Рішення № 27761672, 21.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/14412-2012

21.11.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія Інтерлогос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елам-Ойл"

про стягнення 8 990,58 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники : не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елам-Ойл" суми заборгованості в розмірі 8 990,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2012р. порушено провадження у справі № 5011-19/14412-2012, призначено розгляд справи на 24.10.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2012р. порушено провадження у справі № 5011-19/14412-2012, призначено розгляд справи на 21.11.2012 року.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Представник відповідача в судове засідання потворно не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 5011-19/14412-2012 від 18.10.2012р. та 24.10.2012 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02095, м. Київ, пр.. Григоренка, 28б, оф. 55).

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена сторонам належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні 24.10.2012 р. та 21.11.2012р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.11.2012 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.04.2012 року між ПАТ «Компанія Інтерплюс»(постачальник) та ТОВ «Елам-Ойл»(Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 1004-12.

Відповідно до п. 1.1, Договору, постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що покупець зобов’язаний оплатити загальну вартість поставленого (відвантаженого) товару згідно накладної або рахунку протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ЛО-0003014 (видаткова накладна) від 04.05.2012 р., позивачем передано, а відповідачем прийнято дизельне паливо, 2710.19.41.10 на загальну суму 44 850,00 грн. разом з ПДВ.. Зазначений документ приймається як належний доказ, оскільки останній підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками без зауважень.

Відповідачем оплата проведена частково в розмірі 36 850,00 грн., решта суми не сплачена.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 8 000,00 грн., пеня 590,58 грн., штраф 400,00 грн., всього 8 990,58 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов’язання з поставки відповідачу нафтопродуктів належним чином, відповідачем порушено умови Договору та не в повному обсязі та несвоєчасно проведено оплату за поставлені нафтопродукти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені та 5% штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Порушення зобов’язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.2 Договору за порушення строків оплати, передбачених договором покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та за весь період існування заборгованості до дати остаточного її погашення.

Позивач правомірно нараховує за зазначений період пеню в розмірі 590,58 грн..

Щодо стягнення 5% штрафу за прострочення проведення оплати понад 15 днів в розмірі 400,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Аналогічна норма передбачена ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, шляхом відшкодування збитків.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Пунктом 6.3 Договору поставки нафтопродуктів № 1004-12 від 10.04.2012 р. передбачено, що у випадку, якщо термін прострочення покупцем оплати перевищує 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару протягом 7 (семи) календарних днів з дня одержання письмової вимоги постачальника.

Проте, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження направлення відповідачу письмової вимоги про сплату вартості неоплаченого товару.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення штрафу 5% в розмірі 400,00 грн., є не доведеною, не обґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до частково задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елам-Ойл»(юридична адреса: 02095, м. Київ, пр.. Григоренка, 28б, оф. 55, код ЄДРПОУ 37219047) на користь Приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос»(01013, м. м. Київ, вул.. Будіндустрії, 6, код ЄДРПОУ 23712217), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, борг в сумі 8 000 (вісім тисяч) грн.. 00 коп., пеню в розмірі 590 (п’ятсот дев’яносто) грн.. 58 коп..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елам-Ойл»(юридична адреса: 02095, м. Київ, пр.. Григоренка, 28б, оф. 55, код ЄДРПОУ 37219047) на користь Приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос»(01013, м. м. Київ, вул.. Будіндустрії, 6, код ЄДРПОУ 23712217) судовий збір у розмірі 1 537 (одна тисяча п’ятсот тридцять сім) грн.. 89 коп..

4. Повернути Приватному акціонерному товариству «Компанія Інтерлогос»(01013, м. м. Київ, вул.. Будіндустрії, 6, код ЄДРПОУ 23712217) 67 (шістдесят сім) грн.. 50 коп. - судового збору, надмірно сплаченого згідно платіжного доручення № 1227 від 09.10.2012 р. в дохід Державного бюджету України.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 26.11.12 р.