Рішення № 27771488, 22.11.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/0529/2448/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 р. м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецьої області

у складі: головуючого судді Халаджи О.В.

при секретарі Афендіковій А.О.

за участю позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Попова С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Красноармійську справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Вугільна компанія Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди.

У своєму позові позивач вказала, що вона працювала на виробництві ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» теплотехніком дільниці «Тепломережа». 17.12.2008 року їй було заподіяно каліцтво, пересуваючись по тротуару на території шахти, оступилась і при падінні забилась чолом. Про нещасний випадок на виробництві був складений акт від 17.12.2008 року. За висновком МСЕК від 02.04.2009 року в результаті нещасного випадку її визнано інвалідом третьої групи з втратою 60% професійної працездатності, безстроково. ЇЇ середній заробіток до каліцтва був 1705 гривень. Розмір отриманої пенсії становив 1573,99 гривень, тобто різниця складає 376,08 гривень, що значно впливає на її щомісячний прибуток. Вона також понесла додаткові витрати та зусилля. У зв'язку із завданням тяжких тілесних ушкоджень вона зазнала значної моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болю та стражданнях, у зв'язку з каліцтвом та ушкодженням здоров'я. Розмір заподіяної моральної шкоди внаслідок завдання тілесних ушкоджень вона оцінює в розмірі 20 000 гривень та просить стягнути цю грошову суму на її користь з відповідача.

У судовому засідання позивач підтримала свої позовні вимоги та суду пояснила, що від третіх осіб їй стало відомо що у зв'язку із її травмуванням на виробництві вона має право також і компенсацію моральної шкоди, розмір моральної шкоди вона оцінювала саме із встановленого їй відсотка втрати працездатності і цей розмір необхідно визначати із розрахунку три тисячі гривень за кожні десять відсотків втрати працездатності, а тому розмір її моральних страждань становить близько 20 000 гривень. Водночас вказала, що на сьогодні їй виповнилося 60 років, вона до теперішнього часу працює на підприємстві відповідача на тому ж робочому місці. У зв'язку із травмуванням за весь час лікувалась два рази. Нещасний випадок на виробництві з нею трапився у зв'язку з її необережністю, бо вона впала на слизькій дорозі під час пересування вулицею.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд у їх задоволенні відмовити. Пояснив, що в якості підстав для стягнення моральної шкоди, позивачем зазначено той факт, що 17.12.2008 року під час виконання нею трудових обов'язків з нею стався нещасний випадок на виробництві та пов'язаними з цим моральними стражданнями, а також той факт, що їй встановлено ступінь втрати працездатності 60 % безстроково. Однак однією з підстав настання відповідальності за причинену моральну шкоду є наявність противоправних дій з боку відповідача, та його вини. Позивач не надав доказів у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до втрати ним професійної працездатності. Більш того, саме необережні дії позивача, а саме порушення ст. 14 ЗУ «Про працю»призвели до настання нещасного випадку. Позивачем висновку МСЕК або інших медичних органів про спричинення моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків, які мали б бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачем суду не надано.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 17.12.2008 року о 07.00 годині ОСОБА_3 пересуваючись по тротуару оступилася і при падінні забилася чолом голови, у зв'язку із чим 05.02.2009 року за фактом травмування позивача на виробництві було складено акт за формою Н-1, що підтверджується копією акта форми Н-1 (а.с. 3-4).

Згідно акту форми Н-5 від 17.12.2008 року причинами з яких стався нещасний випадок на виробництві є порушення ОСОБА_3 вимог ст.14 Закону України «Про охорону праці», викладені обставини підтверджуються Актом Н-5 (а.с. 6-7).

02.04.2009 року, згідно висновку МСЄК позивачу вперше було встановлено 60% втрати професійної працездатності, що підтверджується копією довідки МСЄК (а.с.8).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності »від 23.03.2007 р. № 717-V (п.1.абз.3 п.5,п.9, абз. 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно актів Н-1 та Н-5 від 17.12.2008 року, саме у період роботи на підприємстві ДП «Вугільна компанія Краснолиманська» позивач отримав вищезазначене травмування, а тому саме у останнього виникає обов`язок відшкодовувати моральну шкоду позивачу.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

В судовому засіданні позивач пояснила, що її моральна шкода взята із розрахунку саме встановленого їй відсотка втрати працездатності і цей розмір необхідно визначати із розрахунку три тисячі гривень за кожні десять відсотків втрати працездатності, а тому розмір її моральних страждань становить близько 20 000 гривень. Більш ніяких аргументів та доказів на підтвердження наявності у неї моральної шкоди позивач суду не надала. Крім того, суду вказала, що на теперішній час із часу травмування позивачка продовжує працювати на підприємстві та отримує заробітну плату, нещасний випадок з нею стався саме і зв'язку із тим, що вона послизнулась на пішохідній доріжці.

Із матеріалів розслідування вищезазначеного нещасного випадку вбачається, що травмування позивачки сталося внаслідок необережності її самої. За весь час з моменту травмування позивачка лікувалася два рази з приводу підвищеного артеріального тиску.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди позивачу, ступені фізичних та душевних страждань позивача, при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості, розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

Як встановлено із акту розслідування нещасного випадку причиною нещасного випадку окрім необережності позивачки є також слизька підлога, що є виною відповідача оскільки саме відповідач повинен слідкувати за безпечними умовами праці. Також судом встановлено що позивачка під час травмування втратила 60 відсотків працездатності беззворотньо, бо у довідці МСЄК відсутня дата чергового переогляду.

Тому суд, виходячи з засад розумності і справедливості, вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 3 000 гривень. Моральна шкода у розмірі 20 000 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача судом вважається значно завищеною та необгрунтованою.

В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача. Так, суд вважає, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 188 гривень 20 копійок.

На підставі ст.ст. 3-6,10, 11, 57, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Вугільна компанія Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія Краснолиманська»з рахунку № 26006301620720 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Красноармійськ Донецької області, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, яка пов`язана із отриманою травмою на виробництві, 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія Краснолиманська» на користь держави судовий збір у розмірі 188 гривень 20 копійок (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: