Рішення № 27793669, 27.11.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/4496/12 27.11.2012 27.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/2970/12 Суддя по 1 інстанції - Старчеус О.П.

Категорія 53 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

27 листопада 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

- представника відповідача - Вороненко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я»

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2012 року у справі за

позовом

ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дитячий заклад «Примор'я» про захист порушених трудових прав,

встановила:

10 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дитячий заклад «Примор'я» (далі - Товариство) про захист порушених трудових прав.

Позивачка зазначала, що з 1996 року перебувала у трудових відносинах з Міжгосподарським оздоровчим табором «Примор'я», правонаступником якого з 16 листопада 2009 року є відповідач, працюючи останнім часом на посаді заступника директора.

З 17 листопада 2009 року по 26 квітня 2011 року, вона перебувала у трудових відносинах безпосередньо з відповідачем, зокрема, займаючи посаду заступника голови правління з 17 листопада 2009 року по 8 лютого 2010 року, а з 9 лютого 2010 року перебувала на посаді голови правління вказаного Товариства.

Наказом № 61 від 26 квітня 2011 року звільнена із займаної посади за угодою сторін.

Посилаючись на те, що заробітна плата їй виплачувалася нерегулярно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 1 вересня 2009 року по 1 березня 2011 року в сумі 44 601,93 грн., яка не виплачена і після звільнення, позивачка просила стягнути вказану заборгованість.

Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, позивачка остаточно просила:

- з врахуванням часткового погашення, стягнути 36 347,05 грн. заборгованості за період з 1 вересня 2009 року по 1 березня 2011 року;

- нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 1 по 24 березня 2011 року, а також з 12 по 26 квітня 2011 року, з розрахунку повної зайнятості робочого часу;

- зобов'язати відповідача оплатити листок непрацездатності з 25 березня по 11 квітня 2011 року.

Визнаючи позовні вимоги частково, відповідач посилався на те, що заборгованість по заробітній платі перед позивачкою за період з листопада 2009 року (дати утворення Товариства) по квітень 2011 року включно становить 19 694,59 грн.

До того ж, вказував, що розрахунок заборгованості наданий позивачкою не підтверджується належними доказами, а посадовий оклад визначено нею самостійно, без відповідного затвердження, як того вимагають умови її трудового контракту.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 36 347,05 грн. заборгованості по заробітній платі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, просило скасувати та ухвалити нове.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що за період її роботи у Міжгосподарському оздоровчому таборі «Примор'я», а також у Товаристві, яке стало його правонаступником, заробітна плата їй виплачувалася нерегулярно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка не виплачена і після звільнення її з роботи.

Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, проте вважає, що розмір заборгованості обраховано невірно.

Так, відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним, розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. А у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст. 233 КЗпП України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка з 1996 року перебувала у трудових відносинах з Міжгосподарським оздоровчим табором «Примор'я», працюючи останнім часом на посаді заступника директора.

Правонаступником Міжгосподарського оздоровчого табору «Примор'я» з 16 листопада 2009 року є відповідач, згідно п. 2.3 Статуту Товариства (а.с. 103).

З 17 листопада 2009 року по 26 квітня 2011 року, позивачка перебувала у трудових відносинах безпосередньо з Товариством.

Зокрема, з 17 листопада 2009 року по 8 лютого 2010 року займала посаду заступника голови правління (а.с. 190-191).

В зазначені періоди розмір її посадового окладу визначався штатним розписом й становив до червня 2009 року 1300 грн., з червня 2009 року до січня 2010 року - 1600 грн. (а.с. 57), а з 1 січня 2010 року 3 220 грн. (а.с. 52).

Відповідно до пунктів 8.118.5 - 8.118.8 Статуту штатний розпис затверджується головою правління (а.с. 98).

З 9 лютого 2010 року по 26 квітня 2011 року (по день її звільнення за угодою сторін) позивачка перебувала на посаді голови правління. Її посадовий оклад становив, як і у попереднього голови правління, 3 788 грн., і в подальшому не переглядався (а.с. 52) .

Статутом Товариства (п. 8. 119) передбачено, що питання повноважень, умов діяльності та матеріального забезпечення голови правління визначаються у контракті (а.с. 98).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України та умов контракту, укладеного 9 лютого 2010 року з ОСОБА_2 на період до 8 лютого 2013 року, заробітна плата позивачки складалася із посадового окладу, а також різного роду доплат, надбавок, премій, винагород, виходячи із фінансових можливостей Товариства та за підсумками його роботи (розділ 3) (а.с. 44-51).

Зокрема, пунктом 3.1 умов трудового договору визначено, що розмір посадового окладу голові правління встановлюється відповідно до ст. 8 Закону України «Про оплату праці» та постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.199 № 859 « Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» зі змінами та доповненнями від 28 грудня 2000 року № 730 та від 19 квітня 2006 року № 542, у розмірі який дорівнює 4 мінімальним посадовим окладам працівника основної професії та фактично відпрацьованого часу.

З 1 січня 2010 року розмір посадового окладу голови правління становив 3 788 грн., який в подальшому не змінювався. Зазначене підтверджується штатним розписом, затвердженим попереднім головою правління ОСОБА_5 (а.с. 52).

Оскільки в дитячому закладі оздоровлення і відпочинку основною професією є вихователь, то розмір посадового окладу, визначений в контракті, узгоджується з посадовими окладами вихователів системи освіти (а.с. 140).

Як вбачається із матеріалів справи, за період роботи позивачки, починаючи ще з вересня 2009 року (період роботи в Міжгосподарському оздоровчому таборі «Примор'я») утворилася заборгованість по заробітній платі.

Наявність заборгованості по заробітній платі, як і неналежний її облік з вини позивачки, підтверджується Актом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області від 18 квітня 2011 року (а.с. 14-18), а також Аудиторським звітом щодо обліку праці і її оплати, проведеної за період діяльності підприємства з 1 квітня по 20 вересня 2010 року (а.с. 124-130, 163).

Крім того, в обгрунтування розміру заборгованості позивачка надала:

- довідку про заборгованість в сумі 44 601,93 грн. за період з вересня 2009 року по 1 березня 2011 року, видану нею, як головою правління, на запит прокурора Березанського району, згідно якої заробітна плата їй нараховувалася в розмірі посадового окладу (а.с. 11);

- копії табелів обліку робочого часу в період її роботи заступником директора Міжгосподарського табору, затверджені головою правління ОСОБА_5, та копію штатного розпису з посадовими окладами працівників на 2010 рік, затверджену попереднім головою правління ОСОБА_5, які нею, як головою правління, в подальшому не змінювалися (а.с. 71-75, 52);

- відомості її персоніфікованого обліку у Пенсійному фонді України (форма ОК-5) щодо заробітної плати та внесків до Пенсійного фонду за звітний період з січня 2009 по 31 серпня 2011 року, які є документами державної звітності Товариства.

При цьому позивачка вказувала, що табелі обліку робочого часу та відомості по заробітній платі, які підтверджують вказаний розрахунок заборгованості, знаходяться у відповідача.

Відповідач, не оспорюючи сам факт наявності заборгованості, визнав її лише в сумі 19 694,59 грн. і починаючи з листопада 2009 року (дати утворення Товариства), а не з вересня 2009 року, як зазначала позивачка. При цьому посилався на те, що Товариство існує лише з 16 листопада 2009 року, а заборгованість попередника вони не визнають.

На підтвердження своїх заперечень надав довідку - розрахунок заборгованості на суму 19 694,59 грн. (а.с. 76).

Між тим, не підтвердив його документами бухгалтерського обліку та фінансової звітності Товариства.

Тоді як у справах такої категорії саме на роботодавцеві лежить тягар доведеності розміру заборгованості та здійснених виплат по заробітній платі шляхом надання належних та допустимих доказів, у відповідності до вимог ст. ст. 58, 59, 64 ЦПК України.

Як передбачено п.8.56 Статуту, контроль за діяльністю Товариства здійснює наглядова рада Товариства, тому посилання відповідача на те, що зазначені документи відсутні, в зв'язку з тим, що не передавалися позивачкою (та особою, яка раніше займала посаду голови правління) є необґрунтованими.

До того ж, із матеріалів справи вбачається, що вказані документи були предметом дослідження інспектора Територіальної державної інспекції праці (а.с. 14-18), а також аудиторської перевірки (а.с. 124-130).

За результатами прокурорської перевірки фактів внесення недостовірних відомостей та видачі недостовірних довідок про розмір заборгованості по заробітній платі не встановлено, про що зазначено в постанові про закриття кримінальної справи від 27 червня 2012 року за відсутністю складу злочину по даному факту (а.с.179).

За такого, оцінюючи надані докази у сукупності з даними державної звітності Товариства до Пенсійного фонду України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що розмір заборгованості по заробітній платі в сумі 44 601,93 грн., зазначений у довідці, є вірним (а.с. 11) .

Разом з тим, із зазначеної заборгованості підлягають відрахуванню сплачені позивачці суми в рахунок погашення заборгованості: 2 038,49 грн. - отримані позивачкою та зазначені нею у довідці (а.с. 11), 6 733,83 грн. - лікарняні, 1 624, 15 грн. - сплачені через органи ДВС в порядку виконання наказу про стягнення заборгованості, який було скасовано, 1930 грн. - як надлишково сплачені за результати аудиторської перевірки, а всього 12 326,47 грн.

За такого, залишок заборгованості становитиме: 44 601,93 грн. - 12 326,47 грн. = 32 275, 46 грн., а не 36 347,05 грн., як зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Доводи відповідача про те, що посадовий оклад позивачки з березня 2010 року і по день її звільнення становив 2200 грн., спростовується вищезазначеними доказами, наявними у справі. А посилання на те, що умови праці позивачки носили сезонний характер, спростовуються умовами укладеного з нею контракту, де відсутні будь-які посилання щодо цього.

З врахуванням викладеного, рішення районного суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає зміні і розмір судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія судів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2012 року змінити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Примор'я» на користь ОСОБА_2 32 275,46 грн. заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2009 року по 1 березня 2011 року, а також 323 грн. судових витрат в дохід держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: