Постанова № 27784917, 19.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2012 р. 16:32 Справа №2а-3115/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В. розглянувши за участю представника позивача Адамова Є.В. - дов. № 35 від 01.12.2011р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Маглів»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальність «Маглів» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003982301 від 04.11.2011р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що будівельні роботи отримані від контрагента та оплачені, податковий кредит сформований у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманої від контрагента податкової накладної, у зв'язку з чим, висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки щодо заниження податку на додану вартість в розмірі 176578,40 грн. є безпідставними та необґрунтованими, та відсутні підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач у судове засідання 19.11.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Під час розгляду справи представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції надав письмові заперечення, в яких, зокрема зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно за порушення позивачем приписів Закону України «Про податок на додану вартість», а саме під час перевірки встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 176578,40 грн., у зв'язку з чим збільшено грошове зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції. Також, відповідач зазначає, що операція придбання підрядних послуг по влаштуванню резервуарів отриманих від постачальника не пов'язана з господарською діяльністю позивача.

Ухвалами від 23.05.2012р. суд призначив у справі судово-економічну експертизу та зупинив провадження у справі. 06.11.2012р. до суду надійшли матеріали справи з висновком експертизи, у зв'язку з чим, суд ухвалою від 07.11.2012р. поновив провадження у справі та продовжив судовий розгляд.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 19.09.2011р. тривалістю двадцять робочих днів відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведення вказаної перевірки, 21.10.2011р. складений Акт № 3023/23-1/19445512/205, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, зокрема п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме занижено податок на додану вартість на суму 176578,00 грн., у тому числі листопад 2010р. - 176578,00 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0003982301 від 04.11.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 264867,00 грн., у т.ч. 176578 грн. за основним платежем та 88289 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у періоді, в якому на думку відповідача позивачем занижено податок на додану вартість - листопад 2010р.

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2010р. між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» укладений Договір на виконання робіт № 01/06/10, за умовами якого виконавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується по завданню замовника (позивача) виготовити, провести монтаж та передати у власність замовника ємності з нержавіючої харчової сталі у кількості 4 одиниці (4х40000л), а замовник зобов'язується прийняти вказане обладнання та оплатити його (п. 1.1Договору).

У виконання зазначеного договору ТОВ «Бренд Строй» позивачу були надані підрядні роботи, виписана податкова накладна № СФ-2153 від 24.11.2010р. на загальну суму 1059470,40 грн., у т.ч. ПДВ 176578,40 грн.; підписана довідка вартості виконаних підрядних робіт за листопад 2010р.; підписана договірна ціна на будівництво влаштування резервуарів, що здійснено у 2010 році; підписана локальна смета № 2-1-1 на влаштування резервуарів; підписаний Акт прийомки виконаних підрядних робіт за листопад 2010р.; підписана підсумкова відомість.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 було передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 було встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Як вже було зазначено вище, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, аналізуючи вищевикладені приписи законодавства слідує, що податкова накладна № СФ-2153 від 24.11.2010р. видана у відповідності до норм діючого на той час законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що контрагент позивача на час виписки податкових накладних перебував платником податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам Закону № 168.

Таким чином, зміст правочину з вищезазначеним контрагентом не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, господарська операція спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчать про реальне виконання правочину, ці документи були належним чином оформлені.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з контрагентом свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не тільки отримані роботи по обладнанню резервуарів, але й сплачена їх вартість, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які залучені до матеріалів справи.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Під час розгляду справи судом призначено судово-економічну експертизу, висновок якої № 93/12 від 06.11.2012р. залучений до матеріалів справи, який суд вважає повним обґрунтованим та приймає в якості доказу по справі. Вищевикладені обставини повністю підтверджуються висновком судово-економічної експертизи № 93/12 від 06.11.2012р.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що також підтверджено висновком експертизи, що роботи по влаштуванню резервуарів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки вказані резервуари були розміщені у спиртосховищі для зберігання коньячного спирту з метою подальшого виробництва готової продукції, від реалізації якої позивач отримує дохід.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкової накладної платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання робіт (послуг), керуючись зазначеними вище положеннями п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені зазначеному контрагенту в ціні робіт (послуг) згідно зазначеної вище податкової накладної.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Отже, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 176578 грн. є неспроможними та безпідставними.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 176578грн.

Отже, оскільки судом встановлено відсутність підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 176578грн., то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 88289 грн., які застосовані відповідачем на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0003982301 від 04.11.2011р.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0003982301 від 04.11.2011р. не може бути визнано таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

В судовому засіданні 19.11.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 26.11.2012 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим № 0003982301 від 04.11.2011р.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.