Рішення № 27763211, 15.11.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р. Справа № 18/1719/12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз", 36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а

до Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району", 38751, Полтавська область, с. Розсошенці, вул. Шевченка, 15

про стягнення 259801,45 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Грицюк А.С.

від відповідача: Роман О.І.

Представники після перерви:

від позивача: Грицюк А.С.

від відповідача: Роман О.І.

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 13.11.2012 року.

В судовому засіданні 15.11.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 259801,45 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу № 9/11ТКЕн від 01.10.2011 року, в т.ч. 242110,49 грн. основного боргу, 14735,73 грн. пені та 2955,23 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях та у наданих до суду відзиві на позовну заяву № 456 від 28.09.2012 року(а.с. 28-30) та доповненні до відзиву № 544 від 12.11.2012 року (а.с. 55) проти задоволення позову заперечує, вважаючи, що заборгованість перед позивачем відсутня.

У поданому до суду клопотанні № 559 від 15.11.2012 року (а.с. 71-72) відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50% посилаючись на те, що спірна заборгованість виникла внаслідок наявності різниці в тарифах на теплову енергію, для погашення якої з державного бюджету України щорічно місцевим бюджетам перераховується субвенція. Разом із тим, порядок перерахування субвенції у 2012 році на даний момент не затверджений, що позбавляє відповідача можливості своєчасно і в повному обсязі оплачувати природний газ. Крім того, відповідач просить суд врахувати, що придбаний природний газ використовується виключно для потреб населення та релігійних організацій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством з газопостачання та газифікації "Полтавагаз" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району" (відповідач, споживач) було укладено договір на постачання природного газу № 9/11ТКЕн від 01.10.2011 року (а.с. 11-16).

25.12.2011 року між сторонами було підписано додаткову угоду (а.с. 17-22) до вищевказаного договору, якою приведено цей договір у відповідність до умов типового договору.

Відповідно до п. 1.1. договору на постачання природного газу № 9/11ТКЕн від 01.10.2011 року (далі - договір) в редакції додаткової угоди від 25.12.2011 року постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

У відповідності до п. 10.1. договору в редакції додаткової угоди цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 року.

Відповідно до п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до договору.

За змістом п. 4.2. спірного договору в редакції додаткової угоди ціна за 1000 м3 природного газу з урахуванням ПДВ становить 1309,20 грн.

На виконання умов спірного позивачем було передано, а відповідачем - прийнято природний газ на загальну суму 277110,49 грн., з яких: у березні 2012 року - 191,710 тис. куб. м. на суму 250986,73 грн., у квітні 2012 року - 19,954 тис. куб. м. на суму 26123,76 грн., що підтверджується наявними у справі копіями актів приймання-передачі природного газу № 503/3 від 01.04.2012 року та № 503/4 від 01.05.2012 року (а.с. 24, 25).

У відповідності до приписів п. 4.6. договору в редакції додаткової угоди оплата вартості послуг з постачання природного газу проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки на поточний рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначається позивачем у позовній заяві, відповідачем було здійснене часткове погашення заборгованості за природний газ в розмірі 35000,00 грн., отже залишок заборгованості відповідача перед позивачем за переданий у березні та квітні 2012 року природний газ складає 242110,49 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача.

Окрім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані за період з 06.04.2012 року по 27.08.2012 року пеню в розмірі 14735,73 грн. та 3% річних в сумі 2955,23 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (№ 2467-VI від 08.07.2010 року) передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджуються факти наявності між сторонами правовідносин з приводу постачання природного газу, обсяги переданого за договором природного газу, факт наявності заборгованості в розмірі 242110,49 грн. за переданий природний газ та факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

Слід зазначити, що підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків № 1348 за період з 01.03.2012 року по 25.10.2012 року (а.с. 56) свідчить про наявність заборгованості відповідача по розрахунках за поставки газу в цей період на суму 1178515,24 грн. без урахування споживання газу за жовтень 2012 року. За цей період відповідачем сплачено грошові кошти в сумі 184132,27 грн., в т.ч. платіжним дорученням № 312 від 28.05.2012 року на суму 10000,00 грн., платіжним дорученням № 82 від 30.07.2012 року на суму 5000,00 грн. та платіжним дорученням № 285 від 15.05.2012 року на суму 20000,00 грн. (а.с. 60, 61, 82). Як вказано в графах "Призначення платежу" даних платіжних доручень, оплату проведено згідно договору за березень 2012 року. Будь-яких інших доказів оплати заборгованості за спірний період відповідач до суду не надав.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 242110,49 грн. заборгованості є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 6.2.2. договору в редакції додаткової угоди в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем пені та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

З урахуванням того, що придбаний відповідачем газ використовується виключно для потреб населення та релігійних організацій, приймаючи до уваги те, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, а також те, що відповідачем здійснено часткове погашення суми заборгованості за спірний період, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд вважає за можливе зменшення розміру нарахованої до стягнення пені на 50%, тобто до 7367,87 грн. За таких обставин подане відповідачем клопотання про зменшення розміру пені судом задовольняється.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат с. Розсошенці Полтавського району" (38751, Полтавська область, с. Розсошенці, вул. Шевченка, 15, п/р 2600123364 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 31728909) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" (36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а, п/р 2600530103545 в філії Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467, код ЄДРПОУ 03351912) - 242110,49 грн. основного боргу, 7367,87 грн., 2955,23 грн. 3% річних та 5196,03 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.11.2012 р.

Суддя Гетя Н.Г.