Рішення № 27769060, 29.11.2012, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/14965/12

пр. № 2/2608/6614/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ВП «Київська дирекція ПРАТ «Міська страхова компанія»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

12.09.2012 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 16 966,38 грн., матеріальних збитків в розмірі 620,00 грн. за отримання Звіту про оцінку автомобіля, моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. та судових витрат у розмірі 275,87 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03.07.2012 року о 09:00 у м. Києві на вул. Бучанській, 10, в результаті порушення відповідачем п. 10.11 ПДР України, сталась ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача «Шевроле Авео»д/н НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована третьою особою. У встановлений законом термін відповідач не повідомив страховика про ДТП, що позбавило можливості позивача отримати страхове відшкодування. В результаті чого позивачу було завдано моральної шкоди, оцінену ним у розмірі 10 000,00 грн., яка виразилась у душевних стражданнях, пов'язаних з пошкодженням майна та бездіяльністю відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилається на необґрунтованість позовних вимог до нього, оскільки його цивільно-правова відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована, а тому вимоги повинні пред'являтися до страхової компанії.

Представник третьої особи ВП «Київська дирекція ПРАТ «Міська страхова компанія»до суду не з'явився.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 22.12.2011 року ВП «Київська дирекція ПРАТ «Міська страхова компанія»та ОСОБА_3 уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс), строк дії договору -1 рік (а. с. 65). Забезпеченим транспортним засобом згідно Поліса є автомобіль марки «Вольво 440»д/н НОМЕР_2.

З пояснень відповідача встановлено, що він працював водієм у ОСОБА_3 та возив його на вказаному автомобілі.

03.07.2012 року о 09:00 на вул. Бучанській, 10 в м. Києві сталася ДТП за участі автомобіля марки «Шевроле Авео»д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Вольво 440»д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 27.07.2012 року по справі №3/2608/4900/12, ОСОБА_2 визнано винним у вказаній ДТП і піддано адміністративному стягненню (а. с. 4 -копія постанови суду).

В результаті ДТП пошкоджено автомобіль «Шевроле Авео»д/н НОМЕР_1, яким позивач користується на підставі довіреності (а. с. 69), а власником транспортного засобу є ОСОБА_4 (а. с. 70 -копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу).

Згідно звіту №205 про оцінку автомобіля від 06.07.2012 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику вищевказаного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає: 16 966,38 грн., (а. с. 8-13 -копія звіту).

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ВП «Київській дирекції ПРАТ «Міська страхова компанія», що підтверджується Полісом.

04.07.2012 року позивач звернувся до ВП «Київської дирекції ПРАТ «Міська страхова компанія»із заявою про виплату страхового відшкодування №1827 (а. с. 5).

В судовому засіданні 22.11.2012 року представник позивача повідомила суду, що автомобіль «Шевроле Авео»д/н НОМЕР_1, відремонтований (звукозапис судового засідання від 22.11.2012 року: 14 год. 04 хв. 15 с.). Суд зобов'язав представника відповідача надати докази, які підтверджують суму понесених витрат на ремонт автомобіля.

На підтвердження суми понесених витрат на ремонт автомобіля представником позивача надано товарний чек від 24.11.2012 року на суму 2 270 грн. (а. с. 72) та акт виконаних робіт від 15.07.2012 року на суму 11 074 грн. (а. с. 74).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Встановлено, що ОСОБА_2 винен у ДТП, яка мала місце 03.07.2012 року о 09 год. 00 хв. на вул. Бучанській, 10 у м. Києві, а тому за загальними правилами згідно ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1188 ЦК України повинен відшкодовувати завдану шкоду.

Проте, позивач не надав доказів того, що він має право на отримання відшкодування, оскільки встановлено, що власником майна (автомобіля «Шевроле Авео»д/н НОМЕР_1) є ОСОБА_4, а тому він має право на відшкодування, в силу ч. 1 ст. 1166 ЦК України, яка передбачає відшкодування шкода, завданої майну фізичної особи. Оскільки майну позивача шкоди не завдано, то і вимога про відшкодування є необгрунтованою.

Позивач користується автомобілем на підставі довіреності. Стаття 237 ЦК України встановлює, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 ЦК України).

В силу наведених норм, позивач на підставі довіреності здійснює представництво власника автомобіля перед третіми особами. За таких обставин, шкода, завдана пошкодженням автомобіля «Шевроле Авео»д/н НОМЕР_1 -є шкодою, завданою ОСОБА_4, а не ОСОБА_1, тому останній не наділений правом на відшкодування йому такої шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Суд вважає необґрунтованою суму відшкодування, зазначену в позові. Позивач просить відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 16 966,38 грн. на підставі звіту про оцінку автомобіля. В той же час встановлено, що автомобіль відремонтований і згідно наданих доказів вартість відновлювального ремонту становить 11 074 грн., відповідно акту виконаних робіт від 15.07.2012 року. Надані позивачем докази не є належними і достатніми для підтвердження понесених витрат, оскільки товарний чек на запчастини на суму 2 270 грн. виданий 24.11.2012 року, тобто після здійснення ремонтних робіт. З чого слідує, що запчастини на ремонт були придбані після здійснення ремонту та використання цих же запчастин при ремонті. Наведене свідчить про надання представником позивача недостовірних доказів, а тому суд не приймає їх до уваги. Надаючи акт виконаних робіт від 15.07.2012 року, представник позивача не надав жодного документа на підтвердження понесених витрат (платіжне доручення, чек і т.д.), що ставить під сумнів достовірність вказаного доказу.

Враховуючи наведене суд вважає, що товарний чек від 24.11.2012 року на суму 2 270 грн. та акт виконаних робіт від 15.07.2012 року на суму 11 074 грн. -є не належними та недопустимими доказами, які не підтверджують заявлені вимоги, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Отже, позивач просить стягнути 16966,38 грн., а надає документи на значно меншу суму.

Позивач не надав доказів реальної вартості втраченого майна, а надані його представником пояснення та документи суперечать одне одному та не дають можливості суду встановити реальної вартості ремонту, тобто понесених витрат.

Враховуючи наведене, в позові необхідно відмовити також з підстав необґрунтованості заявленої суми до відшкодування.

Звертаючись до суду, позивач посилається на загальні підстави відшкодування шкоди та не враховує обов'язковість застосування до правовідносин, що розглядаються судом, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі -Закон).

В статті 3 Закону зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника -заподіювача шкоди. Отже, відшкодування шкоди позивачу, згідно наведеної норми, повинно здійснюватися відповідно до Закону.

В силу статті 4 Закону відповідач є суб'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а його відповідальність перед третіми особами (потерпілими) застрахована, оскільки ця відповідальність є об'єктом страхування згідно ст. 5 Закону.

За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити другій стороні, або іншій особі страхову виплату (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування.

За заявою позивача до участі у справі залучений страховик, тому незалежно від того, чи наполягає потерпілий на відшкодуванні шкоди його заподіювачем, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування, суд повинен урахувати відповідальність і страховика.

Наведена правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду України від 02.02.2011 року по справі № 6-27759св10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13674697), від 30.06.2011 року по справі № 6-33529св10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16938451), від 07.09.2011 року по справі № 6-14078св09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18194930), від 28.09.2011 року по справі № 6-59182св10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18559071).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22. Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст. 29 Закону).

Отже, в силу п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону шкоду, тобто витрати на ремонт транспортного засобу, повинен відшкодовувати страховик.

В силу норм ст. 1166, 1187, 1188 шкода відшкодовується винною особою. В той же час законодавець передбачив обов'язок власників транспортних засобів та водіїв страхувати свою відповідальність, внаслідок чого обов'язок по відшкодуванні шкоди виникає у страховика.

Законодавець передбачив лише один випадок, коли особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність відшкодовує шкоду -це у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди. У такому випадку винна особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). (ст. 1194 ЦК України)

Відповідальність ОСОБА_2, за шкоду заподіяну майну третіх осіб, застрахована на 50 000 грн., а за шкоду заподіяну здоров'ю -100 000 грн., згідно Полісу. Позивач просить стягнути 27 966,38 грн., що не перевищує ліміту відповідальності страховика за полісом, а тому відсутні правові підстави, передбачені ст. 1194 ЦК України, для стягнення вказаних коштів з відповідача.

Позивач не пред'являв позов страховику та не заявляв йому вимог. З пояснень представника позивача встановлено, що позов до страховика не пред'являвся у зв'язку із неможливістю знайти його, проте, такі пояснення не можуть бути підставою для звільнення страховика від обов'язку здійснити страхову виплату та невиконання вимог Закону.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне. Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з неправомірною поведінкою щодо нього та у зв'язку з пошкодженням майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.

Вина, неправомірність дій відповідача доведена належними доказами.

На підтвердження завдання моральної шкоди, позивач посилається на душевні страждання, завданих йому внаслідок ДТП, нанесення матеріальних збитків, агресивної поведінки та бездіяльності відповідача. Проте, душевні страждання -це загальне поняття, і лише посилання на душевні страждання не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивач не пояснив у чому проявилися (форми прояву) душевні страждання, які їх наслідки, не надав суду жодних доказів існування душевних страждань.

За таких обставин, позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди та наявність підстав для її відшкодування, а тому дана вимога не підлягає задоволенню, як безпідставна та необгрунтована.

Керуючись ст. ст. 3-5, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 23, 237, 244, 979, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України ст. ст. 57-60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30.11.2012 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ