Рішення № 27784191, 13.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2012 р. Справа № 18/090-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м.Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», м.Вишгород

Української іноземної юридичної колегії (Укрінюрколегія), м.Київ

про стягнення 8561,29 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Якимова А.С.

Від відповідача1: Бондаренко С.В.

Від відповідача2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант -Авто» (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - відповідач 1) Української іноземної юридичної колегії (Укрінюрколегія) (далі - відповідач 2) про стягнення 8561,29 грн.

Провадження у справі №18/090-12 порушено відповідно до ухвали суду від 17.10.2012 року та призначено справу до розгляду на 30.10.2012 року.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 30.10.2012 року подав відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково у сумі 7325,78 грн., проти стягнення пені та річних заперечував.

Відповідач-2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 30.10.2012 року не з'явився та надіслав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з нього 510 грн., проти стягнення 3% річних заперечував.

У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 13.11.2012 року.

В судовому засіданні 13.11.2012 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зменшив позовні вимоги щодо відповідача-1 на 547,93 грн. відмовившись від пені та збільшив позовні вимоги на 183,14 грн. нарахувавши 3% річних за період з 19.12.2011 року по 19.10.2012 року, всього просить стягнути з відповідача-1 7508,92 грн. Також, позивач зменшив позовні вимоги щодо відповідача-2 на 510 грн. у зв'1язку зі сплатою, та просить стягнути з відповідача-2 12,75 грн. 3% річних.

Відповідачі-1 в судовому засіданні 13.11.2012 року основний борг в сумі 7325,78 грн. визнав, заперечував проти стягнення річних заперечував.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 13.11.2012 року без поважних причин повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

23.05.2008 року між Кравчинським Андрієм Миколайовичем та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №190-0205274.

Позивач повідомив суду, що 28.04.2011 року найменування ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»було змінено на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», що підтверджується витягом зі статуту ПАТ «УСК «Гарант-Авто», свідоцтвом про державну реєстрацію позивача та довідкою з ЄДРПОУ.

Відповідно до вищезазначеного Полісу №190-0205274 було застраховано автомобіль Чері Тіго, реєстраційний номерний знак АА 2450 НІ (далі - Застрахований автомобіль). Страхування проводилось відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, зареєстрованих Міністерством фінансів України за реєстраційним номером №0670676 (далі - Правила страхування).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2009 року на 23-му кілометрі автодороги Київ-Одеса відбулось зіткнення Застрахованого автомобіля та автомобіля Фольксваген, реєстраційний номерний знак 07683 КА, власником якого є відповідач-2, що підтверджується листом УДАІ ГУ МВС України в м.Києві від 10.08.2011 року №10/11828 вх., під керуванням Руденка Володимира Борисовича.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Застрахований автомобіль було пошкоджено, що підтверджується відповідною довідкою ДАІ.

ДТП відбулась в результаті порушення Руденком В.Б. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду від 02.06.2009 року та довідкою Білоцерківської роти ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київський обл. №428 від 11.06.2009 року.

Згідно зі звітом незалежного оцінювача (ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт») №С-870 від 01.07.2009 року, матеріальний збиток, завданий власнику Застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, складає 7 835,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виплатив страхове відшкодування (за вирахуванням франшизи у розмірі 184,40 грн., що підтверджується страховим актом, копія якого додається) вартість ремонту Застрахованого автомобіля у сумі 8202,83 грн. згідно платіжного доручення №4148 від 01.11.2009 року.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, позивач набув право вимагати від винної в скоєнні ДТП особи відшкодування збитків в сумі виплаченого страхового відшкодування.

В той же час, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність Руденка В.Б. - особи, винної в скоєнні ДТП, була застрахована відповідачем-1 згідно з полісом №ВС/3301596.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За таких обставин до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача-1 компенсації шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП (виходячи з розміру оціненої шкоди в сумі 7 835,78 грн.) в межах лімітів відшкодування за вирахуванням франшизи (510 грн.).

У зв'язку з чим, позивач надсилав на адресу відповідача-1 регресну вимогу, що підтверджується повідомленням про поштове вручення 20.09.2011 року, яка своєчасно не була задоволена.

Таким чином, відповідач-1 мав виплати страхове відшкодування в сумі 7 325,78 грн., що ним визнано в повному обсязі.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

У зв'язку з простроченням відповідачем-1 строків виплати страхового відшкодування, позивач просить в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання, що складає за уточненим розрахунком 183,14 грн.

Відповідач-1 проти стягнення з нього 3% річних заперечував. Однак, як встановлено судом, відповідач-1 прострочив виплату страхового відшкодування з огляду на норму п. 36.2. ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на норми відповідних ст.ст.525, 526, 612 Цивільного кодексу України про необхідність виконання цивільного зобов'язання та норми ст. 625 Цивільного кодексу України про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, вимога позивача про стягнення з відповідача-1 3% річних в сумі 183,14 грн. підлягає задоволенню.

Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 11.11.2010р. у справі 28/32-10-976 та від 07.09.2011р. у справі № 48/144.

Як попередньо встановлено судом, решту шкоди, яка не покрита страховим відшкодуванням за Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, має відшкодувати в порядку регресу особа, винна в скоєнні ДТП.

Відповідач-2 надав докази добровільної сплати решта шкоди в сумі 510 грн. (франшизи), однак з матеріалів справи вбачається, що винною особою в скоєнні ДТП є водій Руденко В.Б., який керував застрахованим автомобілем, що належить відповідачу-2.

Згідно зі ст.1166 Цивільного Кодексу України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак, з матеріалів справи не можливо встановити на якій правовій підставі водій Руденко В.Б. керував належним відповідачу-2 автомобілем, з наведених позивачем в позові підстав (стягнення решти заборгованості на підставі ст. 1187 Цивільного кодексу України) вимоги до відповідача-2 не підлягають задоволенню, оскільки згідно з доданими до позову документами, відповідач-2 не є особою, винною в скоєнні ДТП. Відсутність підстав для стягнення з відповідача-2 решти шкоди, виключає факт порушення ним грошового зобов'язання, відтак і застосування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України санкцій у вигляді 3% річних.

Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені судом обставини, з відповідача-1 підлягає стягненню 7325,78 грн. страхового відшкодування в межах лімітів його відповідальності та 183,14 грн. 3% річних. Вимоги до відповідача-2 (уточнені) задоволенню не підлягають.

Відшкодування судових витрат покладається на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. набережна, 7, код 31704186) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті» Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант -Авто»(04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43-а, оф.2, код 24580961) 7325,78 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 183,14 грн. 3% річних та 1511,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні вимог до Української іноземної юридичної колегії (Укрінюрколегія) відмовити повністю.

Суддя А.Ю.Кошик