Постанова № 27785918, 06.08.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2859/12

"06" серпня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Чепенюк О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 11625,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2011 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». За даними перевірки, проведеної Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача становить 15 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році для відповідача склав одну особу. Проте такий норматив не виконаний, що є підставою для сплати підприємцем адміністративно-господарських санкцій згідно із статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»у розмірі середньорічної заробітної плати, яка складає 11402,00 грн. Відповідачем самостійно до 15.04.2012 року не сплачено адміністративно-господарські санкції, а тому за порушення строків їх сплати позивачем нараховано пеню, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, в сумі 223,44 грн. Позивач просить стягнути з відповідача в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 11402,00 грн. та пеню у розмірі 223,44 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте представник Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подав до суду письмову заяву від 06.08.2012 року про розгляд справи за його відсутності (а. с. 13).

Відповідач у судове засідання не прибув, при цьому повістка, яка надіслана йому рекомендованою кореспонденцією за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а. с. 14), не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин (а. с. 9), а тому відповідач у розумінні статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, причини неприбуття до суду не повідомив, заперечень проти позову не подав.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, судовий розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа -підприємець ОСОБА_1, правовий статус якого підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 06.08.2012 року (а. с. 15), у встановленому законом порядку зареєстрований у Тернопільському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як фізична особа, що використовує найману працю, в якої за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб.

21.02.2012 року відповідачем подано до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (а. с. 16).

24.05.2012 року Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів проведено перевірку виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, про що складено акт № 101 від 24.05.2012 року (а. с. 8). Перевіркою встановлено, що за даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік та фактично середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік у відповідача становила 15 осіб, кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить одну особу. У 2011 році інваліди у підприємця не працювали. Середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2011 році склала 11402,00 грн., сума адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році становить 11402,00 грн., станом на 24.05.2012 року санкція відповідачем не сплачена.

Будь-які відомості щодо створення відповідачем робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування центру зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування інваліда (форма № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій») відсутні.

Відповідно до розрахунку заборгованості фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів сума адміністративно-господарських санкцій становить 11402,00 грн., за період з 18.04.2012 року по 24.07.2012 року за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано пеню, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, у розмірі 223,44 грн. (а. с. 5).

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року, № 875-XII з змінами і доповненнями (далі -Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»»від 31.01.2007 року № 70 (далі -постанова КМ України № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Частина четверта статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року, № 803-XII передбачає, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Форма звітності та інструкції щодо їх заповнення, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814. Відповідно до загальних положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

З аналізу наведених положень нормативно-правових актів слід прийти до висновку, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати щомісяця державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов'язує підприємства, підприємців надавати державній службі зайнятості щомісяця відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування інвалідів, для організації працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з обставин справи, відповідач у 2011 році за нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен був створити одне робоче місце для інваліда, повідомити Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про наявність такого вакантного місця для працевлаштування інваліда та працевлаштувати інваліда. У фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 протягом 2011 року інваліди не працювали, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда чи інформування місцевого центру зайнятості за формою звіту № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто останній не виконав покладений на нього чинним законодавством обов'язок по створенню одного робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, що позбавило можливості відповідні органи прийняти міри по направленню для працевлаштування інвалідів до підприємця.

Разом з тим, судом встановлено, що у відповідача протягом 2011 року працювало 15 осіб, а тому відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 слід було сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньої річної заробітної плати, тобто 5701,00 грн. (11402,00 грн. : 2 = 5701,00 грн.), а не у розмірі середньої річної заробітної плати 11402,00 грн. як визначив позивач. Відтак, розмір пені за несвоєчасну сплату таких санкцій також підлягає перерахунку і становить 111,74 грн. (5701,00 грн. х 0,02 відсотка х 98 днів = 111,74 грн.).

Суд враховує, що застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом № 875-XII, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю в розумінні статті 216 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року, № 436-IV з змінами і доповненнями (далі -ГК України).

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Підставою для застосування відповідальності учасника господарських відносин відповідно до статті 218 ГК України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріалами справи підтверджено, що в даному випадку відповідач не вжив жодних заходів, передбачених Законом № 875-ХІІ, для працевлаштування інвалідів, тобто має місце склад правопорушення, відтак, суб'єкт господарювання повинен нести відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону № 875-XII у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату адміністративно-господарських санкцій та пені, а позивач в межах повноважень, обґрунтовано звернувся до суду про стягнення з відповідача несплачених у добровільному порядку санкцій, проте не правильно визначив їх розмір, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення адміністративно-господарські санкції у розмірі 5701,00 грн. та пені 111,74 грн., а всього 5812,74 грн.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 5701 (п'ять тисяч сімсот одна) грн. 00 коп. та пеню у розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 74 коп., а всього 5812 (п'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 74 коп. на р/р № 31211230700002, ГУДКС України в Тернопільській обл., МФО 838012, код одержувача 37977726.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.