Постанова № 27784595, 27.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа№ 5011-35/9070-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Бучковського І.В. (дов. № 01-07/1102 від

31.07.2012 р.)

від відповідача Цибізової О.О. (дов. № 103/10 від

26.12.2011 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»

Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України»

на рішення

господарського суду м. Києва

від 03.09.2012 р.

по справі № 5011-35/9070-2012

(суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Ніжинтепломережі» (далі ТОВ

«Ніжинтепломережі»)

до Дочірньої компанії «Газ України»

Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України» (далі ДК «Газ

України»)

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.09.2012 р. по справі № 5011-35/9070-2012 позов задоволено повністю. Визнано укладеними договори про списання заборгованості № 1 від 15.05.2012 р. та № 2 від 15.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі" та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на відповідних умовах.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті рішення місцевим судом не взято до уваги, що позивачем обрано невірний спосіб захисту його прав, а також положення ст.14 ЦК України, адже особа не може бути примушеною до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 05.07.2012 р. ТОВ «Ніжинтепломережі» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ДК «Газ України» про визнання укладеними договорів № 1, 2 про списання заборгованості, викладених в проектах від 15.05.2012 р. В обґрунтування своїх вимог зазначило, згідно рішень господарського суду Чернігівської області від 04.05.2011 по № 9/13 та № 9/14 та постанов Київського апеляційного господарського суду по цих справах, позивач мав заборгованість перед відповідачем (пеня, інфляційні та 3% річних) за прострочення оплати за отриманий в період 2009-2010 р.р. природний газ за договорами № 06/09-1228 ТЕ-39 від 23.09.2009 р. та № 06/09-1229 БО-39 від 23.09.2009 р. на загальну суму 1 053 805,49 грн. Супровідним листом № 01-07/786 від 15.05.2012 р. позивач в порядку ст. 181 ГК України надіслав відповідачу проект Договору про списання заборгованості № 1 від 15.05.2012 р. по договору № 06/09-1228-ТЕ-39 на загальну суму 719 464,66 грн. та проект Договору про списання заборгованості № 2 від 15.05.2012 р. по договору № 06/09-1229-БО-39 на загальну суму 334 340,83 грн. Проте станом на день подачі позову пропозиції позивача залишено без розгляду, чим порушено його права тощо.

Викладена у відзиві на позов позиція відповідача по справі відповідає доводам апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на те, що розмір заборгованості відповідача по штрафним та фінансовим санкціям за договорами № 06/09-1228 ТЕ-39 та № 06/09-1229 БО-39 від 23.09.2009 р. встановлено рішеннями господарського суду Чернігівської області та постановами Київського апеляційного господарського суду у справах №№ 9/13 та 9/14, які набрали законної сили. Заборгованість у визначених цими судовими рішеннями розмірах відображено в проектах договорів про списання заборгованості, які позивачем було надіслано відповідачу, у сторін відсутні розбіжності щодо цих сум. Відмова відповідача від підписання вищезгаданих договорів є фактично його ухиленням від списання заборгованості по штрафним та фінансовим санкціям, що суперечить вимогам Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» № 3319-VI від 12.05.211 р. (далі Закон № 3319). Тому порушене право позивача підлягає судовому захисту тощо.

Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду за таких обставин.

У відповідності до положень ст. 1 Закону № 3319 дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України»та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз»та ДП «Енергоринок».

Згаданий Закон не передбачає отримання згоди ДК «Газ України» на списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які зазначено п. 2.2 Закону, положення Закону є обов'язковими до застосування, що не залежить від волі підприємства-кредитора.

Відповідно до ст. 2 Закону № 3319, серед іншого, підлягає списанню:

заборгованість за природний газ (в тому числі реструктуризована) підприємств, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, в тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності Законом (п. 2.2.1);

заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховано визначеним ст. 1 Закону підприємствам, на заборгованість за спожитий ними в період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року природний газ, яку не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом (4.06.2011 року.

Згідно положень п. 2.5 Закону № 3319 списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 р. (далі Порядок) встановлено наступний порядок списання заборгованості за природний газ:

- обсяг заборгованості (в тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується:

- учасниками процедури списання, які здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - компанія "Газ України") - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників;

- компанією "Газ України" - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію (п. 4);

- учасники процедури списання, крім тих, що зазначено п. 4 цього Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати. Списання заборгованості учасниками процедури списання, яким належить 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) в статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, здійснюється за погодженням з органами, уповноваженими управляти такими учасниками (п. 5);

- для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі затверджених її головою протоколів цієї комісії. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу (п. 6);

- заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховано учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочато процедуру судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, які укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України (п. 7);

- учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження згаданого п. 6 Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості (п. 8);

- Компанія „Газ України" здійснює списання заборгованості (в тому числі реструктуризованої) перед Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" в межах сум, списаних компанією „Газ України" учасникам процедури списання, зазначеним п. 4 Порядку, та заборгованості ліквідованих підприємств, які виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та надсилає їй щомісяця повідомлення про суму списаної таким учасникам заборгованості та суму заборгованості, що підлягає списанню у бухгалтерському обліку Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України". Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" надсилає протягом семи днів після списання заборгованості компанії „Газ України" повідомлення про суми списаної заборгованості в розрізі договорів щодо постачання природного газу, що є підставою для такого списання в бухгалтерському обліку зазначених компаній (п.9).

Згідно п. 6 Порядку датою списання заборгованості є дата затвердження протоколів головою комісії з питань списання заборгованості.

Таким чином, списання заборгованості, в т.ч. зі сплати штрафних та фінансових санкцій, тобто розмір відповідної суми, яка підлягає списанню здійснюється на підставі протоколу комісії.

Як вище згадувалось, п. 7 Порядку встановлено, що заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховано учасникам процедури списання на заборгованість за спожитий ними в період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року природний газ, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом № 3319 розпочато процедуру судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, визначається укладеними між учасниками процедури списання відповідними договорами на підставі Цивільного та Господарського кодексів України.

Проте, Закон № 3319 та Порядок не містять вказівок щодо обов'язкової умови укладення договору про списання заборгованості, а встановлюють лише визначення заборгованості у відповідних договорах, які укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін на підставі ч. 3 ст. 179 ГК України, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у передбачених законом випадках, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших встановлених законом випадках (ч. 1 ст. 187 ГК України) розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язано укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що наведеного місцевим судом не враховано й позов задоволено без належних правових підстав.

Крім цього, на підставі ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у встановлених договором або актом цивільного законодавства межах, згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушеною до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Оскільки вищенаведеними положеннями чинного законодавства не встановлено обов'язку відповідача на укладення з позивачем спірного договору, права позивача з цього приводу відповідачем не порушено, за відсутності між сторонами домовленостей про вирішення переддоговірного спору судом, вимоги позивача про визнання договорів про списання заборгованості укладеними в варіанті позивача є безпідставними.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення місцевого суду про задоволення позову є помилковим й незаконним, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, судове рішення скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 104 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 03.09.2012 р. по справі № 5011-35/9070-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення : в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі» до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про зобов»язання укласти договори відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинтепломережі» (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Глібова, 1, ідентифікаційний код 32750668) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору, сплаченого за розгляд скарги судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 5011-35/9070-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Сітайло Л.Г.