Постанова № 27785306, 29.11.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2a-0770/1754/12

Рядок статзвітності № 8.1.5

Код 2

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

за участю секретаря судового засідання - Лумей В.Г.

сторони у судове засідання не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Великолазівський»про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція в Закарпатської області Державної податкової служби звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Великолазівський»якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15818,75 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, однак через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився повторно з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, а за таких обставин, на підставі ст. 35 КАС України, сторона вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання. Суд вважає, що спір можливо вирішити на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. А оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу не здійснюється.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, зокрема відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців Державне підприємство «Великолазівський»(далі - ДП «Великолазівський», Відповідач) зареєстровано за адресою: 89414, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Стрипа, ідентифікаційний код -00413825.

Відповідно до довідки Ф.№4 -ОПП від 11.12.1998 року №87 про взяття на облік платника податків, відповідач узятий на облік як платник податків у Ужгородській міжрайонній державній податковій інспекції у Закарпатській області від 08.04.1997 року, що підтверджується копією даної довідки наявною в матеріалах справи.

Положенням частини 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Станом на день подання адміністративного позову до суду, а саме на 05.06.2012 року за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 15818,75 грн., який виник з наступних підстав, а саме:

- Податку на додану вартість:

Згідно самостійно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідач самостійно визначив зобов'язання по даному платежу на підставі наступних податкових декларацій.

Так, згідно Податкової декларації з податку на додану вартість №23977 від 20.05.2011 року відповідач визначив зобов'язання у розмірі 359,00 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість №25432 від 20.06.2011 року відповідач визначив зобов'язання у розмірі 2500,00 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість №29585 від 20.07.2011 року відповідач визначив зобов'язання у розмірі 751,00 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість №33551 від 22.08.2011 року відповідач визначив зобов'язання у розмірі 1000,00 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість №34438 від 20.09.2011 року відповідач визначив зобов'язання у розмірі 18,00 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість №37902 від 20.10.2011 року відповідач визначив зобов'язання у розмірі 2167,00 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість №41999 від 21.11.2011 року відповідач визначив зобов'язання у розмірі 140,00 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість №42785 від 20.12.2011 року відповідач визначив зобов'язання у розмірі 315,00 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість №46332 від 20.01.2012 року відповідач визначив зобов'язання у розмірі 774,00 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість №2794 від 01.03.2012 року відповідач визначив зобов'язання у розмірі 306,00 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість №3276 від 20.03.2012 року відповідач визначив зобов'язання у розмірі 3587,00 грн., що підтверджується копіями згаданих декларацій наявних в матеріалах справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 22.06.2011 року Ужгородською МДПІ ДПС було проведено камеральну перевірку по питанню дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку. Проведеною перевіркою встановлено порушення відповідачем п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, а саме ДП «Великолазівський»сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання 3097,00 грн. із запізненням на 17 календарних днів.

За результатами перевірки 22.06.2011 року складено акт №558/1502, на підставі якого 29 червня 2011 року інспекцією було винесено податкове повідомлення - рішення №0001131502. Сума грошового зобов'язання відповідно до даного рішення складає 309,70 грн., що підтверджується копіями вищезазначеного акту та податкового повідомлення -рішення наявними в матеріалах справи. Також суд зазначає, що дане податкове повідомлення - рішення згідно відмітки на корінці податкового повідомлення - рішення було отримане відповідачем 29.06.2011 року.

Слід також зазначити, що 28.02.2012 року працівниками інспекції було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. В ході перевірки було встановлено несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість, чим відповідачем порушено вимоги підпункту 49.18.1 (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки було складено акт №200/1502/00413825 від 28.02.2012 року та на підставі якого 08.03.2012 року Ужгородською МДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0001361502, загальна сума грошового зобов'язання відповідно до якого складає 170,00 грн., що підтверджується копією згаданого акту та податкового повідомлення -рішення наявними в матеріалах справи.

Згідно із п. 57.3 ст. 57 ПКУ, передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження

рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

- Земельного податку з юридичних осіб (платіж 13050104):

Так, згідно самостійно поданих відповідачем Податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) відповідач самостійно задекларував податкове зобов'язання по даному платежу, що підтверджується копіями Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №1436 від 31.01.2011 року у розмірі 368,49 грн. та Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №2000 від 20.02.2012 року у розмірі 61,42 грн.

Самостійно визначена відповідачем сума зобов'язання станом на день розгляду справи в добровільному порядку не погашена.

- Земельного податку з юридичних осіб (платіж 13050127) :

Відповідно до поданих декларацій відповідач самостійно визначив зобов'язання згідно Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №1438 від 31.01.2011 року у розмірі 2209,72 грн. та Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №2003 від 20.02.2012 року у розмірі 782,42 грн., які відповідачем в добровільному порядку не сплачувались.

Суд зазначає, що відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 56.11. ст. 56 ПКУ зазначено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

На підставі пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(що діяв у період виставлення податкової вимоги) щодо відповідача було виставлено першу податкову вимогу від 08.12.2010 року № 1/331, яка згідно відмітки на корінці була отримана ним 08.12.2010 року, що підтверджується копією даної вимоги наявної в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що у зв'язку із набуттям з 01.01.2011 чинності ПКУ було визначено новий механізм узгодження податкових повідомлень - рішень та змінено процедуру складання та направлення органами державної податкової служби податкових вимог. У зв'язку з чим, друга податкова вимога до платника податків не виставлялася.

Відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Слід також зазначити, що п. 95.3 ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Також, відповідно до п.95.4 ст.95 ПК України державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.95.5 ст. 95 ПК України, вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою органу державної податкової служби до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним органом державної податкової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Матеріалами справи доведено наявність заборгованості відповідача у сумі 15818,75 грн., тобто, правомірність звернення позивачем до суду з зазначеним позовом.

Вищевказана заборгованість відповідачем не спростовувалась (заперечення проти позову відповідач суду не надав), позовні вимоги відповідають вимогам закону, підтверджені належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим суд приходить до переконання, що даний адміністративний позов слід задовольнити.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Великолазівський»про стягнення заборгованості в сумі 15818,75 грн. -задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків Державного підприємства «Великолазівський»(89414, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Стрипа, ідентифікаційний код -00413825) у банках, обслуговуючих такого платника податків в погашення податкового боргу в сумі 15818,75 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень сімдесят п'ять копійок) по наступних платежах:

- платіж 14010100 "податок на додану вартість" у розмірі - 12396,70 грн.;

- платіж 13050104 "земельний податок з юридичних осіб" у розмірі - 429,91 грн.;

- платіж 13050127 "земельний податок з юридичних осіб" у розмірі - 2992,14 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя Гебеш С.А.