Рішення № 27762174, 26.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2012 р. Справа № 19/074-12

За позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ;

до Комунального підприємства «Згурівський комбінат комунальних підприємств», смт. Згурівка, Київська область;

про стягнення 77496,66 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Жигадло І.Б. (довіреність № 119/10 від 26.12.2011 р.);

від відповідача: Івченко О.С. (довіреність № 605/1 від 10.10.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі -позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Згурівський комбінат комунальних підприємств» (надалі -відповідач) про стягнення 77496,66 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем були укладені договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2292БО-17 від 20.12.2010 року та додаткові угоди до нього, в порушення умов яких, відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ протягом січня -квітня 2011 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 51479,68 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 14972,33 грн. індексу інфляції, 7203,24 грн. три проценти річних з простроченої суми та 3841,41 грн. пені, а всього загальна сума позову складає 77496,66 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2012 року порушено провадження у справі № 19/074-12 та призначено розгляд справи на 29.10.2012 року.

У зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. у відрядженні, ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2012 року, з урахуванням ухвали від 05.11.2012 року, розгляд справи призначено на 08.11.2012 року.

Присутній у судовому засіданні 08.11.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю можливості бути присутнім в судовому засіданні його представника. Крім того, від відповідача до господарського суду Київської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що визнає позовні вимоги в частині стягнення 41479,68 грн. основного боргу, оскільки 10000 грн. перераховано за платіжним дорученням № 504 від 17.10.2012 року та просив суд відмовити в задоволені позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем його підприємства.

Ухвалою від 08.11.2012 року суд відклав розгляд справи на 26.11.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних документів.

Присутній у судовому засіданні 26.11.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав додаткові докази витребувані судом.

Представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення штрафних санкцій, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2010 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Згурівський комбінат комунальних підприємств»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено Договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2292БО-17.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання

Згідно п. 1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 920,10 тис. куб. м. Обсяги закупівлі газу можуть бути змінені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До оплати за 1000 куб. м. природного газу -2464,94 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -2957,93 грн.

У відповідності з п. 4.1. договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 10.1. цей договір набирає чинності з дати підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх підписами та печатками і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного здійснення.

Крім того, сторонами були підписані додаткові угоди до договору, відповідно до умов яких сторони домовились про внесення певних змін до договору, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору та додаткових угод до нього позивачем поставлено, а відповідачем прийнято 438,279 тис. куб. м. природного газу, загальною вартістю 1359678,07 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії актів приймання-передачі природного газу (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні) від 31 січня 2011 року на суму 422928,82 грн., від 28 лютого 2011 року на суму 460594,14 грн., від 31 березня 2011 року на суму 358473,85 грн. та від 30 квітня 2011 року на суму 117681,26 грн. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб. Відповідач підтвердив отримання зазначеного об'єму газу.

Проте, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань за отриманий природний газ розрахувався лише частково в сумі 1308198,39 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 51479,68 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків від 12.09.2012 року, відповідно до якого заборгованість відповідача щодо оплати отриманого природного газу перед позивачем склала 51479,68 грн., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Після порушення провадження у справі, відповідач ще частково оплатив суму боргу за отриманий природний газ в розмірі 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 504 від 17.10.2012 року, належним чином засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином, залишок непогашеної заборгованості за отриманий природний газ склав 41479,68 грн.

На день розгляду справи заборгованість за отриманий природний газ в сумі 41479,68 грн. відповідачем не погашена, але визнана ним в повному обсязі.

У відповідності з приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 41479,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення повної оплати за поставлений протягом січня -квітня 2011 року природний газ (копії платіжних доручень або будь-які інші докази розрахунків за отриманий природний газ).

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 41479,68 грн., а відтак, заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3841,41 грн. пені, нарахованої за період з 02.04.2012 року по 01.10.2012 року (за шість місяців з дня виникнення обов'язку щодо остаточної оплати за поставлений природний газ).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 умов цього договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача 3841,41 грн. пені, нарахованої за період з 02.04.2012 року по 01.10.2012 року.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 14972,33 грн. за період з лютого 2011 року по березень 2012 року та 3% річних -7203,24 грн., розрахованих за період з 11.02.2011 року по 01.10.2012 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, та задовольняє їх за розрахунками позивача, які додані до позовної заяви.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 41479,68 грн. заборгованості за отриманий природний газ, 14972,33 грн. індексу інфляції, 7203,24 грн. три проценти річних з простроченої суми та 3841,41 грн. пені є правомірними та обґрунтованими.

Проте, суд звертає увагу на наступне.

Відповідач у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволені позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем його підприємства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статуту Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», компанія позивача є юридичною особою, яка заснована на державній власності, засновником компанії є юридична особа, створена відповідно до законодавства України - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»метою діяльності компанії організація ефективності експлуатації, управління та розвитку енергогенеруючих потужностей різних форм власності та розподільних систем газопостачання, сприяння забезпеченню належної експлуатації розподільних систем газопостачання, реалізація природного та скрапленого газу населенню, бюджетним установам, організаціям суб'єктам господарювання і іншим споживачам та здійснення інших видів діяльності для отримання прибутку.

При вирішенні питання зменшення розміру пені, суд враховував також те, що за договором, укладеним між позивачем та відповідачем, позивач відповідно до п. 1.1. договору поставляв відповідачу імпортований природний газ, тобто газ, отриманий за міжнародними контрактами, якими також передбачені штрафні санкції за порушення термінів оплати вартості природного газу.

Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності підстав для зменшення в повному обсязі розміру штрафних санкцій та те, що представник позивача заперечив проти такого зменшення, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме, як виняток, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню і стягнути з відповідача пеню в розмірі 50 % відсотків в сумі 1920,71 грн., оскільки відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги по виробленню теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій.

Разом з тим, враховуючи, що оплата боргу за отриманий природний газ в сумі 10000 грн., була здійснена після звернення позивача до суду з позовом, а також те, що на момент розгляду справи в частині стягнення 10000 грн. відсутній предмет спору, провадження у справі в цій частині відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 41479,68 грн. заборгованості за отриманий природний газ, 14972,33 грн. індексу інфляції, 7203,24 грн. три проценти річних з простроченої суми та 1920,71 грн. пені.

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та враховуючи, що відповідач сплатив суму боргу в розмірі 10000 грн. після звернення позивача з позовом до суду, відшкодування судових витрат відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Згурівський комбінат комунальних підприємств»(07600, Київська область, Згурівський район, смт. Згурівка, вул. Київська, 12А, код 05392074) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 41479 (сорок одну тисячу чотириста сімдесят дев'ять) грн. 68 коп. - основного боргу, 14972 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 33 коп. -індексу інфляції, 7203 (сім тисяч двісті три) грн. 24 коп. -три проценти річних, 1920 (одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн. 71 коп. -пені, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог про стягнення 10000 грн. боргу провадження у справі припинити.

5. В іншій частині позову -відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.11.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін