Постанова № 27795291, 20.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7659/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"20" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»з іноземними інвестиціями на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»з іноземними інвестиціями до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»з іноземними інвестиціями звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 07.05.2012 року № 0001362220 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 363 804,00 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 63 228,00 грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»з іноземними інвестиціями відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 02.04.2012 р. по 13.04.2012 р. працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Подільському районі м. Києва) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»з іноземними інвестиціями (далі по тексту -ТОВ «Агросервіс»з іноземними інвестиціями), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Супреммум»за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 300 576,00 грн., п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ТОВ «Агросервіс»з іноземними інвестиціями та ТОВ «Супреммум»за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р. при придбанні та продажу товарів (послуг).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 19.04.2012 р. № 128/22-205/30523403, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2012 р. № 000136220, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 363 804,00 грн., з яких: 300 576,00 грн. - основного платежу та 63 228,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що між ТОВ «Агросервіс»з іноземними інвестиціями та ТОВ «Супреммум»було укладено договір від 01.04.2011 р. № ? по наданню послуг з комплексного технічного обслуговування будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 10/8. Експлуатаційні послуги, які надаються виконавцем включають в себе: система електропостачання, система водопостачання та каналізації, теплотехнічна система, система приточно-витяжної вентиляції, система кондиціонування, система холодопостачання, системи автоматики та контрольно-вимірювальних приладів, структуризованих кабельних мереж (включаючи модернізацію) та комплексне прибирання приміщень, встановлення та супроводження сітьового обладнання та програмного забезпечення, столярно-слюсарські роботи, підтримання зелених насаджень, інші супутні послуги (а.с.32-34).

Між позивачем та ТОВ «Супреммум»складено та підписано акти виконаних робіт за квітень 2011 року № 1, за травень 2011 року № 2, за червень 2011 року № 3, за липень 2011 року № 4, за серпень 2011 року № 5, за вересень 2011 року № 6, до договору від 25.05.2011 р. № 2505/1/11, оплату здійснено безготівковим способом, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, судом першої інстанції було зроблено висновок, що в деяких актах виконаних робіт та податкових накладних, місцем робіт, крім вул. Маршала Рибалка, 10/8, значаться також вул. Ванди Василевської, 16 та вул. Ярославська, 57, тобто адреси не передбачені договором від 25.05.2011 року № 2505/1/11.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, задля найефективнішого здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «Агросервіс»з іноземними інвестиціями орендує наступні приміщення у м. Києві: вул. Маршала Рибалка, 10/8, загальною площею 1 622 м.кв.; вул. Ванди Василевської, 16, загальною площею 226,71 м.кв. Крім цього, позивач є власником нежилого будинку, який розташований в м. Києві по вул. Ярославській, 57-а, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежилий будинок. Загальна площа орендованих та власних приміщень ТОВ «Агросервіс»з іноземними інвестиціями складає 6 380,21 м.кв.

Крім цього, судом першої інстанції не прийнято до уваги наявну в матеріалах справи копію Додаткової угоди від 01.06.2011 до Договору про комплексне технічне обслуговування від 01.04.2011 року № ?, якою були внесені зміни до договору та передбачено послуги по комплексному технічному обслуговуванню також за адресами по вул. Ярославській, 57 та вул. Ванди Василевської, 16.

З наявних в справі доказів вбачається, що відповідачем було надано акт від 07.03.2012 р. № 122/22-10/37101957 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Супреммум»щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.201 року по 31.12.2011 року.

Проте, постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі № 2а-2005/12/1070 за позовом ТОВ «Супреммум»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій було визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва, що виявилося у проведенні зустрічної звірки ТОВ «Супреммум», результати якої оформлено актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 р. № 112/22-10/37101957, а відтак, посилання відповідача на зазначений вище акт є безпідставним.

Відповідно до частини 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано доказів про умисність укладених угод між ТОВ «Агросервіс»з іноземними інвестиціями та ТОВ «Супреммум»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Доказом вини може бути лише обвинувальний вирок суду, а тому порушення кримінальної справи не є доказом того, що ТОВ «Супреммум»має ознаки фіктивності.

Всі послуги, що були замовлені ТОВ «Агросервіс»з іноземними інвестиціями у ТОВ «Супреммум», були виконані без жодних претензій зі сторони замовника, тобто належним чином та з дотриманням визначеного договором строку. Вказане підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 30.04.2011 р., № 2 від 31.05.2011 р., № СМ від 30.06.2011 р., № СМ 4 від 31.07.2011 р., № СМ від 31.08.2011 р., № 6 від 30.09.2011 р., копії яких місяться в матеріалах даної справи (а.с.38-43). Послуги, що були надані для позивача виконавцем ТОВ «Супреммум»були оплачені відповідно до умов договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банку з особового рахунку ТОВ «Агросервіс»з іноземними інвестиціями (а.с.52-57).

Отже, аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В свою чергу, обговорюючи питання щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 363 804,00 грн. (у тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 63 228,00 грн.) за порушення приписів п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі -ПК України), який водночас визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 14.1.181. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Порядок обчислення та формування податкового кредиту передбачено Розділом V Податкового Кодексу України.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем доведені не були.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Положенням підпункту 201.8, 201.10 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачем податкового кредиту є податкові накладні, що були видані ТОВ «Супреммум»та оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах даної справи (а.с.44-51).

У взаємозв'язку з наведеним та наданими позивачем доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що характер спірних операцій відповідає його звичайній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Оскільки відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 № 0001362220, колегія суддів не вбачає правових підстав для відмови в задоволенні вимог даного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»з іноземними інвестиціями до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення слід задовольнити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»з іноземними інвестиціями -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2012 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»з іноземними інвестиціями до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 07.05.2012 року № 0001362220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.