язку із зменшенням позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: