Постанова № 27786319, 31.10.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3144/12

"31" жовтня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Мельник Ю.С.,

за участю представника позивача Москаленко О.В.,

представників відповідача Девяткова Ю.В., Роя В.М., Чайнюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром»(далі -ТзОВ «Тернопільхлібпром», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі -Тернопільська ОДПІ, відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 31.10.2012 року просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000622210, № 0000632210, № 0000642210, № 0000231750, № 0000242250, № 0000252250, № 0000262250, № 0000122230 (т. 3, а. с. 197).

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Тернопільською ОДПІ проведено планову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Тернопільхлібпром»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, про що складено акт від 09.07.2012 року № 2638/22-10/30836947. На підставі акту перевірки Тернопільською ОДПІ 31.07.2012 року прийняті, зокрема, такі податкові повідомлення-рішення № 0000622210, № 0000632210, № 0000642210, № 0000231750, № 0000242250, № 0000252250, № 0000262250, № 0000122230. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, з наступних підстав по кожному з податків (зборів).

По податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість (податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000632210, № 0000642210, № 0000622210).

Висновки Тернопільської ОДПІ про завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість зроблені по господарських операціях з придбання позивачем товарів та послуг, товарний характер яких, на думку податкового органу, документально не підтверджений, правочини мають ознаки нікчемності.

Позивач вказує на фактичне отримання послуг та товарів від контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подільська зернова компанія»(далі -ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія»), товариства з обмеженою відповідальністю «Щедрий Пан»(далі -ТзОВ «Щедрий Пан»), товариства з обмеженою відповідальністю «Горішник»(далі -ТзОВ «Горішник»), товариства з обмеженою відповідальністю «Поле Порт»(далі -ТзОВ «Поле Порт»), що підтверджується належним чином укладеними цивільно-правовими договорами між юридичними особами, державна реєстрація яких не припинена, актами приймання-передачі товарів (послуг), видатковими накладними, податковими накладними, виданими зареєстрованими платниками податку на додану вартість (далі -ПДВ), проведеними розрахунками та фактами подальшої реалізації придбаного товару. Витрати, які поніс позивач, пов'язані з його господарською діяльністю.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Податковий орган вийшов за межі повноважень, визнавши договори поставки товарів, укладені ТзОВ «Тернопільхлібпром»з контрагентами, нікчемними. Висновки Тернопільської ОДПІ про безтоварність господарських операціях ґрунтуються на припущеннях. У судовому порядку такі правочини недійсними не визнавались.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, у випадку не виконання ним своїх зобов'язань негативні наслідки мають настати саме щодо цієї особи.

Платник податків у період, за який проводилась перевірка, формував валові витрати відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», облік господарських операцій здійснював у відповідності до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

ТзОВ «Тернопільхлібпром»правомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість у відповідності до вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та статті 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України) з дотриманням визначених законом умов: фактичного придбання товару, тобто реального виконання господарських операцій; наявності податкових накладних, належно оформлених та складених особою, зареєстрованою платником ПДВ; подальше використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

По податку на доходи фізичних осіб (податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000231750).

Підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб став висновок про не включення до загального місячного оподаткованого доходу платника податку доходу, отриманого від його працедавця у вигляді додаткового блага. Податковим органом безпідставно кваліфіковано грошові кошти, які видавались працівнику на господарські витрати підприємства (для придбання борошна) як додаткове благо. В даному випадку це були витрати підприємства, пов'язані з його господарською діяльністю, і не є особистим доходом (додатковим благом) фізичної особи, та не може бути об'єктом оподаткування у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Додаткове благо повинно бути персоніфіковане, пов'язане з конкретною фізичною особою, створювати певні вигоди для такої особи.

Крім того, позивач вважає, що не допустив порушення пункту 51.1 статті 51 та пункту 176.2 статті 176 ПК України та своєчасно подавав податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ).

По орендній платі за землю (податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000262250).

Позивачу було збільшене податкове зобов'язання по орендній платні за землю через невиконання рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя», яким збільшено нормативну грошову оцінку землі в межах міста та зобов'язано платників податків подати уточнюючі розрахунки плати за землю.

ТзОВ «Тернопільхлібпром»вважає, що дане рішення Тернопільської міської ради не відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, вимогам Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про плату за землю», а тому підстав у Тернопільської ОДПІ для донарахування позивачу орендної плати за користування земельними ділянками не було. Крім того, податковий орган в акті перевірки посилається на положення Методичних рекомендацій щодо подання та заповнення податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, надані Державною податковою адміністрацією України листом від 01.02.2006 року № 1833/7/15-027, які не є нормативно-правовим актом, а тому для суб'єктів господарювання носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер.

По збору за спеціальне використання води (податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000252250).

Позивач зазначив, що відповідно до вимог пункту 8 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року № 231/539/118/219, контроль за обсягами використання водних ресурсів, їх обліком та достовірністю звітних даних про обсяги використаної води здійснюють у межах своєї компетенції органи Мінприроди, Державного комітету України по водному господарству. При виявленні порушень достовірності і повноти обсягів використання водних ресурсів, які впливають на величину зборів, під час перевірок працівниками Мінприроди, Державного комітету України по водному господарству копії актів перевірок направляються до відповідних органів державної податкової служби.

Оскільки у Тернопільської ОДПІ відсутні відповідні акти компетентних органів про порушення або недодержання позивачем обсягів спеціального використання води, то податковий орган не мав права встановлювати порушення податкового законодавства в частині справляння збору за спеціальне використання води. Крім того, ТзОВ «Тернопільхлібпром» самостійно визначало такі обсяги використання води, про що подавались податкові розрахунки збору за спеціальне використання водних ресурсів.

По платі за користування надрами (податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000242250).

Позивач неправомірність визначення штрафної санкції за неподання податкового розрахунку збору за користування надрами обґрунтував нормами підпункту 263.11.1, 263.11.3 пункту 263.11 статті 263 ПК України, яка визначає строки подання податкових розрахунків за відповідні податкові періоди, вважає порушення не допустив.

Щодо штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000122230).

При визначені штрафної санкції Тернопільською ОДПІ не враховано те, що санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, які застосовані до позивача, є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні Господарського кодексу України (далі -ГК України), а тому можуть бути застосовані лише в межах строку, передбаченого статтею 250 ГК України, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Такі строки минули на момент прийняття оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях від 26.09.2012 року (т. 2, а. с. 26-31), 05.10.2012 року (т. 2, а. с. 145-148), 16.10.2012 року (т. 3, а. с. 1-6), 31.10.2012 року (т. 4, а. с. 1-2) та зазначила таке.

Податковий орган не наділений повноваженнями давати правову оцінку правочинам. При відсутності рішення суду про визнання договору недійсним та вироку суду, яким доведена вина (умисел) сторін договору на порушення публічного порядку в розумінні статті 228 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), у податкового органу немає підстав робити висновки про порушення податкового законодавства при справлянні податків за такими правочинами.

Також вказала, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень, на якого покладається обов'язок доведення правомірності своїх рішень, не надав належних доказів на підтвердження фактів безтоварності операцій. Акти про неможливість проведення перевірки контрагентів, не знаходження платників податків за юридичною адресою, аналіз їх звітності тощо не є підставою для висновку про відсутність господарських операцій між позивачем та його постачальниками. При цьому, ТзОВ «Тернопільхлібпром»усі цивільно-правові договори укладались в межах чинного законодавства, належно здійснювалось прийняття товару, в більшості випадків за участю комірника ОСОБА_7 та директора ОСОБА_8 Відповідно до умов договору місцем поставки товару (сільськогосподарської продукції), визначався склад продавця в межах Одеської та Миколаївської областей, товар не вивозився зі складу, зберігання товару на складі продавця входило в ціну товару за умовами договорів. В подальшому продукція реалізовувався (експортувалася) за участю комісіонерів, що підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, біржовими угодами, вантажними митними деклараціями, сертифікатами якості, екологічними деклараціями, іншими документами, які необхідні для проведення експортних операцій.

По інших порушеннях, виявлених перевіркою, то представник позивача додатково зазначила, що штрафна санкція за неподання податкового розрахунку по збору за користування надрами визначена без врахування вимог пункт 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Представник позивача з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 31.10.2012 року просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000622210, № 0000632210, № 0000642210, № 0000231750, № 0000242250, № 0000252250, № 0000262250, № 0000122230 (т. 3, а. с. 197).

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову від 05.10.2012 року № 21303/7/10-015/1472 (т. 2, а. с. 172-183), додаткових поясненнях від 13.10.2012 року № 23113/7/10-015/5119 (т. 3, а. с. 82-85) та зазначили таке.

Тернопільською ОДПІ відповідно до плану-графіку проведено планову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Тернопільхлібпром»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважають, що такі рішення є правомірними з огляду на такі обставини.

Щодо податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість.

Податковим органом зроблені висновки про нікчемність правочинів, укладених ТзОВ «Тернопільхлібпром»з ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», ТзОВ «Щедрий Пан», ТзОВ «Горішник», ТзОВ «Поле Порт»на підставі таких фактів: документи, що складені сторонами правочинів, не містять усіх реквізитів, що передбачені для первинних документів бухгалтерського обліку, оформлені з порушенням норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; в окремих випадках відсутні документи, які визначені законодавством для підтвердження тих чи інших операцій (як-от, складські квитанції); відсутні витрати в бухгалтерському обліку товариства щодо відрядження директора для складання актів приймання-передачі товару; для перевірки не надані належні документи щодо підтвердження якості сільськогосподарської продукції, що придбавалася позивачем; по окремих постачальниках неможливо провести зустрічну перевірку контрагентів через відсутність їх за юридичною адресою; особа, яка укладала договір від імені ТзОВ «Горішник»ОСОБА_9 в одному випадку на дату укладення договору перебував за кордоном.

На підставі наведеного, відповідачем зроблено висновок про відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій, товарний характер яких не підтверджено, такі операцій не можуть впливати на формування валових витрат платника податків та податкового кредиту з податку на додану вартість. Позивачем порушені вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 198 ПК України. У зв'язку з цим Тернопільською ОДПІ за результатами перевірки донараховано ТзОВ «Тернопільхлібпром»податок на прибуток підприємства у розмірі 1442536,00 грн., зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 271426,00 грн. та донараховано податок на додану вартість на суму 1144686,00 грн.

Щодо податку на доходи фізичних осіб.

Перевіркою встановлено, що працівник ТзОВ «Тернопільхлібпром»ОСОБА_7 отримала кошти для придбання борошна, проте при поданні звітів про їх використання не надала належних підтверджуючих документів, а тому податковим органом такі кошти були зараховані як надання додаткового блага працедавцем працівнику. Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивач як податковий агент повинен був утримати та сплатити податок з доходів фізичних осіб з загального оподаткованого доходу платника податків, до складу якого включається додаткове благо. Донарахована сума податку становить 4393,50 грн.

Щодо орендної плати за землю.

Донарахування орендної плати за землю пов'язане з невиконанням позивачем рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя», яке є нормативно-правовим актом та обов'язковим для виконання. Рішення міської ради було у встановленому законом порядку опубліковане, на даний час не скасоване, є чинним, а тому відсутні будь-які підстави для його невиконання. Таке рішення передбачало збільшення грошової оцінки землі в межах міста з 01.06.2010 року та зобов'язувало платників податків подати у зв'язку з цим уточнюючі розрахунки по платі за землю та орендній платні, виходячи з нової грошової оцінки землі.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо подання та заповнення податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, надані Державною податковою адміністрацією України листом від 01.02.2006 року № 1833/7/15-027, платники податків подають відповідну форму декларації та додаток № 1 у разі виникнення обставин, що призвели до зміни податкового зобов'язання. За результатами перевірки ТзОВ «Тернопільхлібпром»збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю на суму 19305,56 грн.

Щодо збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання водних об'єктів міста).

ТзОВ «Тернопільхлібпром»в порушення вимог статті 328 ПК України не відобразило у розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за ІІІ квартал 2010 року обсяги використаної води, отриманої від комунального підприємства «Тернопільводоканал»згідно з укладеним договором, та обсяги використаної води з власної свердловини, а також не подало такий розрахунок за ІV квартал 2010 року. Внаслідок цього занижено суму збору в розмірі 10527,82 грн.

Щодо плати за користування надрами.

Перевіркою встановлено неподання платником податків податкового розрахунку збору по платі за користування надрами, чим порушено підпункт 263.11.1 пункту 263.11 статті 263 ПК України. Відповідальність за неподання податкової звітності передбачена статтею 120 ПК України у вигляді накладення штрафу у розмірі 170,00 грн. за кожне порушення.

Щодо порушень готівкового обігу.

Штрафна санкція за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 29290,00 грн. застосована за порушення порядку відображення в облікових документах каси позивача (авансових звітах про суми використаних коштів) витраченої підзвітною особою ОСОБА_7 готівки без подання нею належних підтверджуючих документів. Позивачем порушено порядок ведення касових операцій, який передбачений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. Відповідальність за таке порушення визначена статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95.

Представники відповідача вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та просять в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, допитавши свідка ОСОБА_7, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Тернопільхлібпром»зареєстроване 02.03.2000 року як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 329710 (т. 1, а. с. 63), знаходиться на обліку як платник податків у Тернопільській ОДПІ, зареєстроване платником ПДВ, про що Тернопільською ОДПІ видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 24.04.2000 року № 26740746 (т. 1, а. с. 64).

Тернопільською ОДПІ проведена планова документальна виїзна перевірка ТзОВ «Тернопільхлібпром»(код за ЄДРПОУ 30836947) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, про що складено акт від 09.07.2012 року № 2638/22-10/30836947 (далі -акт перевірки від 09.07.2012 року), (т. 1, а. с. 66-172).

В ході проведення перевірки встановлено, ряд порушень податкового законодавства, у тому числі такі порушення:

- пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», внаслідок чого платником податків занижено податок на прибуток на загальну суму 1442536,00 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 271426,00 грн.;

- пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.4 статті 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1144686,00 грн.;

- підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 4393,00 грн.;

- пункту 1 статті 51, підпункту «б»пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме: не відображення заборгованості по заробітній платі та по податку з доходів фізичних осіб по працівниках підприємства у ІІІ, ІV кварталах 2010 року, І-ІV кварталах 2011 року, І кварталі 2012 року, а також не відображення доходів, виплачених контрагенту фізичній особі -підприємцю ОСОБА_11 у І кварталі 2011 року, ІІІ кварталі 2011 року, ІV кварталі 2011 року, І кварталі 2012 року;

- пункту 2.11 глави 2, пункту 7.11 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637;

- пунктів 6.1, 6.2, 6.5, розділу VІ, розділу VІІ Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року № 231/539/118/219, внаслідок чого донараховано збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 10527,82 грн. та встановлено неподання розрахунку збору ІV квартал 2010 року;

- статті 14 Закону України «Про плату за землю», підпункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вимог Методичних рекомендацій щодо подання та заповнення податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, доведених до відома листом Державної податкової адміністрації України від 01.02.2006 року № 1833/7/15-027, пункту 9.2 рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя», внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за землю за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року на суму 33155,87 грн., та її завищення за 2011 рік на суму 13439,43 грн., за 2012 рік -356,88 грн.;

- підпункту 263.11.3 пункту 263.11 статті 263 ПК України та не подано розрахунок плати за користування надрами за І квартал 2011 року.

На підставі акту перевірки від 09.07.2012 року Тернопільською ОДПІ 31.07.2012 року прийняті, зокрема, такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0000622210, яким ТзОВ «Тернопільхлібпром»збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1320368,00 грн., у тому числі за основним платежем -1144686,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -175682,00 грн. (т. 1, а. с. 173);

- № 0000632210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1777397,00 грн., у тому числі за основним платежем -1442536,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 334861,00 грн. (т. 1, а. с. 174);

- № 0000642210, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 271426,00 грн. (т. 1, а. с. 175);

- № 0000231750, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 6001,88 грн., у тому числі за основним платежем -4393,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1608,38 грн. (т. 1, а. с. 180);

- № 0000242250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по платі за користування надрами на 170,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями -170,00 грн. (т. 1, а. с. 177);

- № 0000252250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по збору за спеціальне використання води на 13329,77 грн., у тому числі за основним платежем -10527,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -2801,95 грн. (т. 1, а. с. 178);

- № 0000262250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю на 24131,95 грн., у тому числі за основним платежем -19305,56 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -4826,39 грн. (т. 1, а. с. 179);

- № 0000122230, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 29290,00 грн. (т. 1, а. с. 181).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.02.2010 року № 2755-VI (чинного з 01.01.2011 року, з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення перевірялися судом на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб'єкти.

Зокрема, чи оскаржувані рішення прийняті суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами; обґрунтовано. Так, прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При вирішенні справи та прийнятті постанови суд враховує наступні обставини та положення чинного законодавства по кожному з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

По податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000632210, № 0000642210, № 0000622210.

Судом встановлено, що відповідно до статуту ТзОВ «Тернопільхлібпром»предметом діяльності товариства, серед іншого, є виробництво крупи, борошна, макаронних виробів; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; оптова торгівля зерном, насінням; збір, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції тощо (т. 1, а. с. 42-60). Такі основні види діяльності позивача зазначені і в довідці АА № 590604, виданої 25.04.2012 року Головним управлінням статистики у Тернопільській області (т. 1, а. с. 65).

В межах господарської діяльності товариством (поклажодавець) було укладено договір зберігання від 31.12.2008 року з ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія»(зберігач), за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання продукцію в кількості згідно акту приймання-передачі (т. 1, а. с. 220-222). Відповідно до актів наданих послуг № РН-000569 від 31.12.2009 року та № РН-000569 від 31.10.2010 року вартість наданих послуг по зберіганню зерна визначена у розмірі 371995,00 грн. (у тому числі ПДВ 61999,17 грн.) та 421519,78 грн. (у тому числі ПДВ 70253,30 грн.) відповідно (т. 1, а. с. 223-224). Дані акти складені за участю уповноважених осіб поклажодавця ТзОВ «Тернопільхлібпром»та зберігача ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія».

Надання послуг по договору зберігання оформлені також актами приймання-передачі товару (т. 2, а. с. 200), здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2009 року № ОУ-0569 та від 31.10.2010 № ОУ-0663, складеними відповідними представниками позивача та ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія»(т. 3, а. с. 9-10). Розрахунки вартості наданих послуг наведені у відповідних розрахунках, виходячи з ціни зберігання за 1 тонну зерна (т. 3 а. с. 7-8).

По такій господарській операцій підприємство віднесло витрати до валових витрат на загальну суму 661262,00 грн. за ІV квартал 2010 року.

Згідно з висновками акту перевірки від 09.07.2012 року такі витрат сформовані платником податків безпідставно з посиланням на такі підстави: відсутність складського документу, обов'язковість якого передбачена Законом України «Про зерно і ринок зерна в Україні»; акти наданих послуг не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та не мають доказової сили.

Таким чином, на думку податкової інспекції, встановлено відсутність операцій, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом також встановлено, що в період, за який проводилася перевірка, ТзОВ «Тернопільхлібпром»було укладено ряд договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції.

Так, договори купівлі-продажу від 10.01.2011 року № 1114, № 1115, від 28.02.2011 року № 1133, № 1134, № 1135, укладено з ТзОВ «Щедрий Пан»(т. 1, а. с. 191-198). Відповідно до умов договорів позивач придбавав насіння гарбуза продовольче, плоди коріандру, квасолю продовольчу, вику ярову продовольчу. Умови поставки за угодою -ЕXW (Інкотермс 2000), місце передачі товару -склад продавця, зберігання товару на складі продавця і доставка товару автомобільним транспортом по території України входить у ціну товару і здійснюється за рахунок продавця (пункти 2.1, 4.1 договорів).

Передача товару оформлена відповідними актами приймання-передачі товару до кожного з договорів від 10.01.2011 року та від 28.02.2011 року, які складені за участю уповноважених сторін та містили відомості про місце складання документу, дату, назви підприємств, від імені якого складається документ, осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, про найменування товару, його кількість, упаковку, тобто про зміст та обсяг господарської операції (т. 1, а. с. 199-204). На поставку товару виписані видаткові накладні від 10.01.2011 року № РН-0000003, № РН-0000004 та від 28.02.2011 року № РН-0000010, № РН-0000011, № РН-0000012 (т. 1, а. с. 205-206, 208-210) та податкові накладні від 10.01.2011 року № 4, № 5 та від 28.02.2011 року № 6, № 7, № 8 (т. 1, а. с. 211-213, 215) на загальну суму 1146284,70 грн., у тому числі ПДВ 191047,45 грн. Розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі, про що зазначено в акті перевірки від 09.07.2012 року, та підтверджується платіжними дорученнями на перерахування коштів (т. 2, а. с. 103-116).

По даних господарських операціях з ТзОВ «Щедрий Пан»позивачем сформовано у І кварталі 2011 року валові витрати на суму 955237,55 грн. та віднесено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах сплачений податок на додану вартість у розмірі 191047,00 грн.

В акті перевірки від 09.07.2012 року зроблені висновки про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТзОВ «Щедрий Пан»у зв'язку з таким: підприємство-контрагент не знаходиться за юридичною адресою станом на 06.10.2011 року; надані для перевірки акти приймання-передачі товару не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; не встановлено документального підтвердження витрат на відрядження керівника ТзОВ «Тернопільхлібпром»до м. Одеси для складання актів приймання-передачі товару; відсутні належні сертифікати на продукцію; чисельність працівників ТзОВ «Щедрий Пан»становить 8 осіб, що є недостатньою для ведення господарської діяльності; у продавця відсутні основні засоби, земельні ділянки сільськогосподарського призначення; підприємство зареєстроване 20.08.2010 року, а тому у часі не могло виростити сільськогосподарську продукцію, яку продавало ТзОВ «Тернопільхлібпром»; сторонами не додержані вимоги ЦК України при укладені правочинів.

Тернопільською ОДПІ в акті перевірки від 09.07.2012 року зазначено, що товарний характер операцій між позивачем та ТзОВ «Щедрий Пан»не підтверджено, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

ТзОВ «Тернопільхлібпром»проводились господарські операції з ТзОВ «Горішник»на підставі договорів купівлі-продажу № 1014 від 31.08.2010 року, № 1029 від 30.09.2010 року, № 1069 від 30.11.2010 року, № 1070 від 06.12.2010 року, № 1102 від 29.12.2010 року (т. 1, а. с. 225-234). Відповідно до умов договорів позивач придбавав ядро горіха волоського, чорне насіння соняшнику, насіння гірчиці продовольче. Умови поставки за угодою -ЕXW (Інкотермс 2000), місце передачі товару -склад продавця, зберігання товару на складі продавця і доставка товару автомобільним транспортом по території України входить і ціну товару і здійснюється за рахунок продавця (пункти 2.1, 4.1 договорів).

Передача товару оформлена відповідними актами приймання-передачі товару до кожного з договорів № 1014 від 31.08.2010 року, № 1029 від 30.09.2010 року, № 1069 від 30.11.2010 року, № 1070 від 06.12.2010 року, № 1102 від 29.12.2010 року, які складені за участю уповноважених сторін та містили відомості про місце складання документу, дату, назви підприємств, від імені якого складається документ, осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, про найменування товару, його кількість, упаковку, тобто про зміст та обсяг господарської операції (т. 3, а. с. 131-132, 134-137). На поставку товару виписані видаткові накладні № РН-0000093 від 31.08.2010 року, № РН-0000111 від 30.09.2010 року, № РН-0000112 від 18.10.2010 року, № РН-0000145 від 30.11.2010 року, № РН-0000146 від 06.12.2010 року, № РН-0000182 від 29.12.2010 року (т. 1, а. с. 235-240) та податкові накладні № 103 від 31.08.2010 року, № 123 від 30.09.2010 року, № 124 від 18.10.2010 року, № 170 від 30.11.2010 року, № 171 від 06.12.2010 року, № 218 від 29.12.2010 року (т. 2, а. с. 1-6) на загальну суму 4896598,80 грн., у тому числі ПДВ 816099,80 грн. Розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі, про що зазначено в акті перевірки від 09.07.2012 року, та підтверджується платіжними дорученнями на перерахування коштів (т. 2, а. с. 117-130).

По даних господарських операціях з ТзОВ «Горішник»позивачем сформовано валові витрати на загальну суму 4080499,00 грн., у тому числі у ІІІ кварталі 2010 року -1317750,00 грн., у ІV кварталі 2010 року -2762749,00 грн., та віднесено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах сплачений податок на додану вартість у розмірі 816099,80 грн.

В акті перевірки від 09.07.2012 року зроблені висновки про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТзОВ «Горішник»у зв'язку з таким: підприємство не знаходиться за юридичною адресою станом на 30.08.2011 року, а 16.05.2011 року проведено реєстрацію змін до установчих документів в частині місцезнаходження, податковим органом ініціюється скасування таких змін у судовому порядку; надані для перевірки акти приймання-передачі товару не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; директор ТзОВ «Горішник»ОСОБА_9 у період з 24.08.2010 року по 03.09.2010 року перебував за межами України; не встановлено документального підтвердження витрат на відрядження керівника ТзОВ «Тернопільхлібпром»до м. Одеси для складання актів приймання-передачі товару; відсутні сертифікати на продукцію; сторонами не додержані вимоги ЦК України при укладені правочинів.

Тернопільською ОДПІ в акті перевірки від 09.07.2012 року зазначено, що товарний характер операцій між позивачем та ТзОВ «Горішник»не підтверджено, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

Щодо господарських операцій з постачальником ТзОВ «Поле-Порт», то судом встановлено укладення договору постачання № П4-1207/10 від 02.07.2010 року (т. 2, а. с. 7-8). Відповідно до умов договору позивач придбавав пшеницю, умови поставки за угодою -ЕXW (франко-термінал), Керченський рибний порт «Зерновий термінал «АБС»(пункти 2.1, 3.1 договору).

На поставку товару виписані видаткові накладні № РН-0000113 від 31.07.2010 року, № РН-0000128 від 04.08.2010 та податкові накладні від 31.07.2010 року № 126, від 04.08.2010 року № 156 (т. 2, а. с. 9-12) на загальну суму 739200,00 грн., у тому числі ПДВ 123200,00 грн. Розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі, про що зазначено в акті перевірки від 09.07.2012 року, та підтверджується платіжними дорученнями на перерахування коштів (т. 2, а. с. 131-137).

По даних господарських операціях з ТзОВ «Поле Порт»позивачем сформовано у ІІІ кварталі 2010 року валові витрати на суму 616000,00 грн. та віднесено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах сплачений податок на додану вартість у розмірі 123200,00 грн.

В акті перевірки від 09.07.2012 року зроблені висновки про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТзОВ «Поле Порт»аналогічні тим, що наведені вище по операціях з іншими контрагентами, та зазначено, що товарний характер операцій між позивачем та ТзОВ «Поле Порт»не підтверджено, правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/98-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України та доводи Тернопільської ОДПІ про відсутність товарного характеру по правочинах, укладених між позивачем та ТзОВ «Щедрий Пан», ТзОВ «Горішник», ТзОВ «Поле Порт», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими ТзОВ «Тернопільхлібпром»сформований податковий кредит та валові витрати, зокрема, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ, руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, наявність можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податків.

Крім того, по господарських операціях між позивачем та ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», які на думку податкового органу, не підтвердженні належними первинними документами, судом також з'ясовувались фактичні обставини щодо реального надання послуг зберігання та належного оформлення таких господарських операцій первинними документами.

Оцінюючи докази, які є у справі, суд враховує норми частини другої та третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, між позивачем та ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» було укладено договір зберігання від 31.12.2008 року. Надання послуг з відповідними розрахунками їх вартості підтверджені належними доказами: актами наданих послуг (т.1, а. с. 223-224), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 3, а. с. 9-10), складеними уповноваженими представниками позивача та ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», розрахунками вартості наданих послуг (т. 3 а. с. 7-8), які описано вище. Кожен з таких документів містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

З метою з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами суд вживав заходи, визначені частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України, зокрема, суд зобов'язував сторін надати всі докази на підтвердження обгрунтування позовних вимог та заперечення.

Позивачем надано суду договір № 04/09 від 05.09.2006 року, додаток до договору від 08.12.2008 року, укладені з продавцем товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТК «Подільський Круп'яний дім»на поставку зерна пшениці, кукурудзи, видаткову накладну від 30.12.2008 року (т. 3, а. с. 11-15). Саме придбана сільськогосподарська продукція 30.12.2008 року за цим договором у товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТК «Подільський Круп'яний дім»зберігалась у ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», тобто судом встановлено факт наявності відповідної продукції, яка перебувала на зберіганні згідно з договором зберігання від 31.12.2008 року. Такі обставини не заперечували представники відповідача.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 10.10.2012 року діяльність ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія»не припинена (т. 3, а. с. 38-39).

Згідно з довідкою Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції від 07.08.2012 року № 29/22/34412592 «Про результати зустрічної звірки ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Тернопільхлібпром»їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року»ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія»зареєстроване платником податку на додану вартість, використовує у своїй діяльності виробничі (складські приміщення). У висновку довідки зазначено, що проведеною звіркою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ «Тернопільхлібпром», їх вид, обсяг, розрахунки, звіркою встановлено відображення таких операцій в податковому обліку (т. 3, а. с. 42-46). Такі фактичні обставини спростовують висновки податкового органу про відсутність операцій між позивачем та ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», реальний характер яких встановлено на підставі належних та допустимих доказів.

Щодо обґрунтувань Тернопільської ОДПІ про відсутність складського документу, обов'язковість якого передбачена Законом України «Про зерно і ринок зерна в Україні», то суд бере до уваги пояснення представника позивача про те, що складські свідоцтва у ТзОВ «Тернопільхлібпром» відсутні, оскільки зерно передане іншому власнику.

Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 року № 37-IV (далі -Закон № 37-IV) передбачає вимоги, які повинні бути дотриманні при документальному оформленні зерна на зернових складах.

Відповідно до статті 7 Закону № 37-IV суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Статтею 37 Закону № 37-IV передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.

В розумінні статей 39-43 Закону № 37-IV володілець складського свідоцтва чи складської квитанції має правом розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі. При цьому до передачі зерна прирівнюється передача простого складського свідоцтва. Просте складське свідоцтво передається шляхом вручення його новому володільцеві. Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами (індосаментами).

Таким чином, враховуючи положення Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що у ТзОВ «Тернопільхлібпром»не можуть бути в наявності складські документи, а представлені для перевірки первинні документи бухгалтерського обліку засвідчують факт надання послуг по зберіганню ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія»та підтверджують витрати позивача по такій господарській операцій на загальну суму 661262,00 грн. за ІV квартал 2010 року.

Щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТзОВ «Щедрий Пан», то, на думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару носила реальний характер, угоди укладались в межах господарської діяльності товариства. Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача щодо підстав для висновку про безтоварність операцій з посиланням на те, що ТзОВ «Щедрий Пан»не знаходиться за юридичною адресою, оскільки такий факт встановлений станом на 06.10.2011 року, а угоди з позивачем були укладені в січні-лютому 2011 року. Висновки Тернопільської ОДПІ про відсутність основних засобів та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, трудових ресурсів у контрагента ґрунтуються на припущеннях та аналізі даних баз (відомостей) податкового органу без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини. Будь-яких доказів на підтвердження таких відомостей суду не надано, як-от, інформації бюро технічної інвентаризації про наявність (відсутність) нерухомого майна у контрагента, від управлінь земельних ресурсів, держкомзему про наявність (відсутність) земельних ділянок, даних щодо реєстрації договорів оренди майна та земельних ділянок тощо. Як слідує з акту перевірки від 09.07.2012 року кількість працівників ТзОВ «Щедрий Пан»склала 8 чоловік, тобто достатня для здійснення господарської діяльності, не виключається можливість укладення цивільно-правових договорів з особами на виконання певної роботи.

Крім того, з долученої до матеріалів справи довідки Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси від 10.05.2011 року № 2099/23-2 «Про результати зустрічної звірки ТзОВ «Щедрий Пан»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, ТзОВ «Тернопільхлібпром»за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року»вбачається, що ТзОВ «Щедрий Пан»зареєстроване платником податку на додану вартість, подавало податкову звітність з ПДВ, розбіжностей щодо декларування його податкових зобов'язань та податкового кредиту ТзОВ «Тернопільхлібпром»по ПДВ за січень 2011 року не встановлено (т. 2, а. с. 33-37). З даної довідки слідує, що предметом поставки була продукція вирощена не товариством, а придбана у інших постачальників, у тому числі ТзОВ «НВКП Гідро-Альфа».

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.10.2012 року щодо ТзОВ «Щедрий Пан»вбачається, що останнє зареєстроване 20.08.2010 року як юридична особа та зазначено такі основні види діяльності: вирощування зернових культур, бобових культур, олійних культур, неспеціалізована оптова торгівля тощо (т. 3, а. с. 36-37). Керівником товариства є Черняков А.В. Описані вище договори, акти, накладні від імені ТзОВ «Щедрий Пан»підписані Черняковим А.В., тобто уповноваженою особою.

З пояснень представника позивача та показів свідка ОСОБА_7, яка працює комірником ТзОВ «Тернопільхлібпром», вбачається, що приймання придбаної продукції проводилось за місцем її знаходження на складах в смт. Комінтернівське Одеської області та смт. Мартинівське Миколаївської області за участі керівника товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Такий товар залишався на складі постачальника згідно з умовами договорів купівлі-продажу, а в подальшому за участі комісіонерів експортувався.

При цьому, відсутність у позивач документально оформлених витрат на відрядження керівника чи інших осіб для оформлення приймання-передачі продукції не може бути беззаперечним доказом відсутності реального укладення та виконання договорів.

Крім цього, суд не погоджується з висновком відповідача, викладеним в акті перевірки від 09.07.2012 року про те, що оскільки ТзОВ «Щедрий Пан»надало ТзОВ «Тернопільхлібпром»сертифікати на продукцію, яка постачалась, то воно має бути її виробником. При цьому, виробник в часі не міг виростити та зібрати в 2010 році урожай, який був предметом поставки, оскільки зареєстрований суб'єктом господарювання лише 20.08.2010 року, що є доказом безтоварності операцій. Такі висновку відповідача свідчать знову про припущення, які не відповідають дійсним обставинам справи. Як вже зазначалось вище з матеріалів зустрічної перевірки (довідки Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси від 10.05.2011 року № 2099/23-2) слідує, що ТзОВ «Щедрий Пан»продукцію не вирощувало, а придбавало у інших постачальників, а виданий товариством сертифікат не є сертифікатом відповідності у розумінні Закону України «Про підтвердження відповідності».

Встановлені обставини в справі вказують на реальне виконання сторонами договору своїх зобов'язань, судом не було виявлено будь-яких інших доказів, які б підтверджували те, що укладення угод, на підставі яких виникли спірні господарські зобов'язання, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з податку на додану вартість є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру. В даній справі відповідач Тернопільська ОДПІ не довела, що відомості у наведених вище документах, складених по операціях придбання товару у ТзОВ «Щедрий Пан», не відповідають дійсності.

Отже, на думку суду, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по господарських операціях з ТзОВ «Щедрий Пан».

Щодо господарських операцій придбання товару у ТзОВ «Горішник», то позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару носила реальний характер, угоди укладались в межах господарської діяльності ТзОВ «Тернопільхлібпром». Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача щодо підстав для висновку про безтоварність операцій те, що ТзОВ «Горішник»не знаходиться за юридичною адресою, оскільки такий факт встановлений станом на 30.08.2011 року, а угоди з позивачем були укладені протягом серпня-грудня 2010 року. Реєстрація змін до установчих документів та зміна місцезнаходження контрагента (16.05.2011 року), на думку суду, також не є доказом безтоварності операцій, оскільки така реєстрація змін в часі здійснювалась значно пізніше. Будь-яких яких відомостей про реальний майновий стан суб'єкта господарювання та даних перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини, Тернопільською ОДПІ суду не надано.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 10.10.2012 року діяльність ТзОВ «Горішник»не припинена, серед видів діяльності товариства передбачено вирощування зернових та технічних культур, оптова торгівля зерном, насінням, інші види оптової торгівлі (т. 3, а. с. 32-33).

З показів свідка ОСОБА_7 вбачається, що приймання придбаної продукції проводилось за місцем її знаходження на складах в смт. Мартинівське Миколаївської області та смт. Комінтернівське Одеської області за її участі та керівника товариства ОСОБА_8 Такий товар залишався на складі постачальника згідно з умовами договорів купівлі-продажу та в подальшому передався комісіонерам для експорту продукції. При цьому, відсутність у позивач документально оформлених витрат на відрядження керівника чи інших осіб для оформлення приймання-передачі продукції не може бути беззаперечним доказом відсутності реального укладення та виконання договорів.

Також не є достатніми доказом безтоварності операцій факт перебування ОСОБА_9, який підписував документи від імені ТзОВ «Горішник», за кордоном у період з 24.08.2010 року по 03.09.2010 року, тоді як одна з поставок оформлена 31.08.2010 року. Окремі дефекти в оформленні документів за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання товару не може розглядатися як підстава для висновку про відсутність господарської операції.

Встановлені обставини в справі вказують на реальне виконання сторонами договору своїх зобов'язань, судом не було виявлено будь-яких інших доказів, які б підтверджували те, що укладення угод, на підставі яких виникли спірні господарські зобов'язання, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування.

В даній справі відповідач Тернопільська ОДПІ не довела, що відомості у наведених вище документах, складених по операціях придбання товару у ТзОВ «Горішник», не відповідають дійсності.

Отже, на думку суду, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по господарських операціях з ТзОВ «Горішник».

По господарських операцій придбання товару у ТзОВ «Поле Порт», то позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару носила реальний характер, угоди укладались в межах господарської діяльності ТзОВ «Тернопільхлібпром». Надані позивачем первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Приймання товару здійснювалось за участю комірника ОСОБА_7, яка підтвердила такі факти при наданні суду показів в якості свідка. До матеріалів справи долучено копію витягу з журналу обліку виданих довіреностей по ТзОВ «Тернопільхлібпром»за 2010 рік, з якого вбачається, що ОСОБА_7 видавались довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Поле Порт»(т. 3, а. с. 138-140).

Відповідно до пунктів 2-4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318 (з наступними змінами та доповненнями), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Вказані положення позивачем дотримані.

Щодо відсутності сертифікатів якості на сільськогосподарську продукції, то суд зазначає, що відповідно до статті 21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»наявність сертифіката якості зерна та продуктів його переробки є обов'язковою при здійсненні експортно-імпортних операцій. Такий сертифікат видається на платній основі територіальними органами спеціально уповноваженого державного органу у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До матеріалів справи долучені належні сертифікати якості на зерно, видані уповноваженим державним органом, які видавались при здійсненні експортних операцій (т. 3, а. с. 86, 89, 95, 100, 108, 114, 124).

Крім того, судом встановлено, що сільськогосподарська продукція, яка придбавалась позивачем у ТзОВ «Щедрий Пан», ТзОВ «Горішник», ТзОВ «Поле Порт»в подальшому реалізовувалась за участю комісіонера.

Так, між ТзОВ «Тернопільхлібпром»(комітент) було укладено ряд договорів комісії з товариством з обмеженою відповідальністю «Хорс Груп»(далі -ТзОВ «Хорс Груп») (комісіонер), зокрема, № 1166 від 31.08.2010 року, № 1324 від 28.02.2011 року, за умовами яких комісіонер приймав на себе зобов'язання по продажу на експорт сільськогосподарської продукції (насіння гірчиці, насіння гарбуза) (т. 2, а. с. 38-48). З актів приймання-передачі товару на комісію від 31.08.2010 року, 28.02.2011 року вбачається, що місцем проведення операцій є смт. Комінтернівське Одеської області, тобто за фактичним місцем придбання товару ТзОВ «Тернопільхлібпром»у контрагентів, що описано вище.

В подальшому продукція експортувалась, про що свідчать долучені до матеріалів справи зовнішньоекономічні контракти, укладені за участю комісіонера ТзОВ «Хорс Груп», від 12.01.2011 року, 30.03.2011 року, біржові контракти від 13.01.2011 року, 30.03.2011 року, вантажні митні декларації (т. 2, а. с. 49-51, 55-60, 74-87) з оформленням відповідних сертифікатів якості на продукції, екологічних декларацій, фітосанітарних сертифікатів тощо (т. 3, а. с. 86-125).

Про виконання договорів комісії свідчать відповідні звіти, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 2, а. с. 54, 65).

Ще одним комісіонером для продажу на експорт зерна пшениці виступало товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «АБС»(далі -ТзОВ «Зерновий термінал «АБС») відповідно до договору комісії № 35-4к/10 від 12.07.2010 року (т. 2, а. с. 94-100), товар було експортовано згідно з вантажною митною декларацією від 30.08.2010 року (т. 2, а. с. 102).

Всі операції з експорту позивачем продукції за участі комісіонерів описані в акті перевірки від 09.07.2012 року у розділі 3.6 «Перевірка дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій»(т.1, а. с. 131-170) та були предметом перевірки, порушень не виявлено, укладені товариством контракти відповідають, формі, змісту та порядку укладення зовнішньоекономічного контракту та вимогам чинного законодавства.

Наведені вище докази підтверджують фактичну наявність товару, придбаного ТзОВ «Тернопільхлібпром»у ТзОВ «Щедрий Пан», ТзОВ «Горішник», ТзОВ «Поле Порт», з метою подальшого експорту, такі операцій проводились в межах господарської діяльності платника податку. При цьому, представники відповідача не заперечували сам факт наявності сільськогосподарської продукції, проте не надали суду належних та допустимих доказів, які стверджували б придбання такого товару в інших осіб, ніж ті, що вказані у первинних документах бухгалтерського обліку позивача.

Щодо висновків податкового органу про нікчемний характер угод, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 203 ЦК України від 16.01.2003 року № 435-IV (з змінами і доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України закріплено принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У відповідності до статті 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною (недійсною) в силу вимог статті 228 ЦК України, 207 ГК України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що висновки Тернопільської ОДПІ щодо нікчемності правочинів на поставку товарів (послуг) були зроблені відповідачем без дослідження та посилання на первинні бухгалтерські документи, ґрунтуються на припущеннях. По таких господарських операціях не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже віднесення його до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичних осіб контрагентів позивача на момент укладення угод, також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач, не здобуто доказів наявності протиправного умислу у ТзОВ «Тернопільхлібпром».

Також суд зауважує, що у випадку допущення сторонами (господарюючими суб'єктами) при вчинення правочину окремих порушень вимог цивільного законодавства чи правил ведення господарської діяльності саме по собі не може свідчити про наявність протиправної мети на настання відповідних протиправних наслідків, оскільки недотримання вимог такого законодавства є підставою для оспорювання таких правочинів їх сторонами чи іншою заінтересованою особою в суді і такі правочини не є нікчемними в силу вимог закону.

Деякі дефекти в оформленні документів (відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податку покупцем товарів (послуг), також не можуть розглядатися як підстави для висновку про позбавлення такого платника права на нарахування податкового кредиту та валових витрат. З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, у випадку не виконання ним своїх зобов'язань негативні наслідки мають настати саме щодо цієї особи.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціях з придбання товарів (послуг) у ТзОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», ТзОВ «Щедрий Пан», ТзОВ «Горішник», ТзОВ «Поле Порт», висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2012 року № 0000622210, № 0000632210, № 0000642210 підлягають до задоволення.

По податку на доходи фізичних осіб, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000231750.

З акту перевірки від 09.07.2012 року вбачається, що позивачем не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб з суми коштів (доходу) 29290,00 грн., наданих працівнику ОСОБА_7, як додаткове матеріальне благо. Такі висновки зроблені на підставі авансових звітів № А-00001112 від 22.07.2010 року, № А-00001580 від 15.09.2010 року, № А-00001793 від 01.10.2010 року про видачу коштів під звіт ОСОБА_7, до яких як підтверджуючі документи про їх використання долучені квитанції про сплату готівкових коштів фізичній особі -підприємцю ОСОБА_11 за борошно через ОСОБА_6

Як встановлено судом, ОСОБА_7 працює комірником ТзОВ «Тернопільхлібпром». Відповідно до посадової інструкції комірника, копія якої долучена до матеріалів справи, комірник має право отримувати під звіт грошові кошти з каси товариства з метою здійснення закупівлі сировини, необхідної для виробництва хлібобулочних виробів (борошно, дріжджі, олію тощо) (пункт 4 розділу ІІІ посадової інструкції) (т. 3, а. с. 198-199). Для придбання сировини (борошна) ОСОБА_7 були видані під звіт кошти в липні 2010 року на суму 9090,00 грн., вересні 2010 року -10100,00 грн., жовтні 2010 року -10100,00 грн., а всього на суму 29290,00 грн. При перевірці виявлено, що до авансових звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, які подавалися ОСОБА_7 до бухгалтерії підприємства, № А-00001112 від 22.07.2010 року, № А-00001580 від 15.09.2010 року, № А-00001793 від 01.10.2010 року були долучені квитанції про проведення розрахунків з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_11 за борошно, а платником зазначалося ТзОВ «Тернопільхлібпром»через ОСОБА_6, а не ОСОБА_7 (т. 2, а. с. 13-20). Тобто фактично грошові кошти, надані під звіт ОСОБА_7 в загальній сумі 29290,00 грн. були використані для придбання борошна товариству, проте мали місце порушення норм з регулювання готівкового обігу та ведення касових операцій, що в акті перевірки від 09.07.2012 року описано як окреме порушення. В даному випадку ОСОБА_7 не отримувала від працедавця додаткового блага, як кваліфікував такі дії податковий орган, оскільки кошти були використанні для закупівлі сировини для виробництва хлібобулочних виробів, що є одним з основних видів діяльності товариства, тобто це є витрати позивача пов'язані з його господарською діяльністю.

Згідно з пунктом 1.6 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV (з змінами і доповненнями, чинного на момент вчинення правовідносин), (далі -Закон № 889-ІV), який є спеціальним з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб, загальний оподатковуваний дохід -будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі -оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Підпунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону передбачено, що до загального місячного оподатковуваного доходу включається сума доходу, отримана платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті) у вигляді доходів, перелік яких визначений у підпунктах «а»- «е». Додаткові блага -кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (пункт 1.1 статті 1 цього ж Закону).

У спірному випадку встановлено, що кошти ОСОБА_7 надавалися не для її особистих цілей, а як матеріально-відповідальній особі в межах її функціональних обов'язків для придбання сировини, необхідної для виробництва. Такі кошти використанні за призначенням, проте в даному випадку мало місце порушення касової дисципліни та норм готівкового обігу, що буде описано нижче. Представники відповідача фактів придбання борошна на суму 29290,00 грн. не заперечували та не спростували обґрунтування позивача, що така сировина використана товариством у власному виробництві, фактично це є витрати позивача, а не додаткове благо надане працівнику.

Податковий агент -юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (абзац перший пункту 1.15 Закон № 889-ІV). Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закон № 889-ІV).

Оскільки у спірному випадку не встановлено надання додаткового блага працедавцем працівнику ОСОБА_7, ТзОВ «Тернопільхлібпром»не виступало у таких правовідносинах податковим агентом, відтак, підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 4393,50 грн. не було. Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків та зборів, за порушення податкового законодавства за результатами перевірки ТзОВ «Тернопільхлібпром»до платника податків у зв'язку з донарахуванням грошового зобов'язання у розмірі 4393,50 грн. було застосовано штрафну санкцію на підставі пункту 123.1 статті 123 розділу II ПК України у розмірі 1098,38 грн. (т. 1, а. с. 183). Отже, з наведених вище підстав скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000231750 в частині неправомірно нарахованого грошового зобов'язання на суму 4393,50 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції -1098,38 грн., а всього -5491,88 грн.

Разом з тим, по даному податку встановлено ще одне порушення, а саме: не відображення заборгованості по заробітній платі та по податку з доходів фізичних осіб по працівниках підприємства у ІІІ, ІV кварталах 2010 року, І-ІV кварталах 2011 року, І кварталі 2012 року, а також не відображення доходів, виплачених контрагенту фізичній особі -підприємцю ОСОБА_11 у І кварталі 2011 року, ІІІ кварталі 2011 року, ІV кварталі 2011 року, І кварталі 2012 року.

Відповідно до пункту 51.1 статті 51 розділу II ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Згідно із пунктом 119.2 статті 119 розділу II ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

До 01.01.2011 року неподання, подання з порушенням встановлених строків тощо податковими агентами уточнюючого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку за формою № 1 ДФ, не визначалось як правопорушення.

При застосуванні вищенаведених штрафних санкцій суд враховує приписи частини другої статті 58 Конституції України у частині того, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Тобто, за порушення, вчинені у попередніх періодах, та виявлені після дати набрання чинності ПК України, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011 року.

Разом з тим, у даному випадку мали місце подання ТзОВ «Тернопільхлібпром»з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форми № 1 ДФ), як до 01.01.2011 року так і після 01.01.2011 року.

Позивачем було допущено порушення Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020, зокрема, у податкових розрахунках форми № 1 ДФ за І квартал 2011 року, ІІІ квартал 2011 року, ІV квартал 2011 року, І квартал 2012 року не були відображені по ознаці доходу «157»суми доходу, виплачені самозайнятій особі фізичній особі -ОСОБА_11 та не відображена заборгованість по заробітній платі та по податку з доходів фізичних осіб по працівниках підприємства у І-ІV кварталах 2011 року, І кварталі 2012 року.

Будь-яких доказів на спростування такого порушення ТзОВ «Тернопільхлібпром»суду не надано, а тому податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000231750 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 510,00 грн. є правомірним. При цьому, не зазначення норми закону (пункту 119.2 статті 119 ПК України), яка передбачає відповідальність за таке порушення, в податковому повідомленні-рішенні не може бути достатньою підставою для його скасування, оскільки факт порушення встановлений судом, описаний в акті перевірки від 09.07.2012 року та у його висновку.

По орендній платі за землю, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000262250.

Судом встановлено, що з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року ТОВ «Тернопільхлібпром»користувалося орендованими земельними ділянками на підставі таких договорів, укладених з Тернопільською міською радою та зареєстрованих за № 853 від 29.07.2003 року -земельна ділянка за адресою м. Тернопіль, вул. С. Будного, 3, загальною площею -20956,00 кв. м., № 4469 від 16.08.2011 року -земельна ділянка за адресою м. Тернопіль, вул. Тернопільська, загальною площею -60,0 кв. м., № 4470 від 16.08.2011 року -земельна ділянка за адресою м. Тернопіль, вул. Купчинського, загальною площею -25,00 кв. м., № 4471 від 16.08.2011 року -земельна ділянка за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, загальною площею -25,0 кв. м., № 4472 від 16.08.2011 року -земельна ділянка за адресою м. Тернопіль, вул. Лучаківського, загальною площею -18,0 кв. м., № 4473 від 16.08.2011 року -земельна ділянка за адресою м. Тернопіль, вул. Симоненка-Тарнавського, загальною площею -18,0 кв. м., № 4474 від 16.08.2011 року, земельна ділянка за адресою м. Тернопіль, вул. Карпенка, загальною площею -28,0 кв. м., № 4475 від 16.08.2011 року -земельна ділянка за адресою м. Тернопіль, вул. Бережанська, загальною площею - 18,0 кв. м., № 4476 від 16.08.2011 року -земельна ділянка за адресою м. Тернопіль, вул. Л.Українки, загальною площею -25,0 кв. м., № 4477 від 16.08.2011 року -земельна ділянка за адресою м. Тернопіль, вул. Текстильна, загальною площею -60,0 кв. м.; довідок про грошову оцінку земельної ділянки № 61 від 06.08.2010 року, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 1, загальною площею -45,53 кв. м., № 62 від 06.08.2010 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. С. Бандери, 19, загальною площею -24,88 кв. м., № 915 від 03.02.2012 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Перемоги, 4, загальною площею -122,86 кв. м., № 913 від 03.02.2012 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Лучаківського, 12а, загальною площею -34,87 кв. м. (т. 3, а. с. 141-193).

Перевіркою повноти визначення плати за землю ТзОВ «Тернопільхлібпром»за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року встановлено її заниження за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року в сумі 33155,87 грн. та завищення за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 13493,43 грн., за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року в сумі 356,88 грн., про що зазначено в акті перевірки від 09.07.2012 року.

Заниження грошового зобов'язання по платі за землю допущене через невиконання позивачем рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя», яким було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Тернополя. Дана нормативна грошова оцінка земель м. Тернополя з 01.06.2010 року використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (т. 3, а. с. 70-77).

Відповідно до пункту 8 даного рішення встановлено, що в 2010 році при розрахунках плати за земельні ділянки використовувати коефіцієнт 0,5, а в пунктах 9.1 та 9.2 зазначено: суб'єктам господарювання одержати до 01.06.2010 року в Управлінні Деркомзему у м. Тернополі витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та до 01.07.2010 року подати в податкову інспекцію уточнені розрахунки плати за землю з врахуванням матеріалів затвердженої оцінки землі.

Інформацію про прийняття вищевказаного рішення було опубліковано в газеті Тернопільської міської ради «Тернопіль вечірній»від 31.03.2010 року № 14/1541. Таке рішення є чинним та обов'язковим для виконання.

Судом встановлено, що ТзОВ «Тернопільхлібпром»на виконання рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя»отримало витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та 16.08.2011 року переуклало договори оренди землі з Тернопільською міською радою. Відповідно до довідок про нормативну грошову оцінку землі остання становить: по земельній ділянці, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. С. Будного, 3, 8414898,56 грн., витяг № 160/10/02 від 02.12.2010 року, по земельній ділянці, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Тернопільська, 46363,71 грн., витяг № 2965/10/02 від 16.08.2010 року, по земельній ділянці, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Купчинського, 22143,00 грн., витяг № 2969/10/02 від 16.08.2010 року, по земельній ділянці, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Бродівська, 19951,14 грн., витяг № 2973/10/02 від 16.08.2010 року, по земельній ділянці, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Лучаківського, 16564,01 грн., витяг №2971/10/02 від 16.08.2010 року, по земельній ділянці, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Симоненка-Тарнавського, 14939,25 грн., витяг №2975/10/02 від 16.08.2010 року, по земельній ділянці, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Карпенка, 25257,84 грн., витяг № 2954/10/02 від 16.08.2010 року, по земельній ділянці що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Бережанська, 18243,16 грн., витяг № 2955/10/02 від 16.08.2010 року, по земельній ділянці, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Л.Українки, 20130,00 грн., витяг № 2961/10/02 віл 16.08.2010 року, по земельній ділянці, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Текстильна, 59373,87 грн., витяг № 2966/10/02 від 16.08.2010 року.

ТзОВ «Тернопільхлібпром»орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі, визначеному з урахуванням нової нормативної грошової оцінки землі згідно з рішенням Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1, відобразило у поданій податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011 рік, проте уточненого розрахунку орендної плати за землю за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року станом на дату проведення перевірки не подало, чим порушило вимоги статті 14 Закону України «Про плату за землю»та Методичних рекомендацій щодо подання та заповнення податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, доведених листом ДПА України від 01.02.2006 року № 1833/7/15-0217, пункт 9.2 рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя»та підпункт «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-XIV оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю») (стаття 21 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-XII (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 2535-XII) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 13 Закону № 2535-XII передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (стаття 14 Закону № 2535-XII).

Згідно зі статтею 19 Закону № 2535-XII розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності). А статтею 23 цього ж Закону визначено, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 27 Закону № 2535-XII контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтями 13, 15 Закону України «Про оцінку земель»від 11.12.2003 року № 1378-IV передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-XII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків (стаття 14 даного Закону, стаття 9 ПК України).

З системного аналізу даних правових норм слід прийти до висновку, що хоч розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою плати на землю, справляння якої є сферою регулювання податкового законодавства. А тому сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і орендну плату за землю, залежить від розмірів, ставок податку, даних нормативної грошової оцінки земель, визначених уповноваженим державним органом. Принципові засади такого регулювання узгоджуються з положеннями статті 67Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку. Такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності. Відтак, незалежно від волевиявлення сторін договору оренди землі, у разі збільшення розміру орендної плати за землю у зв'язку зі зміною ставок податку, грошової оцінки землі тощо у платника податків виникає обов'язок сплачувати податок у новому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для збільшення розміру орендної плати було затвердження Тернопільською міською радою технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Тернополя згідно з рішенням від 30.03.2010 року № 5/33/1. Таке рішення у встановленому законом порядку не оскаржене, не скасоване, а тому підлягало застосуванню відповідними платниками плати за землю та орендної плати за землю. Позивач таке рішення виконує, застосовує нову нормативну грошову оцінку землі, проте не з 01.06.2010 року (як передбачено рішенням ради), а з 01.01.2011 року.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо подання та заповнення податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (лист ДПА України від 01.02.2006 № 1833/7/15-0217), форма податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та додаток 1 «Відомості із договору оренди землі»застосовуються платниками орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (суб'єктами господарювання) для подання відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки нової звітної податкової декларації (у разі виникнення обставин, що призвели до зміни податкового зобов'язання) -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, у якому виникли такі зміни.

ТзОВ «Тернопільхлібпром»уточнюючі розрахунки плати за землю за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року не подало, сплату податку у розмірі, визначеному на підставі нової нормативної грошової оцінки землі, за цей період не проводило.

Крім того, за умовами договорів оренди, укладених між Тернопільською міською радою та ТзОВ «Тернопільхлібпром», які наведено вище, розмір орендної плати, яка розрахована за новою нормативною грошовою оцінкою землі, вноситься орендарем саме з 01.06.2010 року.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, а також те, що рішення Тернопільської міської ради від 30.03.2010 року № 5/33/1 «Про грошову оцінку земель м. Тернополя»є чинним та підлягає до виконання, суд приходить до висновку про правомірність збільшення ТзОВ «Тернопільхлібпром»грошового зобов'язання по орендній платі за землю за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року на суму 33155,87 грн. У зв'язку з тим, що в період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року встановлено завищення позивачем грошового зобов'язання по орендній платі за землю на 13850,31 грн., то сума донарахувань складає 19305,56 грн. за основним платежем, 4826,39 грн. -застосована штрафна санкція, а всього 24131,95 грн. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000262250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю на 24131,95 грн., до задоволення не підлягають.

По платі за спеціальне використання води, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000252250.

Судом встановлено, ТзОВ «Тернопільхлібпром»є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Позивачем укладено договір про надання послуг на водопостачання та водовідведення з КП «Тернопільводоканал»№ 376 від 04.03.2010 року, встановлений ліміт водопостачання води становить 54978 м. куб/рік. Крім того, ТзОВ «Тернопільхлібпром»використовує воду з власної свердловини, яка розташована на території підприємства на підставі дозволу на спецводокористування № УКР-367 «А»/ТЕР від 03.06.2008 року, встановлений ліміт забору води -4160 м. куб.

Товариством було подано до Тернопільської ОДПІ за ІІІ квартал 2010 року розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, проте не відображено в ньому обсяги використаної води згідно з укладеним договором з КП «Тернопільводоканал»-242 м. куб. та з власної свердловини -4500 м. куб.

За ІV квартал 2010 року розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту не подавався, за даними перевірки обсяг використаної води згідно з укладеним договором з КП «Тернопільводоканал»склав 973 м. куб.

Такі дані про обсяги використаної води були встановлені податковим органом на підставі рахунків, які виставлялися КП «Тернопільводоканал»за період з липня 2010 року по грудень 2010 року (т. 3, а. с. 78-80), та відомостей Тернопільського обласного управління водних ресурсів, наданих листом № 552 від 14.06.2012 року з даними статистичної звітності за формою 2ТП (водгосп), яка подавалась ТзОВ «Тернопільхлібпром»за 2010 рік про використання води з міського водопроводу та з власної свердловини (т. 3, а. с. 51).

За результатами перевірки відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків та зборів, за порушення податкового законодавства за результатами перевірки ТзОВ «Тернопільхлібпром»донараховано збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 10527,82 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року -10095,88 грн., ІV квартал 2010 року -431,94 грн., та на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2631,95 грн. (т. 1, а. с. 187). Крім того, застосовано штрафну санкцію у розмірі 170,00 грн. на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України за неподання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту за ІV квартал 2010 року.

Відповідно до статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі -це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) -це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Водокористувачі зобов'язані, серед іншого: дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства (пункти 3, 7, 9, 11 статті 44 Водного кодексу України).

Стаття 48 Водного кодексу України передбачає, що спеціальне водокористування -це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (стаття 49 Водного кодексу України).

Наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року № 231/539/118/219 затверджена Інструкція про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 року за N 711/4004 (далі -Інструкція). Відповідно до пункту 1.2 розділу I даної Інструкції вона обов'язкова до виконання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики, і підприємствами водного транспорту.

Пунктом 2.1 розділу II Інструкції визначено, що платниками збору за спеціальне водокористування в частині використання води є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни -суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту

Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання (пункт 4.1 розділу ІV Інструкції).

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 розділу VI Інструкції водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики щоквартально наростаючим підсумком з початку року; збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється, виходячи з обсягів фактично використаної води (підземної, поверхневої, отриманої води, в установленому законодавством порядку, від інших водокористувачів) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів, нормативів збору та коефіцієнтів. У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання водних ресурсів збір за спеціальне використання водних ресурсів обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі, виходячи з обсягів використаної води понад ліміт, нормативів збору та коефіцієнтів (пункт 6.5 розділу VI Інструкції).

Відповідно до розділу VII Інструкції платники складають та подають до органів державної податкової служби податкові розрахунки зборів за спеціальне водокористування в частині використання води за формами, встановленими Державною податковою адміністрацією України.

Пунктом 120.1 статті 120 ПК України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення законодавства, суд приходить до переконання, що ТзОВ «Тернопільхлібпром»допущено заниження податкового зобов'язання по платі за спеціальне використання води, та не подано за ІV квартал 2010 року розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000252250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по збору за спеціальне використання води на 13329,77 грн., у тому числі за основним платежем -10527,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -2801,95 грн. прийнято правомірно, в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Плата за користування надрами, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000242250.

Судом встановлено, що в користуванні ТзОВ «Тернопільхлібпром»знаходиться артезіанська свердловина, товариство має дозвіл на спеціальне водовикористання № УКР-367 «А»/ТЕР від 03.06.2008 року (т. 3, а. с. 65-67).

Позивачем не було подано до Тернопільської ОДПІ податковий розрахунок за користування надрами за І квартал 2011 року. В подальшому такі податкові розрахунки подалась своєчасно.

Відповідно до підпункту 263.1.1 пункту 263.1 статті 263 ПК України платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами.

Підпунктом 263.11.1 пункту 263.11 статті 263 ПК України передбачено, що платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових розрахунків за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин органу державної податкової служби: за місцезнаходженням у межах території України ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини; за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Податковий розрахунок подається платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав дозвіл на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта (підпункт 263.11.3 пункту 263.11 статті 263).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків та зборів, за порушення податкового законодавства за результатами перевірки ТзОВ «Тернопільхлібпром»відповідачем застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 170,00 грн. на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України за неподання розрахунок збору за користування надрами за І квартал 2011 року.

На думку суду, застосування штрафної санкції за дане порушення у такому розмірі є неправомірним, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Згідно із підпункт 263.11.3 пункту 263.11 статті 263 цього ж Кодексу звітним (податковим) періодом є календарний квартал. Відповідний дозвіл на користування надрами позивач отримав 03.06.2008 року зі строком дії до 01.07.2013 року (т.3, а. с. 65-67).

Згідно із пунктом 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Чинний ПК України не дає визначення поняття «порушення податкового законодавства», проте пункт 109.1 статті 109 ПК України містить визначення поняття «податкове правопорушення», під яким слід розуміти протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Системний аналіз наведених норм ПК України дає підстави суду прийти до висновку, що неподання податкової звітності слід розуміти як порушення податкового законодавства в контексті положень пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України, а відтак за неподання податкової звітності в період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року до платника податків може бути застосована штрафна санкція в розмірі не більше 1 гривні за таке порушення, і в цьому випадку виключається відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України.

Таким чином, на думку суду, до позивача за неподання податкового розрахунку за користування надрами за І квартал 2011 року, що мало місце в період з 01.01.2011 року до 30.06.2011 року, на підставі пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України можливе застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн., а тому притягнення позивача до відповідальності згідно із пунктом 120.1 статті 120 ПК України та застосування до ТзОВ «Тернопільхлібпром»штрафних (фінансових) санкцій на суму 170,00 грн. є неправомірним. Податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року підлягає скасуванню частково в частині застосованої штрафної санкції на суму 169,00 грн.

Порушення норм з регулювання обігу готівки, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000122230.

Судом встановлено, що перевіркою з питань дотримання готівкового обігу було виявлено порушення ТзОВ «Тернопільхлібпром»пунктів 2.11 глави 2, пункту 7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (далі -Положення № 637).

Так, для придбання сировини (борошна) матеріально-відповідальній особі ОСОБА_7 були видані під звіт кошти в липні 2010 року на суму 9090,00 грн., вересні 2010 року -10100,00 грн., жовтні 2010 року -10100,00 грн., а всього 29290,00 грн. В акті перевірки від 09.07.2012 року зазначено, що до авансових звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, які подавалися ОСОБА_7, були долучені квитанції про проведення розрахунків з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_11 за борошно, а платником зазначалося ТзОВ «Тернопільхлібпром»через ОСОБА_6 Такі факти підтверджені долученими позивачем копіями авансових звітів за 22.07.2010 року № А-00001112, від 15.09.2010 року № А-00001580, від 01.10.2010 року № А-00001793 та банківськими квитанціями від 22.07.2010 року, 15.09.2010 року, № 01.10.2010 року (т. 2, а. с. 13-20). Тобто товариством проведено погашення авансових звітів, поданих до бухгалтерії підзвітною особою ОСОБА_7, без наявності достовірних підтвердних документів, які б підтверджували сплату готівкових коштів за придбану сировину саме особою, якій ці кошти видавалися.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначений у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320.

Пунктом 2.11 даного Положення передбачено видачу готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі -під звіт); видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Глава 7 Положення № 637 передбачає порядок контролю за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою. Так, згідно з пунктом 7.39 даної глави під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо.

Відповідно до пункту 7.41 глави 7 Положення № 637 під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо) (пункт 7.47 глави 7 Положення № 637).

Під час перевірки підприємства (підприємця) аналізуються записи в касовій книзі, книзі обліку придбаних товарів (виконаних робіт, наданих послуг), дані касових ордерів, звітів підзвітних осіб та інших підтвердних документів. Порушення встановлених обмежень на здійснення готівкових розрахунків виявляються шляхом порівняння фактичних витрат готівки платників готівкових коштів за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) за конкретним розрахунком, що підтверджено відповідними обґрунтувальними документами, з чинними обмеженнями (пункт 7.48 глави 7 Положення № 637).

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Згідно із статтею 3 цього ж Указу Президента України контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками -Національний банк України.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про правомірність застосування податковим органом до ТзОВ «Тернопільхлібпром»фінансових санкцій у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 згідно з податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2012 року № 0000122230 у розмірі 29290,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що порушення у вигляді проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, були допущені позивачем у період з липня 2010 року по жовтень 2010 року, тому при вирішенні питання про застосування строків, передбачених статтею 250 ГК України, при визначенні відповідальності ТзОВ «Тернопільхлібпром»суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 238 ГК України від 16.01.2003 року (з наступними змінами та доповненнями) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Згідно із частиною першою статті 241 ГК України грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГК України передбачено, що одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф, який застосовується до суб'єкта господарювання за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

З цього слідує, що штраф, який застосовується до суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року №436/95, є адміністративно-господарським штрафом в розумінні положень ГК України.

Відповідно до частини першої статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»від 02.12.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011 року, статтю 250 ГК України було доповнено частиною другою такого змісту: «Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи».

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм законодавства щодо регулювання обігу готівки, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платника податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Суд враховує, що зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами. Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

В даному випадку стаття 250 ГК України в редакції, що діяла з 01.01.2011 року, не змінювала сам склад правопорушення, а лише скасовувала обмеження в строках її застосування на штрафні санкції, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. При цьому, станом на 01.01.2011 року річний строк для застосування штрафних санкцій по правопорушеннях, які вчинені у даному випадку 22.07.2010 року, 15.09.2010 року, 01.10.2010 року не закінчився, а відтак, з 01.01.2011 року за такі правопорушення відповідальність наставала без обмеження строку застосування адміністративно-господарських санкцій. Наведене спростовує обґрунтування позивача щодо пропуску строку для застосування адміністративного-господарських санкцій, передбаченого статтею 250 ГК України.

Також не бере до уваги суд подані представником позивача касові документи (прибуткові касові ордери, видаткові касові ордери, звіти про використання коштів наданих під звіт від ОСОБА_6), з яких вбачається повернення підзвітних коштів ОСОБА_7 та видачу їх ОСОБА_6 (т. 3, а. с. 200-208), з огляду на таке.

Пункт 85.2 статті 85 ПК України передбачає обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З пояснень представника відповідача Роя В.М., який здійснював перевірку з питання дотримання норм готівкового обігу та касової дисципліни, вбачається, що такі документи були відсутні під час проведення перевірки та їх відомості не відповідають даним журналу-ордеру по рахунку 37.2.1 «Розрахунки з підзвітними особами»ТзОВ «Тернопільхлібпром»за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, наданому під час перевірки (т. 4, а. с. 3-23). Крім того, з оглянутих звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, які складені ОСОБА_6, вбачається, що вони містять суперечності. Так, авансовий звіт за № А-0000 від 22.07.2010 року містить розписку про прийняття на перевірку від ОСОБА_6 авансового звіту № А-00001112 від 22.07.2010 року (т. 3, а. с. 200), тоді як звіт під таким номером (№ А-00001112 від 22.07.2010 року) -це звіт ОСОБА_7 (т. 2, а. с. 13), така ж невідповідність записів встановлена і в інших звітах.

Відтак, Тернопільською ОДПІ доведено наявність порушення норм з регулювання обігу готівки, податкове повідомлення-рішення від 31.07.2012 року № 0000122230 прийняте правомірно, а тому з наведених вище підстав позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач Тернопільська ОДПІ довела правомірність таких оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.07.2012 року: № 0000252250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по збору за спеціальне використання води на 13329,77 грн., № 0000262250, яким збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю на 24131,95 грн., № 0000122230, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 29290,00 грн., № 0000231750 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн., № 0000242250 в частині застосування штрафної санкції у розмірі 1,00 грн. Позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають, в іншій частині -адміністративний позов є підставним, податкові повідомлення рішення від 31.07.2012 року № 0000622210, № 0000632210, № 0000642210 підлягають скасуванню повністю, а № 0000231750 -в частині грошових зобов'язань на суму 5491,88 грн., № 0000242250 -в частині грошових зобов'язань на суму 169,00 грн.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та зазначених вище положень чинного законодавства, позовні вимоги підлягають до задоволення частково. Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 31 липня 2012 року № 0000622210.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 31 липня 2012 року № 0000632210.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 31 липня 2012 року № 0000642210.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 31 липня 2012 року № 0000231750 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 5491 гривня 88 копійок, у тому числі за основним платежем -4393 гривні 50 копійок, за штрафними (фінансовим) санкціями -1098 гривень 38 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 31 липня 2012 року № 0000242250 в частині збільшення грошового зобов'язання по платі за користування надрами на суму 169 гривень 00 копійок, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями -169 гривень 00 копійок.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 5 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.