Рішення № 27762113, 26.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/13231-2012 26.11.12За позовом Фізичної особи-підприємця Вислоух Анна Володимирівна

До Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

Про стягнення 7 010,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Сухомудренко І.О. -представник (дов. № 1521 від 21.06.2012 р.)від відповідачаЛисенко В.А. -представник (дов. № 305D/2011 від 29.05.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Вислоух Анна Володимирівна звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-156/08 ПЛ від 02.07.2008 р. в розмірі 7 520,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що Акціонерним страховим товариством "Вексель" за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-156/08 ПЛ від 02.07.2008 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля "Хюндай", державний номер ВІ 0039 АХ -Вовк В.І., а тому до АСТ "Вексель" відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб -автомобіль "Тойота", державний номер ВІ 0922 АН, за участю якого скоєно ДТП, водій якого Шепель Я.О., визнаний винним у її скоєні, застрахований у ПАТ "СК "Універсальна" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/55744667, відповідач є відповідальною особою за відшкодування збитків завданих в результаті ДТП автомобілю, застрахованому у Акціонерного страхового товариства "Вексель".

28.05.2012 р. між Акціонерним страховим товариством "Вексель" в особі ліквідатора Кудляка Є.В. та Фізичною особою-підприємцем Вислоух Анною Володимирівною (позивачем) на підставі повторних відкритих торгів (аукціону) з продажу належних Акціонерному страховому товариству "Вексель" прав вимоги, було укладено договір купівлі-продажу № 2 зазначених прав, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги в порядку регресу до третіх осіб (боржників). Отже право вимагати відшкодування вищезазначених збитків має саме позивач - Фізична особа-підприємець Вислоух Анна Володимирівна.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/13231-2012 та призначено справу до розгляду на 08.10.2012 р.

В судовому засіданні 08.10.2012 р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання відзиву на позовну заяву. Клопотання задоволено.

В судовому засіданні оголошено перерву до 05.11.2012 р.

02.11.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що наданий позивачем рахунок-фактура не є доказом розміру збитку позивача, оскільки відповідно до законодавства України, відповідач повинен відшкодувати оцінену шкоду, а саме витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством.

05.11.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 7010,00 грн.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2012 р.

В судовому засіданні 26.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2008 р. між Акціонерним страховим товариством "Вексель" (Страховик) та Вовк В.І. (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-156/08 ПЛ від 02.07.2008 р. (далі - Договір), згідно якого на страхування був прийнятий автомобіль "Хюндай", державний номер ВІ 0039 АХ.

Згідно довідки Відділу ДАІ м. Полтави, 26.04.2009 р. у м. Полтава по вул. В. Тирновська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Хюндай", державний номер ВІ 0039 АХ, що належить Страхувальнику та під її керуванням, та автомобіля "Тойота", державний номер ВІ 0922 АН, що на момент ДТП перебував під керуванням Шепель Я.О.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Шепель Я.О. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Київського районного суду м. Полтави від 08.05.2009 р.

До АСТ "Вексель" звернувся Страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до рахунку -фактури № 00002253 від 06.05.2009 р. вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 9 521,68 грн.

22.10.2009 р. АСТ "Вексель" на підставі Страхового акту №0812/09 від 25.06.2009 р., здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 7520,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 119 від 15.10.2009 р. на суму 2 520,00 грн., платіжним дорученням № 254 від 20.10.2009 р. на суму 1000,00 грн., платіжним дорученням № 306 від 21.10.2009 р. на суму 1000,00 грн., платіжним дорученням № 368 від 22.10.2009 р. на суму 3000,00 грн., всього на суму 7 520,00 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Акціонерного страхового товариства "Вексель" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В свою чергу, 28.05.2012 р. між Акціонерним страховим товариством "Вексель" та Фізичною особою-підприємцем Вислоух Анною Володимирівною (позивачем) на підставі повторних відкритих торгів (аукціону) з продажу належних Акціонерному страховому товариству "Вексель" прав вимоги, було укладено договір купівлі-продажу № 2, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги в порядку регресу до третіх осіб (боржників), в тому числі по страховому випадку, що відбувся 26.04.2009 р. із застрахованим згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-156/08 ПЛ від 02.07.2008 р. транспортним засобом (позиція 47 по лоту № 3, вказаному в договорі № 2 від 28.05.2012 р.).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач отримав право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток внаслідок виплаченого Акціонерним страховим товариством "Вексель" страхового відшкодування по розміру збитків, завданих автомобілю "Хюндай", державний номер ВІ 0039 АХ у ДТП яке трапилось 26.04.2009 р.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Тойота", державний номер ВІ 0922 АН, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у АСК "Вексель" автомобілю "Хюндай", державний номер ВІ 0039 АХ, на момент вчинення ДТП перебував під керуванням Шепель Я.О.

Вина водія Шепель Я.О. яка керувала автомобілем "Тойота", державний номер ВІ 0922 АН, підтверджується постановою Київського районного суду м. Полтави від 08.05.2009 р.

Однак, цивільно-правова відповідальність Шепель Я.О. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Тойота", державний номер ВІ 0922 АН була застрахована у Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/55744667).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Хюндай", державний номер ВІ 0039 АХ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/55744667), а до АСК "Вексель" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-156/08 ПЛ від 02.07.2008 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Шепель Я.О., як особи відповідальної за завдані збитки.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВВ/55744667) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза -частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 510, 00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Крім того, таке ж право визначено положеннями чинного законодавства окремо для страхових компаній (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування"), згідно з якими, до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Матеріали справи містять рахунок -фактуру №00002253 від 06.05.2009 р. наданий ТОВ "Ауді-Центр-Полтава", відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Хюндай", державний номер ВІ 0039 АХ, внаслідок пошкодження в результаті ДТП склала 9 521,68 грн., та докази виплати позивачем страхового відшкодування в розмірі 7 520,00 грн. страхувальнику.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі №42/92, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, розмір збитків визначений позивачем у відповідності із Законом України "Про страхування".

При цьому, на особу, яка має право на відшкодування не покладено обов'язок проводити оцінку завданої шкоди з врахуванням зносу.

Пунктом 7.38 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" значення коефіцієнта фізичного приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу "Хюндай", державний номер ВІ 0039 АХ, рік його випуску 2008 і на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував і 1 року. Тобто знос в даному випадку нараховуватись не може.

За таких обставин, розмір збитків визначений позивачем належним чином.

Відповідач будь-яких доказів на підтвердження того, що розмір заподіяних збитків невірно визначений позивачем та сума, яка підлягала до сплати, як страхове відшкодування, фактично є меншою порівняно із сплаченою, не надав.

Відповідачем також, не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Як було встановлено вище, 28.05.2012 р. між Акціонерним страховим товариством "Вексель" та Фізичною особою-підприємцем Вислоух Анною Володимирівною (позивачем) на підставі повторних відкритих торгів (аукціону) з продажу належних Акціонерному страховому товариству "Вексель" прав вимоги, було укладено договір купівлі-продажу № 2, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги в порядку регресу до третіх осіб (боржників), в тому числі по страховому випадку, що відбувся 26.04.2009 р. із застрахованим згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-156/08 ПЛ від 02.07.2008 р транспортним засобом (позиція 47 по лоту № 3, вказаному в договорі № 2 від 28.05.2012 р.), а отже право вимагати відшкодування вищезазначених витрат має саме позивач.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 7010,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48А; ідентифікаційний код 20113829) на користь Фізичної особи-підприємця Вислоух Анна Володимирівна (03138, м. Київ, вул. Червона, 46, ідентифікаційний номер 3099220884) шкоду в розмірі 7010 (сім тисяч десять) грн. 50 коп. та судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 30.11.2012 р.

Суддя Ю.В. Картавцева