Рішення № 27768732, 29.10.2012, Карлівський районний суд Полтавської області

Справа № 1608/2170/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Жмурко П.Я.

при секретарі Козловій Т.В.

за участю відповідача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя ,-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому просила суд поділити їхнє спільно нажите майно, виділивши кожному з них по Ѕ частині квартири, розташованої АДРЕСА_1.

04.09.2012 року відповідач по справі -ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Карлівського районного суду від 25.10.2012 року провадження у справі в частині первісного позову було закрито.

У своєму позові до ОСОБА_1, ОСОБА_4 просить суд визнати їхньою спільною сумісною власністю квартиру, розташовану АДРЕСА_1 та будинок, розташований по АДРЕСА_2 і поділити спільно нажите майно подружжя, шляхом виділення йому вказаного будинку, а ОСОБА_1 вказаної квартири. Позивач зазначив, що квартиру було придбано під час шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу № 946421, а будинок -на підставі договору купівлі-продажу №892952. Ділити спільно нажите майно, шляхом виділення Ѕ частини будинку та квартири кожному з подружжя, позивач вважає не доцільним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві і просить суд задовольнити позов.

Позивач в судове засідання не з'явився, проте раніше надав суду заяву в якій просив суд справу розглядати без його участі, за участю його представника.

Відповідач та її представник, в судовому засіданні позовні вимоги визнають і не заперечують проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідально до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України також визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В судовому засіданні встановлено, що з 09.10.1982 року по 22.02.2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, про що свідчать свідоцтво серії НОМЕР_1 та рішення Карлівського районного суду від 22.02.2011 року. (а.с. 6, 7) Окрім того, дана обставина визнається сторонами.

З договору купівлі-продажу № 946421 від 14.10.2004 року, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 16.10.2004 року (а.с. 9), вбачається, що під час шлюбу сторонами було придбано квартиру, розташовану АДРЕСА_1. (а.с. 8) В технічному паспорті на вказану квартиру її власником зазначений ОСОБА_4 (а.с. 10-11)

Договір купівлі-продажу №892952 від 21.09.2006 року, зареєстрований в реєстрі 21.09.2006 року (а.с. 22), свідчить про те, що під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1, було також придбано будинок, розташований по АДРЕСА_2. (а.с. 21) Згідно витягу з реєстру про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №13986635 та записів у технічному паспорті на будинок, його власником значиться ОСОБА_4 (а.с. 23, 24-29)

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1, на праві спільної сумісної власності, належить квартира, розташована АДРЕСА_1 та будинок, розташований по АДРЕСА_2, які були набуті ними під час перебування у шлюбі.

Тому суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині і визнати трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, а також будинок, розташований в АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 21 грудня 2007 року, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно положень ст. 372 ЦК України та ст. 70 СК України, частки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у спільно нажитому майні є рівними, тобто кожному з них належить по Ѕ частині вищевказаної квартири та будинку.

Разом з тим, у своєму позові ОСОБА_4 просить суд поділити спільне майно шляхом визнання за ним права власності на будинок, розташований по АДРЕСА_2, а за ОСОБА_1 -на квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 Позовні вимоги в цій частині вмотивовані тим, що на даний час шлюб між сторонами розірвано і співжиття подружжя в одному будинку чи одній квартирі не можливе. Як уже було зазначено, відповідач визнала позов і не заперечувала проти поділу спільно нажитого майна вказаним шляхом.

В судовому засіданні досліджено висновок експертного дослідження №238-12, щодо ринкової вартості квартири та будинку, які належать сторонам на праві спільної сумісної власності. З висновку вбачається, що різниця у вартості належних сторонам квартири та будинку є не значною.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе поділити спільно набуте майно подружжя і визнати за ОСОБА_4 право власності на будинок, розташований по АДРЕСА_2, а за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки поділ майна таким чином відповідає інтересам сторін, не порушує їхні права та не суперечить Закону.

Суд також вважає за можливе, в порядку ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 60, 68, 70, 71, СК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю.

Визнати трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_4 сплачений ним судовий збір у розмірі 501,10 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області, через Карлівський районний суд Полтавської області, протягом десяти днів з дня його проголошення або з дня отримання копії рішення.

Суддя Жмурко П.Я.