Постанова № 27785238, 22.11.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

22.11.2012 р. справа № 2а-7802/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомЮжноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС, вул. Комсомольска, 3, м. Южноукраїнськ, 55000

доПАТ "Юженергобуд", Промзона, а/с 327, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000

простягнення податкового боргу в сумі 2143400,93 грн. В С Т А Н О В И В:

Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція, правонаступником якої є Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (далі - позивач, ОДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства "Юженергобуд", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Юженергобуд" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення податкового боргу в загальному розмірі 2143400,93 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що у відповідача внаслідок несплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ), податку на прибуток підприємств, збору за спеціальне водокористування, земельного податку, орендної плати, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища винник податковий борг в загальній сумі 2143400,93 грн.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (т. 1 а. с. 112-114), які полягають в тому, що податкове повідомлення-рішення від 1 березня 2007 р. № 0000462300/2, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 999681,0 грн. і застосовано штраф в розмірі 499841,0 грн., скасовано рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, яке набрало законної сили. В іншій частині заперечення Товариства зводяться до того, що ОДПІ пропущено 6-місячний строк звернення до адміністративного суду.

На підставі повідомлення про вступ прокурора у справу (т. 1 а. с. 103), в розгляді адміністративної справи взяв участь прокурор, який підтримав адміністративний позов.

В судове засідання, призначене на 22 листопада представник позивача не прибув, надіславши клопотання про розгляд справи за його відсутності (т. 2 а. с. 44). Прокурор в судове засідання також не прибув, про час і місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про дату розгляду справи (т. 2 а. с. 43). В судове засідання 22 листопада прибув тільки представник відповідача. Відповідно до ст. 128 ч. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник відповідача, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні, передбачені вищенаведеною статтею КАС України.

Вирішуючи адміністративну справу, судом встановлені наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

1 березня 2007 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000462300/2, яким визначила відповідачу суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 999681,0 грн. і застосувала штраф в розмірі 499841,0 грн., всього на суму 1499522,0 грн. (т. 1 а. с. 38).

Стаття 5 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час виникнення спірних правовідносин, надає право оскаржити рішення ОДПІ про визначення сум податку і штрафу до суду, при цьому, згідно ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.4. цього Закону, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідач скористався своїм правом на судовий захист і звернувся до господарського суду Миколаївської області із позовом про скасування серед інших і податкового повідомлення-рішення від 1 березня 2007 р. № 0000462300/2. Постановою цього суду від 26 жовтня 2007 р., прийнятою в порядку адміністративного судочинства, в задоволенні позову було відмовлено (т. 1 а. с. 135-138). Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 р. апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області без змін (т. 1 а. с. 200-203).

Відповідно до ст. 254 ч. 5 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже законність податкового повідомлення-рішення від 1 березня 2007 р. № 0000462300/2 була предметом судового розгляду і рішенням суду, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні вимог Товариства про його скасування. Як вказав позивач, Товариство сплатило податок, визначений цим рішенням частково, в сумі 979783,65 грн., отже заборгованість за податковим повідомленням-рішенням від 1 березня 2007 р. № 0000462300/2 складає 519738,35 грн. (1499522,0-979783,65=519738,35).

Що стосується посилань відповідача на те, що це податкове повідомлення-рішення було скасовано, вони помилкові, оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 р., постанова Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 січня 2009 р., якою позовні вимоги відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень, в тому числі і від 1 березня 2007 р. № 0000462300/2 були задоволені, скасована, провадження у справі закрито (т. 1 а. с. 204-205). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 липня 2012 р. попередня ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2012 р. залишена без змін (т. 1 а. с. 216-218).

Доводи Товариства про сплив строку звернення до адміністративного суду також помилкові.

Відповідно до ст. 99 ч. 3 КАС України, цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, окрім загального, визначеного ч. 2 цієї статті.

Нормативним актом, який на час звернення ОДПІ до суду визначав порядок стягнення податкового боргу, був Закон України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 15 п. 15.1. пп. 15.1.1. якого визначала: за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Згідно ст. 15 п. 15.2. пп. 15.2.1. цього Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Таким чином, Закон України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначав, що податковий борг може бути стягнутий протягом 1095 днів з моменту узгодження податкового зобов'язання.

Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати 1095-денний термін, передбачений вищенаведеною нормою, а не строк, визначений ст. 99 ч. 2 КАС України, як то помилково вважає відповідач.

Також слід враховувати, що відповідно до ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.4. Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на час розгляду справи у суді податкове зобов'язання вважається неузгодженим до моменту розгляду судом справи по суті, а набравше законної сили рішення суду прийнято 8 грудня 2011 р. (дата прийняття ухвали Одеським апеляційним адміністративним судом) і саме на цю дату припадає момент узгодження податкового зобов'язання. Адміністративний позов подано до суду 9 листопада 2010 р., що вбачається з відбитку вхідного штампу суду (т. 1 а. с. 3), а тому суд приходить до висновку про те, що позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду. Аналогічним чином судом оцінюються заперечення відповідача з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогою про стягнення боргу з інших видів податків і зборів.

Залишок податкового боргу з ПДВ виник внаслідок несплати узгоджених сум цього податку, самостійно визначених Товариством в податкових деклараціях з ПДВ (т. 1 а. с. 18-37, 39-44, 46-57):

- № 12921 від 20 грудня 2007 р., на суму 174155,0 грн., з яких відповідач частково сплатив 72255,65 грн., залишок складає 101899,35 грн. (174155,0-72255,65=101899,35);

- № 14836 від 21 січня 2008 р., на суму 175521,0 грн.;

- № 792 від 20 лютого 2008 р., на суму 60993,0 грн.;

- № 1260 від 31 березня 2008 р., на суму 2164,0 грн.;

- № 5158 від 19 червня 2008 р., на суму 15341,0 грн.;

- № 7369 від 18 липня 2008 р., на суму 438,0 грн.;

- № 8738 від 19 серпня 2008 р., на суму 494,0 грн.;

- № 9268 від 19 вересня 2008 р., на суму 1220,0 грн.;

- № 11487 від 20 жовтня 2008 р., на суму 20464,0 грн.;

- № 12882 від 20 листопада 2008 р., на суму 160,0 грн.;

- № 5674 від 22 червня 2009 р., на суму 2514,0 грн.;

- № 7908 від 20 липня 2009 р., на суму 549963,0 грн.;

- № 9476 від 20 серпня 2009 р., на суму 4076,0 грн.;

- № 12382 від 20 жовтня 2009 р., на суму 324296,0 грн.;

- № 13585 від 20 листопада 2009 р., на суму 2721,0 грн.;

- № 14184 від 30 грудня 2009 р., на суму 16848,0 грн.;

- № 16157 від 20 січня 2010 р., на суму 103865,0 грн.;

- № 925 від 11 лютого 2010 р., на суму 4419,0 грн.;

- № 1190 від 22 лютого 2010 р., на суму 27598,0 грн.

Загальна сума задекларованого ПДВ за переліченими деклараціями складає 1414994,35 грн. (101899,35+175521,0+60993,0+2164,0+15341,0+438,0+494,0+1220,0+20464,0+160,0+2514,0+549963,0+4076,0+324296,0+2721,0+16848,0+103865,0+4419,0+27598,0=1414994,35).

Крім того, податкове зобов'язання з ПДВ визначено відповідачу і податковим повідомленням-рішенням № 0001381502/0 від 19 серпня 2009 р., яким позивачу нараховані 20000,0 грн. ПДВ і 1000,0 грн. штрафу (т. 1 а. с. 45).

Таким чином, загальна сума боргу з ПДВ, з урахуванням заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями від 1 березня 2007 р. № 0000462300/2 і № 0001381502/0 від 19 серпня 2009 р., а також за вищепереліченими податковими деклараціями складає 1955732,70 грн. (519738,35+1414994,35+21000,0=1955732,70).

Також, відповідачем до ОДПІ подані наступні податкові розрахунки збору за спеціальне водокористування (т. 1 а. с. 76-83):

- № 4313 від 12 травня 2009 р., в якому задекларована сума збору 767,65 грн.;

- № 8899 від 10 серпня 2009 р., в якому задекларована сума збору 260,19 грн.;

- № 13146 від 9 листопада 2010 р., в якому задекларована сума збору 428,83 грн.;

- № 16948 від 9 лютого 2010 р., в якому задекларована сума збору 157,48 грн.;

- № 3716 від 26 квітня 2010 р., в якому задекларована сума збору 496,51 грн.,

а всього відповідач самостійно задекларував збір за спеціальне водокористування в розмірі 2110,66 грн. (767,65+260,19+428,83+157,48+496,51=2110,66).

Заборгованість із земельного податку утворилась внаслідок несплати Товариством самостійно визначених у податковій звітності сум цього податку (т. 1 а. с. 84-85, 96-99):

- за податковим розрахунком № 290 від 30 січня 2009 р., на суму 1098,09 грн., з яких відповідач частково сплатив 251,16 грн., залишок складає 846,93 грн. (1098,09-251,16=846,93);

- за податковим розрахунком № 290 від 30 січня 2009 р., на суму 121,99 грн.;

- за податковим розрахунком № 578 від 28 січня 2010 р., на суму 1162,35 грн.;

- за податковим розрахунком № 650 від 27 січня 2009 р., на суму 45044,84 грн.;

- за податковим розрахунком № 1036 від 29 січня 2010 р., на суму 45044,80 грн.,

а всього сума задекларованого і несплаченого земельного податку складає 92220,91 грн. (846,93+121,99+1162,35+45044,84+45044,80=92220,91).

Також відповідач своєчасно не сплатив орендну плату за земельні ділянки (т. 1 а. с. 86-87):

- податкова декларація № 283 від 30 січня 2009 р., на суму 35612,08 грн., з яких відповідач частково сплатив 4714,46 грн., залишок складає 30897,62 грн. (35612,08-4714,46=30897,62);

- податкова декларація № 283 від 30 січня 2009 р., на суму 5087,43 грн.;

- податкова декларація № 283 від 30 січня 2009 р., на суму 48479,22 грн.,

всього 84464,27 грн. (30897,62+5087,43+48479,22=84464,27).

Згідно із ст. 21 ч. 2 Закону України "Про оренду землі", чинного на момент виникнення зобов'язань із сплати цього податку, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про орендну плату").

Відповідно до ст. 14 ч. 3 Закону України "Про плату за землю", нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Як встановлено ст. 15 Закону України "Про плату за землю", власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про плату за землю", земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада рівними частинами, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Відповідач подав до ОДПІ такі податкові розрахунки комунального податку (т. 1 а. с. 88-92):

- № 4316 від 12 травня 2009 р., в якому задекларував 1540,20 грн. податку;

- № 8900 від 10 серпня 2009 р., в якому задекларував 1400,80 грн. податку;

- № 13145 від 19 листопада 2009 р., в якому задекларував 1154,30 грн. податку;

- № 16958 від 9 лютого 2010 р., в якому задекларував 957,10 грн. податку;

- № 3717 від 26 квітня 2010 р., в якому задекларував 926,50 грн. податку,

всього відповідач самостійно задекларував 5978,90 грн. комунального податку (1540,20+1400,80+1154,30+957,10+926,50=5978,90).

Також відповідач не сплатив задекларований збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 1193,19 грн. (1040,06+153,13=1193,19) (т. 1 а. с. 93-94):

- податковий розрахунок № 16715 від 9 лютого 2009 р., на суму 1560,43 грн., з яких відповідач частково сплатив 520,37 грн., залишок складає 1040,06 грн. (1560,43-520,37=1040,06);

- податковий розрахунок № 16025 від 19 лютого 2010 р. на суму 153,13 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно ст. 5 п. 5.3. пп. 5.3.1. Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Стаття 5 п. 5.4. пп. 5.4.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з Товариства ПДВ, збору за спеціальне водокористування, земельного податку, орендної плати, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, які задекларовані відповідачем в поданій до ОДПІ податковій звітності, підлягають задоволенню, оскільки за вищенаведеними нормами, суми податків, визначені в податкових деклараціях, вважаються узгодженими з часу подання декларації до ОДПІ і після спливу строку для самостійної сплати, стають сумою податкового боргу.

Крім того, актами про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності від 19 травня 2009 р. № 62/1501-125/4630809, від 17 вересня 2009 р. № 97/1501-125/4630809, від 15 грудня 2009 р. 117/1501-125/4630809, від 17 лютого 2010 р. № 7/1501-125/4630809, від 22 червня 2010 р. № 38/1502-125/04630809, від 9 липня 2010 р. № 22/1503-125/04630809, від 10 серпня 2010 р. № 56/1502-125/04630809, від 26 серпня 2010 № 60/1502-125/04630809, (т. 1 а. с. 60, 63, 66, 69, 71, 73, 75, 95) встановлено порушення відповідачем Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в частині своєчасності подання податкової звітності. Відповідальність за вказане порушення встановлена ст. 17 п. 17.1. пп. 17.1.1. цього Закону.

На підставі вищезазначених актів перевірок, позивачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000891501/0 від 21 травня 2009 р., яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 340,0 грн., № 0001421501/0 від 18 вересня 2009 р. на суму штрафу 170,0 грн., № 0001701501/0 від 15 грудня 2009 р. на суму штрафу 170,0 грн., № 0001041501/0 від 23 лютого 2010 р. на суму штрафу 170,0 грн., № 0001591502/0 від 9 липня 2010 р. на суму штрафу 340,0 грн., № 0000601503/0 від 15 липня 2010 р. на суму штрафу 170,0 грн., № 0002061502/0 від 26 серпня 2010 р. на суму штрафу 170,0 грн., № 0002151502/1 від 6 вересня 2010 р. на суму штрафу 170,0 грн. (т. 1 а. с. 57а, 62а, 65а, 68, 70, 72, 74, 94а).

Зазначені податкові повідомлення-рішення своєчасно отримані відповідачем і ним не оскаржені.

Таким чином, відповідачу за несвоєчасне подання податкової звітності нараховані штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 1700,0 грн. (340,0+170,0+170,0+170,0+340,0+170,0+170,0+170,0=1700,0).

Слід зазначити, що позивач помилково вважає, що суми боргу, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0001591502/0 від 9 липня 2010 р., № 0002061502/0 від 26 серпня 2010 р. і № 0002151502 від 6 вересня 2010 р., є заборгованістю з податку на прибуток підприємств, але, як вже зазначалось судом, цими рішеннями відповідачу не визначений податок на прибуток підприємств, а застосовані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне подання податкових декларацій з податку на прибуток.

З огляду на наведене, на час розгляду адміністративної справи загальна сума податкового боргу відповідача складає 2143400,63 грн. (1955732,70+2110,66+92220,91+84464,27+5978,90+1193,19+1700,0=2143400,63). За розрахунком ОДПІ сума боргу складає 2143400,93 грн., тобто більше на 0,30 грн. ніж сума боргу встановлена судом, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Доводи відповідача про те, що позивач не врахував часткову сплати податкового боргу, що підтверджується платіжними дорученнями і випискою з банківського рахунку (т. 1 а. с. 119-127), безпідставні, адже в позовній заяві ОДПІ зазначила про часткову сплату боргу в розмірі 1057525,29 грн. (72255,65+979783,65+251,16+4714,46+520,37=1057525,29).

Під час розгляду справи відповідач подав ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2003 р. про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (т. 2 а. с. 9-10), на яку посилається як на підставу для відмову в задоволенні позову про стягнення податкового боргу в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до визначення терміну "мораторій", наданого ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній на час порушення справи про банкрутство відповідача і введення мораторію, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником всіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, включаючи вимоги за зобов'язаннями, що виникли після порушення справи, але згідно з цим Законом віднесені до вимог конкурсних кредиторів, а також зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання таких вимог.

Згідно нинішньої редакції Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, мораторій зупиняє виконання боржником не всіх грошових зобов'язань, в тому числі і податкових, а тільки тих, термін виконання яких настав до введення мораторію.

Мораторій введено ухвалою суду від 31 березня 2003 р., тоді як податкові зобов'язання виникли в 2007-2010 р.р., а тому в спорі, що розглядається судом, дія моріторію не розповсюджується на стягнення заборгованості.

Оскільки позовна заява була подана до часу набрання чинності Податковим кодексом України (далі - ПК України) і провадження у справі тривалий час було зупинено до прийняття і набрання законної сили судовим рішенням щодо законності податкового повідомлення-рішення від 1 березня 2007 р. № 0000462300/2, на вимогу суду, ОДПІ змінила правові підстави позовної заяви, подавши заяву, в якій, при незмінності фактичних обставин, а також суми боргу, обґрунтувала свої вимогами нормами ПК України, чинного на час прийняття судом рішення (т. 2 а. с. 12-19).

Слід зазначити, що правове регулювання питань оподаткування і стягнення податкового боргу, визначене ПК України, порівняно з нормами Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" залишилось незмінним, адже, так само платник податків самостійно визначає власні податкові зобов'язання у податковій звітності (ст. ст. 46, 48, 49 ПК України), які вважаються узгодженими після завершення процедури адміністративного або судового оскарження (ст. 56 п. 56.18.).

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідач доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав. За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у справі відсутні, оскільки позивач звільнений від їх сплати.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Юженергобуд" (Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Промзона, 55000, ЄДРПОУ 4630809) на користь Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Комсомольська, 3, 55000, ЄДРПОУ 38115806, р/р 35219001004011 в ГУДКСУ в Миколаївській області) податковий борг в сумі 2143400,63 грн.

3. В решті адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз