Постанова № 27763779, 21.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 5023/2767/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю :

прокурора - Стовба О.В., посв. №199 від 16.10.1999 року, Куриленко Д.В., посв. №009057 від 12.10.2012 року

представників:

позивачів - 1) Продоус А.О., дов. №661 від 16.05.2012 року, 2) Єршов Ю.В., дов. №2825/15/14-12 від 18.06.2012 року

відповідача - ОСОБА_4, приватний підприємець, ОСОБА_5, дов. ВРТ №084587 від 13.07.2012 року

третьої особи - Зучек Є.Н., дов. №433 від 01.12.2011 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3021 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2012 року у справі № 5023/2767/12

за позовом Харківського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі 1) Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Харківської дистанції колії Південної залізниці, м. Харків, 2) Міністерства інфраструктури України, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, - Фонд державного майна України, м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків,

про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

До господарського суду Харківської області звернувся Харківський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі 1) Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Харківської дистанції колії Південної залізниці, 2) Міністерства інфраструктури України (позивачі у справі) з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про витребування з чужого незаконного володіння відповідача нежитлових приміщень «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1»загальною площею 2228,7 кв. м, розташованих по АДРЕСА_1. Обґрунтовував позовні вимоги тим, що відповідач набув майно безпідставно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2012 року у справі № 5023/2767/12 (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено повністю.

Витребувано з чужого незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Харківської дистанції колії Південної залізниці нежитлові приміщення «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1»загальною площею 2228,7 кв. м, розташовані по АДРЕСА_1.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь державного бюджету України 13033,54 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням, оскільки, на його думку, воно винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржуване ним рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що відповідач придбав спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів під р/н 3456 14.11.2008 року,

При цьому, як зазначає апелянт, зазначений договір не було визнано недійсним і на його підставі 25.11.2008 року право приватної власності на спірні нежитлові будівлі зареєстровано за ФОП ОСОБА_4 в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21038484 від 25.11.2008 р.

Також вказує на те, що під час укладання договору купівлі-продажу від 14.11.2008 року між позивачем та ТОВ «Євроконсалтингінвестбуд-груп 1»рішення суду про скасування права власності за ТОВ "СПЕЦТЕХ-БУД 2", у якого ТОВ «Євроконсалтингінвестбуд-груп 1»раніше придбало спірне майно на підставі договору купівлі-продажу 07.02.2008 року, не було прийнято, що свідчить про законність вказаних правочинів.

Крім того, звертає увагу на те, що спірні нежитлові приміщення були передані до ТОВ "СПЕЦТЕХ-БУД 2" як внесок до статутного фонду, у зв'язку з чим відповідно до пункту 1 частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України власником такого майна стало саме товариство і з урахуванням положень частини 3 статті 96 Цивільного України таке товариство не могло відповідати за незаконні дії ОСОБА_8

Також апелянт вказує на те, що позивачі знали про порушення їх прав ОСОБА_8 ще 12.12.2008 р., тобто з моменту ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Харкова по цивільній справі № 2-402207 за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Але жодних вимог до відповідача не було пред'явлено вже 3,5 роки. А тому строк позовної давності для позивачів закінчився ще 13.12.2011 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 24.10.2012 року на 09:30 год

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 08.11.2012 року на 12:00 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представника третьої особи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 21.11.2012 року на 11:00 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представника третьої особи.

Відповідач у судових засіданнях 24.10.2012 року, 08.11.2012 року та 21.11.2012 року підтримав апеляційну скаргу.

Перший та другий позивачі у відзивах на апеляційну скаргу та їх представники у судових засіданнях 24.10.2012 року, 08.11.2012 року та 21.11.2012 року проти її доводів заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовують тим, що вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.12.2010 року по справі №1-958/10 встановлено преюдиційні факти та визнано ОСОБА_8 винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 191 та частиною 2 статті 399 Кримінального кодексу України у зв"язку заволодінням нею спірним у даній справі майном шляхом зловживання службовим становищем та внесенням в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

А тому, на думку позивачів, спірне майно вибуло з власності позивачів не з їх волі, а в іншій спосіб: через злочинні дії ОСОБА_8, у зв"язку з чим з урахуванням вимог статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України позивач має право витребувати вказане майно у добросовісного набувача і у випадку оплатної підстави його придбання.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу та її представник у судовому засіданні 21.11.2012 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 24.10.2012 року, 08.11.2012 року та 21.11.2012 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що нежитлові приміщення "А-1, "Б-1", "В-1", "Г-1" загальною площею 2228,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 обліковуються в Єдиному реєстрі об"єктів державної власності, згідно з яким вони перебувають на балансі ДП "Південна залізниця", орган управління-Міністерство інфраструктури України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, прокурора та третьої особи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2007 року у справі №2-4022/07 було визнано право власності за ТОВ «СПЕЦТЕХ-БУД 2»на самовільно збудовані нежитлові будівлі літ. «А-1», літ. «Б-1», літ. «В-1», літ. «Г-1», розташовані по АДРЕСА_2.

Згідно з договором купівлі - продажу від 07.02.2008 року між ТОВ «СПЕЦТЕХ-БУД 2»та ТОВ «Євроконсалтингінвестбуд-груп 1»№583, нежитлові будівлі літ. «А-1», літ. «Б-1», літ. «В-1», літ. «Г-1»за адресою: АДРЕСА_2 передані у власність останньому.

14.11.2008 р. між ТОВ «Євроконсалтингінвест-груп 1»та ФОП ОСОБА_4, укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів під реєстраційним номером 3456.

Згідно з пунктом 1 вказаного договору продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі: літ. «А-1»заг. пл. 443,7 кв. м., «Б-1», заг. пл. 964,3 кв. м., «В-1», заг. пл. 483,2 кв. м., «Г-1», заг. пл. 292,1 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 і сплатив за них 120000,00 грн. (п. 2.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору відчужуване майно належить ТОВ «Євроконсалтингінвестбуд - груп 1»на підставі договору купівлі - продажу нежитлових будівель, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, 07.02.2008 р., за р/н 583 та зареєстрованого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»08.02.2008 року.

Відповідно до акту прийому-передачі об'єкту продажу продавець фактично передав, а покупець - прийняв зазначений об'єкт продажу.

25.11.2008 право приватної власності на спірні нежитлові будівлі було зареєстровано за ФОП ОСОБА_4 в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21038484 від 25.11.2008 р.

10.06.2012 року відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору оренди, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_10, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові будівлі: літ. «А-1», заг. пл. 443,7 кв.м., літ. «Б-1»заг. пл. 964,3 кв. м., літ. «В-1» заг. пл.. 483,2 кв. м., літ. «Г-1»заг. пл.. 292,1 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, (надалі - «нерухоме майно»).

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.12.2010 року по справі №1-958/10 ОСОБА_8 визнано винною у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України заволодіння чужим майном - нежитловими приміщеннями «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1» загальною площею 2228,7 кв. м, Державного підприємства «Південна залізниця», яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Лютівська, 36, шляхом зловживання службовим становищем; ч. 2 ст. 366 КК України - внесення службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.12.2008 року у справі №2-4022/07 за результатами розгляду заяви заступника прокурора Харківської області 28.11.2008 року про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2007 у справі №2-4022/07 за нововиявленими обставинами в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 про визнання права власності за ТОВ «СПЕЦТЕХ-БУД 2»на самовільно збудовані нежитлові приміщення літ. «А-1», літ. «Б-1», літ. «В-1», літ. «Г-1», розташовані по АДРЕСА_2, відмовлено.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на положення частини 3 статті 35 ГПК України, статей 330, 387, 388, пункту 7 статті 319, статті 321 Цивільного кодексу України.

При цьому, господарський суд першої інстанції зазначив, що спірне майно позивачу належить на праві власності відповідно до свідоцтва на право власності від 25.08.2008 року і вибуло з володіння власника (позивача) не з його волі, а в інший спосіб, а саме : через злочинні дії ОСОБА_8, що підтверджується вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.12.2010 року по справі №1-958/10, який має преюдиційне значення для справи №5023/2767/12 в силу частини 3 статті 35 ГПК України.

А тому, за висновком господарського суду першої інстанції, позивач має право витребувати спірне майно від добросовісного набувача відповідача і у випадку оплатної підстави його придбання.

Однак, колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як вже зазначалося, 14.11.2008 року між ТОВ «Євроконсалтингінвест-груп 1», в особі директора ОСОБА_8, та ФОП ОСОБА_4, укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів під реєстровим номером 3456.

Згідно з пунктом 1 договору продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі: літ. «А-1»заг.пл. 443,7 кв.м., «Б-1», заг. пл. 964,3 кв.м., «В-1», заг. пл. 483,2 кв.м., «Г-1», заг. пл. 292,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 і сплатив за нього 120 000,00 грн. (п. 2.1. договору).

Відповідно до акту прийому-передачі об'єкту продажу продавець фактично передав, а покупець - прийняв зазначений об'єкт продажу.

25.11.2008 р. право приватної власності на спірні нежитлові будівлі зареєстровано ФОП ОСОБА_4 в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21038484 від 25.11.2008 р.

При цьому, позивач не звертався із позовом про визнання договорів купівлі-продажу від 07.02.2008 року та від 14.11.2008 року недійсними, а заявив позов, який передбачає повернення проданого майна, тоді як поверенння проданого майна є елементом реституції, яка застосовується лише після визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Як зазначено Верховним Судом України в Узагальненнях практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 року, визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину можливе лише за наявності рішення про визнання такого правочину недійсним.

Також, Верховним Судом України зазначено, що якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. У разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна.

Також слід зазначити, що на даний час рішенням Жовтневого районного суду від 12.12.2008 р. у справі №2-4022/07 скасовано рішення Жовтневого районного суду від 22.06.2007 р. у справі №2-4022/07, яке стало підставою для набуття права власності на спірні приміщення за ТОВ «СПЕЦТЕХ-БУД 2».

Однак, на даний час залишаються дійсними та чинними договори купівлі-продажу від 07.02.2008 р. та 14.11.2008 р. Тобто, скасування рішення Жовтневого районного суду від 22.06.2007 р. у справі №2-4022/07 не скасовує наступні договори купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»та Узагальнення Верховним Судом України практики розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 року вбачається, що якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Отже, позивач мав звернутись до суду з позовом про визнання первинної угоди недійсною (від 07.02.2008 р.) разом з вимогою про витребування у відповідача спірного майна, чого здійснено не було.

Такі обставини є порушенням процедури витребування майна від добросовісного набувача, так як відповідні договори купівлі-продажу залишються дійсними та чинними.

Таким чином, на даний час договори купівлі-продажу від 07.02.2008 року та від 14.11.2008 р. є чинними, так як зареєстровані в Державному реєстрі правочинів.

При цьому, право власності на нежитлові будівлі літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1», розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на даний час належить ФОП ОСОБА_4, державна реєстрація даного права не оспорена та не скасована.

Право власності на спірне майно набуте відповідачем відповідно до чинного законодавства з підстав, не заборонених законом, а саме на підставі договору купівлі-продажу, який в силу статті 204 Цивільного кодексу є чинним, тобто таким, що створює права та обов"язки для сторін.

При цьому, право власності на спірні нежитлові будівлі виникло з моменту державної реєстрації самого договору купівлі-продажу в Державному реєстрі правочинів - 14.11.2008 р. З наведеного вбачається, що відповідач є законним та повноправним власником вказаних нежитлових будівель.

Окрім того, відповідач не знав про спірність майна та не міг знати про такі обставини, так як директором ТОВ «Євроконсалтингінвестбуд-груп 1»- ОСОБА_8 були надані відповідачу та нотаріусу всі необхідні правовстановлюючі документи на спірне майно (п.п. 1.2, 1.3 договору та п. З акту приймання-передачі), а після укладання договору відповідачу було фактично переданий об'єкт продажу.

У відповідності до п. 1.2 договору відчужуване майно належить ТОВ «Євроконсалтингінвестбуд-груп 1» на підставі договору купівлі-продажу нежитових будівель, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, 07.02.2008 р., за р/н 583, що зареєстрований Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»08.02.2008 р.

До того ж, у ТОВ «Єврконсалтингінвестбуд-груп 1»на момент укладання правочину також були всі законні підстави для відчуження спірного майна, у зв'язку з наступним.

Так, ТОВ «Єврконсалтингінвестбуд-груп 1», в особі директора ОСОБА_8, придбало вищевказані нежитлові будівлі від ТОВ «СПЕЦТЕХ-БУД 2», на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 07.02.2008 р., право власності за яким зареєструвало в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»08.02.2008 р., що підтверджується витягом № 17674479.

ТОВ «СПЕЦТЕХ-БУД 2» набуло право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2007 р.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.12.2010 р. встановлено, що ОСОБА_8, будучи директором ТОВ «СПЕЦТЕХ-БУД 2», маючи умисел на заволодіння приміщеннями ДП «Південна залізниця», загальною площею 2 228,7 кв.м., вартістю 48 020,00 грн., вигадала адресу приміщень, внесла в офіційні документи неправдиві відомості та заволоділа майном, шляхом зловживання службовим становищем. У зв'язку з цим, її було визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України та ч. 2 ст. 366 КК України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.12.2008 року у справі №2-4022/07 за результатами розгляду заяви заступника прокурора Харківської області 28.11.2008 року про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2007 у справі №2-4022/07 за нововиявленими обставинами в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 про визнання права власності за ТОВ «Спецтех-Буд 2»на самовільно збудовані нежитлові приміщення літ. «А-1», літ. «Б-1», літ. «В-1», літ. «Г-1», розташовані по АДРЕСА_1, відмовлено.

З наведеного вбачається, що ТОВ «СПЕЦТЕХ-БУД 2»на момент відчуження зазначених об'єктів (07.02.2008 р.) було їх законним власником, на підставі рішення суду. Тому у товариства існувало право продажу зазначених нежитлових будівель, були законні підстави на їх відчуження, які лише в подальшому були скасовані рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.12.2008 року у справі №2-4022/07.

Отже, у нотаріуса, який посвідчував договір купівлі-продажу від 14.11.2008 р., були всі законні підстави посвідчувати вказаний договір, у ТОВ «Євроконсалтингінвестбуд-груп 1»- всі законні підстави для відчуження вказаного майна. У зв'язку з цим, ФОП ОСОБА_4 навіть не міг знати про спірність даного нерухомого майна, тому є добросовісним набувачем спірного майна.

До того ж, спірні нежитлові приміщення були передані до ТОВ «СПЕЦТЕХ-БУД 2» як внесок до статутного фонду, у зв'язку з чим, власником такого майна стало саме товариство відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 115 ЦК України.

Частиною 3 ст. 96 ЦК України передбачено, що юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), тобто ТОВ «СПЕЦТЕХ-БУД 2» не може відповідати за незаконні дії ОСОБА_8

А тому, на думку колегії суддів, посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на недобросовісність, незаконність та придбання майна без достатньої правової підстави є безпідставними та необгрунтованими.

Згідно зі статтею 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі коли майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їх володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, права позивача як власника майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсними угод, стороною в яких він не є (тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ч. 1 статті 216 ЦК України), незалежно від того, чи відповідають спірні угоди закону, оскільки результатом задоволення такого позову може стати лише застосування судом наслідків недійсності угоди, що матиме значення для сторін угод і не поширюватиметься на права позивача, який не є стороною цих угод.

Слід зазначити, що відповідач придбав спірне майно за відплатним договором, сплатив за нього 120 000,00 грн., що підтверджується п. 2.1-2.2 договору, нотаріально посвідченою заявою ТОВ «Євроконсалтингінвестбуд-груп 1»про отримання вказаних коштів від 14.11.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлові приміщення не були загублені та не викрадені у ДП «Південна залізниця», в особі ВП «Харківська дистанція колії», так як є нерухомими об'єктами і не змінюють свого місцезнаходження.

Що стосується пункту 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, то майно має вибути з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Тобто, таке майно має вибути не з власності, а з володіння.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2003 р. вказані нежитлові будівлі передані на баланс ВП «Харківській дистанції колії»ДП «Південна залізниця».

При цьому, позивач не заявляв будь-яких вимог до відповідача про повернення майна і з 2003 р. не користувався майном з власної волі, у зв'язку з цим право володіння не було обмежено, у тому числі позивач не був позбавлений такого права.

Отже, спірне майно не вибувало із володіння позивача, так як він фактично не володів цим майном.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"' від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що спірні нежитлові приміщення були передані на баланс ДП «Південна залізниця»відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 400 від 28.05.2003 року.

Однак, відповідно до пункту 7 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності» перебування майна на балансі юридичної особи не є безспірним доказом належності майна юридичній особі на праві власності, оскільки останній є формою ведення бухгалтерського обліку, а не правовстановлюючим документом, що безпосередньо засвідчує право власності.

Право власності на спірні нежитлові приміщення було зареєстровано лише 01.09.2008 р. на підставі свідоцтва про право власності від 25.08.2008 р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності № 20066703.

Отже, на момент вчинення ОСОБА_8 протиправних дій по заволодінню спірним майном, зазначені будівлі знаходились на балансі державного підприємства, у зв"язку з чим право власності позивача не порушувалось і не могло бути порушено, так як на момент визнання права власності за ТОВ «СПЕЦТЕХ-БУД 2» таке майно не належало на праві власності державі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Окрім того, відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що позивачі знали про порушення їх прав ОСОБА_8 ще 12.12.2008 р., тобто з моменту ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Харкова по цивільній справі № 2-402207 за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Але жодних вимог до відповідача не було пред'явлено. А тому строк позовної давності для позивачів закінчився ще 13.12.2011 року.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки прокурором подано у даній справі позов в інтересах держави в особі позивачів через наявність злочинних дій ОСОБА_8, які стосувалися спірного майна і які, на думку прокурора, і стали основною причиною порушення прав позивачів на спірне майно.

При цьому, про існування цього юридичного факту прокурору та позивачам стало достеменно відомо лише після набрання вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.12.2010 року по справі №1-958/10 законної сили, оскільки до його винесення судом ОСОБА_8 не могла вважатися винною у вчиненні злочинних дій стосовно спірного майна в силу статті 62 Конституції України, яка встановлює презумпцію невинуватості особи у вчиненні злочину до набрання відповідним вироком законної сили.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2012 року у справі № 5023/2767/12 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26.11.2012 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.