Рішення № 27764998, 22.11.2012, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-232/11

2/0418/139/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Ткаченко А.О.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Савченко», третя особа - ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітної плати за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що підставою для звернення до суду з вищезазначеним позовом стало порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Савченко»(далі ТОВ «Видавничий Дім «Савченко») порядку розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого їм органу з робітником та невиплата заробітної плати. Так, вона працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера з неповним робочим днем з 17.09.2007 року, згідно наказу №3-к. Згідно табеля робочого часу за жовтень 2007 року, вона працювала у відповідача до 31.10.2007 року включно. 03.11.2007 року для завершення місячної звітності за жовтень 2007 року, вона знаходилась в приміщенні офісу відповідача та директор ТОВ «Видавничий Дім «Савченко», запросив її та ОСОБА_4 на зустріч, але сам не з'явився. В телефонному режимі директор повідомив, що на зустріч не з'явиться, та наказав їй передати справи ОСОБА_4 наступному головному бухгалтеру підприємства. Справи вона передала, але акт приймання-передачі не складала. Заяву про звільнення за власним бажанням з посади головного бухгалтера ТОВ «Видавничий Дім «Савченко», не писала. Враховуючи вищезазначене, відбулося фактичне відсторонення її від роботи та займаної посади, юридичне вона ще продовжувала знаходиться у трудових відносинах з відповідачем. 09.11.2007 року була створена комісія, яка розглядала факт її відсутності на робочому місті без поважних причин з 22.10.2007 року. Очолила комісію ОСОБА_4, яка па той час взагалі не була у трудових відносинах з відповідачем. До членів комісії були включені: ОСОБА_5, яка не могла жодним чином підтвердити її відсутність на робочому місті 22.10.2007 року, оскільки вона була прийнята на роботу до відповідача 05.1 1.2007 року; ОСОБА_6, який навіть не знаходився у трудових відносинах з відповідачем у 2007 році. Зазначена Комісія є нелегітимною, оскільки її склад становлять позаштатні працівники. Враховуючи нелегітимність комісії і як наслідок відсутність повноважень у її членів, складений акт про відсутність її на місці роботи без поважних причин, є безпідставним та незаконним. Зазначені дії свідчать про те, що відповідач знав про те, що вона не написала заяву про звільнення за власним бажанням, тому фактично знаходжусь з ним у трудових відносинах, тому йому було необхідно звільнити її з інших підстав, а саме за ініціативою власника. Згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та утриманих податків від 27.05.2010 року її було прийнято на роботу до відповідача 17.09.2007 року та звільнено з 31.10.2007 року. Враховуючи вищезазначене та незважаючи на відсутність підстав для звільнення, відповідач все ж таки звільнив її з 31.10.2007 року. Вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою виплатити належну їй заробітну плату, але відповідач їй відмовляв нічим це не обґрунтовуючи. 01.12.2008 року вона направила на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити належну їй заробітну плату та компенсацію за весь час затримки її виплати, а також моральну шкоду. У відповідь на претензію, вона отримала лист відповідача, де він повідомив її про те що ним прийнято рішення звільнити її з займаної посади з 29.12.2009 року за п.5 ст.40 КЗпПУ, а також про необхідність отримання розрахунку, належного їй за фактично відпрацьований час. Враховуючи зазначене, вона начебто і досі знаходиться з відповідачем у трудових відносинах, що не відповідає дійсності і підтверджується відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та утриманих податків. 03.07.2009 року вона направила на адресу відповідача заяву про допуск її до роботи та 28.07.2009 року отримала відповідь, в якій відповідач повідомив її про рішення не допускати її до роботи та звільнити з 31.07.2009 року на підставі п.5 ст.40 КЗпПУ.

З урахуванням зазначеного позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення від 31.10.2007 року на підставі п.5 ст.40 КЗпПУ, поновити її на посаді головного бухгалтера ТОВ «Видавничий Дім «Савченко» з 31.10.2007 року, стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 340 грн., заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 31.10.2007 року по 22.06.2012 року в сумі 10036 грн. 69 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за цей період в сумі 10036 грн. 69 коп., а також моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлений позов та, посилаючись на викладені в уточненнях до позову від 22.06.2012 року підстави, просили задовольнити заявлені в них позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача та третя особа -ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні визнав частково в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку її виплати. В іншій частині в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, запереченнях представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом №3-к від 17.09.2007 року позивачка була прийнята на посаду головного бухгалтера в ТОВ «Видавничий Дім «Савченко»з 17.09.2007 року, з неповним робочий днем з оплатою праці згідно штатного розкладу пропорційно відпрацьованому часу (а.с.15).

За час роботи протягом вересня-жовтня 2007 року позивачці було нараховано заробітну плату в сумі 284 грн. 67 коп., з яких: 92 грн. 10 коп. у вересні та 192 грн. 57 коп. у жовтні, яку до теперішнього часу останній не виплачено (а.с.19,21).

Вказані обставини не заперечувались сторонами та в силу ч.1 ст.61 ЦПК України є такими, що не потребують доказуванню.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Відповідно до ч.1 ст.97 КЗпПУ оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Відповідно до ч.1 ст.102-1 КЗпПУ працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Відповідно до ст.115 КЗпПУ та ст.24 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В своєму позові ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення від 31.10.2007 року на підставі п.5 ст.40 КЗпПУ та поновити на посаді головного бухгалтера ТОВ «Видавничий Дім «Савченко»з 31.10.2007 року.

Разом з тим, як зазначив представник відповідача позивачка з займаної посади не звільнялась, будь-яких письмових чи усних наказів з цього приводу не виносилось та на теперішній час трудовий договір з нею не розірвано. Але з листопада 2007 року та до теперішнього часу вона не з'являється на своє робоче місце з невідомих причин.

Вказані обставини не заперечувала і позивачка. Посилання останньої на фактичне її звільнення з 31.10.2007 року через те, що її було відсторонено від займаної посади та на цю посаду призначено іншу особу ОСОБА_4 не підтверджено належними доказами у відповідності до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України та, окрім цього, не свідчить про фактичне звільнення позивачки з займаної посади. А, як зазначив представник відповідача, ОСОБА_4 на той момент запрошувалась для тимчасової співпраці та надання допомоги при складанні звітності саме в зв'язку з невиходом на роботу позивачки.

Також не свідчить про її фактичне звільнення і направлений на адресу ОСОБА_1 лист відповідача з повідомленням про її звільнення з 29.12.2008 року на підставі п.5 ст.40 КЗпПУ, оскільки, як зазначив представник відповідача в останньому лише повідомлялось про намір звільнити позивачку, а не про фактичне її звільнення.

Крім того, у вказаному листі йдеться мова про звільнення позивачки з 29.12.2008 року, а не 31.10.2007 року, яку позивачку зазначає датою свого звільнення.

Не можуть судом бути прийняті до уваги і відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно яких після 31.10.22007 року заробітна плата позивачці відповідачем не нараховувалась, оскільки позивачка приймалась на роботу за сумісництвом, з оплатою праці згідно штатного розкладу пропорційно відпрацьованому часу. Тому, в зв'язку з тим, що після 31.10.2007 року позивачка на роботу не виходила, заробітна плата відповідно до умов трудового договору їй не нараховувалась.

Таким чином, оскільки наказів про звільнення позивачки з займаної посади головного бухгалтера ТОВ «Видавничий Дім «Савченко»не виносилось, перешкод для продовження виконання свої обов'язків за трудовим договором з боку відповідача не чинилось та не вчинялось будь-яких інших дій, які б свідчили про припинення трудового договору з позивачкою з 31.10.2007 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення від 31.10.2007 року на підставі п.5 ст.40 КЗпПУ та поновити на посаді головного бухгалтера ТОВ «Видавничий Дім «Савченко»з 31.10.2007 року є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.

В зв'язку з цим не підлягають задоволенню, як похідні, і вимоги про стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 31.10.2007 року по 22.06.2012 року в сумі 10036 грн. 69 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за цей період в сумі 10036 грн. 69 коп.

В своєму позові позивачка також ставила питання про стягнення з відповідач на її користь заборгованості по заробітній платі в сумі 340 грн. Проте, як зазначила остання в своєму позові, вбачається з наданих нею документів (а.с.19,21) та не заперечувалось відповідачем фактично їй було нараховано заробітну плату за вересень та жовтень 2007 року в сумі 284 грн. 67 коп., з яких: 92 грн. 10 коп. у вересні та 192 грн. 57 коп. у жовтні.

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні вказана сума позивачці не була виплачена та не заперечував проти її стягнення на користь позивачки, а також суми в розмірі 284 грн. 67 коп., що складає компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Разом з тим, вимога про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати позивачкою не заявлялась. Тому, розглядаючи справу у відповідності до ст.11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовна заява в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивачки слід стягнути заборгованість по заробітній платі за вересень та жовтень 2007 року в сумі 284 грн. 67 коп.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В своєму позові позивачка просила стягнути з відповідача на її користь завдану внаслідок порушення трудових прав моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Разом з тим, як встановлено судом відповідачем не було порушено прав позивачки, за виключенням несвоєчасної виплати заробітної плати, від виплати якої відповідач ніколи не відмовлявся та до теперішнього часу не виплатив, в зв'язку з неявкою самої позивачки за місцем роботи.

Будь-яких належних доказів щодо завдання моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати в розмірі 284 грн. 67 коп., останньою не надано, а тому суд вважає, що в задоволенні позову в цій частині позивачці слід також відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ТОВ «Видавничий Дім «Савченко»на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.97,102-1,115,116,117,235,237-1 КЗпПУ, ст.ст.1,21,24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.ст.3,10,11,57-61,88,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Савченко», третя особа - ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітної плати за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Савченко»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Косіора,15/33, ІК 35338976) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІК НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 284 грн. 67 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий Дім «Савченко»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Косіора,15/33, ІК 35338976) на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак