Рішення № 27784446, 29.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.12 Справа№ 5015/4190/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація», м. Вишгород, Київська область

до відповідача: Приватне підприємство «АВІЦЕНА», м. Золочів, Львівська область

про стягнення 10 151,13 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

СекретарМак Х.Б.

Представники:

від позивача: не з»явився

від відповідача:не з»явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація», м. Вишгород, Київська область звернулось з позовом до відповідача приватного підприємства «АВІЦЕНА»про стягнення 10 151,13грн. заборгованості, серед якої : 8934,54 грн. основного боргу, 110,00 грн. інфляційного нарахування, 696,80 грн. пені, 409,79 грн. 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1609,50грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.10.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.10.2012р. на 12 год. 40 хв. Ухвалою суду від 23.10.2012 року розгляд справи відкладено на 13.11.2012 року. Розгляд справи відкладався ухвалою суду від 13.11.2012 року на 29.11.2012р.

В процесі розгляду справи до справи поступили такі документи.

23.10.2012 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх.№23820/12 від 23.10.2012 року), яким на виконання ухвали позивачем надано копії рахунків-фактур, що зазначені у видаткових накладних, копії податкових накладних (до кожної з видаткових накладних).

24.10.2012 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх.№23974/12 від 24.10.2012 року), в додаток до якого долучено до справи наступні документи: витяги про перебування позивача та відповідача в Єдиному державному реєстрі, письмове підтвердження про відсутність інших справ, банківська довідка №1816/5/50-5 від 17.10.2012 року, бухгалтерська довідка станом на 16.10.2012 року.

02.11.2012 року від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову (вх.№24732/12 від 02.11.2012 року), яка обґрунтована ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, та у якій позивач зазначає, що оскільки розгляд справи по суті господарським судом не розпочато, тому позивач цією заявою змінює підстави позову.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір поставки від 01 січня 2011 року №W 02/01/11, на виконання зобов»язань за яким позивач поставив відповідачу товар за накладними №643 від 14.01.2011 року на суму 1385,93грн., №765 від 17.01.2011 року на суму 190,01 грн., №1444 від 24.01.2011 року на суму 968,18грн., №2910 від 10.02.2011 року на суму 1992,07 грн., №3789 від 21.02.2011 року на суму 1576,57грн. Згідно п.3.3. договору №W 02/01/11 розрахунки за поставлений товар здійснюються у строк не пізніше 60 календарних днів з дати поставки кожної партії товару.

Окрім того, між сторонами було укладено ще один договір поставки №137 від 04 січня 2010 року. На виконання вказаного договору позивачем було поставлено товар відповідачу за накладною №25 від 04.01.2011 року на суму 2 856,10 грн. Згідно з п.3.3 договору №137 розрахунки за поставлений товар здійснюються у строк не пізніше 45 календарних днів з дати поставки кожної партії товару.

Позивач стверджує, що вказані договори є діючими та остаточні розрахунки за ними відповідач не провів, що й обумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

На виконання зобов»язань за вказаними договорами протягом січня , лютого 2011 року позивач здійснив поставку відповідачу товару на суму 15 386,19 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними, підписаними сторонами.

За прострочення виконання грошового зобов»язання, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу і заявив до стягнення 110,00 інфляційних нарахувань, 409,79 грн. -3% річних, а відповідно до п.8.3 договорів -пеню у розмірі 696,80 грн. Просить позов задоволити повністю у заяві про зміну підстав позову. Явку повноважного представника позивач не забезпечив у судове засідання.

Відповідач повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечив, в судове засідання 29.11.2012 року не з»явився, вимоги ухвал суду відповідач не виконав, документального та обґрунтованого відзиву по справі суду не надав.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався, незважаючи на те, що суд неодноразово відкладав розгляд справи та надавав можливість відповідачу скористатися своїм правом на захист.

За даними Витягу Серія АЖ №656380 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач -Приватне підприємство «Авіцена», включено до ЄДР в статусі юридичної особи, код ЄДРПОУ 32294769, місцезнаходження за адресою: 80700, Львівська область, Золочівський район, місто Золочів, вулиця Січових Стрільців, будинок 2, корпус Б, .квартира 21.

Зазначена адреса вказана позивачем у позовній заяві і на цю адресу позивач скерував відповідачу копії позовних матеріалів, а суд -ухвали по справі.

Суд неодноразово відкладав розгляд справи, оскільки в жодне із судових засідань відповідач явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості, не подав . Ухвали по справі скеровувались відповідачу на адресу , яка вказана у позовній заяві ( відомості про яку містить ЄДР), що із урахуванням зазначених, конкретних обставин справи, вважається належними доказами виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов»язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов»язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед»явлення до нього позову, третіх осіб -з моменту залучення чи допуску до участі у справі.

Відповідно до ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Із клопотанням про продовження строків вирішення спору у відповідності до ст.69 ГПК України, сторони ( у тому числі й відповідач) до суду не звертались. За таких обставин, зважаючи на строки вирішення спору у даній справі, у суду відсутні правові підстави для подальшого продовження строку розгляду спору, а відтак, до відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Заяви вих.№683 від 29.10.2012 р про зміну підстав позову, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація»та приватним підприємством «АВІЦЕНА»01 січня 2011 було укладено договір поставки №W 02/01/11, відповідно до умов якого постачальник зобов»язувався передати у власність покупцю косметичну продукцію, а відповідач зобов»язувався прийняти та оплатити товар. За вказаним договором №W 02/01/11 відповідачу було поставлено товар за накладними №643 від 14.01.2011 року на суму 1385,93грн., №765 від 17.01.2011 року на суму 190,01 грн., №1444 від 24.01.2011 року на суму 968,18грн., №2910 від 10.02.2011 року на суму 1992,07 грн., №3789 від 21.02.2011 року на суму 1576,57грн.

Згідно п.3.3. договору №W 02/01/11 розрахунки за поставлений товар здійснюються у строк не пізніше 60 календарних днів з дати поставки кожної партії товару.

Відповідно до матеріалів справи між сторонами було укладено ще один договір поставки №137 від 04 січня 2010 року. На виконання вказаного договору позивачем було поставлено товар відповідачу за накладною №25 від 04.01.2011 року на суму 2 856,10 грн.

Згідно з п. 3.3. договору №137 розрахунки за поставлений товар здійснюються у строк не пізніше 45 календарних днів з дати поставки кожної партії товару.

Вищезазначені договори є діючими до повного розрахунку між сторонами за поставлений товар.

Відповідно до матеріалів справи, позивач на виконання зобов»язань за договорами протягом січня, лютого 2011 року здійснив поставку відповідачу товару на суму 15 386,19 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами, а саме: видаткова накладна №25 від 04.01.2011 року на суму 2856,10грн., видаткова накладна №643 від 14.01.2011 року на суму 1385,93грн., видаткова накладна №765 від 17.01.2011 року на суму 190,01грн., видаткова накладна №1444 від 24.01.2011 року на суму 968,18грн., видаткова накладна №2910 від 10.02.2011 року на суму 1992,07грн., видаткова накладна №3789 від 21.02.2011 року на суму 1576,57грн.

Відповідач прийняв товар, проте оплатив його частково, відтак станом на 24.09.2012 року заборгованість відповідача становить 8934,54грн.

Згідно пунктів 8.3. вищезазначених договорів передбачено сплату пені за прострочення оплати в розмірі подвійно облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, відтак позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 696,80грн., розрахунок якої наведено позивачем у Заяві про зміну підстав позову.

Керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу інфляційні нарахування у розмірі 110,00грн. та 3% річних у розмірі 409,79 грн., які розраховані відповідно до розрахунків, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, у відповідача перед позивача існує непогашена заборгованість, яку відповідач зобов»язаний сплатити позивачу, серед якої : сума основного боргу у розмірі 8934,54грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 110,00грн., пеня у розмірі 696,80грн., 3% річних у розмірі 409,79грн. Всього загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 10 151,13 грн., яка не спростована та непогашена відповідачем.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю. При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта

(виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Матеріалами справи підтверджується факт поставки товару відповідачу, а саме видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи, та підписані обома сторонами, проте відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару, відтак основний борг складає 8934,54грн. Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 8934,54грн. підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлена.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.216, 218 Господарського кодексу України, порушення зобов"язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором. Оскільки відповідач неналежним чином виконав зобов"язання, на підставі ст. 216, 218, та 230 Господарського кодексу України та ст.. 625 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 409,79грн. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 110,00грн.

Також позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 696,80 та яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки вона розрахована відповідно до п. 8.3. договорів поставки.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11,258,267,509,525,526,530,625,655,691,692 ЦК України, ст..ст. 173,193,230-232 ГК України, ст.ст.1,2,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85,116 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АВІЦЕНА»(80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Січових Стрільців, будинок 2, корпус Б, квартира 21, ідентифікаційний код 32294769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» (07300, Київська область, м. Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 18, ідентифікаційний код 30177378) 8934,54 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 409,79 грн., 696,80 грн. пені, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 110,00грн. та 1609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення з урахування вихідних днів, 01.12.12 р та 02.12.12р, виготовлено та підписано 03.12.12р.

Суддя Кітаєва С.Б.