Рішення № 27763061, 28.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2012 р.Справа № 5017/3037/2012

За позовом: Приватного підприємства „Агросоюз -2000"

До відповідача: Приватного підприємства „ЕВІТА ПРОФІ"

про стягнення 251500грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Корміч С.В. -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 28.11.2012р. приймали участь представники:

Від позивача: Корміч С.В. -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Приватне підприємство „Агросоюз - 2000" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства „ЕВІТА ПРОФІ" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 251500грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. було порушено провадження по справі №5017/3037/2012.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження приватного підприємства „ЕВІТА ПРОФІ" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65121, м. Одеса, проспект Маршала Жукова буд. 4/4

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення не були повернуті підприємством зв'язку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 28.11.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01.04.2011р. між приватним підприємством „ЕВІТА ПРОФІ" (Покупець) та приватним підприємством „Агросоюз -2000" (Постачальник) був укладений договір поставки №01/04 (далі договір).

Згідно п.1.1 договору, на умовах визначених в дійсному договорі, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити б/у сільськогосподарську техніку, найменування та кількість якої зазначається в Специфікації к дійсному договору. Специфікація к дійсному договору є невід'ємною його частиною.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами, але не пізніше 31.12.2011р., в часті фінансових розрахунків -до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 4 договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний поставити товар Покупцю на умовах та в строки зазначені в дійсному договорі (п.п.4.3.1 договору), а покупець зобов'язаний оплатити вартість Товару в строки та на умовах, зазначених в п.п. 2.2., 2.3 дійсного договору (п.п. 4.1.1. договору).

Умови поставки Товару за дійсним договором: ЕХW -склад, зазначений Постачальником (згідно Інкотермс 2000) (п.3.1 договору). Строк поставки товару до 10.04.2011р.(п.3.2 договору). Товар вважається зданим Постачальником та прийнятий Покупцем після оформлення Акту приймання -передачі, підписаного уповноваженими представниками Постачальника та Покупця.

Позивач зазначає, що 01.04.2012р. на виконання умов договору ним було поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 251500грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи довіреністю №1104110 від 01.04.2011р., видатковою накладною №РН-0104/7 від 01.04.2011р. та Актом приймання передачі Товару №1 від 01.04.2011р.

Розділом 2 договору визначена вартість товару та порядок його оплати. Так пунктом 2.1 передбачено, що вартість Товару який постачається за цим договором, вказується в Специфікації к договору. Вартість Товару сформована на умовах ЕХW -склад, зазначений Постачальником. Строк оплати за товар до 30.04.2011р. (п.2.2 договору). Оплата за Товар проводиться шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.2.3 договору).

Відповідно Специфікації №1 до договору поставки №01/04 від 01.04.2012р. загальна вартість товару який постачається складає 251500грн.

Проте в порушення своїх грошових зобов'язань за договором, відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 251500грн.

02.07.2012р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимог погасити заборгованість, втім зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором поставки №01/04 від 01.04.2011р. щодо розрахунку за отриманий Товар приватне підприємство „Агросоюз -2000" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №01/04 від 01.04.2011р. в сумі 251500грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ЕВІТА ПРОФІ" (65121, м. Одеса, проспект Маршала Жукова буд. 4/4; код 37171021) на користь Приватного підприємства „Агросоюз -2000" (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, буд. 18; код: 30692730 ) 251500 (двісті п'ятдесят одну тисячу п'ятсот)грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки №01/04 від 01.04.2011р. та 5030 (п'ять тисяч тридцять) грн. 00коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29.11.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.