Рішення № 27761429, 28.11.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2012 р. Справа № 2/67/2012/5003

за позовом: Асоціації "Агропрогрес" 21050, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, 46

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаргород Райагробуд" 23500, Вінницька обл., смт. Шаргород, вул. Леніна, 300

про стягнення 58 000 грн. боргу

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Ярчевський Б.Ц. - директор Асоціацї "Агропрогрес";

Татарський В.О. - за довіреністю.

відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Асоціації "Агропрогрес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаргород Райагробуд" про стягнення 58 000 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.09.2012 р. порушено провадження по справі №2/67/2012/5003 та призначено розгляд справи на 05.11.2012 р.

Ухвалою суду від 05.11.12 р. в зв''язку з неявкою відповідача та неподання сторонами витребуваних попередньою ухвалою суду додаткових доказів розгляд справи відкладено до 28.11.12 р.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому, слід зазначити, що вся судова кореспонденція, яка направлялась судом на адресу, яка міститься в матеріалах справи, повертається до суду з відміткою поштового зв''язку "тимчасово відсутній" та "тимчасово не працюють".

Згідно даних позовної заяв, та, зокрема, Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 15247775, вчиненого судом 29.11.12р., місцезнаходженням відповідача значиться 23500, Вінницька область, Шаргородський район, м.Шаргород, вул.Леніна, буд.300, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвали у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача - ТОВ "Шаргородрайагробуд" належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За вказаних обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Асоціація "Агропрогрес" (далі по тексту - "Позивач") перебував з ТОВ "Шаргородрайагробуд" (далі по тексту - "Відповідач") у господарських відносинах, в зв''язку з чим між сторонами укладались господарські договори, на підставі яких постачались товари та надавались послуги, а також проводились взаємні розрахунки.

В зв''язку з несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунків у нього виникла перед позивачем заборгованість.

В подальшому зазначена заборгованості відповідачем частково була відшкодована і, станом на 22 липня 2009 року, тобто на момент складення між сторонами протоколу про залік взаємних вимог, розмір невідшкодованої заборгованості становив 108 000 грн.

Факт наявності вказаної заборгованості, а також її розмір відповідачем визнавались, про що свідчить те, що в період з липня по вересень 2011 року, згідно виписок по рахунку відповідача, останній її частково відшкодував, а саме на суму 50 000 грн.

30.05.2012 року на адресу відповідача позивачем була направлена претензія про відшкодування заборгованості в сумі 58 000 грн., а також акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, але ніяких дій щодо відшкодування заборгованості відповідачем не вживалось і відповіді на претензію від нього не надійшло, що і спонукало позивача звернутись з даним позовом до суду.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до припису ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Аналізуючи матеріали справи та норми закону, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 58 000,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 18.09.12 р. та 05.11.12 р. відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних обставин суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в пункті 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI вiд 08.07.2011 р., згідно якого визначено, що у разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням), сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 зазначено, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Водночас в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" вказано, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений ним судовий збір в сумі 43,50 грн.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаргород Райагробуд" (23500, Вінницька обл., смт. Шаргород, вул. Леніна, 300, код 03582675) на користь Асоціації "Агропрогрес" (21050, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, 46, код 14285130) 58 000,00 грн. - основного боргу та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Асоціації "Агропрогрес" (21050, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, 46, код 14285130) судовий збір в розмірі 43,50 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 36 від 11.09.12 р.

5. Дане рішення засвідчене підписом судді та гербовою печаткою суду є підставою для повернення Асоціації "Агропрогрес" (21050, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, 46, код 14285130) із Державного бюджету України судового збору в розмірі 43,50 грн., сплаченого згідно платіжного доручення № 36 від 11.09.12 р. Оригінал платіжного доручення № 36 від 11.09.12 р. знаходиться в матеріалах справи 2/67/2012/5003 (а.с.5 т.1).

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 29 листопада 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу 21050, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, 46; 3 - відповідачу 23500, Вінницька обл., смт. Шаргород, вул. Леніна, 300