Постанова № 27784897, 09.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2012 р. 12:25 Справа №2а-10663/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Івановій Ю.В., розглянувши за участю представника позивача Сухацької Л.О. - директор, представника відповідача Палюх О.В. - дов., посвідчення, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універмаг Алушта»

до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Універмаг Алушта» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000912301 від 24.04.2012р. на суму 186952,50 грн., у т.ч. 149154,00 грн. за основним платежем та 37288,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 183 Податкового кодексу України та мотивовані тим, що податок на додану вартість підприємством був нарахований і своєчасно сплачений, що підтверджується платіжними дорученнями.

Під час розгляду справи представником позивача надані додаткові письмові пояснення в обґрунтування позовних вимог.

У судовому засіданні 09.11.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції надав письмові заперечення в яких, зокрема зазначив, що під час проведення перевірки встановлено, що позивач не зареєструвався як платник податку на додану вартість, ним не обчислений податок додану вартість в розмірі 149154,00 грн., не подані податкові декларації з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2011 року .

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 19.03.2012р. по 23.03.2012р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами вказаної перевірки складений Акт № 322/22/22259796 від 30.03.2012р., у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, ст. 181, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, а саме за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р. позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість та не обчислював суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 149154,00 грн., у т.ч. за жовтень 2011р. в сумі 48916 грн., за листопад 2011р. в сумі 46862 грн., за грудень 2011р. в сумі 53376 грн., а також в порушення п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України позивачем не надані податкові декларації за жовтень 2011р., за листопад 2011р., за грудень 2011р.

Не погоджуючись із вищезазначеними висновками акту перевірки позивач оскаржував їх до відповідача, але відповіддю від 19.04.2012р. заперечення позивача залишені без задоволення. У зв'язку з чим, 24.04.2012р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000912301, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання на суму 186952,50 грн., у т.ч. 149154,00 грн. за основним платежем та 37288,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував його до ДПС в АР Крим, ДПС України, але скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов наступних висновків.

Матеріали справи свідчать про те, що у ІІІ кварталі 2011 року позивачем був перевішений обсяг реалізованих послуг, у зв'язку з чим позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Згідно матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про реєстрацію, але всі заяви залишені без задоволення та повернуті позивачу для усунення недоліків.

Суть спору полягає в тому, що відповідач посилається на те, що позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість, не обчислював суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 149154 грн. та не подавав податкові декларації за жовтень листопад, грудень 2011 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2 ст. 37 ПК України).

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку (п. 181.1 ст. 181 ПК України).

Статтею 183 ПК України визначений порядок реєстрації платників податків. Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п. 183.1-183.2 ст. 183 ПК України.).

В свою чергу, п. 183.10 ст. 183 ПК України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач самостійно обчислював суму податкового зобов'язання з ПДВ та сплачував її до бюджету своєчасно у строки передбачені п. 203.1-203.2 ст. 203 ПК України, приписи яких закріплюють, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Вищезазначені факти підтверджуються платіжними дорученнями: № 420 від 30.11.2011р. на суму 48917,00 грн., № 434 від 12.12.2011р. на суму 46863,00 грн., № 10 від 10.01.2012р. на суму 53376,10 грн., які свідчать про сплату позивачем ПДВ до державного бюджету м. Алушта. Зазначений факт не заперечувався представником відповідача під час розгляду справи.

Таким чином податок на додану вартість в розмірі 149154,00 грн. сплачений позивачем до бюджету у повному обсязі та у строки визначені податковим законодавством, що свідчить про безпідставність збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 149154,00 грн.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Наказом Державної податкової служи України від 6 липня 2012 року № 588 у відповідності до ст. 52 ПК України затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань, пов'язаних з обов'язковою реєстрацією осіб як платників податку на додану вартість, в якій закріплено, що особа, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість, не має права подавати податкові декларації з податку на додану вартість, але може самостійно сплатити обраховану суму податку на додану вартість. При цьому штрафи за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість до такої особи не застосовуються.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується зокрема на такому принципі як - презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Вказаний принцип знайшов відображення у п. 56.21 ст. 56 ПК України, відповідно до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, аналізуючи вищевикладене вбачається, що позивачем виконані вимоги ПК України щодо обчислення та сплати ПДВ до бюджету в повному обсязі навіть не зареєструвавшись платником ПДВ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.

Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Під розумністю (розсудливістю) слід виходити з того, що нерозсудливими (безглуздими, ірраціональними) рішеннями, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень можна розуміти таки, яких жоден суб'єкт владних повноважень не міг би допустити, діючи відповідно до здорового глузду та обов'язків, покладених на нього законом. Нерозсудливими слід вважати також рішення, дії, бездіяльність, що є неприпустимими з погляду законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що спростовують правомірність дій позивача.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення вимогам частини 3 статті 2 КАС України, не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 149154,00 грн., отже безпідставним та необґрунтованим є нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37288,50 грн., які застосовані на підставі п. п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В адміністративному позові позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000912301 від 24.04.2012р. без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000912301 від 24.04.2012р.

В судовому засіданні 09.11.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 14.11.2012 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби № 0000912301 від 24.04.2012р.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.