Рішення № 27783813, 12.09.2012, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 0552/4702/2012

Провадження № 2/0552/1903/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Насікайло О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Макіїввугілля»про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області з позовом про стягнення з державного підприємства «Макіїввугілля»12000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманої травми на виробництві, яка призвела до втрати професійної працездатності та встановлення позивачу третьої групи інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами, за якими позивач з 1981 року працював на підприємстві, правонаступником якого є відокремлений підрозділ «Шахта «Холодна Балка»державного підприємства «Макіїввугілля», горноробочим очисного забою п'ятого розряду з повним робочим днем у шахті. 03.04.2007 під час виконання позивачем трудових обов'язків у шахті останнім було отримано травму на виробництві -закритий перелом восьмого ребра зліва із зміщенням і ушкодженням лівої легені, лівосторонній пневмоторакс, за наслідками отримання якої було складено акт форми Н-1 №13 від 06.04.2007. Під час здійснення первісного огляду на МСЕК 16.07.2007 позивачу було встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. 02.07.2008 МСЕК встановила зазначену втрату працездатності та групу інвалідності безстроково. Вказані обставини спричинили позивачу моральну шкоду у вигляді відчування позивачем тривалого фізичного болю за наслідками отриманої травми, а також змушеної зміни ритму життя внаслідок звільнення, постійної потреби у лікуванні, яку позивач оцінив у 12000,00 грн.

У судове засідання, призначене на 12 вересня 2012 року, сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення.

До початку розгляду справи від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача за довіреністю, ОСОБА_3 надала суду заяву про відкладення слухання справи у зв'язку із знаходженням на момент розгляду справи за межами Донецької області.

Одночасно в силу вимог ч. 2 ст. 169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.

Проте представником позивача не було надано доказів у підтвердження неможливості її явки у судове засідання, внаслідок чого суд не має правових підстав вважати причини неявки представника позивача поважними, у зв'язку з чим не вбачається підстав для відкладення слухання справи.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Зокрема було встановлено, що згідно відомостей трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 21.06.1982 по 18.08.2007 працював на підприємстві, правонаступником якого є відокремлений підрозділ «Шахта «Холодна Балка»державного підприємства «Макіїввугілля»горноробочим очисного забою п'ятого розряду з повним робочим днем у шахті (аркуші справи 6-7).

У матеріалах справи міститься акт №13 про нещасний випадок на виробництві від 06.04.2007, складений за формою Н-1, відповідно якого під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків з останнім стався нещасний випадок, а саме внаслідок випадання породи з крівлі виробітки в місці, де була зламана дерев'яна затяжка, було травмовано спину ОСОБА_1 Діагноз за довідкою лікувально-профілактичного закладу -закритий перелом восьмого ребра зліва із зміщенням і ушкодженням лівої легені, лівосторонній пневмоторакс (аркуш справи 5).

Вказаний діагноз також підтверджується наданими копіями виписок з історії хвороби №597 та №697 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та епікризу №274 комунальної медичної установи «Міська лікарня №1», де позивач одержав лікування (аркуші справи 10, 12-13).

За наслідками первісного огляду на МСЕК ОСОБА_1 у зв'язку із вказаним вище травмуванням було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40 відсотків, що підтверджується довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках Серія ДОН-04 №029720 від 16.07.2007. Як вбачається з довідки до акту МСЕК Серія ДОН-05 №009904 від 16.07.2007 за результатами первісного огляду ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності (аркуш справи 3).

Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з відповідними позовними вимогами про стягнення сум у рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я та втрати працездатності із посиланням на вимоги Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП, ст.ст. 268, 1167, 1168 ЦК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про достатність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Умови і порядок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання свої професійних обов'язків, визначено комплексом норм Цивільного кодексу України, Кодексу України про працю, Закону України «Про охорону праці»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Загальні умови відшкодування моральної шкоди визначені статтею 23 ЦК України, згідно ч.ч. 1-3 якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону праці»відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до Закону України від 23 лютого 2007 року N 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»втратили чинність положення ст. ст. 21, 28, 34 цього Закону України щодо обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду (ці зміни набрали чинності з 30 березня 2007 року).

Таким чином, у разі, коли право на відшкодування моральної шкоди виникало у позивача до 1 січня 2006 року, тобто до набрання чинності як Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, та Законом України N717-V потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстраху, незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення з наступних підстав.

Проте Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 8 жовтня 2008 року у справі N1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

При цьому згідно із ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Також слід звернути увагу на те, що при вирішенні питання про право потерпілого на відшкодування моральної шкоди суд має виходити із вимог статей 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК). У даному випадку втрата працездатності була встановлена 16.07.2007.

Таким чином, оскільки на час встановлення ОСОБА_1 втрати професійної працездатності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»уже не було передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що отримання позивачем під час виконання професійних обов'язків на підземних роботах на відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка»державного підприємства «Макіїввугілля» професійного захворювання, за наслідком якої виникла втрата 40 відсотків професійної працездатності, спричинило ОСОБА_1 моральні страждання, які виразились у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, яке вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є відповідач по справі.

Така правова позиція суду узгоджується із судовими рішеннями Верховного Суду України (рішення від 29 вересня 2010 року, ухвала від 12 травня 2010 року, ухвала від 20 січня 2010 року, рішення від 20 квітня 2011 року), які є обов'язковими для всіх судів України (стаття 360-7 Цивільного процесуального кодексу України), та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 7 вересня 2011 року) і відповідає положенню статті 58 Конституції України.

З огляду на наведене, виходячи з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода підлягає стягненню з державного підприємства «Макіїввугілля»в розмірі 12000,00 грн.

Також судом під час розгляду справи було з'ясовано, що ОСОБА_1 звертався до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я фізичної особи, у зв'язку з чим в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»позивача звільнено від сплати судового збору.

За приписами ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 являли собою вимоги нематеріального характеру, тому з огляду на вимоги ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору, що покладаються на відповідача та стягуються до Державного бюджету України, мають складати 0,1 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, тобто 107,30 грн., оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»станом на 1 січня поточного року встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні 1073 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 130, 174, 209, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Макіїввугілля»(код ЄДРПОУ 26391021) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 12000 (дванадцять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з державного підприємства «Макіїввугілля»(код ЄДРПОУ 26391021) у дохід Державного бюджету України 107 (сто сім) грн. 30 коп. судового збору, що підлягає сплаті на поточний рахунок 31216206700068, одержувач платежу - УДКСУ у м. Макіївці Центрально-Міський район, код бюджетної класифікації 22030001, МФО 834016, код ЄДРПОУ (суду) 02895567, код ЄДРПОУ (банку) 37990227, Банк - ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов