Постанова № 27786225, 10.10.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3326/12

"10" жовтня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Чепенюк О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі (далі -УПФУ в Борщівському районі, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1732,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 року) підприємцем не проводилась сплата у визначеному законом розмірі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня 2010 року по грудень 2010 року. У зв'язку з цим за відповідачем рахується заборгованість перед УПФУ в Борщівському районі зі сплати страхових внесків у розмірі 1732,80 грн., яку позивач просить стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте позивач подав до суду письмове клопотання від 09.10.2012 року № 2458/04 про розгляд справи за відсутності його представника (а. с. 10).

Відповідач у судове засідання не прибув, при цьому ухвала про відкриття провадження в даній адміністративній справі, яка надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, не була вручена адресату з незалежних від суду причин (а. с. 5), а тому в розумінні статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) слід вважати, що така ухвала вручена належним чином, сторона повідомлена про дату час та місце судового розгляду. Відповідач причини неприбуття до суду не повідомив, заперечень проти позову не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа -підприємець, перебуває на обліку в УПФУ в Борщівському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно з повідомленням позивача про взяття на облік фізичної особи -підприємця (а. с. 4).

Відповідач протягом періоду з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року застосовував особливий спосіб оподаткування шляхом придбання торгового патенту та сплати фіксованого податку у розмірі 100,00 грн. щомісяця, що підтверджується довідкою Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 03.10.2012 року № 3657/17 (а. с. 12).

Відповідно до повідомлення-розрахунку УПФУ в Борщівському район відповідачу, з урахуванням сум зарахованої частини податку (єдиного або фіксованого) та сплачених страхових внесків за 2010 рік, необхідно було проводити доплату до мінімального страхового внеску у таких розмірах: за період з липня 2010 року по вересень 2010 року по 284,82 грн. за кожен місяць, з жовтня 2010 року по листопад 2010 року по 291,12 грн. за кожен місяць, в грудні 2010 року -296,10 грн., що становить загальну суму 1732,80 грн. (а. с. 3). За підприємцем станом на 21.09.2012 року рахується заборгованість перед УПФУ в Борщівському районі зі сплати страхових внесків у розмірі 1732,80 грн.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі в редакції Закону, чинного до 01.01.2011 року) (далі -Закон № 1058-IV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону. Частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Таким чином, відповідач одночасно є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і страхувальником.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 даного Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною шостою статті 20 цього ж Закону визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.

Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції Закону України від 08.07.2010 року № 2461-VI, чинного з 17.07.2010 року) до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Мінімальний страховий внесок -сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (стаття 1 Закону № 1058-IV).

Розмір мінімальної заробітної плати згідно зі статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року, № 2154-VI становив: з 01 липня 2010 року -888,00 грн., з 01 жовтня 2010 року -907,00 грн., з 1 грудня 2010 року -922,00 грн.

Абзацом шостим пункту 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, передбачено, що розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3-2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, на 33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для однієї фізичної особи -підприємця, який обрав особливий спосіб оподаткування шляхом придбання торгового патенту та сплати фіксованого податку, становив у липні-вересні 2010 року -294,82 грн. щомісячно (888,00 грн. х 33,2 % = 294,82 грн.), у жовтні-листопаді 2010 року -301,12 грн. щомісячно (907,00 грн. х 33,2 % = 301,12 грн.), у грудні 2010 року -306,10 грн. (922,00 грн. х 33,2 % = 306,10 грн.).

Згідно з положеннями пункту 1 статті 14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26.12.1992 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі -фіксований податок) шляхом придбання патенту. Фіксований податок сплачується громадянином -платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання. Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 129/98-ВР від 13.02.1998 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

Оскільки підприємець протягом липня-грудня 2010 року сплачував фіксований податок у розмірі 100,00 грн. (а. с. 12), з якого щомісяця було перераховано до Пенсійного фонду України страхові внески по 10,00 грн. (10 % від фіксованого податку), то відповідачу необхідно було доплатити до мінімального страхового внеску за період з липня 2010 року по вересень 2010 року по 284,82 грн. (294,82 грн. -10,00 грн. = 284,82 грн.) за кожен місяць, з жовтня 2010 року по листопад 2010 року по 291,12 грн. (301,12 грн. -10,00 грн. = 291,12 грн.) за кожен місяць, за грудень 2010 року -296,10 грн. (306,10 грн. -10,00 грн. = 296,10 грн.), а всього за період з липня 2010 року по грудень 2010 року -1732,80 грн. Відповідач сплату страхових внесків у визначеному законом розмірі не проводив.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, тобто запроваджено інший порядок загальнообов'язкового державного соціального страхування, в тому числі пенсійного.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу наведених правових актів слід прийти до висновку, що до правовідносин щодо погашення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 01.01.2011 року, як в даному випадку, застосовуються положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції, чинній до 01.01.2011 року, а за органами Пенсійного фонду України зберігається право звернення до суду з позовними вимогами про її стягнення.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, а позивач в межах повноважень, обґрунтовано звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості, тому, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1732 (одна тисяча сімсот тридцять два) гривні 80 (вісімдесят) копійок на користь управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі на р/р № 25602336101662 в ТВБВ № 10019/036 філія Тернопільське обласне управління ВАТ «Ощадний банк України», МФО 338545, код 21156551.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.