Постанова № 27786071, 10.10.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3320/12

"10" жовтня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Чепенюк О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі (далі -УПФУ в Борщівському районі, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 613,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 року) підприємцем не проводилась сплата у визначеному законом розмірі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року. У зв'язку з цим за відповідачем рахується заборгованість перед УПФУ в Борщівському районі зі сплати страхових внесків у розмірі 613,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції Закону, що діяла до 01.01.2011 року), Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», норми розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727/98.

УПФУ в Борщівському районі просить стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 613,80 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте позивач подав до суду письмове клопотання від 09.10.2012 року № 2459/04 про розгляд справи за відсутності його представника (а. с. 17).

Відповідач подала до суду письмові заперечення проти адміністративного позову від 02.10.2012 року (а. с. 5-11), позов не визнала з таких підстав:

- Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV не передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду для стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, положення статті 106 даного Закону, які передбачали право на звернення до суду з вимогами про стягнення недоїмки, втратили чинність з 01.01.2011 року,

- у позивача не було підстав брати на облік відповідача платником страхових внесків, вважає, що в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV, Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»вона не є страхувальником та не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,

- розмір страхових внесків не був встановлений чинним законодавством, а УПФУ в Борщівському районі не має підстав нараховувати та стягувати заборгованість зі сплати страхових внесків.

Відповідач просить в позові відмовити та одночасно заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно із частиною шостою статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потребу заслухати свідка.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа -підприємець, перебуває на обліку в УПФУ в Борщівському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно з повідомленням позивача про взяття на облік фізичної особи -підприємця (а. с. 4).

Відповідач протягом періоду з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та сплачувала єдиний податок в сумі 200,00 грн. щомісяця, що підтверджується довідкою Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 03.10.2012 року № 13635/17 (а. с. 19).

Відповідно до повідомлення-розрахунку УПФУ в Борщівському районі відповідачу, з урахуванням сум зарахованої частини податку (єдиного або фіксованого) та сплачених страхових внесків за 2010 рік, необхідно було проводити доплату до мінімального страхового внеску за період з жовтня 2010 року по листопад 2010 року у розмірі по 217,12 грн. за кожен місяць, за грудень 2010 року -179,56 грн., що становить загальну суму 613,80 грн. (а. с. 3). Підприємець страхові внески не сплачувала. Станом на 21.09.2012 року за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість перед УПФУ в Борщівському районі зі сплати страхових внесків у розмірі 613,80 грн.

Згідно з пунктом 3 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі в редакції Закону, чинного до 01.01.2011 року) (далі -Закон № 1058-IV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Таким чином, відповідач одночасно є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і страхувальником.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 даного Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною шостою статті 20 цього ж Закону визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал.

Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції Закону України від 08.07.2010 року № 2461-VI, чинного з 17.07.2010 року) до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Мінімальний страховий внесок -сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (стаття 1 Закону № 1058-IV).

Розмір мінімальної заробітної плати згідно зі статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року, № 2154-VI становив: з 1 липня 2010 року -888,00 грн., з 1 жовтня 2010 року -907,00 грн., з 1 грудня 2010 року -922,00 грн.

Абзацом шостим пункту 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, передбачено, що розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3-2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, на 33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для однієї фізичної особи -підприємця, який обрав особливий спосіб оподаткування шляхом сплати єдиного податку, у липні-вересні 2010 року становив 294,82 грн. щомісячно (888,00 грн. х 33,2 % = 294,82 грн.), у жовтні-листопаді 2010 року -301,12 грн. щомісячно (907,00 грн. х 33,2 % = 301,12 грн.), у грудні 2010 року -306,10 грн. (922,00 грн. х 33,2 % = 306,10 грн.).

Стаття 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727/98 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачала, що суб'єкти підприємницької діяльності -фізичні особи сплачують щомісяця єдиний податок, ставка якого встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у розмірі 42 відсотка до Пенсійного фонду України.

Як встановлено судом, підприємець протягом жовтня-грудня 2010 року сплачувала єдиний податок, з якого територіальними органами Державної казначейської служби України було перераховано до Пенсійного фонду України страхові внески протягом жовтня-листопада 2010 року по 84,00 грн. (42 % від ставки єдиного податку) щомісяця, а в грудні -126,54 грн. (а. с. 3). Таким чином, враховуючи розмір мінімального страхового внеску для однієї фізичної особи -підприємця, який обрав особливий спосіб оподаткування шляхом сплати єдиного податку, відповідачу необхідно було доплатити до мінімального страхового внеску по 217,12 грн. (301,12 грн. -84,00 грн. = 217,12 грн.) за кожен місяць за період з жовтня 2010 року по листопад 2010 року та 179,56 грн. (306,10 грн. -126,54 грн. = 243,10 грн.) за грудень 2010 року, а всього 613,80 грн. Відповідач сплату страхових внесків у визначеному законом розмірі не проводила, заборгованість складає 613,80 грн.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, тобто запроваджено інший порядок загальнообов'язкового державного соціального страхування, в тому числі пенсійного.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу наведених правових актів слід прийти до висновку, що до правовідносин щодо погашення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 01.01.2011 року, як в даному випадку, застосовуються положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції, чинній до 01.01.2011 року, а за органами Пенсійного фонду України зберігається право звернення до суду з позовними вимогами про її стягнення.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною першою статті 69, частиною першою статті 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Таким чином, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, надавши оцінку письмовим доказам, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, а також враховуючи те, що відповідач не спростувала доводи адміністративного позову, не надала доказів про сплату страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, а позивач в межах повноважень, обґрунтовано звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

При цьому заперечення фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 спростовуються встановленими обставинами справи на наведеними вище положеннями чинного законодавства.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 613 (шістсот тринадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок на користь управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі на р/р № 25602336101662 в ТВБВ № 10019/036 філія Тернопільське обласне управління ВАТ «Ощадний банк України», МФО 338545, код 21156551.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.