Рішення № 27761774, 28.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.12 р. Справа № 5006/24/62/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України», м. Київ, ЄДРПОУ 20077720

до відповідача Комунального підприємства «Тепломережа», м. Донецьк, ЄДРПОУ 05473192

про: стягнення 25 846 963,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Суховська С.М. - за довір. № 267 від 24.02.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Тепломережа» про стягнення боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2483/11 від 30.09.2011р. у розмірі 25 846 963,06 грн., з яких сума основного боргу складає 22 064 509,45 грн., пеня - 1 647 100,55 грн., інфляційні - 159 608,83 грн., 3% річних - 1 361 093,73 грн., 7% штрафу - 1 552 672,09 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 231 Господарського кодексу України.

На підтвердження таких обставин позивач надав копію договору від 30.09.2011р. № 14/2483/11 з додатковими угодами від 30.09.2011р. № 1, від 11.10.2011р. №2, від 31.01.2012р. №3; копію вимоги від 27.07.2012р. № 26-4309/1.6-12; копію актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. № 47донБО, від 31.10.2011р. № 48донБО, від 30.11.2011р. б/н за листопад, від 31.12.2011р. б/н за грудень, від 31.01.2012р. б/н за січень; розрахунок заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, розрахунок пені, розрахунок трьох відсотків річних та 7 % штрафу; сальдо та операції по підприємству КП «Тепломережа».

Відповідач у відзиві на позов погодився з наявністю заборгованості за спожитий газ у розмірі 22 064 509,45 грн. та пояснив, що за спірним договором він купує природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, населенням та іншими споживачами. Тарифи на ці послуги регулюються державою. На порушення приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання» державою встановлено тарифи на теплову енергію нижче ніж її собівартість з урахуванням граничного рівня рентабельності. Враховуючи той факт, що діючі в 2011-2012р. тарифи на послуги теплопостачання покривали фактичні затрати на виробництво теплової енергії тільки на 50% та те, що об'єм заборгованості держави в різниці тарифів на послуги теплопостачання станом на 01.01.2012р. склав 61 535 557 грн., а станом на 01.04.2012р. - 147 031 456 грн., то підприємство не мало фінансової можливості своєчасно провести розрахунок з позивачем. На думку відповідача, заборгованість за спожитий природний газ виникла не з вини підприємства, тому нарахування позивачем санкцій за договором є безпідставним (а.с.62). 30.10.2012р. відповідач заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій на 99 % посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства та прийняття участі у погашенні заборгованості в порядку реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. № 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та відведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (а.с.105).

На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду: розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, довідку про розрахунки № 187-10/12 від 16.10.2012р., контррозрахунок позовних вимог, листування з Прем'єр-міністром України та Міністром фінансів України, довідку по дебіторській заборгованості станом на 01.10.2012р., договори про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. № 517, статутні документи підприємства.

Розпорядженням голови суду від 29.10.2012р. у зв'язку із знаходженням судді Величко Н.В. у відрядженні, справу № 5006/24/62/2012 передано на розгляд судді Боковій Ю.В.

Розпорядженням голови суду від 12.11.2012р. у зв'язку з поверненням судді Величко Н.В. з відрядження, справу № 5006/24/62/2012 передано на розгляд Величко Н.В.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні, що відбулось 20.11.2012р., позивач проти клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих санкцій заперечив посилаючись на те, що доводи відповідача не є винятковими обставинами, які б могли стати підставою для зменшення санкцій та зазначив, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачається природний газ, який закуповується позивачем за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлено чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також штрафні санкції за їх порушення, аж до припинення постачання природного газу на територію України. Позивач також зазначає, що згідно звіту про фінансові результати за І півріччя 2012 року він є збитковим підприємством, сума чистого збитку склала 4 458 295 000,00 грн., а фінансовим планом позивача не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу і єдиним джерелом часткової компенсації понесених компанією втрат є стягнення з боржників пені та інших санкцій.

Відповідач повідомив про погашення суми основного боргу, на підтвердження чого надав платіжні доручення №2 від 30.10.2012р. на суму 14 419 367,66 грн., №3 від 30.10.2012р. на суму 7 645 141,79грн. Також для відома надав довідку №232-11/12 від 19.11.2012р. стосовно кількості особових рахунків абонентів, які мають заборгованість перед відповідачем за послуги з теплопостачання.

Крім того, відповідач усно пояснив, що при проведенні розрахунку санкцій позивач невірно визначив дату, з якої у ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виникає право нараховувати та вимагати сплати 3 % річних, інфляційних та пені. Відповідач вважає, що відповідні нарахування повинні здійснюватися саме з 15-го числа місяця наступного за місяцем поставки, а не з 14-го числа місяця, як рахує позивач.

У судове засідання, яке відбулось 28.11.2012 р., позивач не з'явився, вимог ухвали суду від 20.11.2012р. не виконав.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву та наполягав на задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій на 99 %.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством «Тепломережа» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2483/11 (а.с.10).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ в обсязі зазначеному в п.2.1 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

За умовами п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 023,50 грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. До ціни газу додається тариф на послуги транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20%, а всього з ПДВ 342,00 грн. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 грн., крім того ПДВ 20%, а всього з ПДВ - 4042,76 грн.

Пунктами 3.3 та 3.4 договору сторони встановили, що приймання-передача газу оформлюється актом прийому-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу. Продавець не пізніше 8го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільного (газотранспортного) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору, за невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Додатковою угодою №1 від 30.09.2011р. до договору №14/2483/11 від 30.09.2011р. сторони змінили ціну газу з 1 жовтня 2011р., а саме: ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 382,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%; тариф на транспортування газу - 302,30 грн., крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 4139,57 грн. (а.с.16)

Додатковою угодою №2 від 11.10.2011р. до договору №14/2483/11 від 30.09.2011р. сторони змінили ціну газу з 11 жовтня 2011р., а саме: ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 382,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%; тариф на транспортування газу - 302,30 грн., крім того ПДВ - 20%. У разі поставки газу на газоспоживачі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто-газовидобувних підприємств тариф на послуги з транспортування складає 262,25 грн. разом з ПДВ - 314,70 грн. Всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3449,64 грн. (а.с.17)

Пунктом 1 додаткової угоди № 3 від 31.01.2012р. до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. № 14/2483/11 встановлено, що до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ до тарифу на транспортування газу - 61,12 грн., а всього з ПДВ - 3 945,90 грн. (а.с. 18).

Договір про постачання природного газу разом з додатками до нього, підписаний обома сторонами без розбіжностей.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач передав, а відповідач прийняв протягом жовтня - грудня 2011р. та січня 2012 року природний газ, обсягом 5 748,429тис.куб.м. на загальну суму 22 181 029,79 грн., про що свідчать підписані обома сторонами акти прийму-передачі природного газу (а.с.24-28). Відповідач виконав свої зобов'язання за договором частково, перерахувавши за поставлений природний газ лише 116 520,34 грн. (а.с.86-103), що зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Договір № 14/2483/11 від 30.09.2011р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу природного газу.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що станом на момент прийняття рішення сума основного боргу у розмірі 22 064 509,45 грн. погашена відповідачем в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012р. «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування». Про такі обставини свідчать платіжні доручення № 2 від 30.10.2012р. на суму 14 419 367,66 грн., № 3 від 30.10.2012р. на суму 7 645 141,79 грн. (а.с.124,125)

Враховуючи, що після порушення провадження у справі сума основного боргу у розмірі 22 064 509,45 грн. погашена відповідачем, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Як вбачається, позивач окрім суми основного боргу просить стягнути з відповідача нараховані пеню у розмірі 1 647 100,55 грн.; штраф 7% - 1 552 672,09 грн.; інфляційні - 159 608,83 грн. та 3% річних у сумі 1 361 093,73 грн.

Стосовно вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічної правової позиції притримується й Судова палата у господарських справах Верховного суду України у постанові від 27.04.2012 р. № 3-24гс12.

Як вбачається, сторонами у п. 7.2 Договору передбачено, що за невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Перевіривши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок штрафу на суму 1 552 672,09 грн. (а.с.23), задовольняє вимоги в цій частині як обґрунтовані та арифметично вірні.

Судом перевірено за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені (а.с.23), за результатами такої перевірки суд вважає наданий позивачем розрахунок пені помилковим.

Враховуючи проплати здійснені відповідачем 20.12.2011р. - 52 378,46 грн., 25.01.2012р. - 12 974,45 грн., 24.02.2012р. - 51 167,43 грн., за підрахунком суду за допомогою програмного комплексу «Законодавство» розмір пені за зобов'язаннями жовтня 2011р. за період з 15.11.2011р. по 15.05.2012р. складає 189 286,31 грн.; за зобов'язаннями листопада 2011р. за період з 15.12.2011р. по 15.06.2012р. - 458 851,04 грн.; за зобов'язаннями грудня 2011р. за період 15.01.2012р. по 15.07.2012р. - 448 081,71 грн.; за зобов'язаннями січня 2012р. за період з 15.02.2012р. по 24.07.2012р. - 505 080,68 грн. Разом сума пені склала 1 601 299,74 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % суд виходить з наступного.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності врегульовані даним законом.

Стаття 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, витрат на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Механізм формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 10.06.06 (з наступними змінами та доповненнями).

Суд враховує, що заборгованість за спірним договором виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію, що постачалась у тому числі й населенню, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені відповідним органом місцевого самоврядування. І її погашення мало місце в порядку реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. № 517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та відведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (зі змінами та доповненнями). Про такі обставини свідчать наявні в матеріалах справи договори № 203/517 та № 204/517 від 19.10.2012р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. № 517, розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, платіжні доручення № 2 від 30.10.2012р. на суму 14 419 367,66 грн., № 3 від 30.10.2012р. на суму 7 645 141,79 грн. (а.с.108-117, 124,125)

Таким чином, тарифна політика, яка не здійснюється відповідачем, не забезпечила у спірний період відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що, в свою чергу, сприяло виникненню боргу у відповідача перед позивачем.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач довів суду винятковість випадку, і тому, суд врахувавши фінансовий стан обох сторін вважає за можливе зменшити розмір пені до 700 000,00 грн. Судові витрати в цій частині позовних вимог покладаються на відповідача.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Перевіривши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних на суму 159 608,83 грн. та 3% річних на суму 1 361 093,73 грн. (а.с.23) суд дійшов висновку, що цей розрахунок є помилковим.

Підрахувавши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» 3 % річних, враховуючи всі здійснені КП «Тепломережа» проплати, судом встановлено суму річних за зобов'язаннями жовтня 2011р. за період з 15.11.2011р. по 15.08.2012р. - 55 658,63 грн.; за зобов'язаннями листопада 2011р. за період з 15.12.2011р. по 15.08.2012р. - 120 206,74 грн.; за зобов'язаннями грудня 2011р. за період 15.01.2012р. по 15.08.2012р. - 103 609,27 грн.; за зобов'язаннями січня 2012р. за період з 15.02.2012р. по 15.08.2012р. - 114 050,48 грн. Всього розмір 3 % річних складає 393 525,12 грн., що і підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних, то перевіривши наданий позивачем розрахунок суд вважає його помилковим, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню частково. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення за кожний період окремо на совокупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості. Згідно рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі від 03.04.97р. N 62-97р "Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел", сумма, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця индексується за період с урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Підрахувавши розмір інфляційних за пред'явлений позивачем період (з 15.11.2011р. по 15.08.2012р.), враховуючи всі здійснені КП «Тепломережа» проплати, судом встановлено, що за жовтень 2011р. інфляційні складають 17 909,96 грн., оскільки за період з 24.02.2012р. по 15.08.2012р. совокупний індекс інфляції складав 0,994; за зобов'язаннями листопада 2011р. інфляційні склали 6009,26 грн.; за зобов'язаннями грудня 2011р. - 0 грн., оскільки за період з 15.01.2012р. по 15.08.2012р. совокупний індекс інфляції складав 0,999; за зобов'язаннями січня 2012р. - 0 грн., оскільки за період з 15.02.2012р. по 15.08.2012р. совокупний індекс інфляції складав 0,997. Таким чином, загальний розмір інфляційних, які підлягають стягненню з відповідача складає 23 916,22 грн.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для відмови у стягненні 3% річних, інфляційних тому, що: по-перше, укладений між сторонами договір не містить умов, які б ставили порядок розрахунків у залежність від фінансового стану відповідача, умовами договору сторони обумовили порядок виконання взятих на себе зобов'язань, в тому числі, щодо умов та строку оплати спожитого природного газу на підставі вимог ст.ст. 510, 527, 626, 627 ЦК України, а також відповідальність за порушення зобов'язань; по-друге, інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних - платою за користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, умови та порядок сплати яких встановлено чинним законодавством.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторін згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Тепломережа» про стягнення боргу та штрафних санкцій за спожитий природний газ у розмірі 25 846 963,06 грн., з яких сума основного боргу - 22 064 509,45 грн., пеня - 1 647 100,55 грн., інфляційні - 159 608,83 грн., 3 % річних - 1 361 093,73 грн., штраф 7% - 1 552 672,09 грн., задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Комунального підприємства «Тепломережа» основного боргу у розмірі 22 064 509,45 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Комунального підприємства «Тепломережа» (83049, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, ЄДРПОУ 05473192) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) 700 000 грн. - пені, 23 916,22 грн. - інфляційні, 393 525,12 грн. - 3 % річних, 1 552 672,09 грн. - штраф, 59 982,84 грн. - судовий збір.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2012 р.

Суддя Величко Н.В.