Постанова № 27786625, 14.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2012 року 12:25 № 2а-9944/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді

Арсірія Р.О. , суддів Маруліна Л.О. Шулежко В.П. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. вирішив адміністративну справу

за позовом Підприємства об'єднання громадян "Журавушка" Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів" до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби Державної податкової служби України проскасування податкових повідомлень-рішень Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача-1 № 1001001540 від 31.05.2012р., № 1001011540 від 31.05.2012 р., №0000231540 від 20.03.2012 р.; скасування рішення відповідача-2 № 14819/6/10-2115 від 18.06.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем-1 у порушення норм діючого податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також збільшено суду бюджетного відшкодування з податку на додану, що призвело до порушення його прав та законних інтересів. А також за результатом розгляду скарги позивача відповідачем-2 прийнято протиправне рішення про залишення скарги без розгляду.

Відповідач-1 проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповіла-2 проти позову також заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем-1 була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, за грудень 2011 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем у податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 2 169 336 гривень.

Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно.

Позивач подаючи до відповідача-1 податкові декларації за період з лютого 2010 року по листопад 2011 року, додаток 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" та додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" не заявляв до відшкодування суми податку на додану вартість та не відобразив частину залишку від'ємного значення , фактично сплаченого.

Перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на суму 2057840 грн., так як дана частина залишку від'ємного значення, заявленого до бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2011 року була сплачена в попередніх звітних (податкових) періодах і підлягала бюджетному відшкодуванню у відповідних періодах та не може бути заявлена до бюджетного відшкодування у грудні 2011 року.

Крім того, перевіркою встановлено, що від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту в порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України раніше не декларувалось платником як бюджетне відшкодування у періоді його виникнення.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13.03.2012р. №80/15/35906201, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.7.2 п.7.7, пп.7.7.3 п.7.7, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.200.1., п.200.3., п.200.4, п.200.6., п.200.14., ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2011 p. - 2057840 грн.; занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на суму 1836870грн., в т.ч.: за березень 2010 р. на суму 140135 грн., за травень 2010р. на суму 89698грн., за червень 2010р. на суму 134391грн., за серпень 2010р. на суму 116341грн., за вересень 2010р. на суму 194191грн., за жовтень 2010р. на суму 168548грн., за листопад 2010р. на суму 163767грн., за грудень 2010р. на суму 167757грн., за січень 2011 p. на суму 116303грн., зa лютий 2011 p. на суму 209413грн., за березень 2011 p. на суму 145796грн., за квітень 2011 p. на суму 190530грн.

На підставі акта перевірки від 13.03.2012р. №80/15/35906201, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 31.05.2012 р. № 1001001540, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2057840 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 514460 грн.; від 20.03.2012 р. №0000231540, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1836870 грн.; від 31.05.2012 р. №1001011540, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 62366 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПС у Рівненській області та ДПС України.

Рішенням ДПС у Рівненській області про результати розгляду скарги від 29.05.2012 р. № 9202/10-240-14 було збільшено суму основного платежу по податковому повідомленню-рішенню від 20.03.2012 р. №0000231540.

Рішенням ДПС України про залишення скарги без розгляду № 14819/6/10-2115 від 18.06.2012 р. податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 р. №0000231540 -залишене без розгляду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем у декларації з ПДВ за грудень 2011 року заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 2 169 336 грн.

Згідно Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року) сума податку на додану вартість, заявлена до бюджетного відшкодування у розмірі 2 169 336 гривень, сформована за рахунок залишку від'ємного значення відповідних періодів, а саме: лютий 2010 року -75 120 грн.; квітень 2010 року -89 698 грн.; травень 2010 року -134 391 грн.; липень 2010 року -121 091 грн.; серпень 2010 року -194 191 грн.; вересень 2010 року -168 548 грн.; жовтень 2010 року -163 767 грн.; листопад 2010 року -167 757 грн.; грудень 2010 року -116 303 грн.; січень 2011 року -209 413 грн.; лютий 2011 року -145 796 грн.; березень 2011 року -190 530 грн.; травень 2011 року -59 548 грн.; червень 2011 року -49 087 грн.; липень 2011 року -64 785 грн.; серпень 2011 року -95 728 грн.; вересень 2011 року -113 432 грн.; жовтень 2011 року -7 987 грн.; листопад 2011 року -2 254 грн.

Отже, залишок від'ємного значення декларувався позивачем наростаючим підсумком, який включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та значення відповідного рядка декларації переносилося до рядка наступного звітного періоду.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Пунктом 1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі-Закон) визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Підпунктом 7.7.7. п.7.7. ст.7 Закону визначено, що, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пп.7.7.3. цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Кодексу бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.200.1., п.200.3. ст.200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4. ст.200 Кодексу).

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п.200.10. ст.200 Кодексу).

Згідно п.200.14 ст.200 Кодексу, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: a) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для и вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Системний аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, законодавством не обмежено термін "попередній період" лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду, а тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Прийняття рішення про повернення (виплату) суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом платника податків, наданим йому Податковим кодексом України, а не обов'язком, і платник податків законодавчо не обмеженні строком використання такого права.

Отже, Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості, а тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодуванні було заявлене у наступних податкових періодах, за якими воно виникло, не можна визнати правомірною.

Крім того, позивач наголошує на тому, що за період з лютого 2010 року по грудень 2011 року він здійснював господарські операції з поставки товарів (яйця курячі, кури), що оподатковувались за нульовою ставкою відповідно до пп.6.2.8 п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до п.8 ст.2 підрозділу XX Податкового кодексу України. В той ж час, позивачем помилково, не було використано своє законне право на пільгу з оподаткування від продажу курей.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що всього за 2010 рік позивачем було реалізовано курей на загальну суму 1 682 966 гривень, в тому числі ПДВ 280 494,34 грн. та всього за 2011 рік позивачем було реалізовано курей на загальну суму 2 731 620,78 грн. в тому числі ПДВ 455 270,13 грн.

Тобто, загальна сума ПДВ за рахунок якого позивачем було помилково зменшено від'ємне значення зобов'язань з ПДВ за період, що перевірявся та від сплати якого позивач звільнений ст.154 ПК України, становить 735 764, 47 гривень. Однак, в акті перевірки позивача відповідачем-1 даний факт не враховано та не здійснено перерахунок бюджетного в відшкодування, з урахуванням сум податку, які позивач помилково сплатив до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає висновки відповідач-1 про завищення позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2011 p. та заниження сум ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів помилковими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Позовні вимоги щодо скасування рішення відповідача-2 про залишення скарги без розгляду № 14819/6/10-2115 від 18.06.2012 р. також підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Підставою для прийняття відповідачем-2 зазначеного рішення стало не скріплення печаткою підпису представника позивача на скарзі.

Відповідно до п.56.1.-56.2. ст.56 Кодексу, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби -з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржуються (п.56.3. ст.56 Кодексу).

У разі порушення платником податків вимог п.56.3 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення (п.56.7. ст.56 Кодексу).

Згідно п.56.10. ст.56 Кодексу рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.56.20. ст.56 Кодексу).

Порядок подання та розгляду органами державної податкової служби скарг платників податків при оскаржені в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-яких інших рішень органів державної податкової служби визначає Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (далі-Положення), затверджене наказом ДПА України від 23.12.2010 № 1001.

Відповідно до пп.ґ п.4 Положення у скарзі має бути, крім іншого, зазначено підпис фізичної особи -платника податку, для юридичної особи -платника податку -підпис керівника або особи, яка виконує обов'язки керівника юридичної особи -платника податку. Якщо скарга в інтересах фізичної особи -платника податку або юридичної особи -платника податку подається її представником, то до скарги долучається копія довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства. Підпис представника юридичної особи -платника податку на скарзі повинен бути скріплений печаткою юридичної особи -платника податку.

Скарга, оформлена без дотримання вимог, зазначених у пп.«ґ»п.4, або оформлена без дотримання вимог, зазначених у пп.«а»-«г»п.4 цього Положення, що не дає змоги розглянути скаргу по суті, повертається особі, яка її подала (надіслала), з відповідними роз'ясненнями не пізніше п'яти днів від дня отримання такої скарги (п.5 Положення).

Орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржуються, і приймає одне з таких рішень, зокрема: ґ) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу без розгляду та повертає автору.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про звернення громадян" письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що підставою для прийняття податковим органом рішення про залишення скарги без розгляду та її повернення заявнику є саме відсутність підпису автора на скарзі, в той же час, скарга позивача була підписана його представником, повноваження якого підтверджені доданою до скарги довіреністю.

Отже, у відповідача-2 були відсутні підстави не розглядати скаргу позивача по суті.

Відповідно до п.1 Рішення Конституційного суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_2 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність).

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Підприємства об'єднання громадян "Журавушка" Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області № 1001001540 від 31.05.2012 року, № 1001011540 від 31.05.2012 року, № 0000231540 від 20.03.2012 року.

Скасувати рішення Державної податкової служби України № 14819/6/10-2115 від 18.06.2012 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді Л.О. Маруліна

В.П. Шулежко