Постанова № 27763363, 29.11.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.11.2012 р. справа №5009/3302/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Склярук О.І., Радіонова О.О.

за участю представників сторін: від позивача:Козирєв С.С. довіреністьвід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від24.10.2012 рокупо справі№ 5009/3302/12 (суддя: Зінченко Н.Г.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГ», м. Харківдо Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжяпростягнення 63'413,48 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕГ», м. Харків (далі -«Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя (далі -«Відповідач») 63413,48 грн. грн., яка складається з: основного боргу -59300,29 грн., пені -2291,60 грн., інфляційних -456,67 грн., 3 % річних -1364,92 грн..

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.10.2012 року у справі № 5009/3302/12 позов був задоволений частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 59'300,29 грн. -основного боргу, 1814,25 грн. -пені, 415,39 грн. -інфляційних, 215,75 грн. -1% річних.

Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності заявлених вимог у цій частині.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки.

Наполягає на тому, що відповідачем не був отриманий повний пакет документів, отримання якого є підставою, відповідно до п.5.1, п.4.3 договору, для здійснення розрахунків між сторонами, у зв'язку з чим відсутні підстави для настання наслідків невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Окрім того, на думку скаржника, місцевий господарський суд не прийняв до уваги тяжке фінансове становище Відповідача, що зумовлювало задоволення клопотання останнього про розстрочення виконання рішення на шість місяців.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними.

Скаржник у судове засідання не з'явився, поважність свого не з'явлення суд не повідомив.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак -законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу -такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 19.05.2011р. між ТОВ фірма "ЛЕГ" (позивачем у справі) та ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" (відповідачем у справі) був укладений Договір поставки № 20/2011/1015 з відповідними додатками до нього (далі за текстом -Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач (покупець) зобов'язався на умовах, передбачених Договором, прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої визначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до умов Договору сторонами була підписана Специфікація № 1, якою сторони визначили орієнтовну кількість, якість, ціну та загальну вартість продукції -електрощіток, що поставляється за умовами Договору поставки № 20/2011/1015 від 19.05.2011 р. (а.с. 15).

Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, перелік товаросупроводжувальних документів, на підставі яких здійснюється поставка продукції, а саме: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки проводяться за фактично отриману продукцію протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції відповідно до розділу 6 Договору на підставі наданих документів, передбачених п. 4.3 Договору. При відсутності зазначених документів строк розрахунків відраховується з моменту отримання повного пакету документів.

Пунктом 8.4 Договору сторони домовилися, що нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами здійснюється згідно положень і обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На виконання умов Договору позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята продукція (електрощітки) за наступними видатковими накладними:

- № Л-00000302 від 02.06.2011 р. на суму 339,48 грн. з ПДВ;

- № Л-00000308 від 09.06.2011 р. на суму 27 665,76 грн. з ПДВ;

- № Л-00000310 від 09.06.2011 р. на суму 8 821,37 грн. з ПДВ;

- № Л-00000351 від 06.07.2011 р. на суму 5 074,34 грн. з ПДВ;

- № Л-00000389 від 28.07.2011 р. на суму 3 421,76 грн. з ПДВ;

- № Л-00000509 від 28.09.2011 р. на суму 6 280,86 грн. з ПДВ;

- № Л-00000537 від 10.10.2011 р. на суму 29 162,35 грн. з ПДВ;

- № Л-00000573 від 24.10.2011 р. на суму 8 082,79 грн. з ПДВ,

всього на загальну суму 88 509,23 грн.

Отримання продукції відповідачем підтверджується довіреностями на отримання товару (форма № М-2), а саме: серія ЯЖК № 706060/2045 від 02.06.2011 р., серія ЯЖК № 719110/2554 від 06.07.2011 р., серія ЯЖК № 719417/2882 від 27.07.2011 р., серія ЯЖК № 718174/3626 від 27.09.2011 р., серія ЯЖК № 718281/3793 від 10.10.2011 р., серія ЯЖК № 704956/4027 від 24.10.2011 р. на ім'я Усович І.М. (а.с. 24 -30).

Відповідач у встановлені договором строки та у повному обсязі з позивачем не розрахувався. На рахунок позивача було перераховано 29 208,94 грн., що підтверджується банківськими виписками за 28.10.2011 р., 15.11.2011 р. і 29.11.2011 р., решту суми боргу відповідач у розмірі 59 300,29 грн. не погасив.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на факт неналежного виконання Відповідачем умов договору, що призвело до нарахування додаткових сум, як наслідків порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язанням -є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Приписи п.6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 251 ЦК України встановлені поняття "строк" та "термін" виконання.

Терміном, зокрема -є певний момент у часі, з настанням якого має бути здійснене виконання зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до п.п.5.1, п.4.3 договору розрахунок здійснюється на підставі наданого пакету документів, з чітким зазначенням, що при відсутності вказаних документів строк розрахунків розраховується з моменту отримання повного пакету документів.

Розділ 6 договору передбачає, що приймання продукції по фактичній кількості та по фактичній якості здійснюються у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1965р. № П -7.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Відповідач не заперечує проти отримання від позивача товару, однак Відповідних актів, з яких вбачалося б про відсутність певних документів -суду не надав. Доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару відповідачем не надано.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Матеріали справи не містять доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що продукція за договором була поставлена відповідачем у відповідності до його умов та з усіма документами, визначеними у пунктах 4.3 та 5.1.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання".

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання".

Частинами 3 і 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відносно видаткових накладних № Л-00000310 від 09.06.2011 р. та № Л-00000351 від 06.07.2011 р. позивач пропустив строк позовної давності, з урахуванням періоду прострочення по цим накладним та датою звернення позивача до суду з позовними вимогами.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 Договору сторони домовилися, що нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами здійснюється згідно положень і обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4 Договору сторони домовилися, що нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами здійснюється згідно положень і обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вище наведеного, колегія суду погоджується з судом першої інстанції, що правомірно нарахованими є суми, з урахуванням зазначених позивачем періодів їх нарахування: основного боргу у розмірі 59300,29 грн., пені у розмірі 1814,25 грн., інфляційні у розмірі 415,39 грн., 1 % річних -215,75грн., які і підлягають стягненню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2012 року по справі № 5009/3302/12 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: О.І.Склярук О.О. Радіонова Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСЗО; 1 - ДАГС