Рішення № 277619, 11.10.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 803-2006 Суддя 1 інстанції Хейло Я.В.

Категорія 40 Доповідач Новосядла В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2006 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого Новосядлої В.М.,

судців Троценко Л.І., Постолової В.Г.,

при секретарях Миснянко М.П., Панаріній О.В.,

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 24 жовтня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського державного хімічного заводу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Костянтинівського державного хімічного заводу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Вказаний позов обґрунтовує тим, що знаходився з відповідачем у трудових відносинах з 30 червня 1982 року, останнім часом працював слюсарем-ремонтником 4-го розряду відділення по погрузці і відгрузці готового продукту сульфату натрія.

Наказом від 21 квітня 2005 року він був звільнений з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що він незаконно був звільнений з роботи, оскільки відповідач не надав йому іншу роботу.

Незаконним звільненням з роботи йому було спричинено моральну шкоду, оскільки це було друге звільнення за ініціативою адміністрації, що приводить до моральних страждань і переживань.

Просив поновити його на попередній роботі, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 24 жовтня 2005 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити його позов про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки судом першої інстанції не було враховано, що відповідач при наявності вакансій, не забезпечив його працевлаштування.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню із ухваленням нового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що адміністрацією підприємства було дотримано усіх вимог закону при звільненні за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що адміністрація підприємства застосовувала заходи щодо працевлаштування позивача: пропонувала йому вакантні посади, від більшості яких він відмовився, а посади, на яких він побажав працювати, не підходять йому за станом здоров"я.

Але з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

13 матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач знаходився у трудових

відносинах з відповідачам і працював й нього слюсарем-ремонтником 4-го розряду

відділення по погрузці і відгрузці готового продукту сульфату натрія.

Наказом НОМЕР_1 позивач був попереджений про майбутнє скорення (а.с.35).

14 березня і 30 березня 2005 року комісією по скороченню штатів та

працевлаштуванню, яка діє на підприємстві, позивачу були запропоновані вакантні

посади, на що позивач висловив бажання працювати електрозварником ручної зварки

цеху СК-39 (а.с.40-41,42).

У наданні вказаної роботи комісія по скороченню штатів та працевлаштуванню відмовила позивачу з тих підстав, що вказані професії відносяться до професій із шкідливими умовами праці.

На медичне обстеження з приводу можливості працювати електрозварником ручної зварки цеху СК -39 позивач не направлявся.

Згідно із свідоцтвом НОМЕР_2  позивач є електрозварником третього розряду.

В червні 2006 року позивачем отримане нове Свідоцтво про присвоєння йому професії електрогазозварника четвертого розряду.

В матеріалах справи є висновок ЛКК від 8 лютого 2005 року про те, що позивач за станом здоров*я не може працювати апаратником дозування 4 розряду у сульфат-соляному цеху, а не електрозварником ручної зварки цеху СК-39 (а.с.22).

7 квітня 2005 року профспілковий комітет заводу дав згоду на звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Наказом від 21 квітня 2005 року він був звільнений з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Під час слухання справи в апеляційному суді позивачем був наданий висновок лікарняної комісії від 23 березня 2005 року, згідно із яким він може працювати електрозварником ручної зварки (а.с.44).

Ухвалою апеляційного суду від 10 лютого 2006 року була призначена судово-медична експертиза для вирішення питання щодо можливості за станом здоров*я позивачу працювати на посаді електрозварника цеху СК-39 Костянтинівського державного хімічного заводу.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 12 липня 2006 року у ОСОБА_1 є ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, склеротична гіпертонія, але вказана паталогія не перешкоджає йому виконувати трудові обов*язки електрозварника цеху СК-39 Костянтинівського державного хімічного заводу.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що на час звільнення позивача з роботи була вакансія по професії електрозварника четвертого розряду ручної зварки цеху СК-39 і позивач виразив бажання працювати за цією професію.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач за станом здоров *я не може працювати за цією професією свідчить про неповне з*ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Згідно із підпунктом 1 частинні статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, звільнення позивача з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України було проведено із порушенням норм трудового законодавства і його позов про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина 2 статті 235 КЗпП України).

Відповідно до пункту 2 Постанови KM України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Позивач був звільнений з роботи з 21 квітня 2005 року.

Для обчислення середньої заробітної плати позивача необхідно виходити з виплат за лютий і березень 2005 року.

Заробітна плата позивача за лютий 2005 року при робочих 16 днях складає 261 гривню 86 копійок, за березень 2005 року відповідно при 6 днях -104 гривні 48 копійок.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 16 гривень 65 копійок ((261.86+104.48) : 22 = 16.65).

Час вимушеного прогулу позивача з 21 квітня 2005 року по 4 жовтня 2006 року складає 368 робочих дні.

Середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу складає 6127 гривень 20 копійок (16.65 х 368 = 6127.20).

ОСОБА_1 отримав вихідну допомогу у розмірі 311 гривень 67 копійок, і тому сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню, повинна бути зменшена на вказану суму.

Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5815 гривень 53 копійки, з яких згідно із пунктом 2 частини 1 статті 367 ЦПК України негайному стягненню підлягає середня заробітна плата позивача за один місяць у розмірі 366 гривень ЗО копійок.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач просив суд стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, обґрунтовуючи її тим, що його незаконно було звільнено з роботи і через це він прикладав зусиль для відновлення свого порушеного права, нервував з цього приводу.

Апеляційний суд вважає, що незаконне звільнення позивача з роботи призвело до моральних страждань і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи із характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач через незаконне звільнення, їх тривалості, вимушених змін у життєвих стосунках, апеляційний суд вважає, що позов про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню із стягненням на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 500 гривень.

Згідно із частиною 1 статті 88 ЦПК України коли сторона, на користь якої

постановлено рішення, звільнена від судових витрат, то судові витрати стягуються з

другої сторони у доход держави.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 58 гривень 15 копійок (1% від 5815 гривень 15 копійок) та 8.50 - розмір судового збору при стягненні моральної шкоди) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 30 гривень.

Керуючись статтями 88, 309, 316, 367 ЦПК України, на підставі статей 40, 49-2, 231-235, 237-1 КЗпП України, Положенням "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року із подальшими змінами, Декретом KM України "Про державне мито", апеляційний суд

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 24 жовтня 2005 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Костянтинівського державного хімічного заводу про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 слюсарем-ремонтником четвертого розряду відділення по погрузці і відгрузці готового продукту сульфата натрія Костянтинівського державного хімічного заводу з 21 квітня 2005 року.

Стягнути з Костянтинівського державного хімічного заводу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5815 гривень 53 копійки, з яких негайному стягненню підлягає 366 гривень 30 копійок і моральну шкоду у розмірі 500 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Костянтинівського державного хімічного заводу на користь держави судовий збір у розмірі 66 гривень 65 копійок.

Стягнути з Костянтинівського державного хімічного заводу витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 30 гривень (отримувач: Апеляційний суд Донецької області, ОКПО 02891428, розрахунковий рахунок № 35228011000992, МФО 834016 в УДК в Донецькій області).

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.