Рішення № 27784471, 30.11.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 року Справа № 16/5026/1417/2012

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали справи за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" про стягнення 1 179 248,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 179 248, 97 грн. з яких: 15 833,32 грн. залишку основного боргу за спожитий газ, 1 293,44 грн. пені, 830 536,81 грн. інфляційних, 331 585,40 грн. 3 % річних на підставі договору № 25/09-10-ТЕ поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009 року, укладеного між сторонами.

В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримував повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти позову з мотивів, що суму основного боргу в розмірі 15 833,32 грн. ним було повністю погашено платіжним дорученням № 696 від 03.10.2012 року (а.с. 63), а попередньо існуючу суму боргу в розмірі 993 607,61 грн. відповідачу було списано згідно ЗУ "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року № 3319, тому підстав для нарахування відповідачу санкцій за прострочення проведення розрахунків за період до списання боргу у позивача немає.

В останнє судове засідання представники сторін не з'явилися, причини неявки не відомі, клопотання про відкладення розгляду справи суду не направлялися. Оскільки всі докази у справі зібрані в повному обсязі, то суд вважає за можливе розгляд справи завершити у даному засіданні без участі представників сторін за наявними документами.

Заслухавши пояснення представників сторін, які надавалися в ході розгляду справи та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

23 вересня 2009 року між сторонами по справі було укладено договір № 25/09-10-ТЕ поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання у відповідності до якого позивач (Постачальник) зобов'язався передати у власність відповідачу (Покупцю) природний газ, за наявності його обсягів, а відповідач (Покупець) зобов'язався прийняти від позивача (Постачальника) та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору (а.с. 25).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов договору № 25/09-10-ТЕ поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009 року з жовтня по квітень 2010 року природний газ на загальну суму 8 825 063,83 грн., проти чого відповідач не заперечив.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 593,448 грн. без урахування податку на додану вартість збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу., крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122,00 грн., крім того ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 727,32 грн., крім тог ПДВ - 20 %, всього з ПДВ -872,78 грн. ( вісімсот сімдесят дві гривні 78 коп.)

За доводами позивача, відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений газ в сумі 8 809 230,51 грн. за період дії договору № 25/09-10-ТЕ від 23.09.2009 року.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 15 833,32 грн. ( 8 825 063,83 - 8 809 230,51).

У відповідності до п. 6.1 договору оплата вартості газу згідно п. 5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата 34 (тридцять чотири ) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 ( тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Станом на час розгляду справи строки проведення розрахунків за спожитий газ для відповідача вже є такими, що настали.

Відповідач надав суду платіжне доручення № 696 від 03.10.2012 року про сплату позивачу 15 833,32 грн. коштів за газ на підставі договору № 25/09-10-ТЕ від 23.09.2009 року. Позивач додатковим поясненням підтвердив суду отримання цих коштів та проведення відповідачем повного розрахунку за газ по вказаному договору між сторонами.

В зв'язку із відсутністю предмету спору за вимогою про стягнення 15 833,32 грн. коштів, провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 7.2. договору між сторонами, згідно з яким у разі невиконання відповідачем (Покупцем) умов п. 6.1 договору відповідач ( Покупець) зобов'язався ( крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При цьому неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом і строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у три роки (п. 7.10 та 9.3. договору).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином позивач має право проводити нарахування пені не з часу виникнення права на її нарахування, а за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення розрахунків з оплати поставленого товару пеню в сумі 1 293,44 грн. за період з 17.03.2012 року по 17.09.2012 року, 3% річних в сумі 331 585,40 грн. за період з 11.11.2009 року по 31.05.2012 року та інфляційні в сумі 830 536,81 грн. за період з листопада 2009 року по березень 2012 року.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 1 293,44 грн. грн. за період з 17.03.2012 року по 17.09.2012 року, встановив правильність її нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог у заявленому позивачем розмірі. Доказів сплати пені в сумі 1 293,44 грн. відповідач суду не надав.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач користуючись своїм правом, на підставі прострочення відповідачем проведення розрахунку за спожитий газ, просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 331 585,40 грн. за період з 11.11.2009 року по 31.05.2012 року та інфляційні в сумі 830 536,81 грн. за період з листопада 2009 року по березень 2012 року.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних в сумі 830 536,81 грн. та 3% річних в сумі 331 585,40 грн. за відповідні періоди, встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов в цій частині.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами в частині пені, 3% річних та інфляційних відповідач суду не надав, наявність вказаного боргу перед позивачем не спростував.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що списання боргу в сумі 993 607,61 грн. 28.12.2011 року забороняє позивачу провести нарахування пені, інфляційних та процентів річних на заборгованість, яку до часу списання вказаної частини боргу відповідач сплачував позивачу із простроченням строків розрахунків, оскільки за платежами, які відповідач сплачував грошовими коштами, зобов'язання припинялося не через прощення боргу, а шляхом сплати боргу (виконання зобов'язання належним чином). Прострочення виконання зобов'язання в такому випадку дає право позивачу провести всі нарахування на суму боргу (пеня, інфляційні, 3% річних) за період прострочення сплати боргу в межах строку позовної давності, а також на борг, що зменшився до суми 15 833,32 грн., який відповідач сплатив в ході розгляду справи по суті.

Ненарахування з 2009 року позивачем пені, 3% річних та інфляційних на суми боргу, який відповідач сплачував із простроченням і які могли бути списаними на підставі ЗУ "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року № 3319, не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати цих коштів, оскільки виключно кредитору належить право нарахування санкцій за порушення договірного зобов'язання та обрання періоду їх нарахування.

Суд також не може стверджувати, що у відповідача немає вини у простроченні виконання зобов'язання по оплаті за газ по договору, що б звільняло його від відповідальності за сплату пені, інфляційних та відсотків річних на суму боргу, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. За період з листопада 2009 року по 28.12.2011 року (дата списання частини боргу в сумі 993 607,61 грн.) борг відповідачем сплачувався коштами (хоча і з простроченням), як і остаточний залишок боргу в розмірі 15 833,32 грн. Тобто, основний борг відповідач сплатив сам, що виключає питання про звільнення його від відповідальності за відсутності вини. Крім того, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Таких доводів і доказів відповідач по справі суду не надав.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог та необхідність примусового стягнення з відповідача 1 293,44 грн. пені, 830 536,81 грн. інфляційних, 331 585,40 грн. 3 % річних. В решті вимог провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору.

На підставі ст. 49 ГПК України, з урахуванням часткової сплати відповідачем боргу в ході розгляду справи по суті, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати повністю у розмірі 23 585,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 49, 82, 84, п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (ідентифікаційний код 33648312, Черкаська область, м. Сміла, вул. Дзержинського, 72-А) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) - 1 293,44 грн. пені, 830 536,81 грн. інфляційних, 331 585,40 грн. 3 % річних та 23 585,00 грн. на відшкодування судового збору.

3. В решті вимог про стягнення 15 833,32 грн. основного боргу за спожитий газ провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських