Постанова № 27786597, 18.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2012 року 15:44 № 2а-11660/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРКА Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007562208, №0007552208, №0007542208 від 09.08.2012 р. за участю представників сторін:

від позивача, Субботін О. М., довіреність № 596 , від 30.07.12 р.;

від відповідача, Цюрупа Д.А., довіреність № 8396/9/10-209, від 07.08.12 р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КРКА УКРАЇНА», (далі - позивач), з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2012 р. №0007562208, №0007552208 та №0007542208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не порушувались вимоги податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із вказазними у Акті перевірки контрагентами, витрати враховувались позивачем у відповідності до вимог Податкового кодексу України, податковий кредит з податку на додану вартість формувався на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а висновки відповідача щодо фіктивності діяльності контрагентів позивача, - ПП «Комманд» та ПП «Кримспецтехнолоджи» і нікчемності укладених з ними договорів є необґрунтованими.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що діяльність контрагентів позивача ПП «Комманд» та ПП «Кримспецтехнолоджи» має ознаки фіктивності. Також представник відповідача зазначав, що позивач не мав права включати до витрат відповідного податкового періоду витрати з ремонту автомобільного транспорту, так як в порушення Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Мінтрансу від 11.11.2002 р. №792, позивач не мав належним чином оформлених заказів-нарядів і актів приймання-передачі автомобілів, а також не надав доказів реальності господарських операцій. Тому, на думку представника відповідача, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є законними, а позовні вимоги необгрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши подані учасниками процесу докази, яким надано об'єктивну оцінку, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРКА УКРАЇНА» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 04.11.2010 р., взято на податковий облік ДПІ у Печерському районі м. Києва 08.11.2010 р., зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.12.2010 р. № 100317042, засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «КРКА УКРАЇНА»є КРКА Товарна ОСОБА_3 Ново Место, Словенія.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач має право здійснювати такі види діяльності: здавання в оренду власного нерухомого майна, дослідження кон"юнктури ринку та виявлення суспільної думки, консультування з питань комерційної діяльності та управління, рекламна діяльність, надання інших комерційних послуг.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КРКА Україна»(код ЄДРПОУ 37401494) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766) та ПП «Кримспецтехнолоджи» (код ЄДРПОУ 36693441) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 23.07.2012 р. №535/22-8/37401494, в якому відображено висновок про порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 20416,00 грн., в т.ч. по періодах: у І кварталі 2011 р. на суму 1648 грн.; у ІІ кварталі 2011 р. на суму 5928 грн.; у ІІІ кварталі 2011 р. на суму 6928 грн.; у ІV кварталі 2011 р. на суму 5912 грн.; ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в І кварталі 2012 р. на суму 12215 грн.; п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість всього у сумі 1867,23 грн., у т.ч. по періодах: за січень 2012 р. в сумі 11,93 грн.; за березень 2012 р. в сумі 1856,00 грн.

09.08.2012 р. відповідачем на підставі вказаного Акту перевірки від 23.07.2012 р. прийнято податкові повідомлення-рішення: №0007562208, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12215 гривень, №0007552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 20416,00 гривень та №0007542208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1868 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 468 гривень.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, який діяв до 01.04.2011 р., об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, який діяв до 01.04.2011 р., валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до абз.1 пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абз. «г»пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПК України, до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що 04.01.2011 р. між позивачем та компанією КРКА.Д.Д., Ново мєсто (Республіка Словенія) укладено договір про надання маркетингових послуг, предметом якого є забезпечення позивачем на постійній основі реклами та популяризації фармацевтичної продукції, яка продається компанією КРКА.Д.Д., Ново мєсто (Республіка Словенія) на території України. До таких послуг сторони названої угоди віднесли рекламні та маркетингові послуги.

Відповідно до реєстраційних посвідчень, виданих Державним фармакологічним центром Міністерства охорони здоров'я України, лікарські засоби «Фромілід», «Аторис»та «Роксера»зареєстровані в Україні за компанією КРКА.Д.Д., Ново мєсто (Республіка Словенія).

Судом встановлено, що 01.02.2012 р. між позивачем (як замовником) та Приватним підприємством "Комманд" укладено договір на надання послуг № 205, предметом якого є надання виконавцем послуг з проведення маркетингових подій з участю спеціалістів по охороні здоров"я для інформування про препарати компанії.

З досліджених судом податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2011 р. №2131\1, від 30.11.2011 р. №2130\1, від 20.02.2012 р. №1, від 16.02.2012 р. №б/н, позивачем протягом листопада 2011 року -лютого 2012 року замовлялись та приймались у Приватного підприємства «Комманд»послуги з проведення маркетингових подій для інформування про препарати «Фромілід», «Аторис»та «Роксера», що виготовляються компанією КРКА.Д.Д., Ново мєсто (Республіка Словенія).

Позивачем було сплачено Приватному підприємству «Комманд» за надані згідно із вказаним договором послуги 15110,40 грн., що підтверджується оригіналами платіжних доручень, дослідженими судом та не заперечувалось представником відповідача.

Відповідно до пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу -витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до абз.10 ч.1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні в матеріалах справи акти від 30.11.2011 р. №2131\1, від 30.11.2011 р. №2130\1, від 20.02.2012 р. №1, від 16.02.2012 р. №б/н в достатній мірі містять відомості про господарську операцію і підтверджують факт її здійснення.

При цьому, витрати позивача безпосередньо пов'язані з наданням власних послуг, які реалізуються позивачем компанії КРКА.Д.Д., Ново мєсто (Республіка Словенія) за договором від 04.01.2011 р.

11.01.2011 р. між позивачем та Приватним підприємством «Кримспецтехнолоджи»укладено договір № 37 на виконання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

З досліджених судом актів здачі-примання робіт (надання послуг) до цього договору вбачається, що позивач протягом лютого 2011 року -жовтня 2011 року замовляв та приймав у Приватного підприємства «Кримспецтехнолоджи»послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобілів позивача.

Як вбачається з витягу з картки рахунку №105 бухгалтерського обліку позивача, в період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р. на його балансі перебували власні транспортні засоби у кількості 19 шт., які були об'єктом технічного обслуговування та ремонту за вказаним договором від 11.01.2011 р.

Так, досліджені судом акти здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору від 11.01.2011 р. № 1370/1 від 28.10.2011 р., № 1527/1 від 28.10.2011 р., №1371/1 від 12.10.2011 р., № 1372/1 від 12.10.2011 р., № 1409/2 від 14.09.2011 р., № 966/1 від 23.09.2011 р., № 967/1 від 23.09.2011 р., № 1409/1 від 14.09.2011 р., № 891/1 від 29.07.2011 р., № 890/1 від 29.07.2011 р., № 892/1 від 29.07.2011 р., № 744/1 від 20.06.2011 р., № 745/1 від 20.06.2011 р., № 807/1 від 22.06.2011 р., № 746/1 від 22.06.2011 р., № 667/1 від 24.05.2011 р., № 736/1 від 10.06.2011 р., № 735/1 від 10.06.2011 р., № 808/1 від 11.07.2011 р., № 734/1 від 10.06.2011 р., б/н від 08.04.2011 р., № 580/1 від 28.04.2011 р., № 633/1 від 18.05.2011 р., № 632/1 від 18.05.2011 р., № 579/1 від 28.04.2011 р., б/н від 08.04.2011 р., № 405/1 від 21.03.2011 р., № 406/1 від 21.03.2011 р., № 440/1 від 30.03.2011 р., № 441/1 від 30.03.2011 р., № 249/1 від 09.03.2011 р., № 37/1 від 24.02.2011 р., № 35/1 від 24.02.2011 р., № 34/1 від 24.02.2011 р., № 14/1 від 24.02.2011 р., № 15/1 від 24.02.2011 р., б/н від 13.04.2011 р., № 36/1 від 24.02.2011 р., та податкові накладні № 52 від 14.09.2011 р., № 31 від 12.10.2011 р., № 66 від 28.10.2011 р., № 73 від 28.10.2011 р., № 85 від 23.09.2011 р., № 84 від 23.09.2011 р., № 51 від 14.09.2011 р., № 33 від 12.10.2011 р., № 77 від 22.06.2011 р., № 67 від 20.06.2011 р., № 66 від 20.06.2011 р., № 101 від 29.07.2011 р., № 100 від 29.07.2011 р., № 99 від 29.07.2011 р., № 41 від 11.07.2011 р., № 35 від 10.06.2011 р., № 70 від 24.05.2011 р., № 36 від 10.06.2011 р., № 37 від 10.06.2011 р., № 76 від 22.06.2011 р., № 38 від 08.04.2011 р., № 37 від 08.04.2011 р., № 53 від 13.04.2011 р., № 99 від 28.04.2011 р., № 98 від 28.04.2011 р., № 51 від 18.05.2011 р., № 52 від 18.05.2011 р., № 38 від 09.03.2011 р., № 104 від 30.03.2011 р., № 71 від 21.03.2011 р., № 70 від 21.03.2011 р., № 103 від 30.03.2011 р., № 344 від 24.02.2011 р., № 345 від 24.02.2011 р., № 346 від 24.02.2011 р., № 348 від 24.02.2011 р., № 343 від 24.02.2011 р.,№ 347 від 24.02.2011 р., на загальну суму 89499,00 грн., в тому числі ПДВ, 14916,50 грн., є належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами і в необхідному обсязі відображують суть господарських операцій та підтверджують факт їх здійснення. При цьому, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не вимагає обов'язково дотримання будь-яких іншим нормативних актів, окрім правил ведення бухгалтерського обліку.

Судом також встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що позивачем сплачено ПП «Кримспецтехнолоджи» за надані згідно вищевказаного договору послуги (виконані роботи) 89499,00 грн., в тому числі ПДВ, 14916,50 грн., що відображено в Акті перевірки та підтверджується оригіналами платіжних доручень, дослідженими судом.

Суд звертає увагу, що аргументи відповідача щодо неналежного оформлення заказ-нарядів та актів приймання-передачі автомобілів не можуть бути підставою для висновку щодо порушення позивачем вимог ст.139 ПК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач обгрунтовано відніс до складу витрат (валових витрат) протягом І-ІV кварталів 2011 року витрати, понесені у зв'язку із отриманням послуг (робіт) у ПП «Комманд»та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Відповідно до п.180.1 ст.180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до абз. «б»п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п.198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.198 та ст.201 ПК України вбачається, що не підлягають віднесенню до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, складеними з порушенням встановленого порядку.

З досліджених судом податкових накладних, виданих ПП «Комманд»та ПП «Кримспецтехнолоджи» та, приймаючи до уваги належну правосуб"єктність ПП «Комманд» та ПП «Кримспецтехнолоджи», належне документальне оформлення відповідних господарських операцій та їх відображення позивачем у податковій звітності, здійснення позивачем оплати вказаним контрагентам у повному обсязі за надані послуги (роботи), вбачається, що позивач мав право на формування податкового кредиту за вище вказаними господарськими операціями з ПП «Комманд»та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо наявності ознак фіктивності ПП «Комманд»та ПП «Кримспецтехнолоджи» з наступних підстав.

В якості обґрунтування своїх доводів щодо наявності ознак фіктивності ПП «Комманд»та ПП «Кримспецтехнолоджи»відповідач в акті перевірки № №535/22-8/37401494 послався на акти про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Комманд»та ПП «Кримспецтехнолоджи»від 24.04.2012 р. На думку відповідача, наведені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок посилання на деякі документи досудового слідства (протоколи, постанови) по порушених кримінальних справах щодо певних осіб є достатнім доказом фіктивності підприємств ПП «Комманд» та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Відповідно до ст.205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво є злочином, за яке передбачено кримінальне покарання.

Відповідно до ст.1 Кримінально-процесуального кодексу України саме Кримінально-процесуальний кодекс України визначає порядок провадження у кримінальних справах.

Відповідно до ст.324 Кримінально-процесуального кодексу України питання про наявність діяння та вини обвинуваченої в ньому особи вирішується судом лише при постановлені вироку.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З аналізу наведених норм вбачається, що єдиним документом в рамках кримінальної справи, який може свідчити про наявність факту фіктивності того чи іншого підприємства є вирок суду, який набрав законної сили.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», провадження юридичною особою діяльності, яка заборонена законом, є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Комманд»та ПП «Кримспецтехнолоджи»є належним чином зареєстрованими юридичними особами, мають належний рівень правосуб"єктності, зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодних належних доказів, які б доводили фіктивність діяльності контрагентів позивача - ПП «Комманд» та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Щодо доводів відповідача про географічну віддаленість між ПП «Комманд»та ПП «Кримспецтехнолоджи» та позивачем, як аргумент щодо вчинення операцій без реальної мети здійснення господарської діяльності, суд визначає їх необгрунтованими та звертає увагу, що відповідно до досліджених судом договору №38 від 09.02.2011 р., акту №б/н від 28.04.2011, договору №14 від 01.01.2012 р., акту №83/1 від 21.02.2012 р., договору №б/н від 01.01.2011 р., акту від 01.01.2011 р., додаткової угоди №01/01 від 01.12.2011 р., акту №ОУ-0000077 від 22.08.2011 р. позивач орендує в м. Сімферополь АРК Крим нежитлове приміщення, починаючи з 01.01.2011 р., замовляє в АРК Крим маркетингові послуги та послуги з обслуговування власних транспортних засобів також і в інших контрагентів, окрім ПП «Комманд» та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Представник позивача надав суду належні та достатні докази в обгрунтування позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва.

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КРКА Україна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби №0007562208 від 09.08.2012 р., №0007552208 від 09.08.2012 р. та №0007542208 від 09.08.2012 р.

3. Судові витрати в сумі 349,67 грн. (триста сорок дев"ять гривень шістдесят сім коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРКА Україна" (ідентифікаційний код 37401494) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 18.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 24.10.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко