УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2012 р. Справа № 132278/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Затолочного В.С., Старунського Д.М.
з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2011р. по справі за позовом ВАТ "Миколаївське АТП-24665" до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
05.05.2011р. ВАТ "Миколаївське АТП-24665" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 20.04.2011р. №0000162321, №0000172321, №0000721701, №0000562308.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2011р. позов задоволено.
Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області оскаржила дану постанову з підстав неправильного застосування норм матеріального права та неповного дослідження доказів і встановлення обставин у справі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ВАТ „Миколаївське АТП-24665" встановлено завищення валових витрат в сумі 452942,00 грн., в тому числі за II квартал 2009 р. - 240833,00 грн., IV квартал 2010р. - 212109,00 грн.
ВАТ „Миколаївське АТП-24665" придбало у Приватного підприємства „Торгівельна компанія „Бізнесхолдинг" запчастини до вантажних автомобілів на загальну суму 289000,00 грн., в тому числі ПДВ 48166,67 грн., згідно: накладної № 0259 від 25.05.2009р. на загальну суму 82326,64 грн., в т.ч. ПДВ - 13721,11 грн.; накладної № 0260 від 25.05.2009р. на загальну суму 206673,36 грн., в т.ч. ПДВ -34445,56 грн.
При отриманні запчастин згідно вищезазначених накладних, доставка яких потребує відповідних транспортних засобів, ВАТ „Миколаївське АТП-24665" необхідно мати копії транспортних та супроводжувальних документів. Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна (надалі -ТТН) за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" (надалі - наказ № 488/346). У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).
Облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки здійснюються на підставі товарно-транспортної документації.
Згідно з п.11.1 наказу Міністерства транспорту України „Про затвердження Правил переведень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Відповідно п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача передаються Перевізнику.
Зазначеними правилами встановлено, що „товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи".
Відповідно до п.2 наказу №488/346, яким затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, застосування цих форм, у тому числі ТТН, є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Як свідчить практика Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік (постанови ВСУ від 08.09.2009, ухвали ВАСУ від 16.02.2010 К-12154/07, від 27.04.2010 К-38794/06 знаходяться в матеріалах справи). У вказаній постанові ВСУ зазначено, що відсутність первинних документів, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, а саме: товарно-транспортні накладні, дорожні листи тощо, вказує на порушення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363. Відсутність вказаних первинних документів у платника податку під час його перевірки може свідчити про нездійснення господарських операцій.
На вимогу ДПІ у Миколаївському районі №3872/10/23-058 від 04.04.2011 до перевірки ВАТ „Миколаївське АТП-24665" не надано документів: договорів на придбання запчастин, договорів на доставку вказаних запчастин іншими суб'єктами господарювання, актів приймання - передачі запчастин, товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання запчастин, що підтверджує неможливість фактичного отримання, відвантаження і доставки від ПП „ТК „Бізнесхолдинг" вищезазначених запчастин.
Згідно представлених для перевірки видатково-прибуткових накладних весь обсяг зазначених у них товарно-матеріальних цінностей отримував, згідно доручень від 25.05.2009 № ЯЖК 947918 та № ЯЖК 947919 працівник ВАТ „Миколаївське АТП-24665" ОСОБА_1
Згідно з письмовими поясненням головного бухгалтера ОСОБА_2 договір на придбання запчастин не заключений, перевезення ТМЦ здійснювалось транспортом ПП „ТК „Бізнесхолдинг". Розрахунки за отримані запчастини проводились в безготівковій формі згідно платіжних доручень:
від 17.06.2009 № 690 на суму 62000,00 грн.; від 10.07.2009 № 800 на суму 73947,00 грн.; від 31.07.2009 № 902 на суму 40053,00 грн.; від 09.10.2009 № 1206 на суму 13000,00 грн.
Сальдо розрахунків з даним постачальником на 31.12.2010 становить 100000,00 грн.
На запит ДПІ у Миколаївському районі про проведення зустрічної перевірки ПП „ТК „Бізнесхолдинг", отримано лист ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 22.03.2011 № 4009/23-416 про неможливість проведення перевірки, оскільки вказане підприємство відсутнє за місцезнаходженням. Крім того, згідно листа УПМ ДПА у Львівській області від 12.11.2010 № 26400/7/26-42/5569 ПП „ТК „Бізнесхолдинг" задіяне у схемі мінімізації податкових зобов'язань.
У статті 2 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон № 996) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із вимогами законодавства.
Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 № 143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особиста підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 даного Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно ч.1 п.2.4 цього ж Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, первинні документи, для надання їм юридичної сили і доказовості, повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до наданих до перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати та можливість здійснення такої операції.
Виходячи з вищенаведеного, господарська операція не підтверджується стосовно здійснення операцій поставки, участі в такій операції трудових ресурсів, транспорту, які економічно необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Це свідчить про відсутність фактичного отримання ВАТ „Миколаївське АТП-24665" вказаних у вищезазначених накладних запчастин від ПІТ „ТК „Бізнесхолдинг".
Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі - Закон „Про оподаткування прибутку підприємств"), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" товариство завищило витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за II квартал 2009 року на загальну суму 240833,00 грн.
В ході перевірки встановлено, що ВАТ „Миколаївське АТП-24665" протягом перевіреного періоду проводило роботи, пов'язані з поліпшенням основних фондів групи 2 „автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього" на загальну суму 999465,00 грн.
Відповідно до пп.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств", суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених пп.8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст.8 цього Закону.
Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Протягом ІІ-ІУ кварталів 2009 року ВАТ „Миколаївське АТП-24665" роботи, пов'язані з поліпшенням транспортних засобів в сумі 569301,00 грн. в повному розмірі віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів групи 2, тобто в сумі 569301,00 грн. Протягом 2010 року товариством проведено робіт, пов'язаних з поліпшенням транспортних засобів в сумі 430164,00грн., із них 201396,00 грн. віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів групи 2, в т.ч. І квартал 2010 -89900,00 грн., II квартал 2010 - 111496,00 грн.
Крім цього, товариством в IV кварталі 2010 року вартість вищезазначених робіт повторно включено до складу витрат на поліпшення основних фондів у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду в сумі 344109,00 грн.
Таким чином, в порушення пп. 5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст..8 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств" товариством завищено витрати на поліпшення основних фондів за IV квартал 2010 року в сумі 344109,00 грн.
За період з 01.04.2009 по 31.12.2010 ВАТ «Миколаївське АТП-24665» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1571698,00грн.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2009 по 31.12.2010 встановлено його завищення за травень 2009 року в сумі 48167,00грн.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (надалі - Закон „Про ПДВ") податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону „Про ПДВ", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв"язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.
Під час перевірки встановлено, що товариством за перевірений період безпідставно включено до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 48167,00 грн. У відповідності до Реєстрів отриманих податкових накладних вказані суми ПДВ товариством було включено до податкового кредиту Декларацій з податку на додану вартість за травень 2009 року згідно податкових накладних, виписаних ПП „ТК „Бізнесхолдинг", а саме: податкова накладна № 0258 від 25.05.2009 на загальну суму 82326,64 грн.; податкова накладна № 0259 від 25.05.2009 на загальну суму 206673,36 грн.
Вказані податкові накладні виписані на обсяги реалізованих запчастин, транспортування яких не підтверджено належно оформленими первинними документами, які б засвідчували зв'язок понесених витрат по таких операціях із господарською діяльністю товариства, що описано вище.
В результаті проведення перевірки правильності обчислення, повноти своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено помилки в обчисленні податку з доходів фізичних осіб.
В порушення пп.4.2.1, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 та п.п.а) п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" (надалі - Закон № 889), ВАТ „Миколаївське АТП-24665" неоподатковано податком з доходів фізичних осіб надані підприємством додаткові блага фізичним особам за 2009-2010 роки.
Згідно пп.4.2.1, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: 4.2.1. доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; 4.2.9. дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"; в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими; г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; є) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.
Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону № 889 передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до п.п.а) п.19.2 ст.19 вказаного Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Довідки форми 1-ДФ подавалися до ДПІ своєчасно. За період з 01.04.2009 по 31.12.2010 встановлено порушення вимог п.2 „Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом ДПА України від 20.09.2003 №451 зареєстрованого в Мінюсті України 22.10.2003 (із змінами та доповненнями), а саме - в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ не відображено в повному обсязі виплати доходів суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам.
Щодо вказаних порушень по податку з доходів фізичних осіб, то в матеріалах справи знаходиться пояснення головного бухгалтера ВАТ „Миколаївське АТП-24665", згідно якого нею підтверджено порушення, встановлені в ході проведення перевірки, а саме: несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб виникла у зв'язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку; проведені виплати по 42 ознаці не повністю включені до розрахунку у зв'язку з тим, що був збій програмного забезпечення по 1 ДФ; надані додаткові блага помилково не включені в місячний сукупний оподатковуваний дохід. Однак, судом не взято до уваги вказані пояснення посадової особи ВАТ „Миколаївське АТП-24665".
Перевіркою дотримання норм „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 із змінами та доповненнями (надалі - Положення № 637) встановлено наступне.
Відповідно до п. 2.3 ст.2 Положення №637 у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму, кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси. Відповідно до наказу № 4а від 02.01.2009 по ВАТ „Миколаївське АТП - 24665" ліміт каси на 2009 рік встановлено в розмірі - 600,00грн.
Згідно касової книги залишок на кінець дня 25.06.2009 становить 218,03 грн., 10.07.2009 становить 319,31 грн., 21.07.2009 - 89,28 грн. Порівнюючи фактичні залишки готівки в касі за 25.06.2009, 10.07.2009, 21.07.2009 з лімітом каси - 600,00 грн., виявлено перевищення ліміту каси в розмірі 26543,53 грн., 22121,71 грн., 26177,78 грн.
Враховуючи зазначене, ВАТ „Миколаївське АТП - 24665" порушено п.2.8 Положення №637 - підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.
Відповідно до п.2.3 ст.2 Положення №637 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється постановою Правління Національного банку України № 32 від 09.02.2005 року. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Відповідно до п 2.5 ст.2 Положення №637 якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
ВАТ „Миколаївське АТП - 24665" 25.06.2009, 10.07.2009 та 21.07.2009 в особі ОСОБА_3. здійснило закупку палива в ТОВ „Укравто Петрол Дістріб'юшн" на суму 36925,20 грн., 32402,40 грн. та 36688,50 грн. відповідно. Дані кошти були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ „Укравто Петрол Дістріб'юшн" через відділення „Промінвестбанку" у м.Миколаєві (квитанція від 25.06.2009), АБ „Брокбізнесбанк" (квитанції № 11 від 10.07.2009, № 27 від 21.07.2009). На підставі чого ОСОБА_3 були заповнені авансові звіти №1003 від 25.06.2009, № 1068 від 10.07.2009, №1069 від 21.07.2009 року.
Таким чином, ВАТ „Миколаївське АТП - 24665" порушило вимоги п.2.3 ст.2 Положення №637.
Як стверджує Позивач, штрафні санкції за порушення вимог Положення №637 за своєю природою є адміністративно-господарськими санкціями, а тому порядок їх застосування повинен регулюватися ст.250 Господарського кодексу України. Однак, погодитись з таким твердженням не можна з наступних підстав.
Згідно із ст.250 ГКУ адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст.238 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Виходячи зі змісту ст.1 ГКУ, зазначений Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст.2 ГКУ учасниками відносин у сфері господарювання поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Відповідно до ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" ДПІ в районах, містах без районного поділу, районах у містах, МДПІ та ОДПІ здійснюють, зокрема, контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі.
Таким чином, в даних правовідносинах ДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Крім того, згідно із ст.4 ГКУ не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, які просять у задоволенні скарги відмовити, представника податкового органу, яка підтримала апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2011 р. ДПІ у Миколаївському районі було проведено планову перевірку ВАТ «Миколаївське АТП-24665» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. Перевіркою встановлено порушення: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з завищенням витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за II кв. 2009 р. на суму 240 833,00 грн.; п.5.2.10 п.5.2 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством завищено витрат на покращення основних фондів за 4-ий кв.2010р. в сумі 344 109,00 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ за травень 2009 р. в сумі 48 167,00 грн.; п.2.3, 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, виявлено перевищення ліміту каси в розмірі 74 842,72 грн.; пп.4.2.1, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок
з доходів фізичних осіб», не оподатковано податком з доходів фізичних осіб надані підприємством додаткові блага фізичним особам за 2009 -2010 р. на суму 2 891,00 грн..
За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 р.: №0000162321 про донарахування податку на прибуток в розмірі 141544 грн. (113235
грн. - основний платіж, 28 309 - штрафні санкції); № 0000172321 про донарахування ПДВ в розмірі 60 209 грн. (48167 грн. - основний платіж, 12 042 грн. - штрафні санкції); № 00007217001 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4332 грн. (2 891 грн. - основний платіж, 1 441 грн. - штрафні санкції); № 0000562308 про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 149 685,44 грн.
Щодо правовідносин між позивачем та ПП «ТК «Бізнесхолдинг» то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем видаткові накладні, платіжні документи, довіреності є первинними документами, підтверджують факт виконання господарської операції. Отримані запчастин від ПП «ТК «Бізнесхолдинг», використані на ремонт транспортних засобів, що підтверджується лімітними картками.
Первинними документами, які підтверджують купівлю-продаж, є документи, які свідчать про найменування, кількість та ціну товару, його оплату. Товаро-транспортна накладна є обов'язковим первинним документом для підтвердження витрат на перевезення. ВАТ «Миколаївське АТП 24665» не відносило до складу валових витрат витрати на перевезення, а тому товаро-транспортна накладна не є обов'язковим документом, без якого не можна було б віднести до складу валових витрат витрати на придбання запчастин у ПП «ТК «Бізнесхолдинг».
п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
п.5.11 ст.5 цього Закону, заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат, крім зазначених у цьому законі. Таким чином, підставою для включення певних видатків до складу валових витрат є розрахункові, платіжні та інші документи, встановлені законодавством.
Щодо витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів позивача (зокрема й витрати на ремонт транспортних засобів), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в першу чергу включаються до складу валових витрат у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, і лише після цього суму перевищення слід віднести на збільшення балансової вартості основних фондів.
Витрати на поліпшення основних фондів в сумі 344109 грн. (в т.ч. за 2009 р. - 238481 грн., за 2010р. - 105628 грн.) були правомірно віднесені до складу валових витрат в розмірі, що не перевищує 10% балансової вартості основних фондів на початок звітного року, оскільки відповідач не встановив факту перевищення цього ліміту. У попередніх звітних періодах підприємство жодного разу не скористалося своїм першочерговим правом віднести до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів в сумі, що не перевищує 10% балансової вартості основних фондів на початок звітного року. При цьому з загальної суми витрати (999465 гр.) 228768 грн. взагалі не були відображені товариством ні в складі валових витрат, ні у збільшенні балансової вартості основних фондів.
У 4 кв. 2010 р. підприємство виправило помилку і включило до складу валових витрат 344109 грн. витрат на ремонт транспортних засобів в межах 10% ліміту. Тому відповідач, повинен був зменшити її на 228768 грн. витрат на ремонт, які не були враховані при обчисленні податку на прибуток. Таким чином, сума зафіксованого в акті перевірки порушення мала б становити не 344109 грн., а 115341 грн. (344109 - 228768).
За даними бухгалтерського обліку балансова вартість основних фондів ВАТ «Миколаївське АТП 24665» станом на початок 2009 року становила 2158000 грн., а на початок 2010 р. - 1739000, то ліміт у розмірі 10% на 2009 р. становив 215800 грн., а на 2010 р. - 173900 грн.; що в загальній сумі за перевірений період складає 389700 грн.
Таким чином, товариство мало право віднести до складу валових витрат вартість ремонтів, проведених у 2009-2010 р.р. в розмірі 389700 грн., тоді як віднесло лише 344109 грн., що на 45591 грн. менше.
Відповідно до ч.1-2 пп.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу».
Щодо донарахування ПДВ, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених, нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з приписами пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 названого Закону у разі, коли платник придбає товари, роботи, послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Таким чином, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену ПП «ТК «Бізнесхолдинг», та підтверджену первинними документами.
Щодо донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4 332 грн., то у довідці № 9/1701-03117760 від 05.04.2011 р. наведений розрахунок додаткового блага та несплачених сум податків з доходів фізичних осіб. До цього розрахунку включені виплати, які ВАТ «Миколаївське АТП 24665» здійснювало підприємцям ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, на які відповідач безпідставно нарахував податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 2161,27 грн. Решта 729,73 грн. нараховано на дохід працівника ОСОБА_8 за нібито додаткові блага, які саме відповідач не зазначає.
Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів фізичної особи, отриманого від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах підприємницької діяльності здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань.
Щодо отримання додаткових благ працівником ОСОБА_8, то ні в акті, ні в довідці, ні в розрахунку не наведено конкретних обставин, які б засвідчували які саме дії податковий орган вважає правопорушенням. Фактичних обставин (доказів), які б свідчили про порушення податкового законодавства, суду першої та апеляційної інстанції не надано.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача про неправомірне застосування штрафу у розмірі 50%, оскільки відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Щодо рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 149 685,44 грн., то колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновком суду першої інстанції, що минув річний строк давності їх застосування, передбачений ст.250 Господарського кодексу України, оскільки відповідач перевірив період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. та нарахував штрафні санкції за події, що мали місце у червні-липні 2009 року. Акт перевірки складено 05.04.2011 р. Застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося 20 квітня 2011 року.
Посилання апелянта на те, що бухгалтером товариства у своїх поясненнях підтверджено порушення, встановлені в ході проведення перевірки, а саме: несвоєчасна сплата податку з доходів фізичних осіб виникла у зв'язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку; проведені виплати по 42 ознаці не повністю включені до розрахунку у зв'язку з тим, що був збій програмного забезпечення по 1 ДФ; надані додаткові блага помилково не включені в місячний сукупний оподатковуваний дохід, то колегія суддів не приймає до уваги дані пояснення, оскільки така (ОСОБА_2) не була допитана судом, в якості свідка.
При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2011р. по справі № 2а-5083/11/1370- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: В.С.Затолочний
Д.М.Старунський
Повний текст виготовлено 03.12.2012р.
Судове рішення № 27789903, Львівський апеляційний адміністративний суд було прийнято 28.11.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-5083/11/1370. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: