Рішення № 27762320, 26.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/13155-2012 26.11.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

Про стягнення 3 501,71 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Семенюк Д.М. -представник (дов. № 37 від 27.01.2012 р.)від відповідачаПешков О.О. -представник (дов. № 264 від 16.10.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 001345/4002/0000001 від 24.11.2010 р. в розмірі 3 501,71 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 001345/4002/0000001 від 24.11.2010 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля "Шкода Фабіа", державний номер АА 8478 ЕХ -ТОВ "Хілті Україна ЛТД", а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб -автомобіль "КІА", державний номер АА 9416 НР, за участю якого скоєно ДТП, водій якого Ковальов В.М., визнаний винним у її скоєні, застрахований в ВАТ СК "Нова" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2742899, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 3 501,71 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.09.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/13155-2012 та призначено справу до розгляду на 15.10.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 15.10.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

15.10.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні. Клопотання задоволено.

В судовому засіданні 15.10.2012 р. представник позивача надав суду заяву про заміну відповідача його правонаступником. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 11.10.2012 р. ВАТ "СК "Нова" перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова".

Відповідно до ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ВАТ "Страхова компанія "Нова" відповідно до реєстраційних дій від 11.07.2012 р. було перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова".

Враховуючи вищевикладене, суд задовольнив клопотання представника позивача та замінив відповідача ВАТ "Страхова компанія "Нова" на його правонаступника Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова", про що виніс ухвалу від 15.10.2012 р.

Суд, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 12.11.2012 р.

В судовому засіданні 12.11.2012 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що зобов'язання по сплаті страхового відшкодування було належним чином припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

З метою надання додаткових доказів, в судовому засіданні 12.11.20.12 р. оголошено перерву до 26.11.2012 р.

В судовому засіданні 26.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2010 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (Страховик) та ТОВ "Хілті Україна" (Страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 001345/4002/0000001 від 24.11.2010 р. (далі - Договір), згідно якого на страхування був прийнятий автомобіль "Шкода Фабіа", державний номер АА 8478 ЕХ.

Згідно довідки ВДАІ Святошинського району ГУМВС України в м. Києві, 12.05.2011 р. в м. Києві по вул. Гостомельське шосе -вул. Миська відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі -"ДТП") за участю транспортного засобу "Шкода Фабіа", державний номер АА 8478 ЕХ під керуванням Фурніка В.О. та транспортного засобу "КІА", державний номер АА 9416 НР під керуванням Ковальова В.М.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Ковальовим В.М. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08.06.2011 р.

До ПАТ "СК "УНІКА" звернувся Страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 201/КВ1 від 02.06.2011 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Шкода Фабіа", державний номер АА 8478 ЕХ складає 5 048,12 грн.

16.06.2011 р. ПАТ "СК "УНІКА" на підставі Страхового акту № 00066567 від 07.06.2011 р., рахунку -фактури № СК -000020 від 20.05.2011 р., враховуючи Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 201/КВ1 від 02.06.2011 р., здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 3 501,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 019926 від 16.06.2011 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "КІА", державний номер АА 9416 НР, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Шкода Фабіа", державний номер АА 8478 ЕХ, на момент вчинення ДТП перебував під керуванням Ковальова В.М.

Цивільно-правова відповідальність Ковальова В.М. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "КІА", державний номер АА 9416 НР була застрахована у ПрАТ "СК "Нова" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/2742899).

Вина водія Ковальова В.М. який керував автомобілем "КІА", державний номер АА 9416 НР, підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08.06.2011 р.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Шкода Фабіа", державний номер АА 8478 ЕХ, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВЕ/2742899), а до ПрАТ "СК "УНІКА" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 001345/4002/0000001 від 24.11.2010 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Ковальова В.М., як особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВЕ/2742899) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25500,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза -частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 0 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Заперечення відповідача стосовного виконання ним даного зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, не приймаються судом до розгляду з наступних підстав.

12.04.2012 р. за вих. № 718/3/17-12 відповідачем було заявлено зарахування зустрічних вимог ПрАТ "СК "УНІКА" та ПрАТ "СК "НОВА" в односторонньому порядку на підставі зобов'язання сторін, зокрема, згідно претензії позивача № 366 від 16.08.2011 р. про сплату страхового відшкодування, подану в наслідок настання страхового випадку, який мав місце 12.05.2011 р. із застрахованим позивачем транспортним засобом "Шкода", державний номер АА 8478 ЕХ, та транспортним засобом "КІА", державний номер АА 9416 HP, під керуванням Ковальова В.М., з вини останнього, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем згідно полісу № ВЕ/2742899.

Натомість, листом від 11.05.2012 р. за вих.. № 1466/11, позивач повідомив відповідача про неможливість проведення взаємозаліку зустрічних вимог, оскільки по регресній вимозі відповідача вих. № 3282/0/17-11 від 03.10.2011 р., яка зазначається відповідачем у п. 2 заяви про зарахування зустрічних вимог від 12.04.2012 р. за вих. № 718/3/17-12, як підстава виникнення зобов'язань позивача перед відповідачем -вже було проведено зарахування, про що свідчить заява позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог з відміткою про отримання відповідачем 26.10.2011 р.

Таким чином, суд вважає, що зарахування зустрічних вимог запропоноване відповідачем позивачу згідно заяви про зарахування зустрічних вимог від 12.04.2012 р. № 718/3/17-12 не відбулось, оскільки позивач відмовився від такого зарахування з тих підстав, що зобов'язання позивача по вимозі № 3282/0/17-11 від 03.010.2011 р. вже відбулось раніше, а саме 26.10.2011 р.

На що, відповідач зазначив, що на заяву позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, яку отримано відповідачем 26.10.2011 р., було надано відповідь вих. № 4055/0/17-11 про те, що відповідач не погоджується з даною заявою позивача, оскільки відповідач не погоджується з розміром страхового відшкодування по даній заяві, а тому сторони не дійшли згоди щодо розміру зустрічних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог по заяві позивача від 26.10.2011 р. також не відбулось, оскільки відповідач відмовився від такого зарахування, про що було направлено відповідну відповідь позивачу.

Частиною 3 ст. 203 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 ЦК України.

Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що між сторонами не відбулось зарахування по зустрічним однорідним вимогам, оскільки обидві сторони відмовились від такого зарахування, зокрема сторонами направлено один одному відмови від зарахування зустрічних вимог по заяві відповідача від 12.04.2012 р. № 718/3/17-12 та заяві позивача від 26.10.2011 р. відповідно.

Виходячи з викладеного вище, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11; ідентифікаційний код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В; ідентифікаційний код 20033533) шкоду в розмірі 3 501 (три тисячі п'ятсот одна) грн. 71 коп. та судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 30.11.2012 р.

Суддя Ю.В. Картавцева