Рішення № 27773836, 29.11.2012, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 1527/8663/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2012 р.

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді -Кисельова В.К.

при секретарі -Дзюба Г.І.

за участю позивачки -ОСОБА_1, адвоката -ОСОБА_2

відповідачки -ОСОБА_3, адвоката -ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, припинення права власності, зобов'язання повернення договору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, припинення права власності, зобов'язання повернення договору. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка зареєстрована і проживає в двохкімнатній квартирі, житловою площею 27,2 кв. м., загальною площею 44,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, з 1976 року.

07 вересня 1994 року позивачка приватизувала свою квартиру і отримала свідоцтво про право власності на житло, видане УЖКГ виконкому Одеської міської Ради народних депутатів.

Після смерті чоловіка, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка дуже перехвилювалася з цього приводу і з того часу почала хворіти різними захворюваннями, у зв'язку з чим з 1995 року перебуває на обліку в поліклініці №29 по вул. Ак. Заболотного, 32-А в м. Одесі, де періодично проходить курс лікування з приводу таких захворювань: «розсіяний церебральний атеросклероз сосудів головного мозку, хвороба дванадцятиперстної кишки, хронічний холецистит, желче-кам'яна хвороба».

Позивачка стверджує, що після смерті її чоловіка, сусід ОСОБА_5 запропонував їй обміняти квартиру на його в сел. Таїрове, проте вона не дала згоди на це, оскільки її чоловік похований на цвинтарі «Північному». Сусід через це почав чинити їй різні перешкоди та погрожувати. Позивачка злякалася та розповіла про це родичці її чоловіка - відповідачці по справі - ОСОБА_3. Вона спочатку взяла її документи на квартиру для зберігання, а надалі вирішила скористатися безвихідним становищем та хворобою позивачки, повезла її до приватного нотаріуса за вищезазначеною адресою. При цьому відповідачка її впевнила, що буде підписаний договір довічного утримання. Позивачка підписала договір, вважаючи, що вона підписує договір довічного утримання. Відповідачка обіцяла її лікувати та допомагати матеріально, проте коштів у розмірі 8087 гривень, вона не отримувала, але лише надала позивачці 250 гривень за весь час.

Мотивуючи свої вимоги позовні вимоги, позивачка також стверджує, що вона постійно сплачує комунальні послуги за квартиру, а також проводила ремонт за власні кошти.

В 2010р. її квартиру затопили сусіди, у зв'язку з чим, вона звернулась до житлово-експлуатаційної організації де дізналась, що власником її квартири є ОСОБА_3. Після того, вона довідалась, що квартиру вона відчужила за договором купівлі-продажу. Позивачка стверджує, що у неї ніколи не було наміру продавати належну їй квартиру, оскільки квартира є її єдиним житлом.

На підставі викладеного, позивачка просить поновити їй строк позовної давності, оскільки він був пропущений з поважних причин, визнати договір купівлі-продажу серії АЕІ №418792 від 29 грудня 2001 року квартири АДРЕСА_1, укладений між, ОСОБА_1, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 -недійсним, припинити право власності відповідача на вищезазначену квартиру, а також витребувати від відповідачки ОСОБА_3 договір купівлі-продажу серії АЕІ №418792 від 29 грудня 2001 року.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та пояснила, що з ОСОБА_3 у неї були дуже доброзичливі відносини, вона їй довіряла, оскільки вона їй допомагала у відновлюванні її прав, надавала матеріальну допомогу. В зв'язку з чим, ОСОБА_3 запропонувала їй укласти договір довічного утримання, на що позивачка погодилась, оскільки довіряла відповідачці. Під час посвідчення договору нотаріусом позивачка не вдавалась у подробиці договору, який вона підписувала, оскільки довіряла відповідачці, яка їй обіцяла їй допомагати. Після підписання договору відповідачка забрала всі документи до себе, на що позивачка не звернула уваги. Позивачка також пояснила, що відповідачка декілька разів їй допомагала, проте останнім часом взагалі нічого не робила. В той же час, позивачка не бажала сперечатись з відповідачкою, та вирішували свої особисті проблеми самостійно. В 2010р. позивачка звернулась до відповідачки з проханням надати кошти для ремонту квартири, проте остання відмовилась надати їй кошти, а родичі відповідачки взагалі були здивовані, що позивачка ще живе. Крім того, позивачка звернулась до житлово-експлуатаційної організації з приводу заливу квартири, та несподівано дізналась, що власником її квартири є ОСОБА_3.

Відповідачка, а також її представник позовні вимоги не визнали, вважаючи їх необґрунтованими. Так, відповідачка вважає, що позивачка пропустила строк позовної давності для звернення з вищевказаним позовом, а також відсутні підстави для його поновлення. Відповідачка як сторона по справі, а також як свідок пояснила, що померлий чоловік позивачки ОСОБА_7 був її двоюрідним дядьком. З позивачкою на протязі всього життя були нормальні стосунки, вона один одному постійно допомагали. Крім того, вона була представником позивачки під час розгляду судом спору щодо визнання недійсним договору дарування, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8. В процесі розгляду вищевказаної справи ОСОБА_1 були необхідні великі кошти, яких вона не мала. В зв'язку з чим, вона звернулась до ОСОБА_3 з проханням запозичити їй кошти. ОСОБА_3 повідомила, що вона таких коштів не має, проте їй може надати кошти ОСОБА_9, який був чоловіком ОСОБА_3. Після того, як позивачка повернула у власність свою квартиру вона не мала коштів для повернення боргу, у зв'язку з чим, запропонувала продати свою квартиру відповідачці, а кошти при цьому не повертати. ОСОБА_3 також повідомила, що фактично між ними був укладений договір відповідно до якого ОСОБА_1 не повертає отримані кошти, та передає у власність відповідачка квартиру, при цьому позивачка зберігала право довічно проживати в квартирі. Відповідачка також пояснила, що не переоформляла на себе особистий рахунок, а також договори на надання комунальних послуг, оскільки позивачка мала певні пільги, а тому оплата була меншою. ОСОБА_3 також повідомила, що в квартиру позивачка вона не вселялась, оскільки у них була спільна домовленість.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 пояснила, що під час посвідчення договору купівлі-продажу вона перевірила всі правовстановлюючі документи на квартиру, впевнилась у відсутності заборон на відчуження квартири. Крім того, сумнівів щодо дієздатності сторін у неї не було, сторони розуміли значення своїх дій.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Так судом встановлено, що 29.12.2001р., згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованому у реєстрі № 8938. Продаж здійснено за суму 8087 гривень.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо випливають з зобов'язань, що регулюються Главою 14 ЦК України в редакції 1963р.

Так, згідно ст. 151 України в редакції 1963р. в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 224 ЦК України в редакції 1963р. за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що фактично вимоги ст. 224 ЦК України в редакції 1963р. сторонами не було виконані. Так, ОСОБА_1 не передала у користування та володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Вищевказаний факт підтверджується поясненнями сторін, з яких вбачається, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживала, а також взагалі не сплачувала за комунальні послуги. З моменту укладення вищевказаного договору та по теперішній час ОСОБА_1 залишилась проживати в квартирі, сплачує за комунальні послуги за власні кошти, що підтверджується наданими позивачкою виписками з особистого рахунку, копіями квитанцій. Крім того, вищевказаний факт підтвердила в судовому засіданні безпосередньо ОСОБА_3, яка повідомила, що їй не було вигідно сплачувати за квартиру.

В судовому засіданні ОСОБА_1 стверджувала, що вона була впевнена, що підписує саме договір довічного утримання, а не договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 425 ЦК України в редакції 1963р за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

В судовому засіданні відповідачка пояснила, що фактично між нею та відповідачкою був укладений договір, відповідно до якого ОСОБА_1 не повертає отримані кошти, а також передає у власність відповідачки квартиру, при цьому позивачка зберігала право довічно проживати в квартирі. ОСОБА_3 також пояснила, що дійсно допомагала матеріально позивачки, коли вона до неї зверталась. Вищевказані обставини підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9.

Відповідно до ст. 56 ЦК України в редакції 1963р. угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його вартість.

Під помилкою в даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 страждає на хронічні захворювання розсіяний - церебральний атеросклероз сосудів головного мозку, хвороба дванадцятиперстної кишки, хронічний холецистит, желче-кам'яна хвороба».

Усі ці обставини підтверджують відсутність наміру ОСОБА_1 на відчуження квартири без довічного утримання і що вона діяла під впливом помилки. Про те, що вона помилялася в юридичній суті договору і вважала, що укладає договір довічного утримання, свідчать ті факти, що за своїм матеріальним становищем та станом здоров'я вона мала потребу в утриманні та сторонній допомозі, відповідачка обіцяла їй допомогу і фактично її надавала, що остання не заперечувала у судовому засіданні.

Факт того, що позивачка залишилась проживати в квартирі, постійно сплачувала за комунальні послуги також надавав позивачці впевненості про те, що вона уклала договір довічного утримання.

Ця помилка має істотне значення, так як відноситься до суттєвих моментів, що обумовили укладення угоди. Неправильне сприйняття ОСОБА_1 умов угоди вплинуло на її волевиявлення.

Позивачка також просила поновити строк позовної давності, посилаючись на свій вік, матеріальне становище та стан здоров'я, а також на те, що вона не мала копії договору, та вона дізналась про укладення вищевказаного договору після заливу квартиру в 2010р.. З урахуванням цих доводів та обставин справи суд вважає, що позивачка пропустила строк позовної давності з поважних причин, тому на підставі ст.80 ЦК України (1963р.) її порушене право підлягає захисту.

На підставі викладеного, суд вважає, що необхідно поновити строк позовної давності ОСОБА_1 для звернення з позовними вимогами до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, припинення права власності, зобов'язання повернення договору, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.12.2001р., відповідно до якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованому у реєстрі № 8938.

Згідно ч. 2 ст. 56 ЦК України в редакції 1963р., суд вважає, що необхідно привести сторін у первісне становище шляхом припинення права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2001р., а також шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми у розмірі 8087 гривень.

В той же час, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування договору купівлі-продажу потрібно відмовити, оскільки вищевказані вимоги не пов'язані з відновлюванням порушеного права.

Крім того, необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 214 гривень 30 копійок. (а.с. 1)

На підставі викладеного, керуючись ст. 56, 80, 224, 425 ЦК України в редакції 1963р., ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, припинення права власності, зобов'язання повернення договору -задовольнити частково.

2. Поновити строк позовної давності ОСОБА_1 для звернення з позовними вимогами до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, припинення права власності, зобов'язання повернення договору.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.12.2001р., відповідно до якого ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованому у реєстрі № 8938.

3. Припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.12.2001р..

4. Повернути сторін у первісне становище шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 8087 гривень.

5. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 214 гривень 30 копійок.

6. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування договору купівлі-продажу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії повного тексту рішення.

Суддя