Рішення № 27761144, 27.11.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2012 р.

Справа 19/69/2012/5003

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" (21150, м. Вінниця, вул. Соборна, 8)

до:Закритого акціонерного товариства Науково-виробнича фірма "Елекомс" (21034, м. Вінниця, вул. К. Маркса,8)

про стягнення 250 621,80 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Вонсович Д.В.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" до закритого акціонерного товариства Науково-виробнича фірма "Елекомс" про стягнення 257 006,55 грн. заборгованості яка виникла внаслідок неналежного виконання договору № 348-23К/145 від 07.12.2009 року, з яких 238 864,23 грн. сума основного боргу за користування каналом в кабельній каналізації, 7383,02 грн. пені; 4032, 00 грн. інфляційних втрат; 6727,30 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 17.10.2012 року порушено провадження у справі з призначенням її до судового розгляду на 31.10.2012 року.

Ухвалою суду від 31.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 27.11.2012 року, в зв'язку з відсутністю в судовому засіданні відповідача та неподання сторонами всіх належних доказів.

В судове засідання 27.11.2012 року з'явився представник позивача, яким подано заяву про зменшення позовних вимог, в зв'язку із здійсненням перерахунку пені. Тому позивач просить стягнути з відповідача 238 834,23 грн. основного боргу; 998,27 грн. пені, 4032, 00 грн. інфляційних втрат; 6727,30 грн. 3 % річних.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, документів витребуваних ухвалами суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами суду від 17.10.2012 року та від 31.10.2012 року, які надсилались останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується відповідним спеціальним витягом з ЄДРЮОФОП. Дані ухвали останнім були отримані, про що свідчать поштові повідомлення № 8775 від 05.11.2012 року та № 9158 від 15.11.2012 року, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.12.2009 року між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", в особі ЦТП Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" та закритим акціонерним товариством "Елекомс" було укладено договір № 348-23к/145.

Відповідно до п. 1.1. договору, у тому числі згідно зазначених у додатку № 1 до договору технічних даних, зобов'язується надати замовнику послугу використання місяця в каналі кабельної каналізації у м. Вінниця, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.2.1. договору своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість робіт.

Відповідно до п.3.4. договору оплату вартості послуги з використанням місця в каналі кабельної каналізації замовник здійснюю щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку Укртелекому виставленого до 10-го числа поточного місяця.

Позивач свої зобов'язання виконував в повному обсязі, надавав в користування відповідачу канали в кабельній каналізації.

Позивачем відповідно до умов договору були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату послуг, які наявні в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за користування каналом в кабельній каналізації по договору не виконує , станом на 01.09.2012 року заборгував позивачу 302 228,61 грн. боргу за період 01.01.2011 року по 01.09.2012 року.

Внаслідок часткової сплати заборгованості, борг відповідача становить 238 864,23 грн., який залишений несплачений відповідачем на день розгляду справи в суді.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань відповідачу відповідно до умов договору та чинного законодавства нараховано 998,27 грн. пені, 4032, 00 грн. інфляційних втрат; 6727,30 грн. 3 % річних.

На день розгляду справи в суді відповідач заборгованість не сплатив, відзиву чи заперечень не надав.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 238 864,23 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 998,27 грн. пені; 4032, 00 грн. інфляційних втрат; 6727,30 грн. 3% річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.2. договору за порушення строків сплати, передбаченим цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який рахується пеня. від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку 998,27 грн. пені; 4032, 00 грн. інфляційних втрат; 6727,30 грн. 3% річних судом не виявлено помилок з огляду на що останні підлягають стягненню в повному обсязі.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 998,27 грн. пені; 4032, 00 грн. інфляційних втрат; 6727,30 грн. 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства Науково-виробнича фірма "Елекомс" (21034, м. Вінниця, вул. К. Маркса,8, код 20110825) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" (21150, м. Вінниця, вул. Соборна, 8, код 01182204) 238 864,23 грн. сума основного боргу ; 998,27 грн. пені; 4032,00 грн. інфляційних втрат; 6727,30 грн. 3% річних, 5012,44 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 30 листопада 2012 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21150, м. Вінниця, вул. Соборна, 8)

3 - відповідачу (21034, м. Вінниця, вул. К. Маркса,8)