Постанова № 27786443, 03.12.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
03.12.2012
Номер справи
2а/2570/3576/2012
Номер документу
27786443
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Справа № 2а/2570/3576/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-Злато» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерно-Злато» (далі - ТОВ «Зерно-Злато») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) № 0003992320 та № 0004002320 від 30.10.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, висновки податкового органу про те, що перевіркою не встановлено реальності факту здійснення господарських операцій з придбання товарів/послуг у ТОВ «Айс-Вок» ґрунтуються лише на акті ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 372/23-60/35660200 від 27.06.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Айс-Вок» за період діяльності з 24.11.2011 по 27.06.2012. Однак, позивач вважає, що актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, оскільки ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Зерно-Злато» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року при проведенні господарських операцій з ПП «Айс-Вок», якою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 04.10.2012 № 1941/22/35030044 та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі акту перевірки № 372/23-60/35660200 від 27.06.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Айс-Вок» за період діяльності з 24.11.2011 по 27.06.2012, що надійшов від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва листом № 2161/7/22-Р від 02.07.2012.

Вказаним актом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва встановлена відсутність у ТОВ «Айс-Вок» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, тобто відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому, згідно ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди, укладені ТОВ «Айс-Вок», на думку представника відповідача, мають ознаки нікчемності.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ТОВ «Зерно-Злато» безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за договорами, укладеними з ТОВ «Айс-Вок», у зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 103333 грн, та завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 58411 грн, та, в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Зерно-Злато» (ідентифікаційний код 35030044) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 10.04.2007 та 13.04.2007 взято на податковий облік до ДПІ у м. Чернігові за № 9041, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 27), вбачається з акту перевірки та не заперечується відповідачем. ТОВ «Зерно-Злато» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100122068 НБ № 072284 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 17.06.2008, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 28).

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серії ЧН № 086338, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника ДПІ у м. Чернігові від 19.09.2012 № 2584 заступником начальника відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у м. Чернігові Державної податкової служби Музикою А.В. проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Зерно-Злато» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року при проведення господарських операцій з ПП «Айс-Вок».

За результатами вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем складено акт від 04.10.2012 № 1941/22/35030044, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 103333 грн, та завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2012 на 58411 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003992320 від 30.10.2012, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155000 грн, з яких за основним платежем - 103333 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 51667 грн, а також № 0004002320 від 30.10.2012, позивачу визначено суму завищення від'ємного значення в розмірі 58411 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «Зерно-Злато» є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, посередництво в торгівля сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля квітами та іншими рослинами, інші види оптової торгівлі, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 29) та статутом позивача (а.с. 7-26).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ТОВ «Зерно-Злато» дійсно здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «Айс-Вок».

Так, 01.07.2011 між ТОВ «Зерно-Злато» (Замовник) та ТОВ «Айс-Вок» (Виконавець) укладено договір № 24/11 (а.с. 55-56), предметом якого є виконання сільськогосподарських робіт. За умовами вказаного договору Виконавець зобов'язаний провести сільськогосподарські роботи на площі Замовника. Оплата робіт замовником здійснюється згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на р\р Виконавця.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Айс-Вок» були виконані послуги по обробці землі, про що підписані акти надання послуг за договором № 24/11 від 01.07.2011 (а.с. 63-70): № 3, № 90, № 89, № 88, № 87, № 86, № 85, № 84 від 31.01.2012, а також Виконавцем позивачу виписані наступні податкові накладні (а.с. 71-78):

- № 3 від 31.01.2012 на загальну суму 57960 грн, з яких ПДВ в сумі 9660 грн;

- № 90 від 31.01.2012 на загальну суму 40400 грн, з яких ПДВ в сумі 6733,33 грн;

- № 89 від 31.01.2012 на загальну суму 57540 грн, з яких ПДВ в сумі 9590 грн;

- № 88 від 31.01.2012 на загальну суму 58000 грн, з яких ПДВ в сумі 9666,67 грн;

- № 87 від 31.01.2012 на загальну суму 57600 грн, з яких ПДВ в сумі 9600 грн;

- № 86 від 31.01.2012 на загальну суму 52700 грн, з яких ПДВ в сумі 8783,33 грн;

- № 85 від 31.01.2012 на загальну суму 59800 грн, з яких ПДВ в сумі 9966,67 грн;

- № 84 від 31.01.2012 на загальну суму 56000 грн, з яких ПДВ в сумі 9333,33 грн.

Крім того, 01.02.2012 між ТОВ «Зерно-Злато» (Замовник) та ТОВ «Айс-Вок» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових та посередницьких послуг № 55.11 (а.с. 57-58), предметом якого є надання послуг в сфері маркетингових досліджень, а також посередницьких послуг в сфері придбання обговореного зерна.

На виконання вказаного договору Виконавець надав позивачу маркетингові послуги в сфері придбання зернових культур, про що між сторонами договору 29.02.2012 підписані акти надання послуг (а.с. 59-62): № 244, № 396, № 397, № 398, а також ТОВ «Айс-Вок» виписано позивачу податкові накладні (а.с. 79-82):

- № 398 від 29.02.2012 на загальну суму 20100 грн, з яких ПДВ на суму 3350 грн;

- № 397 від 29.02.2012 на загальну суму 52000 грн, з яких ПДВ на суму 8666,67 грн;

- № 396 від 29.02.2012 на загальну суму 48000 грн, з яких ПДВ на суму 8000 грн;

- № 244 від 29.02.2012 на загальну суму 59900 грн, з яких ПДВ на суму 9983,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що оплата товару за вищевказаними договорами та податковими накладними позивачем проведено в сумі 200000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 59 від 22.03.2012 (а.с. 84), станом на 13.11.2012 заборгованість ТОВ «Зерно-Злато» перед ТОВ «Айс-Вок» складає 420000 грн, що підтверджується актом взаєморозрахунків (а.с. 83).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги надані, а оплата проводилась.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємство-контрагент позивача було зареєстровано в якості юридичної особи та платника податків, що не заперечується сторонами, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України дані обставини не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, є безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту з підстав неоплати отриманих послуг у січні - лютому 2012 року, оскільки по-перше, з матеріалів справи вбачається, що послуги частково ТОВ «Зерно-Злато» були оплачені, а по-друге, з урахуванням вимог п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту виникло з моменту отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Айс-Вок», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Айс-Вок» відповідач посилається на акт перевірки № 372/23-60/35660200 від 27.06.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Айс-Вок» за період діяльності з 24.11.2011 по 27.06.2012, що надійшов від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва листом № 2161/7/22-Р від 02.07.2012.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у нього основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво контрагента позивача - ТОВ «Айс-Вок» та здійснення ним незаконної фінансово-господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом не приймаються посилання відповідача на наявність кримінальної справи, як на доказ вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку, оскільки, згідно з частиною другою статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Оскільки вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям ТОВ «Айс-Вок» відповідачем не надано, суд не приймає посилання відповідача на укладення угоди з метою, спрямованою на порушення публічного порядку, контрагентом позивача.

Також, в судовому засіданні встановлено, що в ході проведення перевірки в порушенні кримінальної справи за ст. 212 Кримінально-процесуального кодексу України, відносно службових осіб ТОВ «Зерно-Злато», відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, що підтверджується копією листа начальника Головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Чернігові, наявної в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що роботи/послуги по вищезазначеним договорам були виконані в повному обсязі, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представниками відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2012 року є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-злато", - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0003992320 та № 0004002320 від 30.10.2012, - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-злато" судові витрати в сумі 2143 (дві тисячі сто сорок три) грн 12 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Д.В. Лобан

Часті запитання

Який тип судового документу № 27786443 ?

Документ № 27786443 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 27786443 ?

Дата ухвалення - 03.12.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 27786443 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 27786443 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 27786443, Чернігівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 27786443, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 03.12.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 27786443 відноситься до справи № 2а/2570/3576/2012

Це рішення відноситься до справи № 2а/2570/3576/2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 27786417
Наступний документ : 27786581