Постанова № 27785689, 29.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 р. № 2а-8708/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача - Цукорник С.Г.,

від відповідача -Тістечко Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Підприємство «ПМС»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «ПМС»звернулося в суд з позовом до ДПІ у Жовківському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2012 року за №0000672300 та за №0000682300.

Позивач в позовній заяві стверджує, що податковий орган не вправі до набрання законної сили рішенням суду приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Також, продовжується в позовній заяві, для перевірки підприємством було надано усі первинні документи, які підтверджують фінансові-господарські відносини підприємства із ТзОВ «Рондобуд», ПП «Авторесурс-Сервіс»та ПП «Егеста», а факт неподання зазначеними контрагентами позивача податкової звітності до органів державної податкової служби може вказувати лише про несплату податків і жодним чином не про недійсність господарського зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позов зазначає, що в ході проведення дослідження фінансово-господарської діяльності позивача встановлено відсутність одержання товарів від його контрагентів, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Підприємство «ПМС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, ДПІ у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби складено акт від 12.06.2012 року за №220/22-00/13833233 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2012 року:

- за №0000682300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1411170 грн. 25 коп., в тому числі, за основним платежем - 1206882 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -204288 грн. 25 коп.;

- за №0000672300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2281392 грн. 75 коп., в тому числі, за основним платежем - 1951485 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -329907 грн. 75 коп.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено порушення вимог:

- підп.7.4.1, підп.7.4.4, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 1210572 грн. 00 коп.;

- п.5.1, підп.5.2.1, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 1951485 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість та податку на прибуток господарські операції з ТзОВ «Рондобуд», ПП «Егеста»та ПП «Авторесурс Сервіс».

Між ТзОВ «Підприємство «ПМС»(покупець) та ПП «Авторесурс-Сервіс»(продавець) 31.01.2011 року було укладено договір поставки за №1 згідно з умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар згідно погодженого асортименту, в кількості та за ціною згідно накладних, а покупець -прийняти товар і оплатити його в термін, визначений даним договором.

Між ТзОВ «Підприємство «ПМС»(покупець) та ПП «Егеста»(продавець) 28.01.2011 року було укладено договір поставки за №3-01 згідно з умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар згідно погодженого асортименту, в кількості та за ціною згідно накладних, а покупець -прийняти товар і оплатити його в термін, визначений даним договором.

Між ТзОВ «Підприємство «ПМС»(покупець) та ТзОВ «Рондобуд»(продавець) 02.08.2010 року було укладено договір поставки за №5 згідно з умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар згідно погодженого асортименту, в кількості та за ціною згідно накладних, а покупець -прийняти товар і оплатити його в термін, визначений даним договором.

Вищенаведені господарські операції були відображені в податковому та бухгалтерському обліках платника податків.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п.138.2 даної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з вимог п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна, як передбачено п.201 цієї ж статті, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Аналогічні положення щодо порядку формування податкового кредиту містяться закріплені у ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

В акті перевірки орган державної податкової служби посилався на обставини, викладені:

- в акті ДПІ у Печерському районі м.Києва «Про проведення невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «Рондобуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період липень 2010 року-січень 2011 року»від 04.03.2011 року за №1603/23-4/36844639 згідно якого під час перевірки не встановлено факту передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання наслідків. Також, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.;

- в акті Алчевської ОДПІ «Про проведення невиїзної позапланової перевірки ПП «Егеста»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.2010 року по 30.09.2011 року»від 14.11.2011 року за №1815/236-37156841 з якого вбачається, що під час перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- в акті ДПІ у Франківському районі м.Львова «Про проведення невиїзної позапланової перевірки ПП «Авторесурс Сервіс»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації за лютий 2011 року»від 14.04.2011 року за №602/23-2/3703617 та акт «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Авторесурс Сервіс»з питань дотримання вимог податкового, салютного та іншого законодавства за період з 16.03.2010 року по 30.09.2011 року»від 14.02.2012 року за №134/23-2/37030617 згідно яких для здійснення господарської діяльності підприємство не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів.

В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Зокрема, в матеріалах справи наявні договори поставки, додаткові угоди та додатки до договорів поставки, генеральні довіреності видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки.

При цьому, як вбачається з п.4 договорів поставки, поставка товару організовується продавцем за власний рахунок. Місце поставки товару -склад покупця.

В спростування тверджень органу державної податкової служби про не підтвердження фактичного транспортування товарно-матеріальних цінностей (шпали дерев'яні) представник позивача зазначає, що на виконання вищенаведених договорів поставка товару організовувалась його продавцями. При цьому, обов'язок збереження документів в підтвердження транспортування згаданого товару на позивача законодавством не передбачений.

В матеріалах справи наявні угоди за №ПШ/П/09-12 від 28.12.2009 року та за №ПШ/П/11-02 від 04.01.2011 року, укладені між ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод»(виконавець) та ТзОВ «Підприємство «ПМС»(замовник), згідно з яких виконавець зобов'язується поставлену замовником лісопродукцію прийняти, вивантажити, відсортувати і просочити антисептиком згідно ГОСТ 20022.5-93 та завантажити її в транспорт замовника пропорційно до суми проведеного розрахунку згідно його листа.

Також, згідно з умов договору про надання послуг від 28.01.2011 року, укладеного між ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України в особі відокремленого структурного підрозділу «Новомосковський шпалопросочувальний завод»(виконавець) та ТзОВ «Підприємство «ПМС»(замовник), виконавець зобов'язується прийняти від замовника певну лісопродукцію і провести вивантаження, сортування (за вимогою замовника) окороку (в разі потреби) та обрізання довгих шпал (в разі потреби), а замовник зобов'язується сплатити відповідну суму на умовах даного договору.

Виконання вищенаведених угод підтверджується відповідними актами здавання-приймання просочення та схемою навантаження непросочених шпал для залізниць широкої колії при постачанні автотранспортом на НШПЗ для просочення.

Судом встановлено, що отриманий від вищезгаданих контрагентів товар був в подальшому реалізований АТЗТ «Харківська Агропромислова спілка», ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», ТзОВ «Крот»ЧБ ХАЕС, МНРВАП «Авіакон проект», що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, субпідрядними договорами, додатковими угодами до них, специфікаціями, банківськими виписками, видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі продукції, довіреностями, актами звірки взаєморозрахунків, тощо.

На фактичність виконання господарських договорів вказує й те, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість та витягом з сайту Державної податкової служби України.

Таким чином, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Окрім того, в матеріалах справи наявна постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року, якою змінено постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року у справі №2а-11265/11/1270 - виключено абзац п'ятий резолютивної частини постанови, що стосувався зобов'язання привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника податків ПП «Егеста»з даними, наведеними ним у податковій декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року. Даною постановою визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Егеста»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року за результатами якої складено акт від 14.11.2011 року за №1815/236-37156841.

Вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Рондобуд», ПП «Егеста»та ПП «Авторесурс Сервіс».

За таких обставин, надані відповідачем докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються вищевикладеним та є непрямими.

Щодо податку на додану вартість, то додатково слід зазначити, не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В той же час, платником податків на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Суд звертає увагу й на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснии».

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

За таких обставин, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Окрім того, слід зазначити, що у відповідності до п.86.9 ст.86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як вбачається з наказу начальника ДПІ у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби від 17.05.2012 року за №102 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Підприємство «ПМС»перевірку призначено, зокрема, на підставі підп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

В матеріалах справи також наявна постанова слідчого відділу податкової міліції від 25.01.2012 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки позивача.

З врахуванням того, що перевірка платника податків проводилась на підставі підп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, та положень п.86.9 ст.89 ПК України, статус акта перевірки від 12.06.2012 року за №220/22-00/13833233 та викладені в ньому висновки органу державної податкової служби, визначаються кримінально-процесуальним законом, а тому податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не повинні були прийматись до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Також, суд, з врахуванням положень ст.162 КАС України, вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваних актів індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, податкові повідомлення-рішення від 02.07.2012 року за №0000672300 та за №00006823003.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «ПМС»(код ЄДРПОУ 13833233), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Жовква, вул.Воїнів УПА, 24/37, 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 листопада 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк