Постанова № 27785438, 06.11.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-2823/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання - Дегтярьов Д.В.,

за участі представників:

позивача - Кривоносов Є.М.,

відповідача - Злакоман І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови №85 від 16.07.2012 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариства «Укрнафта»(по тексту позивач) в особі представника Карташова Вячеслава Вадимовича звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області (по тексту відповідач), в якому просить суду визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №85 від 16 липня 2012 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у вигляді штрафу в розмірі 843 555, 00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами відповідача в період з 30.05.12 по 08.06.12 року проведено планову перевірку автозаправної станції №10/012 ПАТ «Укрнафта»(код -00135390), за результатами якої складено акт №109 від 30.05.12 року. За результатами перевірки та внаслідок відбору зразків нафтопродуктів, 18.06.12 року позивачем було отримано приписи №31 та №32 від 15.06.12 року щодо заборони та вилучення з реалізації продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів.

05.07.12 року відповідачем складено акт позапланової перевірки №139 щодо перевірки виконання позивачем приписів №31, №32 від 15.06.12 року.

24.07.12 року позивач отримав постанову №85 від 16.07.12 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 843 555,00 грн. за реалізацію нафтопродуктів (бензину А-80 та А-95), заборонених для реалізації на підставі приписів №31, №32 від 15.06.12 року (п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Позивач не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної постанови зазначив, що за наслідками перевірки, результати якої оформлені актом №139 від 05.07.12 року відповідачем вже прийнято постанову №84 від 16.07.12 року за порушення вимог ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою до позивача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу за реалізацію нафтопродуктів, які не відповідають вимогам нормативних документів.

Тобто, на думку позивача, він фактично двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України. Більш того, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №1170/2а-2135/12 приписи №31, №32 від 15.06.12 року визнано протиправними та скасовано з моменту їх прийняття, що на думку позивач також унеможливлює застосування до нього будь-яких адміністративно-господарських санкцій за їх невиконання.

Також позивач, з посиланням на ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зазначив, що ним було проведено експертизу зразків, які залишилися у нього після відбору зразків посадовими особами відповідача. За результатами дослідження проведеного випробувальною лабораторією Нижньодніпровської нафтобази ПАТ «Дніпронафтопродукт»(атестат акредитації зареєстровано у реєстрі НААУ №2Т694 дійсний до 30.09.13 року), складено протоколи випробувань №3257 та № 3259 від 06.06.12 року, згідно яких бензин марки А-95, зразок якого відібраний у позивача під час перевірки відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001, зокрема сумарний вміст ароматичних вуглеводів у зразку становить 32,2%, що не перевищує норму, встановлену ДСТУ. Бензин марки А-80, зразок якого відібраний у позивача під час перевірки відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001, зокрема масова частка сірки становить 0,015%, що не перевищує норму, встановлену ДСТУ.

Вказані обставини, із слів позивача, спростовують доводи відповідача щодо невідповідності нафтопродуктів вимогам нормативних документів, а тому, виключають можливість застосування до нього санкцій на підставі статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, позивач вказує на численні порушення відповідачем положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» під час проведення та оформлення результатів перевірки, які унеможливлюють визнання правомірними її результатів, та їх покладення в основу будь-яких рішень.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2012 р. підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2012 р. позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити. З наданих до матеріалів адміністративної справи письмових заперечень пояснив суду, що посадові особи відповідача під час перевірки, під час прийняття оскаржуваної постанови діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України «Про захист прав споживачів», а тому вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню /а.с.70-74/.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту КАС України), складення постанови у повному обсязі відкладено до 12.11.2012 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Розглянувши долучені сторонами до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариства «Укрнафта»(код - 00135390), 31.03.1994 р. зареєстроване Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією як юридична особа, основним видом діяльності якого є, зокрема, роздрібна торгівля пальним /а.с.14-15/.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів на автозаправній станції №10/012 ПАТ «Укрнафта», за результатами якої складено акт перевірки №109 від 30.05.2012 року /а.с.16-20/.

В ході проведеної перевірки відповідачем проведено відбір зразків продукції:

1) бензин автомобільний А-80 у кіл. 1 л. за ціною 10,20 грн., виробник ПАТ «Укртатнафта», про що 01.06.2012 р. складено акт відбору зразків /а.с.22/;

2) бензин автомобільний А-92 у кіл. 1 л. за ціною 11,10 грн., виробник ПАТ «Укртатнафта», про що 01.06.2012 р. складено акт відбору зразків /а.с.23/;

3) бензин автомобільний А-95 у кіл. 1 л. за ціною 10,70 грн., виробник ПАТ «Укртатнафта», про що 01.06.2012 р. складено акт відбору зразків /а.с.24/;

4) паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ в кількості 1 літр за ціною 10 грн., виробник ПАТ «Укртатнафта», про що 01.06.2012 р. складено акт відбору зразків /а.с.25/.

15.06.2012 року відповідачем винесено припис №31, яким заборонено позивачеві відпуск з 18.06.2012 року та зобов'язано вилучити з реалізації в термін до 20.06.2012 року на АЗС №10/012 бензин автомобільний А-80, як такий, що на думку відповідача, не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 до бензину автомобільного А-80 за масовою часткою сірки, а також зобов'язано провести зачистку резервуару в якому знаходиться бензин А-80 /а.с.27/.

15.06.2012 року відповідачем винесено припис №32, яким заборонено позивачеві відпуск з 18.06.2012 року та зобов'язано вилучити з реалізації в термін до 20.06.2012 року на АЗС №10/012 бензин автомобільний А-95, як такий, що на думку відповідача, не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 до бензину автомобільного А-95 за сумарним вмістом ароматичних вуглеводів, а також зобов'язано провести зачистку резервуару в якому знаходиться бензин А-95 /а.с.27/.

Висновки щодо невідповідності бензину А-80, А-95 вимогам ДСТУ 4063-2001 ґрунтуються на результатах дослідження проведеного випробувальним центром паливно-мастильних матеріалів (ВЦ ПММ), про що складено паспорти якості №5629 та №5631 /а.с.35-36/.

05.07.2012 р., посадовими особами відповідача проведено перевірку дотримання позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів, за результати якої складено акт №139 /а.с.28-30/.

Згідно змісту даного акту, в ході проведення перевірки встановлено, що станом на 05.07.12 року ПАТ «Укрнафта»не виконані вимоги п.1 приписів №31, №32 від 15.06.12 року. Зокрема, не подано в строк визначений цими приписами -до 25.06.12 року, докази фактичного вилучення з реалізації бензинів автомобільних А-80, А-95, які не відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001, а саме бензин автомобільний А-80 згідно проведених лабораторних досліджень не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 до бензину автомобільного А-80 за масовою часткою сірки; А-95 згідно проведених лабораторних досліджень не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 до бензину автомобільного А-95 за сумарним вмістом ароматичних вуглеводів. Не виконані пункти 2 припису №31 від 15.06.12 року та пункту 2 припису №32 від 15.06.12 року в частині не проведення зачисток резервуарів та не подання актів по зачистці резервуарів №1 та №3, в яких знаходиться бензин автомобільний А-80 та А-95 (термін до 20.06.12 року).

16 липня 2012 року відповідачем, на підставі акту планової перевірки від 05.07.2012 року №139 прийнято постанову №84, якою до позивача, на підставі статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів»застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. /а.с.31-32/.

Того ж дня, відповідачем, на підставі акту планової перевірки від 05.07.2012 року №139 прийнято постанову №85, якою до позивача, на підставі статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів»застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 843 555,00 грн. /а.с.33-34/.

Згідно частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 р. № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи правову оцінку постанові №85 від 16.07.12 року та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходить із наступних обставин справи.

Суд не погоджується з твердження позивача щодо наявності в ДСТУ 4063-2001 якісного показника бензину автомобільного А-95 - сумарного вмісту ароматичних вуглеводів не більше як 53%, а не 45%, як зазначено в паспорті якості №5629 від 08.06.2012 Випробувального центру паливно-мастильних матеріалів, виходячи з наступного.

Аналізуючи положення ДСТУ 4063-2001 «Бензин автомобільний, технічні умови», з урахуванням внесених змін наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 12.12.2007 року №357 «Про затвердження національних стандартів, національного класифікатора України, затвердження змін до національних стандартів, скасування нормативних документів та внесення змін до наказів Держспоживстандарту», наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.07.2011 року №240, наказом Міністерства розвитку і торгівлі України від 05.01.2012 року №9, суд прийшов до висновку, що вимога ДСТУ 4063-2001 до бензину автомобільного А-95, в частині сумарного вмісту ароматичних вуглеводів не більше як 53% діяла до 31.12.2011 року. На час проведення перевірки відповідачем, станом на 30.05.2012 року, діла вимога ДСТУ 4063-2001 до бензину автомобільного А-95, в частині сумарного вмісту ароматичних вуглеводів не більше як 45%.

Крім того, суд не погоджується з позивачем щодо того, що відповідачем двічі притягнуто його до відповідальності, оскільки зважаючи на зміст об'єктивної ознаки правопорушення визначеної відповідачем у прийнятих постановах №84 та №85 від 16.07.2012 року, застосована відповідачем відповідальність не є одного й того ж виду.

Відповідно до частини 1 ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, в тому числі адміністративно-господарський штраф.

Стаття 23 Закону України «Про захист прав споживачів»закріплює підстави, за якими застосовується відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Так, пунктом 5 та 9 частини першої ст.23 даного Закону передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

- реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В даному випадку, прийнятті відповідачем 16.07.2012 року постанови за №84 та №85 містять різні види відповідальності, що в даному випадку вказує й про різну міру (розмір) відповідальності.

Однак, визнаючи протиправною та скасовуючи саме постанову №85 від 16.07.2012 року суд виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що висновки відповідача щодо невідповідності бензинів А-80 та А-95 вимогам ДСТУ 4063-2001 ґрунтуються на результатах дослідження, яке було проведено випробувальним центром паливно-мастильних матеріалів (ВЦ ПММ), про що складено відповідні паспорти якості №5629 та №5631.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб'єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб'єктом господарювання, спір вирішується судом.

Вході розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що в ході перевірки посадовими особами відповідача було відібрано по два зразки бензину автомобільного А-80, А-95, один з кожного виду яких було передано для проведення випробувань випробувальним центром паливно-мастильних матеріалів (ВЦ ПММ), про що складено паспорт якості №5629 та №5631 /а.с.35-36/, інші зразки використано позивачем для проведення випробувань випробувальною лабораторією Нижньодніпровської нафтобази ПАТ «Дніпронафтопродукт»(атестат акредитації НААУ від 29.06.2011 року №2Т694), про що складено протоколи випробувань №3257 та №3259 від 06.06.2012 року /а.с.37-38, 39-40/, при цьому показники обох випробувань в частині сумарного вмісту ароматичних вуглеводів та масовою частки сірки відрізняються, а саме становлять 49,4% та 32,2% та 0,032% та 0,015% відповідно.

Тобто, з огляду на вказане цілком очевидним є розходження результатів випробувань, що в свою чергу обумовлює необхідність проведення додаткової експертизи.

Натомість, проведення додаткової експертизи на час розгляду та вирішення справи в суді є неможливим з об'єктивних причин, через порушення допущені посадовими особами відповідача під час відбору зразків.

Також, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем здійснено відбір зразків продукції з порушенням пп.4.2.7 п.4.2 розділу 4 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року №271/121, а саме відібрано проби в об'ємі 1 літр замість 3 літрів, проби поділені лише на 2 частини замість трьох, в результаті чого не було сформовано арбітражні проби, які повинні були буту направлені до сторонньої випробувальної лабораторії з пробою для випробувань.

Отже, суд позбавлений можливості призначити проведення додаткової судової експертизи, яка б усунула існуючі розбіжності.

Вказані вище обставини, досліджені в процесі розгляду справи ставлять під сумнів виявлені відповідачем порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів", на підставі яких до позивача застосовано відповідальність у вигляді штрафу оскаржуваною постановою.

Згідно вимог ч.2 ст.71. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними доказами факт знаходження у реалізації на АЗС позивача нафтопродуктів, які не відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001, а тому вказана обставина, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 86 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області за №85 від 16 липня 2012 року про накладення стягнень у вигляді штрафу в розмірі 843 555,00 грн..

3.Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області грошові кошти в розмірі 2146, 00 грн..

4.Застосовані судом заходи забезпечення адміністративного позову залишити в силі до набрання судоми рішенням законної сили.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько