Рішення № 27762526, 26.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.12 Справа№ 5015/4398/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна», м. Вінниця;

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська, Жовківського району Львівської області;

про: стягнення 262 466 грн. 93 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: Урбанська Т.А. -представник на підставі довіреності.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 19.10.2012 року порушено провадження у справі за позовом Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна»до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс»про стягнення 262 466 грн. 93 коп. Розгляд справи призначено на 05.11.2012 року.

В судовому засіданні 05.11.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 26.11.2012 року.

В судове засідання 26.11.2012 року представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його присутності. Представник відповідача позов заперечив частково в частині клопотання позивача про забезпечення позову, подав відзив на позовну заяву від 23.11.2012 року (вх. № 26600/12 від 26.11.2012 року).

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Спільне українсько-іспанське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна»звернулося із позовом до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про стягнення 262 466 грн. 93 коп.

Позивач в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки товару, на підставі якого позивач зобов'язався систематично поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати його. Оскільки станом на момент подання позову до суду відповідачем було оплачено лише 105000 грн. 00 коп. вартості поставленого позивачем товару, він звернувся до суду із позовом про стягнення 248108 грн. 22 коп. боргу, на який нараховано 11960 грн. 13 коп. пені та 2398 грн. 58 коп. 3% річних.

Відповідач позов не заперечив, повідомив, що за період з 09.10.2012 року по 22.11.2012 року здійснив часткову оплату в загальному розмірі 37000 грн. 00 коп. в підтвердження чого подав реєстр оплат здійснених за період з 22.06.2012 року по 05.11.2012 року.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 03.01.12 року між Спільним українсько-іспанським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна»(надалі по тексту рішення -позивач, постачальник) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс»(надалі по тексту рішення -відповідач, покупець) укладено договір поставки товару № 08/01/12-КС (надалі по тексту рішення -договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, систематично поставляти покупцю визначений

договором товар, а саме медичну продукцію, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених договором, приймати названий товар та оплачувати його.

Судом встановлено, що згідно видаткових накладних № 2012/05/004 від 04.05.2012 року на суму 220976 грн. 39 коп. та № 2012/05/080 від 31.05.2012 року на суму 132131 грн. 83 коп., підписаних та скріплених печатками сторін, відповідач отримав товар загальною вартістю 353 108 грн. 22 коп.

Згідно п. 6.1. договору, за отриманий товар покупець зобов'язаний здійснити оплату на умовах відстрочки платежу на 27 календарних днів з моменту отримання товару.

Доказів оплати товару відповідач не подав, свої зобов'язання по договору виконав частково, оплативши 105 000 грн. 00 коп., що стало підставою звернення позивача до суду із позовом.

14.11.2012 року представником позивача подано заяву (вих. № 705-11/12 від 15.11.2012 року) про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковим погашенням основного боргу в розмірі 37000 грн. 00 коп. Станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 211108 грн. 22 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Як встановлено судом, 03.01.12 року сторони уклали договір поставки товару № 08/01/12-КС, на виконання умов якого 04.05.2012 року та 31.05.2012 року позивач поставив відповідачу медичну продукцію на суму 353 108 грн. 22 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України). При чому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України. Як вбачається із п. 10.2 договору сторони передбачили що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005році та в першому півріччі 2006 року" зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене, а також встановлений вище судом факт заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 211 108 грн. 22 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення із відповідача 211 108 грн. 22 коп. заборгованості, 11 960 грн. 13 коп. пені, 2 398 грн. 58 коп. 3% річних. Поданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних здійснений відповідно до вимог законодавства та математично розрахований вірно.

Крім цього, в прохальній частині позовної заяви позивач просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки та майнові активи відповідача.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема шляхом накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, тому накладення арешту на рахунки та майнові активи законодавством України не передбачено.

Крім цього, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на викладене, в даному випадку позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та необґрунтовано, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що є підставою для відмови в клопотанні позивача.

Також суд звертає увагу позивача на те, що як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за заяву про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір в розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись вищенаведеними нормами та ст. ст. 33, 34, 43, 49, 66, 67, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс»(80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5 код ЄДР 13808034) на користь Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна»(21027, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 25, код ЄДР 20112362) 211 108 грн. 22 коп. заборгованості, 11 960 грн. 13 коп. пені, 2 398 грн. 58 коп. 3% річних та 4513 грн. 28 коп. судового збору.

Відмовити Спільному українсько-іспанському підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна»в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки на майнові активи відповідача.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 28.11.2012 року.

Суддя Р.Матвіїв