Рішення № 27763343, 12.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р.Справа № 5023/4556/12 вх. № 4556/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кравець Д.В. довіреність №580/03 від 10.10.12 р.;

відповідача - Зучека Є.Н. довіреність №151 від 07.11.12 р.;

3-ї особи - Кузьмінової Ю.В. довіреність б/н від 10.10.12 р.;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Харківської філії, м. Харків

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Державний інститут праці та соціально - економічних досліджень ДІП СЕД

про розірвання договору оренди та затвердження додаткової угоди до договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Харківського регіонального відділення (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, в якій просить: визнати договір оренди №3172-Н від 15.03.2007 розірваним з 30.06.2012 р.; затвердити додаткову угоду до договору оренди №3172-Н від 15.03.2007 р.; зобов'язати Державний інститут праці та соціально - економічних досліджень ДІП СЕД прийняти майно з оренди та оформлення його прийняття актом.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, але відзив на позов не надав.

Присутній представник Державного інституту праці та соціально - економічних досліджень ДІП СЕД проти позову заперечував, оскільки договір оренди № 3172-Н від 15.03.2007 року укладався строком до 15.01.2013 року, тобто є діючим, орендоване майно Балансоутримувачу за актом приймання - передачі не передавався, тому просив у задоволенні позову відмовити. Про викладені обставини надані письмові пояснення за вх.№ 18628, які долучені судом до матеріалів справи.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову не вірно визначено Баласоутримувача орендованого позивачем згідно договору № 3172-Н від 15.03.2007 року майна Державного інституту праці та соціально - економічних досліджень ДІП СЕД у статусі третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Згідно з ч.3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно ч. 2 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене та те, що до Державного інституту праці та соціально - економічних досліджень ДІП СЕД пред"явлено вимогу про зобов"яхання прийняти майно з оренди та оформлення його прийняття актом, суд вважає за власною ініціативою виключити дане підприємство з кола третіх осіб та залучити Державний інститут праці та соціально - економічних досліджень ДІП СЕД у якості 2-го відповідача.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, проаналізувавши докази у їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

15.03.2007 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області ( далі по тексту - Орендодавець) та Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" в особі директора Харківської філії Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" (далі по тексту - Орендар) був укладений договір оренди № 3172-Н, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину фасаду 5-ти поверхової будівлі інв. 36071 ( пам'ятка архітектури), загальною площею 18,2 кв. м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 1 та знаходиться на балансі Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень (Балансоутримувач) з метою розміщення рекламної конструкції.

Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень (скорочено - ДІПСЕД) не є стороною по даному договору, а є Балансоутримувачем.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 10.6 вказаного Договору передбачена можливість однієї з сторін, яка вважає за необхідне розірвати договір або внести зміни в договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденній строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати розгляду

18.11.2011 року на адресу регіонального відділення Фонду державного майна позивачем надісланий лист з пропозицією припинити дію договору оренди з 30.11.2011 року у зв'язку з відсутністю у орендаря необхідності в подальшому використанні орендованого майна - частини фасаду 5-ти поверхової будівлі інв. № 36071 та демонтажем рекламної конструкції.

Демонтаж вказаної рекламної конструкції зроблений Департаментом комунального господарства 15.11.2011 року у зв'язку з проведенням робіт з ремонту конструкції "Термометр", що підтверджується листом департаменту комунального господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 16.01.2012 року вих. № 140/0/16-12.

19.12.2011 року банком отримано лист 14.12.2011 року, вих. № 06-7300 регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, в якому Орендодавець посилається на відсутність з його боку наміру щодо дострокового припинення Договору оренди, та на ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як на підставу недопущення односторонньої відмови від договору оренди.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін.

Відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України, якою передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004, зокрема, зазначається, що у словосполученні "охоронюваний законом інтерес" йдеться про інтерес, який перебуває виключно у логічно-смисловому зв'язку із суб'єктивними правами, але прямо ними не опосередковується, тобто виходить за межі останніх. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. При цьому Конституційний Суд України наголошує, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. У випадках же, коли інтерес не підлягає охороні ані законом, ані правом, законодавець завжди прямо про це зазначає. І суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. При цьому Конституційний Суд України особливо наголосив, що охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони, що прямо випливає також з положень ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Серед засобів захисту порушеного права є такі, які закріплені ст. 20 Господарського кодексу України, а саме: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Більшість з цих засобів захисту повторюються в ст. 16 Цивільного кодексу України, додатково наголошуючи на тому, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором.

Позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, а саме шляхом визнання договору оренди №3172-Н від 15.03.2007 р. розірваним з 30.06.2012 р.; затвердити додаткову угоду до договору оренди №3172-Н від 15.03.2007 р.; зобов'язати Державний інститут праці та соціально - економічних досліджень ДІП СЕД прийняти майно з оренди та оформлення його прийняття актом.

Вищевикладені способи непередбачені ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способу захисту своїх прав, позаяк ані п.п.1-10 ч.2 ст.16 ЦК України, ані договором, що укладений сторонами, або законом не передбачений розірвання договору з певної дати.

Позивачем також заявлена вимога про затвердження судом додаткової угоди до договору оренди №3172-Н від 15.03.2007 р.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведене та те, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору сторони, які вільні при укладенні договорів, вносять зміни до договору у формі укладення додаткової угоди, у суду відсутні повноваження на затвердження додаткової угоди до договору оренди №3172-Н від 15.03.2007 року, як того просить позивач у позовній заяві.

Згідно п.6 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав та інтересів є зміна правовідношення, отже суд може захистити порушене право шляхом розірвання договору, зміни умов договору за рішенням суду, а не затвердженням додаткової угоди.

Вивчаючи матеріали справи, судом встановлено що № 3172-Н від 15.03.2012 року, укладався строком до 15.01.2013 р., який укладений між позивачем та відповідачем є діючим.

Враховуючи вищенаведене те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного на його думку права, станом на момент розгляду позовної заяви Позивача, даний договір є чинним, Сторонами договір не розірваний, орендоване майно Балансоутримувачу за актом приймання-передачі не поверталося, що позовні вимоги Позивача про визнання договору оренди №3172-Н від 15.03.2007 р. розірваним з 30.06.2012 р.; затвердити додаткову угоду до договору оренди №3172-Н від 15.03.2007 р.; зобов'язати Державний інститут праці та соціально - економічних досліджень ДІП СЕД прийняти майно з оренди та оформлення його прийняття актом є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача. Судом встановлено, що Позивачем було сплачено не у повному обсязі судовий збір. Згідно платіжному дорученню наданому разом із позовною заявою за №2535 від 13 червня 2012 року останній сплатив 1073,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік" на 2012 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня 2012 року - 1073,00 гривні. Сума судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру cкладає 1073,00 гривні. Враховуючи викладене та те, що позовна заява ПАТ "БрокбізнесБанк" складається з трьох вимог сума судового збору, яка сплачується за даний позов становить 3219,00 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Залучити Державний інститут праці та соціально - економічних досліджень ДІП СЕД до участі у справі у якості другого відповідача.

2. У задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Харківської філії (61125, м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, МФО 350910, код ЄДРПОУ 33776818, кор. рах.№ 390050000001 в АТ „БРОКБІЗНЕСБАНК" м. Київ, МФО 300249) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, номер рахунку 31215206783003, код 37999654, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 2 146,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/4556/12

Повне рішення складено 19 листопада 2012 року.