Рішення № 27762274, 22.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/79 22.11.12

За позовом Державного агентства резерву України

До Державного підприємства «Ресурспостач»

Про стягнення 258 224 880,13 грн.

За участю Прокуратури міста Києва

Суддя Т.М.Ващенко

Представники сторін:

Від позивача Висотенко І.М. представник за довіреністю № 2536/0/4-12 від 01.06.12.

Від відповідача: Вакуленко О.М. представник за довіреністю № 120 від 15.06.12.

Від прокуратури: Греськів І.І. старший прокурор відділу, посвідчення № 002668 від 02.09.12.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі -позивач) до Державного підприємства «Ресурспостач»(далі -відповідач) про стягнення 378 060 474,36 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених приписами статей 1000, 1006 ЦК України та Договорами доручення № юр-234/2006 від 10.02.06., № 45юр-2008 від 12.04.08., по перерахуванню позивачу як довірителю грошових коштів, отриманих від реалізації Державним підприємством «Ресурспостач»як повіреним м'ясопродукції з державного матеріального резерву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.10. порушено провадження у справі № 30/79, розгляд справи призначено на 16.03.10.

16.03.10. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Державне підприємство «Ресурспостач»проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 16.03.10. сторонами було подано спільну заяву про продовження на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору у справі № 30/79.

В судовому засіданні 16.03.10. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 27.04.10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.10. продовжено строк вирішення спору у справі № 30/79.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.10. на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України призначено по справі № 30/79 судово-економічну експертизу; на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі № 30/79 зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

30.08.10. матеріали справи № 30/79 повернуто Київським НДІСЕЗ без виконання, в зв'язку з несплатою відповідачем вартості експертного дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.10. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 30/79, розгляд справи призначено на 16.09.10.

В судових засіданнях 16.09.10., 30.09.10., 19.10.10., 16.11.10., 14.12.10., 18.01.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. 15.02.11. у відрядженні, ухвалою суду було перенесено дату судового засідання з 15.02.11. на 24.02.11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.11. розгляд справи № 30/79 на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 15.03.11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.11. зупинено провадження у справі № 30/79 до моменту завершення процесу реорганізації Державного комітету України з державного матеріального резерву та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.11. поновлено провадження у справі № 30/79; розгляд справи призначено на 22.11.11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.11. суд на підставі ст.25 ГПК України здійснив процесуальне правонаступництво позивача -Державного комітету України з державного матеріального резерву, замінивши його на правонаступника -Державне агентство резерву України.

В судових засіданнях 22.11.11., 06.12.11. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.01.12., 09.02.12. розгляд даної справи неодноразово відкладався.

20.02.12. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України через відділ діловодства Господарського суду України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 258 224 880,13 грн. заборгованості.

Суд розцінив вказану заяву, як заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.03.12. призначено у справі № 30/79 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

26.09.12. до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 30/79 разом з повідомленням про те, що оскільки оплата експертизи до КНДІСЕ не надійшла, то ухвалу суду в частині проведення експертизи залишено без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.12. поновлено провадження у справі № 30/79; розгляд справи призначено на 06.11.12.

В судовому засіданні 06.11.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 22.11.12.

В судовому засіданні 22.11.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення від 20.02.12.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.11.12. проти позову заперечив.

Представник прокуратури міста Києва в судовому засіданні 22.11.12. підтримав позовні вимоги позивача.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 30/79.

В судовому засіданні 22.11.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.06. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - Комітет) та Державним підприємством «Ресурспостач»(далі -Підприємство) було укладено Договір доручення № юр-234/2006 (далі -Договір-1), відповідно до умов якого (п. 1.1) відповідач зобов'язався вчиняти від імені та за дорученням Комітету юридичні та інші дії, направлені на організацію проведення конкурсу, що включає заходи, спрямовані на збір та систематизацію інформації, підготовку та проведення конкурсу; заходи по організації реалізації матеріальних цінностей державного резерву на конкурсних засадах в порядку, визначеному чинним законодавством. За результатами проведених конкурсів відповідач зобов'язаний був укладати угоди з їх переможцями на реалізацію матеріальних цінностей у порядку, передбаченому Договором-1 (п. 1.3 Договору-1).

Пунктом 2.1.2.4 Договору-1 Підприємству доручалось інформування позивача про виконання переможцями конкурсів укладених договорів купівлі-продажу матеріальних цінностей державного резерву та здійснення перерахування отриманих за такими договорами коштів Державному комітету України з державного матеріального резерву.

На виконання даної частини доручення пунктом 3.4.4 Договору-1 сторонами погоджено покласти на відповідача обов'язок протягом 3 (трьох) банківських днів після надходження від переможця конкурсу всієї суми коштів за матеріальні цінності, що підлягають реалізації, за умови належного (у т.ч. своєчасного) виконання переможцем конкурсу своїх грошових зобов'язань, перерахувати зазначені кошти в безготівковому порядку на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Згідно п. 3.5 Договору, виконання обов'язків за цим Договором, додатковими угодами та дорученням до нього здійснюється підприємством без виплати йому винагороди з боку комітету.

Пунктом 6.1 Договору № юр-234/2006 сторонами погоджено строк його дії -з моменту підписання (10.02.06.) до 31.12.06., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Додатковими угодами № № 1 -8 сторонами було внесено зміни до Договору-1, зокрема в частині строку його дії, який було продовжено до 31.12.09.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.04.08. № 592-р «Питання стабілізації продовольчого ринку»було погоджено пропозицію Міністерства економіки України та Державного комітету України з державного матеріального резерву щодо реалізації запасів м'яса, закупленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.08. № 190-2, через Державне підприємство «Ресурспостач»визначеним Міністерством економіки України підприємствам м'ясопереробної промисловості і роздрібної торгівлі за ціною, що встановлюється як різниця між вартістю закупівлі м'яса та сумою сплаченого ввізного мита, або на аукціоні відповідно до Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04. № 1078.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.08. № 190-2, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.04.08. № 592-р, між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Державним підприємством «Ресурспостач»було укладено Договір доручення № 45юр-2008 від 12.04.08. (далі -Договір-2), відповідно до умов якого (п. 1.1) відповідач зобов'язався вчинити за дорученням від імені Комітету, в його інтересах та за його рахунок правочини, направлені на продаж м'яса з державного резерву. Номенклатура, кількість м'яса доводилась Державному підприємству «Ресурспостач»дорученнями Державного комітету України з державного матеріального резерву, які підлягали оформленню додатковими угодами до даного договору (п. 1.2 Договору-2).

Згідно з п. 2.4 Договору-2 відповідач зобов'язався укласти від імені позивача основні договори купівлі-продажу м'яса з покупцями на наступних умовах: ціна м'яса встановлюється згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.04.08. № 592-р як різниця між вартістю закупівлі м'яса та сумою сплаченого ввізного мита; передбачається право покупця на поставку м'яса партіями; попередня оплата за м'ясо (партію м'яса) здійснюється покупцем у розмірі 100% (ста) відсотків вартості партії; умови поставки -EXW (Інкотермс-2000); витрати, пов'язані з завантаженням та вивезенням м'яса несе покупець; Підприємство несе відповідальність за зберігання м'яса на пункті відповідального зберігання після отримання покупцем розпорядження (наряд Р-28А).

Відповідно до п. 2.4.2 Договору-2, отримані за договорами купівлі-продажу кошти Державне підприємство «Ресурспостач»зобов'язане було протягом 3 (трьох) банківських днів перерахувати на рахунок Комітету.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених приписами статей 1000, 1006 ЦК України та Договорами доручення № юр-234/2006 від 10.02.06., № 45юр-2008 від 12.04.08., по перерахуванню позивачу як довірителю грошових коштів, отриманих від реалізації Державним підприємством «Ресурспостач»як повіреним м'ясопродукції з державного матеріального резерву.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За своїм змістом договір доручення передбачає обов'язок повіреного негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення (п. 3 ст. 1006 ЦК України).

Судом встановлено, що поданими сторонами довідкою Головного контрольно-ревізійного управління № 06-21/3 від 04.03.10. та актом про результати позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Ресурспостач»за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. та окремих питань за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р. підтверджується, що протягом дії Договору доручення № 45юр-2008 від 12.04.08. відповідачем було укладено 185 додаткових угод на реалізацію 77 071,98 тон м'яса іноземного та вітчизняного походження на суму 948 959 400 грн.

Фактично у 2008 році із закладеного до державного резерву м'яса іноземного та вітчизняного походження в кількості 96 022 346,51 кг. на суму 1 364 324 716,14 грн. через Дочірнє підприємство «Ресурспостач»на виконання Договору доручення № 45юр-2008 від 12.04.08. було реалізовано м'ясопереробним підприємствам за списками Міністерства економіки України 31 648,9 тонни м'яса на суму 433 035 500 грн. Від покупців м'ясопродукції відповідач отримав 444 799 300 грн., які і перерахував Державному комітету України з державного матеріального резерву. Тобто на кінець 2008 року заборгованість Державного комітету України з державного матеріального резерву перед постачальниками м'ясопродукції за договорами купівлі-продажу, що укладались відповідачем як повіреним на підставі Договору доручення № 45юр-2008 від 12.04.08. становила 11 763 833,83 грн.

Згідно з Актом про результати позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Ресурспостач»за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. та окремих питань за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р. Державне підприємство «Ресурспостач»протягом 2008 -2010 рр. із підприємств -відповідальних зберігачів м'яса здійснило його реалізацію 129 господарюючим суб'єктам у кількості 54 478 050,18 кг. на загальну суму 621 011 219,04 грн.

Зокрема, відповідач як повірений позивача на підставі договорів купівлі-продажу, укладених згідно з Договором доручення № 45юр-2008 від 12.04.2008 р., отримав від покупців (м'ясопереробних підприємств) кошти в розмірі 36 368 100 грн., які не перерахував позивачу як довірителю у зв'язку з закінченням дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.04.08. № 592-р «Питання стабілізації продовольчого ринку»та заборону Генеральної прокуратури України щодо оформлення реалізації м'ясопродукції.

Крім того, на виконання Договору доручення № юр-234/2006 від 10.02.06., Державне підприємство «Ресурспостач»за результатами проведених Державним комітетом України з державного матеріального резерву аукціонів здійснив відпуск 22 429,2 тонн м'яса іноземного походження на суму 186 695 700 грн., що були перераховані позивачу.

Проте, сума попередньої оплати в розмірі 341 692 374,36 грн., що була отримана Державним підприємством «Ресурспостач»на підставі укладених за результатами аукціонів, проведених Державним комітетом України з державного матеріального резерву, договорів на реалізацію м'ясопродукції з державного резерву, в порушення пункту 3.4.4 Договору доручення № юр-234/2006 від 10.02.06. не була перерахована позивачу.

Сума заборгованості відповідача перед Державним агентством резерву України підтверджується наданими відповідачем виписками з банківського рахунку Державного підприємства «Ресурспостач», картками бухгалтерського обліку розрахунків відповідача з контрагентами, що узагальнено зведені по сумам у таблиці № 4 до Акту про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Ресурспостач»від 06.04.09., а також підтверджується Довідкою Головного контрольно-ревізійного управління України від 04.03.10. № 06-21/3 про збір інформації в Державному підприємстві «Ресурспостач» в рамках державного фінансового аудиту ефективності використання бюджетних коштів на обслуговування та накопичення матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Як встановлено актом про результати позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Ресурспостач»за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. та окремих питань за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р. в наступному дана заборгованість не погашалась Державним підприємством «Ресурспостач»та станом на 01.04.10. складала 258 224 880,13 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

При цьому, суд критично ставиться до заперечень відповідача проти позову, що викладені в письмових запереченнях на позовну заяву, стосовно того, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки базуються на висновках акта про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача і не підкріплені посиланням на первинні документи, з огляду на те, що сам зазначений акт ревізії було складено на підставі первинних документів, крім того, як відзначалось вище, судом досліджено наявні в матеріалах справи № 30/79, зокрема, картки рахунків розрахунків відповідача з контрагентами, банківські виписки по особовому рахунку відповідача, що містяться в додатках до даної справи.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем жодного контррозрахунку ціни позову суду не подано, так само, як жодними доказами не обґрунтовано свої письмові заперечення на позовну заяву.

В той же час, відповідачем, не зважаючи на призначення судом за його клопотанням судової експертизи для встановлення факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем та її розміру, не було надано судовим експертам, без жодного обґрунтування поважності причин, витребуваних ними документів, не оплачено вартість експертизи, з огляду на що такі дії розцінюються як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 258 224 880,13 грн. заборгованості.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача та стягуються в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного агентства резерву України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. Павла Пестеля, б. 4; ідентифікаційний код 34002592) на користь Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, б. 28; ідентифікаційний код 37472392) заборгованості в розмірі 258 224 880 (двісті п'ятдесят вісім мільйонів двісті двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 13 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. Павла Пестеля, б. 4; ідентифікаційний код 34002592) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.11.12.

Суддя Т.М. Ващенко